Освіта і наука в XVII-XVIII ст

Важливим осередком духовної культури України у другій пол.XVII-кінці XVIII ст. була Києво-Могилянська академія, яка мала величезний вплив не лише на українську, але й на культуру слов’янських народів.

Поряд з тим існувала широка мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій та середніх навчальних закладів (колегіумів), у яких навчалися діти старшин, шляхти і духовенства, а також заможних прошарків міщан, козаків і селян.

В Лівобережній та Слобідській Україні розвиток освіти здійснювався на основі загальноросійської реформи.

У 1786 р. був затверджений статут народних училищ, які поділялися на головні та малі.

Головні училища з 4-річним терміном навчання призначалися для дітей дворян.

Малі училища створювалися у повітових містах для дітей купців, заможних міщан та службовців.

Їх навчальна програма відповідала першим двом класам головних училищ.

Навчальні програми головних та малих народних училищ передбачали обов’язкове вивчення російської, латинської та однієї із західноєвропейських мов.

У розвитку освіти на Україні важливу роль відіграли колегіуми, які здійснювали підготовку служителів релігійного культу, службовців державних установ та вчителів початкових класів.

У 1700 р. було відкрито Малоросійський колегіум, навчання в якому тривало шість років.

Навчання велось слов’янською, польською та латинською мовами, вивчали також грецьку.

Важливим освітнім і науковим осередком на Слобожанщині став Харківський колегіум, заснований у 1721 р.

Навчальна програма колегіуму, подібно до програм Московського університету і Петербурзької академії, включала граматику, піїтику, риторику, філософію, класичні мови (латинь, грецьку), теологію (богослов’я), німецьку і французьку мови.

В 1765 р. при Харківському колегіумі були відкриті додаткові класи, в яких викладались географія, інженерна та артилерійська справа.