Державна та політична влада

Будь-яка влада за своєю природою є явищем соціальним. Тобто, з одного боку суспільство потребує влади, так як без останньої у суспільстві панує хаос. З іншого боку, влада слугує суспільству, або (зокрема, недемократична влада) підкорює собі суспільство та нав’язує йому «свої» інтереси. Безконтрольна влада формується в самостійний замкнутий прошарок зі «своїми» інтересами. Достатньо глибоко ця проблема досліджується професором В.Ф. Сіренком у монографії «Інтереси та влада».

Влада виступає невід'ємним атрибутом суспільства на всіх етапах його розвитку. Ця її особливість викликана тим, що суспільство є складним соціальним організмом, який постійно потребує управління, упорядкування з метою підтримання функціонування системи.

Наступною сутнісною ознакою влади є те, що вона може існувати і функціонувати тільки в межах суспільних відносин, відносин тільки між людьми. Особливість відносин між владою та людиною (групою, класом) полягає у формуванні такої залежності, коли людина поступається владній настанові не тільки через страх або з розсудливості, а й з власної волі, внаслідок визнання й прийняття авторитетності необхідності, вираженням якої є владна настанова.

Отже, соціальна (публічна) влада — це вольове відношення між людьми з приводу організації їхньої спільної діяльності, вироблення і здійснення спільної (для цього соціального утворення) волі (інтересу). Різновидом соціальної влади є влада державна.

Державна влада — це публічно-політичні, вольові відносини, що виникають між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на основі правових норм, з легітимним правом застосування примусу.

У свою чергу, політична влада, яка пов’язана з більш широким колом суб'єктів політичної системи, нерозривно пов'язана з владою державною, знаходить у ній своє продовження. Державна влада — основний типовий спосіб здійснення політичної влади.

Ознаки, які характеризують публічну державну владу:

─ володіє суверенітетом і правотворчістю, відділена від інших влад: церковної, партійної, від влад інших держав. Вона незалежна і має монопольне становище у сфері державного управління;

─ здійснюється спеціальним апаратом, відокремленим від суспільства, для керівництва ним із застосуванням різних владних методів (примусу, насильства, заохочення й переконання);

─ універсальність влади поширює владні повноваження на все суспільство, її рішення обов'язкові для всякої іншої влади;

─ публічність влади, тобто всезагальність і безособовість, що є виразом не приватної, особистої, а всезагальної волі;

─ верховенство влади юридично репрезентує загальнообов’язкову волю всього суспільства, що наділена монопольним правом на видання законів, застосування примусу;

─ об'єднує підвладних (народ, населення країни) за територіальною ознакою, створює територіальну організацію підвладних, державний кордон є межею поширення державної влади;

─ легітимність і легальність влади. Легітимно — це юридично (конституційно) влада закріплена, визнана народом країни; легальність влади — це юридичний вираз легітимності, функціонування влади в межах законів.

Політична влада ширша за змістом, ніж державна влада, оскільки відносно самостійне значення мають владні відносини у політичних об'єднаннях. В умовах правової держави та громадянського суспільства найбільш широкі повноваження у здійсненні політичної влади надаються об'єднанням громадян та іншим недержавним утворенням. Отже, політична влада здійснюється більш широким колом суб'єктів політичної системи.