Забезпечення зобов'язань

Забезпечення належного виконання зобов'язань застосовувалося з метою зробити невиконання не вигідним для боржника, воно досяга­лося або застосуванням універсального способу захисту - компенсації інтересу кредитора за рахунок боржника, що порушив зобов'язання, або використанням спеціальних засобів. Закони XII таблиць передба­чали позбавлення волі для несправного боржника, однак це могло бути не вигідним для кредитора, оскільки кредитор повинен був утри­мувати боржника у в'язниці. Також додатковим засобом у ранньому римському праві була клятва, релігійні санкції. У період Республіки засобами забезпечення зобов язань виступали:

• виокремлення спеціального майна або грошової суми, за рахунок
яких могло бути виконане стягнення боргу;

• завдаток. Боржник (найчастіше покупець) вручав його кредитору
в момент укладення договору. Якщо надалі боржник відмовлявся
від свого зобов'язання, він втрачав відданий завдаток. Якщо це
робив кредитор, він мав повернути боржнику подвійну суму завда­
тку. При нормальному виконанні договору завдаток йшов за ра­
хунок суми платежу;

• неустойка - визначена у договорі сума, яку боржник зобов'язаний
виплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного
виконання основного зобов'язання. Як правило, неустойка визна­
чалася у формі додаткового, т.зв. акцесорного договору. Якщо
основний договір з якихось причин визнавався недійсним, то не­
дійсним був і додатковий;

• порука (поручництво) - боржник надавав замість себе поручите­
ля - особу, що вважалася боржником кредитора, доки обов'язок не
буде виконаний. Кредитор міг, в залежності від досягнутої домов­
леності, або спершу вимагати виконання зобов'язання від основ­
ного боржника і лише у разі його неплатоспроможності стягнути
борг з поручителя (субсидіарне зобов'язання), або відразу - на
свій розсуд - стягнути борг з боржника чи поручителя (солідарне
зобов'язання);

7. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, КРІМ ВИКОНАННЯ

Римському приватному праву були відомі принципи непорушності договору, які полягають при необхідності у збереженні первинної домовленості сторін. Неприпустимі одностороння зміна, розірвання та відмова від виконання договору. Окрім виконання, існують такі підстави припинення договору:

Новація - це договір, який відміняє раніше існуюче зобов'язання і породжує нове. Вона укладається з метою погашення раніше чинного зобов'язання та містить певний новий елемент у порівнянні з первіс­ним зобов'язанням. Можливі два типи новацій: 1) зміна підстави до­говору - наприклад, борг з позики перетворюється на борг з купівлі-продажу; 2) зміна змісту договору - наприклад, річ передана у в найм, оголошується річчю, даною в позичку. Якщо змінюються сторони, це уже цесія, тобто перевід боргу.

Залік - взаємне зарахування зустрічних вимог. Для цього необхідне поєднання чотирьох умов: а) вимоги - зустрічні; б) вони дійсні; в) однорідні (гроші на гроші, зерно на зерно); г) "зрілі", тобто за двома настає строк платежу; д) безспірні. Смерть однієї з осіб не припиняє зо­бов'язання - на спадкоємців переходять як активи, так і пасиви- уся

сукупність прав і боргів померлого. Не переходять у спадщину борги, які випливають з деліктів (наприклад, штраф за спричинену образу), якщо тільки такий делікт не збагатив спадкоємців (померлий злодій передав у спадщину украдене). За сам делікт збагачені спадкоємці відповідальності не несуть. Спадкоємці повинні повернути суму за­вдатку - як незаконне збагачення. Стягнення аліментів у спадщину не передається.

Випадкова неможливість виконання буває двох видів - фізична і юридична. Фізична полягає у тому, що предмет зобов'язання випад­ково знищується. Юридична неможливість - предмет правочину ви­лучається з обороту.

Висновок до теми. Зобов'язання оформлюють економічний обмін у правову форму і являють собою типові відносні правовідносини, що характеризуються чітким суб'єктним складом.