Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Соціологія праці й управління нині досить продуктивно розвивається в Україні. Соціологи беруть участь у різноманітних дослідженнях економічної сфери, насамперед економічної свідомості й поведінки окремих соціальних спільнот-суб'єктів економічної діяльності та населення загалом. Найактуальнішою проблематикою досліджень українських соціологів є виявлення ставлення респондентів до напрямів і форм економічних перетворень, шляхів виходу з економічної кризи, ставлення до ринку, розвитку підприємництва, до процесів приватизації, ціноутворення, до особистого достатку тощо.
У навчальному посібнику Г.Дворецької (Соціологія праці. — К., 2001) уміщено інформацію про основні напрями досліджень вітчизняних соціологів у різноманітних сферах соціології праці.
Однак передусім, очевидно, слід поміркувати з приводу реального стану економіки сучасної України і тих тенденцій, які простежувалися в її розвитку протягом років незалежності країни, на тлі тих процесів; які відбуваються у світі. Використаємо для ціього численні публікації вчених, присвячені 10-річчю незалежності, які безпосередньо торкаються проблематики цієї теми.
Насамперед необхідно визначитися щодо загального напряму розвитку українського суспільства, використовуючи здобутки сучасної економічної соціології і соціології праці та управління. Відомий український соціолог В.Хмелько зазначає, що технологічно розвинуті суспільства світу за останнє десятиліття просувалися з індустріально-інформаційної стадії макросоціальної еволюції суспільного поділу праці до стадії інформаційно"індустріальної ', на якій найбільша частка сукупної людської праці в суспільстві віддається саме на виробництво інформації, а виробництво і зберігання речових засобів існування за масштабами витрат суспільної праці відсувається на друге місце. Іншими словами, розвинені країни просуваються дедалі більше у напрямку формування постіндустріального суспільства, до постринкового типу соціального устрою.
Економічний
регрес
України
Опитування експертів з проблем економіки
Причини економічної кризи в Україні
В Україні ж за останнє десятиліття, як свідчать дані статистики, фактично відбувся процес помітної макросоціальної інволюції (або негативних змін у зворотному напрямку). Тобто замість просування від індустріально-аграрної стадії, де наше суспільство перебувало десять років тому, до стадії бодай індустріально-інформаційної в Україні практично стався відступ до аграрно-індустріальної стадії суспільного поділу праці; на якій суспільне виробництво України перебувало приблизно до 50-х рр. минулого століття. Інший український соціолог Є.Голо-ваха називає соціальний устрій сучасного українського суспільства «капіталізованим феодалізмом». Отже, незважаючи на термінологічні відмінності в означеннях реального стану українського соціуму та його економічної сфери, соціологи погоджуються в головному, акцентуючи не тільки на явищах застою, ай регресу, повернення назад, до минулого. Це дає багатьом ученим підставу стверджувати про виникнення в Україні системної багаторічної «рукотворної кризи всього суспільства, яка поставила країну на межу національної катастрофи», про «роки втраченого шансу і нереалізованої української мрії» (О.Білорус); про антропологічну кризу (О.БЇлий); нарешті, про «загублене десятиліття, зруйновану економіку й пограбований народ» (Ю.Пахомов).
Щодо господарства країни на цих обговореннях і «круглих столах» можна було почути про те, що в Україні створилася «квазіринкова (тобто несправжня, фальшиво-ринкова) господарська система» (В.Будкш), що внаслідок провалу політики реформ Україна повернула економіку назад, у бік «ринкової архаїки» (Ю.Пахомов) тощо. ^
Дещо стриманіші в емоційному плані ащнки прозвучали від 305 експертів з проблем економіки, опитаних у червні-вересні 2001 р. Київським міжнародним інститутом соціології. Коротко їхні висновки такі: реалізація економічних перетворень в Україні виявилася гіршою за попередні очікування, на що вказали 78% експертів. На їхню думку, це сталося передусім тому, що Україна не мала чіткої стратегії реформування економіки, а відтак великою мірою залежала від «рецептів» закордонних радників. До того ж кожний уряд змінював плани економічного розвитку своїх попередників, що призвело до численних хитань і невиробленості якоїсь однієї узгодженої лініїї перетворень.
Отже, серед причин регресивного економічного розвитку країни експерти передусім визначили:
• відсутність чіткого тану та птоШдоШшьпомтитіреформування;
• найгірші соціальні якості еліти (такі, як приховане небажання здійснювати реформи, соціально-економічний егоїзм, домінування вузько-кланових інтересів над суспільними, корумпованість тощо);
Ментальність і економіка
Невдачі і здобутки економічного розвитку
• професіональну некомпетентність реформаторів. Останнє означає нездатність знаходити і запроваджувати інноваційні рішення, неспроможність виробляти стратегічні й тактичні проекти, які були б у змозі позитивно вплинути на зміну економічної ситуації.
Окрему групу причин економічної кризи, на думку експертів, становлять чинники, пов'язані з недостатньо розвиненими соціальними якостями населення. Академік Ю.Пахомов, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, з приводу цього вважає, що економіка великою мірою визначається саме цими чинниками, або ментальними, соціально-психологічними особливостями населення. Він, а також згадувана група експертів називають такі риси населення України, які значною мірою спричинилися до утворення й поширення кризових явищ: ■/
• відсутність ринкового мислення;
• неринкова культура;
• соціально-психологічні цінності і традиції, які не дозволяють громадянам ініціативно створювати конкурентне середовище, а також компетентно діяти в ньому;
• нездатність виробляти адекватні, суспільно й індивідуально корисні реакції на кризові явища;
• залишки зразків економічної поведінки радянських часів;
• сліпа віра у доцільність використання чужого досвіду й моделей економічного розвитку, які, перенесені на український ґрунт, нібито здатні миттєво вивести країну на рівень процвітання і добробуту;
• сподівання, що все «якось та буде і само собою станеться»;
• схильність до спрощення і примітивізації, небажання знати про те, що насправді з нами відбувається; крищуще небажання, нехтування інформацією та знаннями;
• унікальна байдужість до своєї долі тощо.
Окремо про економічну свідомість і поведінку населення України в оцінці соціологів ітиметься далі.
Продовжуючи, зазначимо, що експерти визнали найбільш невдалою реалізацію таких напрямів економічної політики, як прозорість, звітність, боротьба з корупцією в державному секторі, управління державним сектором та інституціями, забезпечення права власності та управління на основі принципу верховенства права, а також ефективність державних витрат.
Водночас позитивну/задовільну оцінку отримала діяльність держави у сферах: управління інфляцією та поточним платіжним балансом,
Початок економічного відродження України
Фактори
економічного
оздоровлення
Співвідношення об'єктивних і суб'єктивних чинників
торговельної політики і політики обмінного курсу та управління зовнішнім боргом.
Отже, теперішній стан економіки країни не можна змальовувати лише чорною фарбою. Згідно з даними офіційної статистики, другий рік поспіль економіка України демонструє те, чого не спостерігалося про-. тягом останніх 10 років минулого століття, а саме — економіка почала зростати. Всі експерти одностайні в тому, що найнижчий пункт економічного спаду пройдено. Майже всі експерти впевнені, що в найближчі 5 років економіка України почуватиметься краще, ніж сьогодні. Абсолютна більшість експертів (82%) вважає, що економічному зростанню в Україні значною мірою сприяло створення стимулів для залучення прямих іноземних інвестицій.
Найважливішими факторами для поліпшення стану економіки України найближчими роками експертами названо:
• ліквідацію корупції;
• запровадження реального верховенства права і закону;
• створення системи ефективного справляння податків;
• уникнення суттєвого дефіциту державного бюджету;
• створення досконалішої банківської системи;
• запровадження ефективного корпоративного управління на підприємствах державного се"ктору;
• сприяння розвиткові нових приватних підприємств;
• залучення прямих іноземних інвестицій;
• удосконалення системи соціального захисту населення.
Тепер звернімося до соціологічних характеристик економічної свідомості й поведінки населення України. Одразу ж зазначимо, що серед українських учених нема одностайності стосовно того, що є первинним і визначальним у ланцюгу «людина — суспільство». Одні з них вважають, що і стан економіки, і хода реформ прямо визначаються ментальними, соціально-психологічними рисами людей. Так, наприклад, академік Ю.Пахомов пише: «Саме від панування духу над матерією (в тому числі економічною) вирішальною мірою залежить успіх реформ».
Інші ж (серед них одна з провідних українських соціологів О.Якуба) наголошують, що, навпаки, на економічну свідомість і поведінку людей суттєвий вплив має загальний стан суспільства (у випадку України — кризовий), який, будучи позначений невизначеністю, суперечливістю та непередбачуваністю, позначається на формуванні суперечливої свідомості та діяльності людей. Очевидно, в цій ситуації обидва
Зміни
Дата публикования: 2015-09-17; Прочитано: 224 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!