Узагальнюючі показники

- Відокремлюють слідуючи підходи до визначення рівня ефективності

1. ресурсний - ефективність застосовуваних ресурсів

2. витратний - ефективність споживаних ресурсів

Показники:

1) Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів.

Р - чиста продукція за зіставленими цінами

П - чисельність працюючих на підприємстві

Фос - середньорічний обсяг виробничих основних фондів

Фоб - вартість оборотних фондів

Кпвп — коефіцієнт повних витрат праці (відношення чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного НД).

2) Узагальнюючий показник ефективності споживаних ресурсів - показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво.

3) Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва

де - приріст застосовуваних ресурсів за певний період, %.

- приріст обсягу виробництва продукції за певний період, %.

Для визначення рівня соціальної ефективності не має загальновизнаної методики, тому треба виходити з наступного:

1 ) Соціальна ефективність повинна визначатись на двох рівнях:

- локальному

- загальнодержавному

2) Визначення рівня задоволення соціальних потреб, працівників за рахунок фінансових коштів самого підприємства.

3) При загальній оцінці соціальної ефективності треба враховувати соціальні заходи, здійснювані за рахунок місцевих і загальнодержавних бюджетів.

4) Конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямого ефекту є неможливим.

3. Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності може здійснюватись за трьома ознаками:

1) Видами витрат і ресурсів тобто джерелами підвищення ефективності:

- зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості, матеріаломісткості продукції, поліпшення використання природних ресурсів.

2) Основними напрямками розвитку і удосконалення виробництва: прискорення темпів НТП і організаційного прогресу, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.

3) Місцем реалізації у системі управління виробництвом:

а) внутрішні чинники (внутрівиробничі):

- тверді такі, що можна вимірювати і які мають фізичні параметри - технологія, устаткування, матеріали та енергія, вироби.

- м’які – ті, які не можна фізично відчути, проте мають неабияке значення для економічного управління виробництвом; організація і системи, працівники, методи роботи, стиль управління.

б) Зовнішні чинники (народногосподарські):

- державна економічна і соціальна політика

- інституціональні механізми

- інфраструктура

- структурні зміни в суспільстві та економіці