Навколишнього середовища

ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ

1.1.ШУМ.

В теперишній час практично нема ні єдиної галузі народного господарства, де шум не був би у числі ведучих факторів виробничого середовища. Причому, інтенсифікація виробництва, що супроводжується підвищенням робочих швидкостей машин і обладнання, щільності заповнення виробничих площ, приводить до подальшого підвищення рівня виробничого шуму, потребує додаткових заходів щодо боротьби з ним.

За своєю фізичною суттю шум - це механічі коливання частинок пружнього середовища (газу, рідини, твердого тіла), що виникають під дією якої-небудь збуджуючої сили.

При цьому звуком називають регулярні періодичні коливання, а шумом - неперіодичні, випадкові коливальні процеси.

До основних фізико-гігієнічних характеристик шуму відносять:

Інтенсивність (силу) - кількість звукової енергії в дБ.

Спектр - розподіл звукової енергії в октавних смугах.

Гучність - фізіологічне сприймання інтенсивності звуків різної частоти в порівнянні з еталонним звуком (одиниця гучності - фони, сони).

При гігієнічній оцінці шум, згідно санітарним нормам, класифікується по:

1)За походженням:

ѕ виробничі (аеродинамічні, гідродинамічні, механічні)

ѕ побутові

ѕ вуличні

2) За характером спектру:

-широкосмугасті - з безперервним спектром шириною більше однієї октави.

-тональні, в спектрі яких знаходяться виражені дискретні тони (перевищення рівня шуму в одній смузі над сусідніми не меньше, ніж на 10 дБ).

3) За частотними характеристиками:

-низькочастоні

-середньочастотні

-високочастотні

4) За часовими характерисиками:

-постійні, рівень звуку яких за рабочий день змінюється в часі не більше, ніж на 5 дБ.

-непостійні - рівень звуку яких за робочий день змінюється в часі більше, ніж на 5 дБ.

а) коливальні в часі, рівень звуку яких неприривно змінюється в часі

б) преривісті - рівень звуку яких безперервно змінюється на 5 дБ і більше, причому тривалість інтервалів, на протязі яких рівень залишається постійним, складає 1 с і більше.

в) імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше 1 сек.

В якості характеристик постійного шуму застосовується рівень звукового тиску в дБ в октавних смугах з середньогеометричними частотами 31.5, 63, 125, 250, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Характеристикою непостійного шуму являється інтегральний показник - еквівалентний рівень шуму.

Інтенсивний шумовий вплив в організмі людини може викликати специфічні і неспецифічні зміни.

До специфічних змін відносять враження органу слуху, а саме:

1) зниження адаптації

2) слухова втома

3) приглуховатість (тугий на вухо)

В основі цих проявів шумової патології лежить повільно прогресуюче зниження слуху по типу неврита, що підіймається (тобто в основі професійного зниження сіуху лежить нейросенсорне (перцепційне) зниження слуху внаслідок враження звуко-сприймаючого апа

До числа неспецифічних змін відносять:

1) Нейроциркуляторну дистонію переважно по гіпертензивному типу, рідше - по кардіальному, в окремих випадках - по гіпотензивному.

2) Астено-вегетативний синдром і неврастенічні реакції.

3) Дисфункції шлунку, внаслідок зрушення його евакуаторной фунції.

4) Зниження імунологічноїт реактивності, яка виражається в рості, перш за все, гострої захворюваності.

5) Зниження працездатності і виробничої діяльності, передчасна втома, зниження розбірливості і внятності мови та ін. неприємні відчуття.

Заходи по боротьбі з шумом можуть бути технічними (технологічні + санітарно-технічні), архітектурно-планувальними, організаційними і медико-профілактичними. Технічні засоби боротьби з шумом використовуються в 3-х головних напрямках:

- усунення причин виникнення шуму або зниження його в джерелі

- послаблення шуму на шляхах його передачі

- безпосередній захист працюючих,які підлягають дії шуму

Найбільш ефективним засобом зниження шуму - можлива зміна шумних технологій на малошумові або повністю безшумові наприклад, клепання на зварювання. Однак, цей шлях боротьби з шумом не завжди можливий, тому велике значення має зниження його джерел

Одним з найбільш простих технічних засобів боротьби з шумом на шляхах передачі є звукоізолюючий кожух. Значний ефект зниження шуму дає застосування акустичних екранів, що відгороджують шумовий механізм або джерело шуму від робочого місця або

В багатоповерхових промислових приміщеннях особливо вахливий захист від структурного шуму, який розповсюджується по конструкціям приміщень (обладнання плаваючих фундаментів).

До числа ведучих архітектурно-плануючих рішень відносять тікі заклади, як:

-локалізація джерела шуму

-правильна розстановка обладнання

-наявність звукопоглинаючого фундаменту і т.д.

Організаційні заходи направлені на організацію обгрунтованого з фізіолого-гігієнічних позицій режима роботи, обмеження часу роботи в умовах високого шуму.

Враховуючи, що за допомогою технічних засобів в теперишній час не завжди вдається розв'язати проблему, більше уваги повинно бути приділено застосуванню індивідуальних засобів захисту від шуму (антифони, навушники, беруші, заглушки).

Важливе значення має проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, а також підвищення опірності організму робітників до несприятливої дії шуму. З цією метою робітникам шумових професій рекомендується щоденне приймання вітамінів В1 (2

Значний позитивний ефект надає широке використовування можливостей санаторно-курортного лікування.

1.2.ВІБРАЦІЯ.

Одним з найбільш розповсюджених несприятливих факторів робочого середовища поряд з шумом являється виробнича вібрація.

Вібрація - це мехаанічні коливальні рухи системи з пружніми зв'язками.

За способом передачі на людину вібрацію умовно поділяють на місцеву (локальну), яка передається на руки працюючого, і загальну, що передається через опірні поверхні на тіло людини в положенні сидячи або стоячи.

Другі фізико-гігієнічні характеристики аналогічні характеристикам шуму.

Локальна вібрація - буває ударно-обертаючого типу.

Загальна вібрація (або вібрація робочих місць) ділиться на транспортну, технологічну і транспортно-технологічну.

При аналізі дії вібрації на організм виділяють фактори виробничого середовища, що посилюють її шкідливий вплив:

-непосильна м'язева напруженість

-шум високої інтенсивності

-несприятливи мікроклиматичні умови

Тривалий вплив вібрації, сполучений з комплексом несприятливих факторів, може привести до стійких патологічних зрушень в організмі працюючих, розвитку вібраційної хвороби.

Виділяють 2 форми вібраційної хвороби:

-викликана локальною або загальною вібрацією

Найбільш розповсюджене, майже соціальне і економічне значення має вібраційна хвороба, обумовлена впливом локальної вібрації.

До числа її основних симптомів відносять:

1) Судинні розлади, які полягають в порушенні периферичного кровообігу, зміні тонусу капілярів, зрушенні нормальної гемодинаміки. Хворі скаржаться на зненацька виникаючі приступи побіління пальців, які частіше з'являються при???омывание??? рук холо

2) Поліневропатії, які проявляються ниючими ламаючими тягнучими болями в верхніх кінцівках, що непокоять хворих частіше вночі, або під час відпочинку. Біль супроводжується парестезіями, підвищеною???зябкістю??? кистей рук.

3) Постійним симптомом вібраційної хвороби являється розладнання чутливості, як вібраційної, так і больової, температурної.

4) Враження кістково-м'язевої системи: міофаскуліти, міозити, тендоміозити, деформуючі артрози, артрити і т.д.

Робота з інструментами ударної дії (клепання, обрубка) викликають в рівній мірі як судинні, так і нервово-м'язеві чи кісткові порушення.

При роботі з інструментами обертового типу (шліфування) виникають головним чином ангіоспастичні судинні розлади.

Вібраційна хвороба виникає внаслідок дії загальної вібрації, і спостерігається у водіїв транспорту і операторів транспортно-технологічних машин і агрегатів.

Основними її симптомами являються:

1) вестибулопатії, які проявляються вестибуловегетативними розладами:запаморочення голови, головними болями, гіпергідрозом.

2) типові зміни в хребті, які проявляються в виді деформуючого остеоартрозу попереку і крижів.

3)Дисфункції травних залоз: порушення моторної і секреторної функції.

4)Ангіодистонічні зрушення (як периферичного, так і центрального типу)

5)Поліневропатії, в першу чергу нижніх кінцівок.

6)Специфічний негативний вплив на жіночу статеву сферу:

-загострення запальних процессів

-розлади менструального циклу в виді дисменореї

Комплекс профілактичних заходів включає в себе: гігієнічне нормування технічних, організаційних і лікувально-профілактичних заходів.

Технічні способи обмеження і зменшення вібрації направлені на усунення контакту працюючого з вібруючим обладнанням (оснащенням). Здійснюється це шляхом застосування дистанційного керування, промислових роботів, автоматизації і заміни технологічних оп

Велике значення має заміна і вдосконалення технологічних операцій (застосування зварювання, клейових сполучень і т.д.)

Зниження несприятливої дії вібрації ручних механізованих інструментів на оператора досягається також і шляхом технічних рішень:

- зменшення інтенсивної вібрації за рахунок конструктивних вдосконалень безпосередньо в джерелі

- засоби зовнішнього віброзахисту (наприклад, застосування????вібро.....руючої мастики і т.д.)

Організаційні засоби - направлені на розробку і впровадження науково-обгрунтованих режимів праці і відпочинку. Так, сумарний час контакту з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочої зміни.

Важливими в цьому відношенні заходами являються:

- встановлення регламентованої перерви для активного відпочинку

- проведення фізіо-профілактичних процедур і виробничої гімнастики

- створення комплексних бригад з взаємозаміною професій

З метою профілактики несприятливого впливу як локальної, так і загальної вібрації, працюючі повинні використовувати засоби індивідуального захисту: рукавиці або перчатки, спец. взуття.

До числа важливих медико-профілактичних заходів відносять:

- попередні і періодичні медичні огляди з обов'язковою участю невропатолога, терапевта, отоларінголога.

Із функціональних досліджень обов'язковою являється холодова проба, визначення вібраційної чутливості, динамометричних показників.

До роботи з вібруючим устанкуванням не допускаються люди з вираженою вегетативною дисфункцією, облітеруючим ендартеріітом, хворобою Дейно, захворюванням вестибулярного апарату, жіночої статевої сфери.

Суттєве значення в плані профілактики вібраційної хвороби мають такі медико-профілактичні заходи, як:

- теплові процедури для рук у вигляді гідропроцедур (ваночки) або сухе повітряне обігрівання.

- самомасаж рук і плечового поясу

- УФ-опромінення

- вітаміно-профілактика

- психогігієнічні заходи

1.3.УЛЬТРАЗВУК.

Ультразвук - являє собою коливання середовища з частотою більше 20000 Гц. В сучасному виробництві ультразвук використовується при пайці, зварці, лугуванні, різанні, дефектоскопії та ін. технологічних процессах.

В основі фізико-хімічних і біологічних властивостей ультразвуку лежать слідуючі ефекти:

- термічний

- механічний

- фізико-хімічний

Власне ці ефекти привели до широкого використовування ультразвуку в медичній практиці, відповідно:

- для глибокого прогрівання тканин

- еходіагностики захворювання

- безкровного розтину і з'єднання тканин

- стерилізації сиворотки крові і плазмозамінників

При дії ультразвуку, який перевищує ГДР (не залежно від дії через повітряне середовище або контактним шляхом), можливі слідуючі зрушення в стані здоров'я.

- з боку ЦНС - астено-вегетативний синдром

- парестезії, парези

- енцефаловегетополіневріт

- з боку серцево-судинної системи - брадікардія

- гіпотонія

- з боку органу слуху - зниження порогу сприйняття

- лабірінтопатія

До основних профілактичних заходів відносять:

- гігієнічне нормування

- екранування ультразвукових джерел

- використання дистанційного управління і автоблокування.

- використовування індивідуальних засобів захисту (рукавиці з ізолюючими прокладками та ін.)

- проведення попереджувальних і періодичних медоглядів

1.4.ІНФРАЗВУК

Інфразвуком називаються акустичні коливання з частотою нижче 20 Гц.

В основі біологічної дії інфразвуку також лежать термічний, механічний і фізико-хімічний ефекти.

Дія інфразвуку, що перевищує ГДР, викликає:

- виражену астенізацію ЦНС

- зниження слуху, переважно в діапазоні низьких і сердніх частот

- виражене зниження працездатності, негативний вплив на емоційну сферу.

Найбільш ефективним і практично єдиним засобом боротьби з інфразвуком являється зниження його в джерелі (вибір малогабаритних конструкцій великої жорсткості, технологічного обладнання і т.ін.)

Крім того, з метою попередження впливу інфразвуку використовуються заглушки інтерференційного типу, поглиначі????..нського типу, звукопоглинаючі панелі і кожухи і т.ін.)

В якості індивідуальних засобів захисту рекомендується застосування антифонів, вкладників, навушників.

1.5.ЛАЗЕРНЕ ВИПРОМіНЮВАННЯ.

Термін "лазер" - абревіатура, утворена з початкових літер англійських слів: Light amplification by stimulated emission of ratiation - посилення світла за рахунок створення стимулюючого випромінювання. Таким чином, лазер або оптичний квантовий генератор - це генератор, заснований на використанні вимушеного (стимулюючого) випромінювання.

Можливість використовування такого явища була передбачена ще в 1917 році А.Ейнштейном. А першопрохідцями практичного використання лазерів були фізики В.А.Фабрикант, а також пізніше лауреати Нобелівської премії А.М.Прохоров, Н.Т.Басов, Ч.Таунс (США).

Як технічний засіб лазер складаїться з основних елементів:

-активного середовища

-системи накачки

-резонатора

Агрегатний стан активної робочої речовини може бути: рідким, твердим або газоподібним.

В якості резонатора використовують плоскопаралельне дзеркало, з високим коефіціїнтом відображення.

Накачка, тобто перевод атомів активного середовища на верхній рівень, забезпечуїться за допомогою потужнього джерела світла або електричним розрядом. В основу класифікацій лазерів покладено фізико-технічні параметри і ступінь небезпечності лазерного випромінювання для обслуговуючого персоналу.

Фізико-технічні класифікації:

а) в залежності від агрегатного стану активного середовища лазери бувають:

- твердотільними (на кришталах, склові)

- газові

- на фарбниках

- хімічні

- півпровідникові

б) в залежності від характеру генерації:

- непреривні

- імпульсні

в) в залежності від способу накачки активної речовини

- оптичні

- електричні

- хімічні

Медична класифікація (по ступені небезпеки лазерного випромінювання для обслуговуючого персоналу

Клас I (безпечні) - вихідне випромінювання не шкідливе для очей.

Клас II (малонебезпечні) - небезпечні для очей, пряме або дзеркальне відображення випромінювання.

Клас III (середньонебезпечні) - небезпечні для очей, пряме, дзеркально і дифузно відображене випромінювання, для шкіри пряме і дзеркальне відображення.

Клас IV (високонебезпечні) - небезпечні для шкіри, дифузно відображене випромінення.

В якості ведучих критеріїв при оцінці ступеня безпеки генеруючого лазерного випромінювання прийняті:

- величина потужності (енергія)

- довжина хвилі

- тривалість імпульса

- експозиція опромінення

Завдяки своїм винятковим здібностям (висока направленість променя, когерентність, монохроматичність) лазери знаходять винятково широке застосування в різних галузях промисловості, науки, техніки, зв'язку, с/г, біології, медицини.

В той же час розширення сфери їх використовування сприяї збільшенню контингенту осіб, що підлягають впливу лазерного випромінювання і висувають широке коло задач по профілактиці шкідливої і небезпечної дії цього відносно нового фактору оточуючого середовища.

До основних несприятливих факторів, що виникають при роботі лазерів, відносять:

- пряме

- дзеркальне відображене випромінювання

- дифузно відображене випромінювання

- розсіяне випромінювання

До супутніх - комплекс несприятливих фізичних і хімічних факторів, що виникають при роботі лазерів.

Біологічна дія лазерів на організм людини характеризуїться первинним і вторинним ефектами. До числа первинних - відносять органічні зміни, які виникають безпосередньо в опромінених тканинах, до числа вторинних - неспецифічні зміни, що виникають в організмі в відповідь на опромінення.

В основі впливу лазерного випромінювання лежить спільна термічна і механічна дія.

До найбільш вразливих органів і систем відноситься орган зору і шкіра.

Ефект впливу лазерного випромінювання на очі в значній мірі залежить від довжини хвилі і локалізації дії. Вираженість морфологічних змін і клінічна картина розладів функції зору може бути від повної втрати зору - сліпота до інструментально виявлених функціональних зрушень (а також катаракта, кон'юнктивіти, кератіти).

Характер пошкодження шкіри і слизових оболонок варіюї від легкої гіперемії до різного ступеня опіків.

Розрізняють 4 ступеня пошкодження шкіри лазерним опроміненням:

1 ступінь - опіки епідермісу: ерітема, десквамація епітелія.

2 ступінь - опіки дерми: пухирі, деструкція поверхневих шарів дерми.

3 ступінь - опіки дерми з її деструкціїю до глибоких шарів.

4 ступінь - деструкція всіїї площини шкіри, підшкірної клітковини і підлеглих шарів.

Профілактичні заходи:

1. Гігіїнічне нормування: ГДК або ГДР на основі ДСТу "Лазерна безпека".

Загальні положення "Санітарних норм і правил, влаштування і експлуатації лазерів".

При використовуванні лазерів II і III класу необхідно мати відгородження (захищення) лазерної зони або екранування пучка випромінювання.

Лазери IV класу розміщуються в окремих ізольованих приміщеннях і забезпечуються дистанційним управлінням їх робіт.

При розміщенні в одному приміщенні декількох лазерів необхідно виключити можливість взаїмного опромінення операторів, працюючих на різних установках.

Для видалення можливих токсичних газів, парів або пилу обладнуїться потужна приточно-витяжна вентиляція з механічним???...???. Для захисту від шуму обладнуються звукоізолюючі і звукопоглинаючі установки.

До індивідуальних засобів захисту відносять спеціальні окуляри, маски, щитки.

Роботи, пов'язані з обслуговуванням лазерних установок, відносяться до робіт з шкідливими умовами праці. Оператори лазерних установок підлягають попереджуючим і періодичним (1 раз в рік) медичним оглядам з обов'язковою участю терапевта, невропатолога і окуліста.

1.6.ЕЛЕКТРОМАГНИТНІ ПОЛЯ.

Електромагнитні поля генеруються струмами, які змінюються по напрямку в часі. Спектр електромагнітних коливань знаходиться в широких межах (довжина хвилі від 1000 км до 0,001 мкм; частота від 300 до 3*10E20 Гц), включаючи радіохвилі, оптичне і іонізуюче випромінювання. Тепер найбільш широке застосування в різних галузях народного господарства знаходить електромагнітна енергія неіонізуючої частини спектру. Перш за все, це стосуїться:

- електромагнітних полів радіочастот

- електричних полів промислової частоти

- імпульсних електромагнітних полів низької частоти

- статичної електрики.

Електромагнітне поле радіочастот.

ЕМП радіочастот застосовуїться в радіозв'язку, радіолокації, телебаченні, медицині, виробництві пластмас і т.д.

В основі біологічного впливу ЕМП радіочастот лежить тепловий ефект, який супроводжуїться або загальним підвищенням температури тіла, або локальним вибірковим перегрівом клітин тканин і органів (в першу чергу з поганою терморегуляціїю: кришталик, скловидне тіло, статеві залози і т.д.)

Розглянемо із найбільш характерних специфічних наслідків впливу ЕМП радіочастот являються пошкодження кришталика (катаракта)

При дії ЕМП спостерігаються багаточисленні гормональні зрушення, що свідчать про порушення нервово-ендокринної регуляції по типу стресової реакції.

- стимуляція виділення кортикостероїдних гормонів і пролактину

- гальмування секреції гормонів росту і т.п.

Постійні зміни при дії ЕМП радіочастот спостерігаються в крові (лейкоз, еозінопенія, підвищення вмісту Hb і еритроцитів.

Вельми характерним являїться зниження імунологічної реактивності.

Накінець, ЕМП радіочастот надаї суттївий вплив і на ЦНС, викликаючі розвиток астено-вегетативного синдрому, приводячі до ангіодистонічний і діенцефальних проявів і навіть до ангіодистонічних і диенцефальних проявів і навіть до енцефалопатій.

В цілому, в результаті впливу електромагнітного випромінювання клінично розрізняють 3 стадії змін в організмі - початкову, помірно виражену і виражену, хоч і кліничні прояви у хворих, як правило, не вкладаються в рамки чітко визначених синдромів, і на практиці захворювань відзначаїться як "наслідок хронічного впливу ЗВЧ-поля".

Всі засоби і методи захисту від ЕМП можуть бути розділені на 3 групи: організаційні, інженерно-технічні і лікувально-профілактичні.

Організаційні заходи спрямовані на:

- відвернення попадання людей в зону з вираженою напруженістю ЕМП

- створення санітарно-захисних зон навкруги антенних споруд

- впровадження раціонального режиму праці

Інженерно-технічні заходи передбачають:

- екранування робочого місця, шляхот використовування відображаючих (металева сітка) і поглинаючих матеріалів

- віддалення робочого місця на безпечну від джерела випромінювання віддаль

- електрогерметизацію елементів схем, блоків, вузлів антенних установок з метою зниження або повного усунення електромагнітного випромінювання.

Лікувально-профівактичні

засоби

повинні бути направлені на раннї виявлення порушень в стані здоров'я працюючих (перш за все - проведення медоглядів;не менше 1 раз в 12 місяців з обов'язковою участю терапевта, невропатолога.

Електричні поля струмів промислової частоти.

З розвитком енергетики і електрифікації, створенням їдиних енергетичних систем в значній мірі розширюїться мережа високовольтних ліній електропередач (ЛЕП) - основне на сьогоднішній день джерело електричних полів промислової частоти.

Крім того, джерелом являються ряд технологічних процесів, ремонт проводов???, роз'їднувачів і вимикачів сигнальних ланцюгів і т.п.

Біологічний ефект впливу електричних струмів промислової частоти полягаї в слідуючому:

- поява скарг невротичного характеру (почуття важкості в скронях і потиличних областях, головний біль, розбитість, роздратованість, погіршення пам'яті, підвищення втоми і т.п.), які з'являються в першу чергу в кінці робочої зміни.

- спочатку функціональні, а потім органічні зрушення в діяльності нервової і серцево-судинної систем астенічного і астено-вегетативного характеру.

Серед профілактичних заходів ведучими являються:

- визначення і ретельне дотримання допустимого часу перебування в електричному полі струмів промислової частоти

- обов'язково обладнання захисного заземлення джерел випромінювання і струмів.

До колективних засобів захисту відносяться:

а) стаціонарне екрануюче обладнання (козирки - піддашок, навіс, перегородки)

б) пересування екрануючих засобів (наметки, перегородки, щитки, зонди, екрани і т.п.)

До індивідуальних засобів відносять захисний костюм: куртка і брюки, комбінезон, екрануючий головний убір (металева або пластмасова каска, шапка-вушанка з прокладкою з металізованої тканини).

Спецвзуття - з електропровідною резиновою підошвою.

Організаційні і лікувально-профілактичні заходи аналогічні попереднім.

Імпульсне електромагнітне поле низької частоти.

Джерела: застосування в машинобудівництві і енергетиці технологічних процесів,що заснований на застосуванні імпульсного магнітного поля і імпульсних електричних розрядів.

Біологічна дія:

- розвиток астено-вегетативного синдрому

- зниження іммунологічної реактивності

- ендокринні зрушення

- зниження інтенсивності обмінних процессів

Основні способи і принципи захисту:

- автоматизація технологічних процессів

- дистанційне керування джерелами ЕМП низької частоти

- екранування робочих місць

Статична електрика

Статична електрика - це сукупність явищ, зв'язаних з виникненням і збереженням вільного електричного заряду на поверхні і в об'їмі різних матеріалів і виробів.

Електростатичні поля створюються в енергетичних установках і при електротехнологічних процессах.

У людей, працюючих в зоні дії електростатичного поля, зустрічаються різноманітні скарги на роздратованість, головний біль, порушення сну, зниження апетиту.

Характерні своїрідні "фобії", зумовлені страхом очікуваного розряду.

До основних захисних заходів відносять:

- екранування джерела поля або робочого місця

- застосування нейтралізаторів статичногї електрики

- обмеження часу роботи і т.п.

1.7. ЗНИЖЕНИЙ І ПІДВИЩЕНИЙ АТМОСФЕРНИЙ ТИСК.

Виробнича діяльність людей звичайно протікає при атмосферному тискові, близькому до 760 мм рт.ст.

вах підвищеного атмосферного тиску, а при підйомі в гори, піднятті над землею в літальних апаратах люди, навпаки, перебувають в у Підвищений атмосферний тиск.

Організм людини стикається з умовами підвищеного тиску газового середовища в процесі водолазних робіт і кесоних робіт, при подводному плаванні в аквалангах, при лікуванні в барокамерах і т.д.

Біологічна дія підвищеного атмосферного тиску.

При короткочасній роботі і умовах гіпербарії відмічається підвищення фізичної працездатності, легка ейфорія. При тривалому перебуванні під тиском відрізку 7 і > атмосфер можуть проявитися симптоми токсичної дії деяких газів, які входять в склад вдиха

Найбільш небезпечним є період декомпенсації, під час якого або незабаром після якого в умовах нормального атмосферного тиску може розвинатися декомпресійна (кесонна) хвороба.

Патогенетична суть захворювання полягає в виході і діатурації накопиченого (внаслідок підвищеного тиску) азоту із тканин (і першу чергу ліпоїдної та жирової в процесі діомерсії і утворення в кров'яному руслі безлічі газових емболів.

Важкість кесонної хвороби і її симптоматика визначаються масовістю закупорки судин аероемболами і їх локалізацією.

До легких форм відносяться остеоартралгії (тривкий гострий біль, який локалізується в одному або декількох суглобах кінцівки, головним чином, в колінному і плечовому).

Робітники влучно називають їх «??????», вірно характеризуючі основні симптоми хвороби.

Поряд з остеоартралгіями вельми характерні невралгії і пошкодження шкіри, які супроводжуються нестерпною сверблячкою.

До форм середньох важкості відносяться пошкодження внутрішнього вуха (вестибулопатії типу меньєрівського синдрому), ШКТ (різні больові відчуття в черевній порожнині, за рахунок скопичення газів в судинах брижі), очі (обмежене поле зору, диплопія, ніс

До важких форм декомпенсаційної хвороби відносяться спинальні та церебральні ушкодження, коронарна аеропатія, аероемболічний коллапс, легеневі ушкодження.

нної) хвороби являється дотримка режиму декомпресії (ступінчаста декомпресія водолазів в спеціальну камеру Девіса), механізація і Знижений атмосферний тиск.

Знижений атмосферний тиск як професійний фактор зустрічається при виконанні різних робіт в гірській місцевості, являється одним з головних несприятливих факторів, що розглядають при вивченні проблем авіації і космічної медицини.

В основі симптомокомплексу своєрідної «гірської» або «висотної хвороби лежить кисневе голодування, яке відмічається на висотах 3000-4000 м. Її ведучими клінічними симптомами являються:

- запаморочення голови, апатія, підвищена втомлюваність

- головний біль, емоційна нестабільність

-»некритична«оцінка свого стану

- різке зниження пам'яті і уваги, зниження гостроти зору, неадекватні дії

При роботах в умовах високогір'я велике значення для попередження гірської хвороби мають заходи, полегчуючі працю:

- раціональний режим праці

- механізація і автоматизація виробничих процесів

- поліпшення умов праці і організація правильного раціонального харчування.

Важливе значення має суворий профессійний відбір людей, які направляються на роботи в гірські умови.