Передмова. Проректор з навчальної роботи

Бердянськ

„Затверджую”

________________

Л.І.Міхов

проректор з навчальної роботи

(декан факультету)

<____> ____________ 2011р.

Схвалено науково-методичною радою Бердянського університету менеджменту і бізнесу (протокол №____ від “_____”____________2011р.)

Затверджено на засіданні кафедри цивільного та державного права (протокол №____ від “_____”____________2011р.)

Зав. кафедри цивільного та державного права

доктор юридичних наук Г. В. Новицький

Фролов Ю.М., Антошкіна В. К. Методичні рекомендації та завдання до написання курсових робіт з навчальної дисципліни “ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ” для студентів юридичного факультету з спеціальності 6.060101 „Правознавство" (для бакалаврів)

Бердянськ: БУМіБ, 2011р.

Методичні матеріали містять основні вимоги до виконання курсової роботи, її структури та технічного оформлення, перелік основних етапів підготовки, вказівки до проведення захисту курсової роботи, теми курсових робіт і додатки.

ЗМІСТ

Передмова.........................................................................................

Методичні рекомендації та основні вимоги до написання курсових робіт…..

Літературні джерела, рекомендовані до всіх тем …………………………..

Примерная тематика курсових робіт ……………………………………….…

Додатки…………………………………………………………………………

Методичні рекомендації

що до написання курсових з навчальної дисципліни “Цивільне право України”

МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота є закономірним підсумком теоретичної, науковопрактичної роботи студента протягом певного періоду навчання. Тому процес написання курсової роботи — важливий і відповідальний етап підготовки фахівця-правознавця.

Мета курсової роботи — закріпити та поглибити теоретичні і практичні знання студентів за спеціальністю, сформувати навички ведення самостійної наукової роботи, ознайомити з основними методами наукового дослідженим і навчити практично застосовувати їх, перевіривши разом з тим отриманні знання з конкретної навчальної дисципліни.

Виконання курсової роботи передбачає:

• поглиблене вивчення, систематизацію та закріплення отриманих за конкретний період навчання теоретичних знань з дисципліни;

• перевірку здатності студента правильно визначати актуальність обраної теми курсової роботи, виявляти і аналізувати науковотеоретичні та практичні проблеми, пов’язані з нею, робити теоретичні узагальнення і висновки та надавати рекомендації щодо їх вирішення;

• розвиток навичок самостійної наукової роботи та оволодіння методикою наукових досліджень, пошуку науково-теоретичних джерел і роботи з ними;

• контроль рівня отриманих студентом знань з дисципліни, вміння стисло і зрозуміло доповісти основні проблеми та висновки курсової роботи і захистити їх.

ЗМІСТ І СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОбОТИ

Змістом курсової роботи є наукове опрацювання проблем, що розглядаються в ній, визначення стану їх наукової дослідженості, значення результатів наукової роботи для науки і практики. Курсова робота виконується на основі всебічного наукового аналізу поставлених в ній питань і проблем, теоретичного обґрунтування висновків і надання практичних рекомендацій з відображенням позиції автора.

Структура курсової роботи:

• зміст;

• перелік умовних позначень (за необхідності);

• вступ;

• основна частина (три розділи);

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки (за необхідності).

У вступі:

• обґрунтовується актуальність обраної теми, наводиться аргументація на користь її вибору;

• визначається ступінь наукової розробленості теми, дається коротка характеристика джерел, робиться аналітичний огляд наукової літератури, що стосується теми;

• формулюються мета та основні завдання курсової роботи;

• вказується предмет, об’єкт і методи дослідження, його науковотеоретична

та нормативно-правова основа, практичне значення результатів роботи;

• формулюються положення, які виносяться на захист;

• розкривається структура курсової роботи.

В основній частині розкривається зміст роботи відповідно до його розділів і підрозділів. Кожен розділ закінчується коротким узагальненням і висновками автора.

У висновках містяться основні результати дослідження, даються рекомендації щодо розв’язання проблемних питань, вдосконалення законодавства тощо, втілення результатів роботи у практику.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОбОТИ

Підготовка курсової роботи охоплює кілька етапів.

1. Вибір теми курсової роботи

Тематика курсових робіт визначається змістом навчальної дисципліни “Цивільне право України”, розробляється і затверджується кафедрою цивільного та державного права юридичного факультету БУМіБ

Тема курсової роботи повинна мати високий рівень актуальності з огляду на доцільність проведення наукового дослідження за нею, бути цікавою для студента, пов’язаною з напрямами його інтересів і сприяти максимальному використанню здобутих знань, практичного досвіду і здібностей студента.

2. Формулювання мети та основних завдань курсової роботи.

Залежно від того, наскільки зрозуміло і чітко сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, зміст, організація виконання і стиль.

Правильне визначення мети роботи дає змогу студенту виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми.

На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати у процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи, а їх визначення пов’язано з назвами основних розділів.

3. Складання плану курсової роботи

На початку виконання курсової роботи студенту необхідно ознайомитися

зі змістом наукових публікацій за вибраною темою і скласти розгорнутий план (зміст) із зазначенням основних розділів і підрозділів роботи, який потрібно погодити з науковим керівником. Зміст курсової роботи має відображати її структуру, під якою розуміється порядок компонування і взаємозв’язок окремих її частин.

4. Викладення матеріалу курсової роботи

Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логічно взаємопов’язувати окремі його частини, повністю розкрити зміст роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми роботи, визначити стан нормативно-правового регулювання питань з обраної теми. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень, судової практики робляться необхідні висновки, висвітлюються досягнуті результати, зазначаються недоліки, а також даються пропозиції щодо подальшого розв’язання проблемних питань та удосконалення законодавства.

5. Подання курсової роботи науковому керівнику на рецензування

Не пізніше ніж за два тижні до захисту студент подає курсову роботу на кафедру цивільного та державного права. Після реєстрації у спеціальному журналі курсова робота передається науковому коріннику, який перевіряє її та рекомендує чи не рекомендує до захисту. У письмовій рецензії на курсову роботу (див. додаток 2) науковий корівник оцінює її структуру, обсяг, список використаних джерел, дає їй стислу характеристику, оцінює науково-теоретичний рівень, глибину проведених досліджень, доцільність і обґрунтованість запропонованих рекомендацій, вказує на переваги та недоліки, якість і відповідність оформлення роботи.

Досвід рецензування засвідчує, що в курсових роботах зустрічаються такі недоліки:

• відхід від теми (передбачається розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);

• відсутні обов’язкові структурні елементи вступу (актуальність теми, мета та основні завдання і т. д.);

• назви розділів і підрозділів, вказані в тексті роботи, відрізняються від назв, що містяться у змісті роботи;

• безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

• логічні помилки, невміння виокремити головні аспекти дослідження;

• невдале поєднання теоретичних положень з фактичним матеріалом;

• переписування матеріалу з друкованих видань;

• відсутність у списку використаних джерел наукових робіт і посилань на них у тексті;

• посилання на певні твердження авторів, які є нічим іншим як цитуванням статей, положень нормативно-правових актів і не мають ніякого наукового значення;

• відсутність зв’язку між змістом викладеного матеріалу з переліком використаних автором джерел, посилань на них;

• неправильне оформлення роботи тощо.

За наявності подібних недоліків робота оцінюється негативно. У разі негативної оцінки курсова робота не допускається до захисту і повертається студенту, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень і лише після цього доопрацьований варіант подати науковому керівнику для повторної перевірки. Якщо попередня оцінка позитивна, студент допускається до захисту курсової роботи.

Наукове керівництво

Для керівництва курсовою роботою студента призначається науковий керівник із числа професорів, доцентів, викладачів кафедри.

Науковий керівник допомагає студенту:

• вибрати тему курсової роботи;

• визначити мету дослідження і основні його напрями;

• скласти план наукової роботи і графік виконання дослідження;

• оформити роботу відповідно до вимог до курсових робіт.

Науковий керівник здійснює контроль за дотриманням графіка підготовки та написання студентом курсової роботи.

Студенту надається можливість:

• за погодженням з науковим керівником запропонувати кафедрі для затвердження свою тему курсової роботи відповідно до його наукових інтересів і в межах навчальної дисципліни;

• за наявності поважних причин і згоди наукового керівника клопотати перед кафедрою про заміну теми курсової роботи;

• клопотати про призначення конкретного наукового керівника зі складу викладачів кафедри.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОбОТИ

Загальні положення

Курсова робота мас бути оформлена відповідно до встановлених вимог. Якість оформлення роботи обов’язково враховується при її оцінюванні.

Назва курсової роботи повинна бути якомога коротшою, вказувати на мету дослідження та її завершеність. Для більшої конкретизації до назви може бути додано невеликий (4–6 слів) підзаголовок.

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового

характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів “Дослідження питання...”, “Матеріали до вивчення...”, “До питання...”, “Характеристика...”, “Огляд...” тощо, в яких не відображається достатньо суть проблеми.

При написанні курсової роботи студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені відповідні матеріали, інформація, окремі результати, думки, теоретичні позиції авторів тощо. Відсутність таких посилань може свідчити не тільки про низьку якість курсової роботи і тим самим значно знижувати її оцінку, а й про плагіат, тобто крадіжку, незаконне використання об’єктів інтелектуальної власності.

У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Курсову роботу подають у вигляді друкованого тексту чи акуратно виконаного рукопису.

Структура та технічне оформлення курсової роботи

Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до технічного оформлення.

рекомендована структура курсової роботи

1. титульна сторінка (див. дод. А).

2. Зміст курсової роботи являє собою практично її план. У змісті вказуються: вступ, назви розділів, підрозділів, висновки, список використаних джерел і сторінки, на яких вони розміщені (див. дод. Б).

3. У “вступі” обґрунтовується актуальність теми курсової роботи, вказується мета і основні завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, практичне значення його результатів, структура курсової роботи. актуальність теми курсової роботи. Курсова робота повинна, як правило, починатись із слів “актуальність теми курсової роботи”. Актуальність теми курсової роботи зазвичай може бути обумовлена одним із трьох факторів або їх поєднанням:

1) відсутність наукових досліджень чи досліджень комплексного характеру з обраної теми;

2) наукові дослідження проводились давно і не відображають сучасні правові реалії. Наприклад, значну кількість наукових досліджень з багатьох проблемних питань цивільного права було здійснено до прийняття Цивільного та Господарського кодексів України 2003 р.

Такі дослідження не можуть дати відповіді на проблемні питання, що виникли після введення в дію цих кодексів; 3) стан чинного законодавства з тих чи інших проблем такий, що викликає значні труднощі в застосуванні його на практиці й це вимагає комплексного науковотеоретичного дослідження визначених проблем. Знову ж таки яскравим прикладом може бути наявність Цивільного та Господарського кодексів України, багато положень яких мають колізійний характер і викликають значні труднощі в їх застосуванні, визначенні пріоритетів тих чи інших норм тощо, що обумовлює актуальність подальших

наукових досліджень. Безперечно, можуть бути і інші фактори. Студент повинен дослідити обрану тему курсової роботи з тим, щоб виявити наявність чи відсутність таких факторів, відобразити це у вступі, довівши, що тема актуальна.

Досить поширеною помилкою при написанні курсових робіт є те, що автори замість проведення такого аналізу наповнюють вступ різними цитатами, розглядають окремі питання, які є предметом дослідження в основній частині, наприклад, наводять визначення окремих понять (цінних паперів, біржі, договору і т. д.), а питання актуальності теми так і залишається відкритим. Це стосується часто і інших структурних елементів Вступу.

Формулювання мети та основних завдань курсової роботи.

Правильне визначення мети роботи дає змогу студенту виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якісь роботи, уникнути загальних міркувань.

Приклади формулювання мети курсової роботи:

• “Мета та основні завдання дослідження. Основною метою дослідження є комплексний аналіз проблемних питань цивільно-правовових способів забезпечення майнових інтересів заставодержателя під час укладання та виконання договору застави”.

Мета та основні завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження правового режиму цінних паперів в Україні”. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми.

На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати у процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи, а їх визначення пов’язано з назвами основних розділів іноді підрозділів роботи.

Об’єкт дослідження — це завжди якісь певні суспільні правовідносини, що виникають у зв’язку з предметом дослідження, наприклад, “об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є сукупність суспільних правовідносини, що виникають у процесі створення та діяльності акціонерного товариства”.

Предмет дослідження — це завжди те, що безпосередньо повинно бути дослідженим для досягнення поставленої мети. Наприклад, “предмет дослідження. Предметом дослідження виступають торговельнобіржова діяльність товарної біржі як суб’єкта правовідносин, фондова біржа як організатор торгівлі цінними паперами, аграрна біржа як суб’єкт публічного права, а також система нормативних актів, що регулюють створення та функціонування бірж, визначають їх правовий статус та органів управління”.

Методи дослідження. Приклад: “Методологічна основа дослідження складалася з базових науково-теоретичних положень, що властиві як загальній теорії держави і права (поняття, ознаки, функції бірж), так і відповідним галузевим юридичним наукам, насамперед господарському та цивільному праву. Застосовувалися окремі наукові методи: діалектичний, логіко-юридичний, системний, статистичний, історичний та порівняльно-правовий. Логіко-юридичний метод полягає в безперечності узгоджених результатів, які б відповідали вимогам логіки. Правове регулювання біржової діяльності досліджено з урахуванням діалектичного методу з системно-структурним підходом до вивчення матеріалу й одержаних внаслідок цього висновків.”

Практичне значення одержаних результатів. Приклад: “Висновки і пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути використані під час подальшого доопрацювання нормативно-правових і локальних актів. Основним результатом даного дослідження є досягнення цілісного і всебічного уявлення щодо інституту біржової діяльності і його структури, можливостей удосконалення практичної діяльності. Результати роботи можуть бути використані у навчальному процесі з відповідних тем дисципліни “Господарське право”. Частина сформульованих у роботі положень має дискусійний характер і може слугувати базою для майбутніх наукових досліджень.”

Структура курсової роботи. приклад: “Робота складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел.”

Основна частина складається з трьох основних розділів, які, у свою чергу, можуть поділятися на два-три підрозділи, а за необхідності — підпункти, які повинні бути логічно взаємопов’язаними і дозволяти повністю розкрити тему роботи. Розділи, підрозділи, підпункти повинні мати приблизно однаковий обсяг. Не можна допускати, щоб розділи і підрозділи займали 0,5–1 сторінку тексту. Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують рядковими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапка в кінці назви заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують рядковими літерами (крім першої великої) з абзацу. В кінці ставиться крапка. Відстань між заголовками (між розділом і підрозділом), заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом роботи повинен дорівнювати 2 інтервалам.

Нумерація. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На ньому номер сторінки не ставиться, на наступних сторінках номер проставляється внизу з правої сторони сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, далі друкується заголовок розділу (наприклад, РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ).

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між ними ставиться крапка. В кінці номера підрозділу також ставиться крапка (1.1. (перший підрозділ першого розділу), 2.2. (другий підрозділ другого розділу) і т. д.). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу (наприклад, 1.1. Поняття господарських товариств).

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між ними ставиться крапка. В кінці номера ставиться крапка, наприклад, 1.1.1. (перший пункт першого підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку друкується заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. посилання. При написанні курсової роботи необхідно робити посилання на використовувані джерела: Конституцію України, кодекси, закони, підзаконні нормативно-правові акти, роботи авторів, погляди, висловлювання, думки, ідеї яких використовує автор, джерела статистичної та іншої інформації, судової практики тощо.

Посилання дають змогу перевірити достовірність інформації, правильність цитування, допомагають з’ясувати точну назву, оригінальну мову тексту, обсяг, видавництво, рік видання тощо.

Посилання слід робити на самі останні видання. На більш ранні видання доцільно посилатися в тих випадках, коли в них є матеріал, не включений до останнього видання. Поширеною помилкою є, наприклад, посилання на підручники, навчальні посібники з цивільного чи господарського права, написані до прийняття Цивільного та Господарського кодексів України 2003 р. Зрозуміло, що вони ніяк не можуть містити нових положень і дають абсолютно застарілу інформацію. Така обставина частіш за все свідчить про те, що дана курсова робота виконувалась значно раніше і просто списана студентом. Для здійснення ж порівняльного аналізу використовувати старі підручники й іншу літературу необхідно.

Особливу увагу слід приділити науковим працям інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав і відповідно оформлених посилань. Уразі, якщо автор курсової роботи бажає в тексті навести думку іншого автора, він може зробити це двома способами: за допомогою точного цитування або передати його думку власними словами. Цитування здійснюється українською мовою. Посилання в обох випадках обов’язкове.

Посилання можуть оформлюватися одним із двох способів:

• у квадратних дужках (більш прийнятно);

• посторінково.

Посилання на джерела у квадратних дужках робляться з вказівкою номера джерела за списком використаних джерел та сторінки (сторінок). При цьому зноски робляться внизу на сторінці під текстом, нумерація на кожній сторінці починається з 1...

Наприклад, якщо в роботі наводиться пряма цитата з праці іншого автора, вона береться в лапки, виклад думки іншого автора своїми словами записується без лапок. У кінці цитати ставляться квадратні дужки з посиланням на відповідне джерело.

Пряме цитування: У літературі визначається, що “галузь права — це складова частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмета та методу правового регулювання.

Галузь права поділяється на підгалузі та інститути права” [1, с. 170]. Цифра 1 означає, що у списку використаних джерел за номером 1 вказано відповідне джерело — 1. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За ред. В. В. Копєйчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с. — Бібліогр.: с. 312.

Непряме цитування: Потрібно мати на увазі, що, з виключно формальної точки зору, абсолютно “чисте” виділення предмета та методу галузі права, як визнавав видатний вчений-цивіліст О. С. Іоффе, майже неможливе [2, с. 543–544]. У списку використаних джерел:

2. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории “хозяйственного права”. — М.: Статут, 2000. — 777 с.

Посилання на джерела посторінково здійснюється наступним чином:

після наведеної цитати ставиться відповідний номер посилання. Він може бути загальним порядковим для всіх посилань у тексті роботи, чи тільки для кожної сторінки, починаючи з 1. У низу сторінки після тексту та підкреслення надається точна інформація про використане джерело із зазначенням сторінки. Це стосується і прямого, і непрямого цитування.

приклад.

У літературі визначається, що “галузь права — це складова частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмета та методу правового регулювання. Галузь права поділяється на підгалузі та інститути права.”1

Потрібно мати на увазі, що, з виключно формальної точки зору, абсолютно “чисте” виділення предмета та методу галузі права, як визнавав видатний вчений-цивіліст О. С. Іоффе, майже неможливе.2

1. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За ред. В. В. Копєйчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 170.

2. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории “хозяйственного права”. — М.: Статут, 2000. — С. 543–544.

Примітки: Примітки до тексту, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапка, наприклад:

Примітки:

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставлять крапку.

5. Висновки. У висновках викладаються основні результати дослідження (у відповідності до висновків, зроблених в кінці розділів чи підрозділів), вносяться пропозиції стосовно подальшого вдосконалення законодавства, внесення змін, доповнень до відповідних статей відповідних нормативно-правових актів, викладення їх у новій, запропонованій автором редакції. Пропонуються до прийняття нові нормативно-правові акти, робляться прогнози тощо. Для полегшення сприйняття матеріалу у висновках бажано відповідно нумерувати висновки, пропозиції, прогнози.