Браузери

Браузер (browse - переглядати, оглядач) - це вікно у світ Інтернету, без якого не може обійтися жоден користувач. Часто вживають терміни навігатор, переглядач. Практично всі популярні сучасні браузери поширюються безкоштовно або у комплекті з іншим застосуванням.

Спочатку браузери призначалися для обробки інформації за протоколом HTTP – перегляд гіпертекстових документів. Проте, в даний час браузери все більше стають універсальними клієнтами, які можна використати для інших популярних служб Інтернету. За допомогою браузерів можна пересилати файли з віддалених комп’ютерів на локальний і навпаки, доступатися до віддаленого комп’ютера і працювати на ньому як на власному, приймати участь в відео конференціях, прослуховувати радіопередачі, спілкуватися за ІР-телефонією тощо.

Загальні відомості про веб-сервер

Веб-сервером мережі Інтернет називається комп'ютер, на якому встановлено спеціальну програму (сервер, веб-сервер або HTTP-cepвер). Вона приймає запити від клієнтської машини, обробляє їх і відправляє клієнту результати обробки. Також, веб-сервер виконує багато інших корисних функцій.

Як правило, веб-сервери працюють на лініях з великою пропускною здатністю, наприклад, в мережах з оптоволоконними каналами зв'язку.

Сервери можуть бути різними, причому відмінності полягають, перш за все, в операційній системі, під управлінням якої вони працюють.

На даний час на більшості Інтернет вузлів використовують два типи серверних програм:

· Internet Information Server, призначено для роботи під Windows NT.

· Apache, призначено для платформ, що сумісні із стандартом UNIX.

Серверні програми, не мають інтерфейсу користувача і «спілкуються» лише з комп’ютером-сервером, приймають від нього відправлені користувачем дані і повертають йому результат. Цим вони докорінним чином різняться від клієнтських програм, що працюють безпосередньо з користувачем.

Як веб-сервер обробляє дані користувача

Основним завданням веб-серверу є прийом від клієнта (браузера) запиту на завантаження ресурсів (сторінок, графічних зображень, фільмів, музики тощо), пошук цих файлів на дисках серверного комп'ютера і відправлення знайдених файлів назад до комп’ютера користувача. Звичайно, що потужні сервери можуть виконувати багато інших дій над потрібними об’єктами.

Запити, що відправляє програма-клієнт, обробляються серверними програмами, що встановлено на серверному комп'ютері.

Окрім відповідної програми веб-сервер повинен мати власну ІР та доменну адреси, які обов’язково фіксуються в розподіленій службі адрес DNS (Domain Name System) і відповідають її стандартам.

Таким чином, сервер — це комп'ютер зі встановленим на ньому спеціальним програмним забезпеченням, що має власні доменну та ІР-адресу. Власник і адміністратор сервера можуть гнучко міняти необхідні налаштування, дозволяти або забороняти доступ до його ресурсів, підключати, налаштовувати і запускати ряд додаткових програм і функцій, тобто цілком конфігурувати його роботу за потребою.

Анатомія сервера

Функції браузера полягають в тому, щоб запитати у сервера певну сторінку, отримати її і відобразити на екрані користувача. Сервер приймає запит, шукає запитаний документ і видає клієнту або вміст знайденого файлу, або повідомлення про помилку, якщо такий файл не був знайдений чи доступ до нього є забороненим. Веб-сервер не аналізує вміст документа, який передає. Всю роботу зі структуризації і відображення отриманої інформації виконує браузер.

Пошук потрібної сторінки здійснюється в певній директорії, яку відведено на веб-сервері для сайту. Зазвичай, назва директорії збігається з назвою доменної адреси сайту. У разі звернення до сайту в цілому, веб-сервер автоматично відправляє так звану «стартову сторінку», яка має назву index.* (index.html) або в деяких випадках — default.* (default.html).

Цей документ повинен розташовуватися в кореневій директорії, яку відведено для розміщення сайту. Решта файлів можна розміщувати або в цій же директорії, або у вкладених директоріях, що іноді буває зручним, особливо у разі, коли сайт містить кілька тематичних розділів або рубрик.

Додатково в кореневій директорії розташовують службові файли:

· not_found.html — документ, який буде відображено у випадку, якщо http-сервер не зміг знайти запрошений користувачем файл.

· forbidden.html — відображається як повідомлення про помилку, якщо доступ до запрошеного документа заборонено.

· robots.txt — файл, в якому спеціальним чином описуються правила індексації сайту для пошукових машин.

Браузер клієнта може лише отримувати і обробляти інформацію з сервера. Розміщувати чи змінювати інформацію можна у випадку, коли завантаження файлів на сервер реалізовано за допомогою спеціальних скриптів, що втілено в серверний веб-інтерфейс.

В решті випадків доведеться користуватися так званим ftp-доступом. Розробник за допомогою ftp-клієнтів може вивантажувати необхідні файли у відведену для сайту директорію. В обох випадках потрібно буде знати реєстраційні дані і пароль для доступу до системи.

URL - Універсальний покажчик ресурсу

IP-адреса чи доменна адреса дозволяють однозначно ідентифікувати веб-сервер в мережі Інтернет, але на сервері може бути багато різної інформації в різних форматах, наприклад, у вигляді файлів, електронних повідомлень, сторінок тощо.

Для безпомилкового отримання потрібної інформації і в потрібному форматі використовується універсальний покажчик ресурсу URL (Universal Resource Locator), який однозначно ідентифікує будь-який ресурс в мережі Інтернет. Саме такий рядок відображається в адресному полі браузера.

http://www.site.lviv.ua/documents/page.html або http://213.82.46.1/documents/page.html

http://	www.	site.lviv.ua/	documents/	page.html
протокол	служба	доменна адреса	шлях	файл

Універсальний покажчик ресурсу відображає:

· Протокол відповідної служби. В даному прикладі використано протокол http:// – протокол передачі гіпертексту.

· Назву служби. В даному прикладі це служба Веб - www

· Доменну або IP-адресу, яка однозначно ідентифікує веб-сервер в мережі Інтернет, на якому розміщено потрібний сайт чи інший ресурс.

· Шлях, що складається з імен директорій, розділених символом «/» (слеш), послідовно відкриваючи які, можна «дістатися» до потрібної інформації. У даному прикладі інформація знаходиться в директорії «documents».

· Ім'я файлу, який містить потрібну інформацію. В цьому прикладі інформація знаходиться у файлі page.html.

Певні застереження

· Якщо браузер використовують для служби Веб, то в адресному полі можна не вказувати назву протоколу і назву служби. Хоча іноді, залежно від налаштувань, веб-сервер скеровує запити www.site.lviv.ua та site.lviv.ua в різні директорії.

· Браузер можна використати як програму клієнт для інших служб, наприклад для служби FTP. В цьому випадку до ресурсів FTP-серверу можна доступитися, якщо ввести в адресному полі браузера ftp://ftp.site.lviv.ua

· Деякі веб-сервери на відміну від комп'ютерів користувачів є чутливими до регістру літер, в якому представлено імена директорій і файлів, тому назви «documents», «DOCUMENTS» або «Documents» будуть позначати різні директорії. Варто назви всіх об’єктів сайту писати рядковими (маленькими) літерами.

· Щоб уникнути помилок, які пов'язані з відмінностями в обробці кодувань кириличної мови різними серверами, назви варто зазначати латиницею.

Контрольні питання

Можливо дати визначення термінів та понять які переличини на початку матеріалу

Потрібно також щось пропонувати у якості завдань за темою