Ставлення до багато­партійності в Україні

Табл. № 2. Важливість для респондентів певного політичного руху (у %)

З порівняння таблиць зрозуміло, що питома вага тих, хто обстоює повернення до соціалізму, приблизно збігається з питомою вагою прибічників комуністичного і соціалістичного напрямів у політиці; зага­лом вони становлять трохи більше п'ятої частини респондентів і є досить сталою величиною. Політичні уподобання ж інших — найрізноманітніші; крім представлених у таблиці напрямів у анкеті були названі також ліберальний, анархістський, релігійний, християнсько-демократичний та інші, але вони не здобули суттєвої підтримки опитаних. У цілому виз­начилися з своїми політичними уподобаннями лише 42—43% респон­дентів і 1994 р., і 10 років по тому. Водночас більшість опитаних за ці роки або ще не визначилася, або й не задумувалася над такими питаннями взагалі.

Ще конкретніше запитання мало на меті отримати відповіді про доцільність існування в Україні багатопартійної системи, якій би ці напрями мали свою персоніфіковану репрезентацію. Думки опитаних знову розділилися в такому співвідношенні: за існування багатопар­тійності висловилося 1994 р. 36,1%, а 2003-го — лише 24,3%, проти - відповідно 29,8% і 45,3% респондентів, тобто розчарування щодо багатоманітності партій та їхньої діяльності протягом зазначених років відчутно зросло.

Соціологи фіксують великий розрив між зацікавленням політикою, політичними уподобаннями і референціями громадян країни, з одного боку, та їх членством у політичних партіях та громадських організаціях — з другого. Дані про цей аспект політичної поведінки та політичної свідомості подано в табл. №3.

Членство у громадсько-політичних інституціях