Геометричний стиль

Давньогрецькі посудини.

Верхній ряд: 1. кратер, 2. амфора, 3. пеліка.

Середній ряд: 1. гідрія, 2. лекіф, 3. кальпіда.

Внизу: дінос.

Дипілонська амфора. VІІІ ст. до н.е. Глина, лак. h – 1,55 м. Афіни, Національний музей.

Грецька архаїка.

Архаїка (від грецьк. archaпkos – старовинний, древній), ранній етап у розвитку будь-якого явища. В історії мистецтв поняття архаїка використовується, як правило, до визначення к раннього періоду розвитку мистецтва Стародавньої Греції (7–6 ст. до н.е.), часу інтенсивного розвитку давньогрецької культури, формування основних типів храмів, житлових і громадських споруд, напрацювання нових форм монументальної скульптури, розквіту спочатку чорно-фігурного, а потім червоно-фігурного стилів вазопису (роботи Ексекія та ін.). В епоху архаїки грецьке мистецтво, зберігаючи монументальність і цілісність, притаманні стародавнім цивілізаціям, поступово набувало самобутності образно-пластичної мови.