Підприємництво

Вивчаючи економіку, ти вже дізнався, що у суспільстві вироб­ляється величезна кількість товарів і послуг, необхідних для задо­волення потреб. Цю суспільну функцію — виробництво і доставку на ринок різноманітних товарів і послуг — перебрали на себе під­приємці.

Згадай!

Підприємці — це люди, котрі поклада­ють на себе ініціативу поєднання ресурсів у єдиний процес вироб­ництва, керують підприємством, запроваджують у виробництво нові технології і беруть на себе ризик організації справи.

І ризик цей дуже великий. Адже організація і ведення справи для підприємця, ясна річ, має чимало негативних супутніх наслід­ків¹, зокрема тривалий робочий день; стреси, зумовлені управлін­ням виробництвом; почуття відповідальності, а також, що вельми важливо, — ймовірність фінансових збитків, бо жоден підприємець не застрахований від банкрутства і фінансового краху.

Утім, підприємці ризикують, часто втрачають і знову заснову­ють нове підприємство. Що підштовхує їх до цього? Кожен із них передовсім сподівається на комерційний успіх своєї справи та одер­жання від неї прибутку. До того ж стимулами здійснення підприєм­ницької діяльності є:

• бажання підприємця скористатися зі свого шансу і дістати суспільне визнання власної діяльності;

• можливість бути хазяїном своєї справи;

• відчуття задоволення внаслідок створення нового товару або вдосконалення того, що вже виробляється.

Саме ці стимули "змушують" підприємця ризикувати, починаю­чи або розширюючи свій бізнес.

Формула бізнесу проста: Д₀ Д₁ Підприємець вкладає гроші у придбання ресурсів (Д₀) і після того, як товари (або послуги) вироб­лені й реалізовані, до нього повертаються гроші (Д₁), але вже більші гроші, тобто з прибутком. Здавалося б, усе дуже просто. Проте це зовсім не так. Це лише в країні Дурнів Буратіно вважав, що, за­копавши 5 золотих монет у зем­лю і вимовивши заповітні слова, він одержить цілу купу золотих червінців.

Це удавана простота. В житті за нею приховані складні соціа­льно-економічні процеси.

З цьому розділу ти дізнаєшся про те, що необхідно зробити під­приємцю, щоб започаткувати й успішно здійснювати власну спра­ву, правильно обрати організаційно-правову форму підприємства й зареєструвати свою фірму. Ми також з'ясуємо, що таке доход і при­буток, які існують різновиди витрат на виробництво товару і як визначити той оптимальний обсяг виробництва, за якого фірми ма­тимуть максимальний прибуток. Крім того, з цього розділу ти діз­наєшся про особливості здійснення бізнесу за різних конкурентних умов, а також про фірми й організації, покликані захистити під­приємства від банкрутства, допомогти їм ефективно функціонувати у сфері ринкової економіки.

Ледарство - мати всіх пороків. Люди задоволені, якщо вони зайняті справою.

Бенджамін Франклін

♦ Чим відрізняються поняття "підприємництво" та "підприємст­во".

♦ Які характеристики має підприємство (фірма).

♦ Що треба знати, аби правильно обрати організаційно-правову форму підприємства.

♦ Які переваги й недоліки мають різні види підприємств.

♦ Як зареєструвати свою фірму.

9.1. Що таке "підприємство (фірма)" і "підприємницька діяльність"

Спершу визначимося щодо понять. "Підприємці" — це люди, котрі організовують виробництво товарів і послуг і забезпечують діяльність підприємства.

"Підприємство (фірма)" — це самостійний суб'єкт господарю­вання, який здійснює виробничу і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку

Одержання прибутку є вельми характерною ознакою підприємств, позаяк засвідчує комерційний характер його діяльності.

Подібно людині, підприємство має назву (найменування), під якою воно діє в господарському житті. Але нерідко можна почути, що підприємство виступає як юридична особа. Що це означає? Кож­не підприємство має свій статут (а якщо вимагає закон, тоді ще й договір про заснування), рахунок у банку, баланс прибутків і вит­рат, печатку, а також має право встановлювати договірні відносини з іншими підприємствами і громадянами країни (фізичними особа­ми). Це й визначає підприємство (фірму) як самостійну господар­ську одиницю в економіці або, мовою юристів, як "юридичну осо­бу".

Будь-яке підприємство як юридична особа визначається за та­кими ознаками:

1. Організаційна єдність. Підприємство — це відповідним чи­ном організована господарська діяльність із певною структурою управління і визначеними принципами внутрішньої побудови.

2. Відокремлення майна. Будь-яке підприємство має власні вер­стати, устаткування, машини, технологічні пристрої, матеріали, паливо тощо, якими володіє, розпоряджається і користується у ви­робничому процесі.

3. Майнова відповідальність. Підприємство несе юридичну та економічну відповідальність за своїми обов'язками перед постачаль­никами, споживачами і державою.

4. До того ж підприємство має право від свого імені й у власних інтересах звертатися до суду із позовами, вимагати відшкодування своїх збитків, якщо вони заподіяні іншим підприємством, або ска­сування рішень державних органів влади у разі їх незаконного ха­рактеру.

А тепер з'ясуймо поняття "підприємництво". Ще кілька років тому незначній кількості людей у нашій країні було знайоме слово "підприємництво", і ще менше було тих, хто розумів його значення.

«Підприємництво» — це самостійна, ініціативна, систематична, ризикована діяльність підприємця, спрямована на створення найбільш сприятливих умов господарської діяльності з метою одержання прибутку

Цією діяльністю можуть займатися як громадяни країни (фі­зичні особи), так і підприємства (юридичні особи). Але Законом України "Про підприємництво" передбачено, що певна частина на­селення займатися підприємницькою діяльністю не має права. Це насамперед засуджені особи або особи, котрі мають непогашену су­димість. Крім того, це військовослужбовці, посадові особи прокура­тури, держбезпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу і нота­ріату, а також органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Такі обмеження введені для того, щоб запобігти використанню службового станови­ща у власних комерційних інтересах. Кожна держава прагне захис­тити себе від подібних випадків за допомогою спеціальних законів.

Уяви собі, що ти з друзями вирішив зайнятися підприємницт­вом. Для цього ти передусім маєш бути повнолітнім. Припустімо, що в тебе є паспорт і ти готовий на свій страх і ризик здійснювати підприємницьку діяльність. Чи означає це, що ти можеш виробля­ти будь-яку продукцію і надавати будь-які послуги? Зовсім ні.

Існують різновиди діяльності, якими займається лише держава (виготовлення і реалізація наркотичних засобів, вибухових речо­вин, виготовлення цінних паперів і грошових знаків).

Існують також різновиди діяльності, якими можна займатися, але тільки з дозволу держави. Для цього треба одержати ліцензію. Перелік таких різновидів діяльності визначається законодавством України. Серед них: пошук та експлуатація корисних копалин, ви­готовлення і реалізація медикаментів, виготовлення вина, пива, лі­керо-горілчаних виробів, юридична й медична практика, торгівля алкогольними напоями тощо.

В якому разі підприємницька діяльність може бути припинена або заборонена? Це визначається законодавчими актами України. А саме: за власною ініціативою, на підставі рішення суду або арбітра­жу, у разі закінчення терміну дії виданої вам ліцензії, а також через банкрутство.

Якщо ж ти переконаний у комерційному успіху власної під­приємницької діяльності, тоді тобі варто зробити перший крок і визначитися з організаційно-правовою формою свого підприємства.

9.2. Які існують організаційно-правові форми підприємств

Вибір організаційно-правової форми підприємства залежить від особистих інтересів і бажань, проте у головному вона визначається цілком об'єктивними умовами. А саме: сферою діяльності твоєї фір­ми, наявністю у тебе коштів, перевагами й недоліками різних форм підприємств, а також тими умовами, що їх створює держава для сти­мулювання розвитку окремих форм (пільгові умови оподатковуван­ня, кредитування, спрощення ведення бухгалтерського обліку тощо).

Спробуймо схарактеризувати наявні організаційно-правові фор­ми підприємств.

Найпоширенішими у світовій практиці є одноосібне володіння, партнерство (товариство) і корпорація.

Одноосібне володіння — це фірма, власник якої самостійно веде справи у власних інтересах, одержує весь прибуток і несе особис­ту відповідальність за всіма її зобов'язаннями

Він є суб'єктом необмеженої відповідальності. Це класичний приклад індивідуального підприємництва, заснованого на приват­ній власності однієї особи (sole proprietorship).

Якщо підприємства створюються шляхом об'єднання коштів двох і більше фізичних або юридичних осіб, тоді виникає колективне підприємство — партнерство (partnership).

Партнерство — це фірма, організована кількома особами, котрі спільно володіють і управляють підприємством, і при цьому відповідачи несуть необмежену відповідальність за діяльність підприємства

Але якщо власниками підприємства є численні особи — власни­ки акцій, тоді ми маємо корпорацію (corporation, public company).

Корпорація — це фірма, що має форму юридичної особи, де від­повідальність кожного власника обмежена його внеском у це під­приємство

Завдання

Подай наведені нижче дані у вигляді трьох кругових (або стовп­частих) діаграм. Проаналізуй одержаний результат.

Таблиця 9.1

Розподіл виробників у США за формою власності, величиною обігу і чистого прибутку (частка кожної форми у %)

Усього фірм	Одноосібне володіння	Партнерство	Корпорації
74,6%	6,8%	18,6%
Обіг	7%	4,7%	89,6%
Чистий прибуток:	21,6%	9,3%	69,1%

Пояснення до таблиці. Якщо порівняти кількісні співвідношен­ня наведених показників, то виявиться, що на одноосібні володіння припадає понад 70% від загального числа фірм, і лише 6—7% сукуп­ного випуску продукції приватних фірм США, на партнерства — 10% від загальної кількості і 4—5% випуску продукції, на корпо­рації відповідно 18—20% і 88—90%.

Такий парадокс неважко пояснити, якщо докладніше ознайо­митися з перевагами й недоліками кожної із перелічених організа­ційних форм підприємств.

Безперечними перевагами одноосібного володіння є: простота організації (установи, управління тощо), свобода дій під час прий­няття рішень; вагомий економічний стимул, який полягає в одер­жанні всього прибутку однією особою.

Серед очевидних недоліків цієї фірми варто назвати такі:

— обмеженість фінансових і матеріальних ресурсів, зумовлена браком коштів власника фірми;

— складність одержання кредитів;

— відсутність розвиненої системи внутрішньої спеціалізації ви­робничих та управлінських функцій;

— необмежена відповідальність, за якої власник у разі банкрутст­ва ризикує не тільки капіталом, вкладеним у справу, а й усією своєю особистою власністю.

Партнерство — це фірма, організована групою однодумців, котрі спільно володіють і управляють підприємством. Основні пра­ва належать усім партнерам. Партнерства типові для різних сфер інтелектуальної діяльності, зокрема мистецтва, юриспруденції, ме­дицини тощо. Вони зазвичай життєздатні за невеликої кількості учасників.

Партнерствам притаманна більшість переваг одноосібного володіння. їх легко організува­ти, контролювати. Ними неваж­ко управляти. Водночас вони ма­ють низку характерних переваг. Вони вможливлюють ширше використання поділу праці й спеціалізації у виробництві та управлінні, створюють сприят­ливі умови для розв'язання фі­нансових питань.

Подібно до одноосібного володіння, партнерствам властиві пев­ні недоліки (мізерність фінансових коштів, необмежена відповідаль­ність тощо). До того ж, до них додаються й нові. Головним є розпо­діл функцій, у результаті чого може виникнути неузгодженість дій, несумісність інтересів і, як наслідок, загроза потенційного розпаду партнерства або виходу зі справи одного з партнерів.

Порада діловій людині

При реєстрації партнерства уважно складайте угоду про засну­вання, позаяк у подальшому це дасть вам змогу уникнути бага­тьох проблем зі своїми партнерами.

Третім різновидом підприємства є корпорація.

Корпорація — це фірма, в якій відповідальність кожного власника обмежена його внеском у це підприємство.

Уяви собі, що ти з друзями вирішив налагодити випуск піци ' різних видів і термінів зберігання. Щоб розпочати свою справу, вам необхідна значна сума грошей. Ви знаєте, що така організаційна форма, як корпорація, дасть вам змогу у стислі терміни зібрати потрібну суму. Обговоривши ситуацію, ви вирішили випустити 300 000 акцій по 1 грн за штуку. Вартість акції невелика, тому бажаючих її придбати буде достатньо. У такий спосіб за стислий термін ви матимете необхідні кошти.

Купуючи акції, акціонери планують одержувати дивіденди — частину щорічного прибутку.

Ті, хто купив акції, стали акціонерами, тобто співвласниками вашої фірми. Кожна звичайна акція надає право одного голосу при ухваленні

рішення. Щоб управляти діяльністю компанії, потрібно мати значний, або контрольний пакет акцій (50% + 1 акція).

Корпорація управляється відносно незалежно від її власників. Якщо акціонерам не подобається здійснювана нею політика, вони можуть продати свій пай (акції), але, як правило, не здатні ліквіду­вати корпорацію як таку. Тому сучасні корпорації характеризують­ся певною стабільністю.

Перевага корпорації полягає ще й у тому, що в разі банкрутства акціонери втрачають лише ті суми, що заплатили, купуючи акції. Кредитори висувають позов до корпорації загалом, а не до акціоне­рів як приватних осіб.

Поряд із безперечними перевагами корпораціям властиві й сут­тєві недоліки. Корпорації надають широкі можливості для всіляких зловживань. Дрібні й середні власники акцій зазвичай не мають необхідної і достатньої інформації про діяльність корпорації, тому контроль за діяльністю її "команди" послаблений. Власники конт­рольного пакета акцій можуть здійснювати контроль лише за ви­щими керівниками. Прагнучи особистого збагачення, вищі менед­жери беруть участь у надзвичайно ризикованих операціях, а поде­коли йдуть на прямі зловживання владою (махінації з цінними па­перами, переливання капіталу в дочірні компанії, підозріла вироб­нича діяльність тощо). Утім, як правило, такі зловживання можли­ві лише у певних межах. Стримуючим чинником виступає сам ри­нок. Якщо корпорація починає працювати погано, небезпека втру­чання акціонерів у поточні справи компанії зростає. Виникає загро­за "поглинання" даної фірми іншою і повної заміни команди (при­наймні, її верхнього ешелону). До того ж, падає престиж менедже­рів компанії, що в перспективі може спричинити різке скорочення їхніх доходів.

Наступним суттєвим недоліком діяльності сучасної корпорації є подвійне оподаткування. Річ у тім, що частина прибутку корпора­ції, що виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, спочатку опо­датковується податком як прибуток корпорації, а потім — як час­тина доходу власника акцій. У результаті значна частина прибутку перетворюється на податки, сплачувані державі.

9.3. Організаційно-правові форми підприємництва в Україні

В яких організаційно-правових формах можна зареєструвати підприємство в Україні?

Підприємництво в Україні здійснюється в кількох організацій­них формах на вибір підприємця відповідно до законів України. Основними законами, які має знати кожен підприємець, є: "Про власність", Господарський кодекс, "Про підприємництво", "Про під­приємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про об'єд­нання громадян" тощо. Вони висвітлюють порядок створення, дія­льності, реорганізації й ліквідації окремих організаційних форм підприємництва в нашій країні.

Відповідно до форм власності всі підприємства в Україні мають такі організаційно-правові форми:

1) приватне підприємство, грунтоване на власності окремого громадянина України із правом наймання робочої сили;

2) колективне підприємство, грунтоване на колективній влас­ності підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, гро­мадської та релігійної організації;

3) комунальне підприємство, грунтоване на власності адмініст­ративно-територіальних одиниць;

4) державне підприємство, грунтоване на загальнодержавній власності;

5) підприємство, грунтоване на змішаній формі власності.

9.4. Колективні форми

На разі особливого значення набуває розвиток колективних під­приємств. Тому докладніше спинімося на конкретних різновидах їх.

Колективними підприємствами є:

— кооперативи — це об'єднання громадян для спільного веден­ня господарської або іншої діяльності. При цьому важливою харак­теристикою кооперативу є особиста участь кожного члена коопера­тиву у виробничому процесі, а також використання власного або орендованого майна;

— орендні підприємства, грунтовані на договорі оренди про тим­часове платне володіння і використання певного майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності орендарем;

— господарські товариства — це підприємства, установи, орга­нізації, створені на основі договору між юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяль­ності з метою одержання прибутку.

Щоб зрозуміти, що ж таке господарські товариства, розглянемо їх конкретні форми.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" до них належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою від­повідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.

Акціонерне товариство (АТ) — це підприємство, кошти яко­го утворюються шляхом об'єднання коштів багатьох учасників че­рез випуск акцій (див. корпорація). АТ бувають двох видів: відкри­ті АТ, акції яких можуть вільно продаватися і купуватися, і закри­ті АТ, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом передплати, купуватися або продаватися на біржі.

Товариство з обмеженою відповідальністю — товариство, що має статутний фонд, розподілений на частки, розмір яких визначе­но у документах про заснування. Учасники товариства несуть відповідальність і ризик збитків лише в межах їхнього внеску.

Товариство з додатковою відповідальністю — товариство, статутний фонд якого також розподілений на частки певних розмі­рів. Учасники такого товариства відповідають за його борги не тіль­ки своїми внесками у статутний фонд, а й, за недостатності цих сум, належним їм майном. Проте ця відповідальність буде кратною розміру їхнього початкового внеску в статутний фонд.

Повне товариство — таке товариство, всі учасники якого зай­маються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Командитне товариство — товариство, що має, поряд з од­ним або більшістю учасників, котрі несуть відповідальність за зо­бов'язаннями всім своїм майном, також одного або більше учасни­ків, відповідальність яких обмежується внеском у майно товарист­ва (вкладників). Тобто відповідальність різних учасників такого то­вариства неоднакова.

Для допитливих

Малі підприємства. Відповідно до обсягів виробництва, розмі­рів прибутку та кількості працівників (незалежно від форм власнос­ті) підприємство може належати до категорії малих, середніх або великих підприємств. Вирішальну роль у цьому поділі підприємств зазвичай відіграє кількісний показник працюючих на цьому підпри­ємстві людей.

Українське законодавство до малих підприємств відносить під­приємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галу­зі або різновиду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні — до 100 осіб, у галузях невиробничої сфери — до 50 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

9.5. Реєстрація

Після того, як підприємець обрав організаційно-правову форму свого підприємства, його треба зареєструва­ти. Щоб втілити в життя цю ідею, йому необхідно пройти такі стадії:

1. Скласти документи про засну­вання, до яких належать протокол зборів засновників, Статут і договір про заснування (якщо останній потріб­ний).

2. Подати документи на реєстра­цію до обласного, міського або район­ного виконкомів.

3. Після одержання посвідчення про реєстрацію виготовити печатку і

штампи підприємства, відкрити розрахунковий рахунок у банку і стати на облік у податковій інспекції й облстатуправлінні.

Після того, як підприємець усе це зробить, він може приступати до виробництва товарів, надання послуг, виконання робіт або торго­вельно-посередницької діяльності.