Знос і амортизація

У процесі використання основні засоби підприємства зношуються і поступово частинами втрачають свою вартість у результаті фізичного чи морального зносу.

Фізичним зносом називають процес поступової втрати основними засобами своєї споживної вартості в процесі експлуатації, який виражається в матеріальному зносі окремих елементів основних засобів. Фізичний знос залежить від умов та інтенсивності експлуатації основних засобів, якості обслуговування, кваліфікації обслуговуючого персоналу тощо.

До показників оцінки фізичного зносу основних засобів відносяться показники:

1. Коефіцієнт спрацювання основних фондів – це відношення суми спрацювання основних фондів до первісної їх вартості:

,

де – вартість спрацювання основних фондів, виражена сумою щорічних амортизаційних відрахувань;

– первісна вартість основних фондів.

2. Коефіцієнт придатності визначається відношенням вартості фізично спрацьованого обладнання () до вартості всього обладнання (В_п.заг.):

або

З метою оцінки руху основних засобів використовуються показники:

- Коефіцієнт оновлення основних фондів:

- Коефіцієнт вибуття основних фондів:

- Коефіцієнт приросту основних фондів:

,

де В_вв, В_вив – вартість основних засобів які були введені та виведені з експлуатації, грн.

В_п.р., В_к.р. - вартість основних засобів відповідно на початок та кінець планового року, грн.

Моральний знос — це процес поступової втрати основними засобами їх вартості внаслідок конструктивного старіння, винайдення нових більш ефективних машин та устаткування. Використання морально застарілих машин, механізмів та устаткування призводить до зниження ефективності виробництва, підвищення собівартості виробленої продукції, зниження її якості та конкурентоспроможності.

Оцінка морального зносу основних засобів здійснюється за формулами:

Коефіцієнт морального спрацювання І роду:

,

де В₀ – відновна вартість діючої машини;

В₁ – первісна вартість нової машини;

П₀ – річна продуктивність старої машини;

П₁ – річна продуктивність нової машини.

Коефіцієнт морального спрацювання ІІ роду:

Коефіцієнт загального морального спрацювання:

У процесі експлуатації підлягають зносу не тільки основні засоби, а й нематеріальні активи, які часто втрачають свою вартість у результаті розробки та появи на ринку нових науково-технічних розробок, програмного забезпечення, високоефективних технологій, тобто в результаті свого морального старіння.

Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів і нематеріальних активів, міру їх зносу. Оскільки необоротні активи використовуються в процесі виробничої діяльності підприємства для створення нової продукції, їх вартість частинами переноситься на вартість виробленої продукції і поступово відшкодовується споживачами цієї продукції. Тобто амортизація виробничих основних засобів і нематеріальних активів — це процес відшкодування їх зносу поступовим перенесенням вартості цих основних засобів і нематеріальних активів (з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення та поліпшення) на вартість новостворюваної продукції, робіт чи послуг.

Не підлягають амортизації витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення невиробничих основних засобів. Відшкодування їх вартості здійснюється за рахунок прибутку. Не нараховують також амортизацію на основні засоби та нематеріальні активи, не введеш в дію, та необоротні активи, властивості яких не змінюються з часом, наприклад, земельні ділянки та інші об'єкти природокористування.

Підприємство може використовувати різні методи нарахування амортизації. Величина амортизаційних відрахувань залежить від методу нарахування амортизації, впливає на собівартість виробленої продукції і, отже, на балансовий прибуток підприємства. Значний розмір амортизаційних відрахувань призводить до зменшення балансового прибутку, проте збільшує обсяг коштів, які можна використати на оновлення необоротних активів.

Амортизаційні відрахування обчислюють, як правило, на основі корисного строку служби (строку корисного використання) об'єкта необоротних активів, що визначає період часу, протягом якого власнику економічно доцільно використовувати даний об'єкт. Фізичний строк служби найчастіше перевищує строк корисного використання, проте функціонування об'єкта після закінчення корисного строку служби неефективне, супроводжується високими експлуатаційними витратами, може призводити до випуску застарілої продукції.

До основних методів нарахування амортизації відносять:

· лінійний;

· зменшення залишкової вартості;

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· списання вартості за сумою років корисного використання (кумулятивний метод);

· списання вартості відповідно до обсягу виробленої продукції. (виробничий метод).

При лінійному методі об'єкти основних засобів або нематеріальні активи амортизуються рівними частками виходячи з їх первісної або відновної вартості з урахуванням індексації протягом строку корисного використання цих об'єктів. Сума щорічних амортизаційних відрахувань в цьому разі залишається незмінною (якщо індексація не проводиться). & визначають за формулою

,

де В_л – ліквідаційна вартість;

В_п – первісна (балансова) вартість основних фондів;

АВ – річні амортизаційні відрахування на повне відновлення;

Т_н – нормативний строк служби основних фондів.

Приклад розрахунку амортизаційних відрахувань прямолінійним методом:

Умова

Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою прямолінійного методу на об’єкт 3-й групи основних фондів підприємства – складний верстат, якщо його первісна вартість складає 20 000 грн, строк корисної експлуатації – 4 роки, очікується, що він матиме ліквідаційну вартість – 2 000 грн.

Амортизована вартість верстату складе:

АВ = Фп-Фл=20 000-2 000=18 000 грн

Щорічні амортизаційні відрахування складатимуть 18 000/4=4 500 грн. Відтак норма амортизації такого верстата складатиме – 25% (1/4=25%).

Рік	Норма амортизації, %	Вартість на початок року, грн	Амортизаційні відрахування, грн	Вартість на кінець року, грн
		20 000	4 500	15 500
		15 500		11 000
		11 000

За умови використання методу зменшення залишкової вартості необхідно користуватися формулою: