Класифікація видів актуарних розрахунків

Актуарні розрахунки можна класифікувати за галузями страхування, за часовою чи за ієрархічною ознакою.

За галузями страхування вони поділяються на розрахунки за:

• особистим страхуванням;

• майновим страхуванням;

• страхуванням відповідальності.

За ознакою часу актуарні розрахунки діляться на:

• звітні, що здійснюються по вже зроблених операціях страховика, тобто за наявними звітними даними. Вони орієнтовані на діяльність страховика у майбутньому щодо цього виду страхування;

• планові, що здійснюються при введенні нового виду страхування, для якого відсутня достовірна статистика спостережень. Тут використовують результати актуарних розрахунків за однотипними чи близькими за змістом видами страхування, котрі вже здійснювалися страховою компанією. Після закінчення певного терміну (як правило, після трьох років) аналізуються отримані статистичні дані за цим ризиком, і планові актуарні розрахунки відповідно коригуються. Таким чином, планові актуарні розрахунки перетворюються у звітні.

За територіальною ознакою актуарні розрахунки можуть бути:

• загальнодержавними, тобто зробленими для всієї території держави;

• регіональними, тобто проведеними для окремої області, району;

• індивідуальними, що виконуються для конкретного страховика.

32. Зміст понять "нетто-ставка" і "брутто-ставка"

Брутто-ставка (gross rate) — сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Ці складові мають різне призначення. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування, а також на виплати зі страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій. У міжнародній практиці тарифна ставка, що лежить в основі страхового внеску (платежу, премії), називається брутто-ставкою.

Брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка призначена для формування страхового фонду, який використовується для страхових виплат страхувальникам (страхового забезпечення - при особистому страхуванні та страхового відшкодування - при майновому страхуванні), тобто для виконання фінансових зобов'язань страховика за договорами страхування. Навантаження призначена для компенсації витрат страховика: погашення накладних витрат (РВД), формування запасних, резервних та інших фондів (ПМ). В навантаження включається також певна планова прибуток від страхової діяльності.

Нетто-ставка в особистому і майновому страхуванні має різну структуру, яка обумовлена видами страхування та їх призначенням. Так, нетто-ставка особистого страхування складається з ризикового страхового внеску (нещасний випадок, хвороба, смерть) або накопичувального (ощадного) внеску, т. е., нетто-ставка відображає кожний вид страхової відповідальності, яку взяв на себе страховик. Тому, якщо умови страхування даної галузі або підгалузі містять декілька видів страхової відповідальності (змішане страхування життя, страхування фінансових ризиків і т. п.), то сукупна нетто-ставка може складатися з декількох приватних нетто-ставок.