За ворота башмачок

Сняв с ноги бросали." (Жуковский В.А.)

Інша п’єса "Лютий Масляна" присвячена народним гуляння масляного тижня. Тижня перед Великим постом. У цей час усі веселяться, проводять веселі ігри, катаються на конях. А хазяйки печуть млинці – специфічна язичницька страва, що з глибини віків увійшла у східно слов’янську традицію.

“Масляна” – це картина народного гуляння, де живописні елементи поєднуються із звуконаслідування юрби, що весело гуляє, звучання народних інструментів. Слухач відчуває дзвінкий сміх, таємничий шепіт, яскраве свято.

"Скоро масленицы бойкой закипит широкий пир." (Вяземский П.А.)

Музичний портрет

Портрет — це зображення або опис людини чи групи людей художніми засобами. Портрет один з найважливіших жанрів живопису. В ньому втілюються як зовнішні риси, так і внутрішній світ людини. До портрету звертаються не лише художники. Але й літератори, і, звичайно ж, музиканти. Прикладом можуть стати кілька п’єс із фортепіанної сюїти відомого німецького композитора Роберта Шумана “Карнавал”. У цьому творі композитор показує слухачам низку яскравих картин та персонажів, що втілюють разом закінчений твір. Серед цих образів виокремлюються п’єси, що втілюють образи реальних людей, так звані музичні портрети: “Шопен”, “Паганіні”, “Кіаріна”, “Естрела”.

Зрозуміло, що п’єса “Шопен” стала портретом відомого польського композитора та близького товариша Шумана Фрідеріка Шопена. Що ж нагадує музика, що зображає цю людину. Напевно, що його прелюдії – ліричні та дещо сумні, поетично співучий рояль.

Як дивно зазвучав рояль! Такі стрімкі стрибки та поривчатий рух мелодії скоріше б підійшли скрипці, у руках великого майстра-віртуоза. І справді, це портрет іще одного композитора-сучасника Шумана. Це Паганіні – італійський скрипаль-віртуоз та композитор.

Натхненно та зворушливо заспівав рояль. Мелодія ллється вільно, широко та дещо задумливо. Це молода дівчина-підліток, яку друзі звуть Кіариною. Вона сама вигадала собі це ім’я. Насправді ж вона Клара Вік – учениця та приятелька Шумана. Але мине час і вона стане відомою піаністкою Кларою Шуман, дружиною композитора.

Фортепіанна сюїта “Карнавал” була присвячена Ернестині Фон Фрікен, що дуже подобалася молодому композитору. Саме її було зображено у п’єсі “Естрела”. Рішуча, впевнена і, в той же час, ніжна та витончена, вона чарівна. Такою її бачив Шуман і такою її зобразив в музиці

Ці портрети настільки точні і відчутні, і це все малює композитор лише звуками.

Музика в родинному колі

Велика частина музичних творів так чи інакше пов’язані із родиною та її членами. Особливо можна відмітити пісні про матір. Мати – найрідніша у світі людина. Особливо велично відносяться до матері в Україні. Немає жодного поета, письменника чи художника, який би не присвятив свого твору матері. Найніжнішими, найщирішими словами писали про свою матір А. Малишко, В. Сосюра, В. Симоненко, Є. Гуцало, О. Довженко, Д. Павличко, Д. Білоус, Гр. Тютюнник та багато інших українських письменників. Не оминули образу матері і композитори: П.Майборода “Рідна мати моя” (слова А.Малишка), В.Гаврилін “Мама” (слова А.Шульгіної) та багато інших пісень. Образ матері та бабусі також часто зустрічається в інструментальних творах. Так П.Чайковський у збірці п’єс “Дитячий альбом” також втілює образ матері, а С.Прокоф’єв – образ бабусі у чотирьох п’єсах для фортепіано “Казки старої бабусі”.

Особливим жанром музики, що використовується у родинному колі є колискова. Колискові пісн і – ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідним батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати. Це один з найдавніших жанрів народної творчості. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла. Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розуміти окремі слова, то у колискових використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, у них нема складних поетичних прийомів. Основним виразником колискової пісні є мелодія, яка навіває дитині сон. Як наприклад в українських народних колискових “Котику сіренький”, “Ой, ходить сон коло вікон”, а також у “Вечірній пісні” К.Стеценка та багатьох інших творах.

Внутрішній світ людини в музиці

Вплив музики на людину не можна переоцінити. Вона викликає різні почуття та переживання – бурхливу радість, насолоду чи сильне душевне потрясіння. Музика може спонукати слухача до серйозних роздумів, переживань. Часто слухач виявляє, що твір написаний багато років тому, розповідає про його власні почуття. Широко відомими стали слова німецького поета Генріха Гейне “Музика починається там, де слова втрачають свою силу”. Бо музичне мистецтво звернене в першу чергу до почуттів людини та її переживань. Музика – це почуття композитора, які втілені за допомогою звуків у музичний твір. Найрізноманітніші людські переживання можна зустріти у творах різних композиторів. Так, наприклад, у циклі “24 дитячі п’єси для фортепіано” В.Косенка ми відчуваємо дитячий сум у п’єсі “Не хочуть купити ведмедика” та неосяжну радість у творі “купили ведмедика”. У фортепіанному циклі Р.Шумана Альбом для юнацтва” ми зустрічаємо п’єси з назвами, що говорять самі за себе “Перша втрата” та “Дитяче прохання”. А от твір Ф.Ліста “Мрії кохання” передає високі шляхетні почуття любові чоловіка до жінки.

Найпотаємнішою миттю життя людини є звернення до вищих сил, до бога з проханням чи молитвою. Одним з найвідоміших музичних творів-молитов на Україні є “Молитва за Україну”.

“Молитва за Україну” — це урочистий музичний твір, відомий також під назвою “ Боже, великий єдиний, нам Україну храни” або як церковний гімн України. Музику до нього написав видатний український композитор Микола Лисенко, слова Олександр Кониський. Написана вона в 1885 році, а пізніше кілька разів аранжована. Відомі аранжування В. Г. Матюка, К. Стеценка та О. Кошиця.

Найвідомішою на весь світ музичною молитвою є твір Ш.Гуно з використанням музики Й.Баха “Ave Мaria”.

Музика посміхається

Один з найпозитивніших станів людської натури є усмішка та сміх. До такого стану людини призводять різні прояви гумору (іронія, пародія, сатира, анекдот, жарт, каламбур та ін.). Гумор — доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад або художній прийом у творах літератури чи мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді. У народі говорять: “у доброму гуморі” — у доброму настрої; “не в гуморі” — у поганому настрої”. Почуття гумору – це здатність людини розуміти жарт. Воно надає людині впевненості в собі, оптимізму. Інструмент гумору – це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх.

Композитори як митці, також не стоять осторонь гумору і дуже полюбляють пожартувати. Такі прояви гумору ми зустрічали і в “Зоологічній фантазії” Каміля Сен-Санса і в “Карнавалі” Р.Шумана і в працях інших композиторів. Зазвичай твори гумористичного характеру мають відповідні назви. Такі, наприклад, як гумореска, скерцо, бурлеска чи просто жарт, як у Й.Баха.

Основними прийомами створення комічного ефекту в музиці є нетрадиційний підхід до створення образу, явне перебільшення певних рис (гіпербола), яскравий різкий контраст музичних тем (гротеск). Особливу увагу привертає до себе вокальний гумористичний твір італійського композитора Джоаккіно Россіні “Дует кішок”, де за допомогою прекрасної музики зображається розмова двох тварин, а замість слів ми чуємо “навчання”. Все це створює чудовий настрій і неминуче викликає посмішку на обличчі.

Зміст музичних творів

Коли ми слухаємо,наприклад, “Зоологічну фантазію” К.Сен-Санса чи “Пори року” П.Чайковського, чи “24 п’єси для фортепіано” В.Косенка, ми уявляємо конкретні образи вказані композитором у назві твору чи епіграфі до нього. Інструментальні музичні твори, в основі яких лежить “програма”, тобто певний сюжет або образ, називаються програмними. Найчастіше програмний твір має певний заголовок, епіграф або літературну передмову. Їх створює або обирає сам композитор.

Завдяки конкретному змісту програмна музика доступніша і зрозуміліша слухачам. У таких творах композитори широко використовують зображальність, сильніше підкреслюють контраст між образами-темами, розділами форми.

РОЗДІЛ IV. Мистецтво музичного виконавства

Виконання музики. Солісти. Вокальні голоси.

Музику виконують музиканти за допомогою інструментів (інструментальну) та голосів (вокальну). Сольне виконання передбачає самостійне виконання музичної теми або всього твору із супроводом або без нього.

Голос людини – це найдосконаліший музичний інструмент. За висотою та забарвленням людські голоси розподіляють на:

1. чоловічі – бас (Федір Шаляпін, Борис Гмиря), баритон (Муслім Магомаєв), тенор (Іван Козловський, Пласідо Домінго, Хосе Каррерас, Енріко Карузо)

2. жіночі – контральто (Мариан Андерсон), меццо-сопрано (Олена Образцова), сопрано: драматичне, ліричне, колоратурне (Монсеррат Кабалье, Мария Каллас, Анна Герман)

3. дитячі – сопрано та альт, а найвищий хлоп’ячий голос називають дискантом.

Музичні інструменти: орган, клавесин, фортепіано.

Орган – клавішний духовий інструмент. Складається із сотень дерев’яних труб і трубочок різної форми та величини. Є механізм для вдування повітря (міхи) в труби та кафедра, де розміщується органіст. Тут знаходяться клавіатури для рук (мануали 1-5) та ніг (педаль).

Клавір – клавішно-струнно-щипковий інструмент (клавесин, клавікорд, чембало, вердженел). Має 1-3 клавіатури. Звук подавався щипком пера струни. Звук яскравий з металевим забарвленням, але не змінювався по гучності та швидко гаснув. Через це часто використовували мелізми – мелодичні звороти з музичних тривалостей: трелі, морденти, групетто, форшлаги і т.д.

Фортепіано – клавішно-струнний музичний інструмент (рояль, піаніно). Винайдений у 1709 році італійським майстром Бартоломео Крістофорі, отримав назву “клавесин з піано та форте” – скорочено фортепіано.

Види музичних колективів. Ансамбль. Хор. Оркестр.

Музичні твори виконують: