Список використаних джерел. Список використаних джерел – це тематично відібраний, систематизований перелік бібліографічних даних про використану

Список використаних джерел – це тематично відібраний, систематизований перелік бібліографічних даних про використану, цитовану літературу. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:

— у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування й рекомендований порядок);

— в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклад оформлення відомостей про джерела подано в додатку 1.

Бібліографічний опис складається з двох частин:

1) заголовку опису (як правило, це прізвище та ініціали автора або авторів);

2) тексту опису.

Постійні ознаки, якими характеризується друковане видання у тексті опису, називаються елементами опису. Кожний елемент опису наводять із розділовими знаками, які йому передують.

Обов’язковими елементами опису книги у списку літератури є основна назва, дані про повторність видання, місце видання, назва видавництва, рік видання, порядковий номер тому, випуску, частини, кількість сторінок.

Під прізвищем автора (авторів) необхідно описувати книги одного, двох і трьох авторів. При цьому при двох авторах у заголовку вказують обох, при трьох – допускається наводити прізвище першого автора з додаванням слів “та ін.”.

Під заголовком описують:

– книги чотирьох і більше авторів;

– збірники творів різних авторів, що мають спільний заголовок. Список використаних джерел подається мовою оригіналу наприкінці КР перед додатками.