Глава 1. Стаття 1. Предмет регулювання

Розділ I

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет регулювання

1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в

Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі

організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами

господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками

відносин у сфері господарювання.

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти

господарювання, споживачі, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а

також громадяни, громадські та інші організації, які виступають

засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них

організаційно-господарські повноваження на основі відносин

власності.

Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини

1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,

виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають

цінову визначеність.

2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення

економічних і соціальних результатів та з метою одержання

прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -

підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без

мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

3. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на

створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх

функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів

господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності

негосподарюючих суб'єктів.

4. Сферу господарських відносин становлять

господарсько-виробничі, організаційно-господарські та

внутрішньогосподарські відносини.

5. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що

виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому

здійсненні господарської діяльності.

6. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому

Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами

господарювання та суб'єктами організаційно-господарських

повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

7. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між

структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини

суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Стаття 4. Розмежування відносин у сфері господарювання з

іншими видами відносин

1. Не є предметом регулювання цього Кодексу:

майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються

Цивільним кодексом України (435-15);

земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо

використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та

об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

трудові відносини;

фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що

виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх

рівнів;

адміністративні та інші відносини управління за участі

суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або

місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською

компетенцією, і безпосередньо не здійснює

організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта

господарювання.

2. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів

господарювання визначаються цим Кодексом.

3. До господарських відносин, що виникають із торговельного

мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства

України (176/95-ВР), застосовуються правила цього Кодексу.

Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері

господарювання

1. Правовий господарський порядок в Україні формується на

основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання

економічних відносин суб'єктів господарювання та державного

регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної

вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність

та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної,

соціальної, правової держави.

2. Конституційні основи правового господарського порядку в

Україні становлять: право власності Українського народу на землю,

її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які

знаходяться в межах території України, природні ресурси її

континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що

здійснюється від імені Українського народу органами державної

влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених

Конституцією України (254к/96-ВР); право кожного громадянина

користуватися природними об'єктами права власності народу

відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх

суб'єктів права власності і господарювання, соціальної

спрямованості економіки, недопущення використання власності на

шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися

і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї

інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права

власності рівними перед законом, непорушності права приватної

власності, недопущення протиправного позбавлення власності;

економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку

діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом

правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою

захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення

зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного

обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення

правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно

законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання

екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою

належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів;

взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в

Україні принципу верховенства права.

3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері

господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого

правового господарського порядку, додержуючись вимог

законодавства.

Стаття 6. Загальні принципи господарювання

1. Загальними принципами господарювання в Україні є:

забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист

державою усіх суб'єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених

законом;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території

України;

обмеження державного регулювання економічних процесів у

зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості

економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві,

екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки

суспільства і держави;

захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські

відносини.

Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської

діяльності

1. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією

України (254к/96-ВР), цим Кодексом, законами України,

нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету

Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, а також

іншими нормативними актами.