Приклад 5

Завдяки удосконаленню конструкції виробу (верстата, реактора, автомобіля, трактора) вдалося скоротити його металомісткість у 1,3 разу при цьому 70% кольорових металів було замінено керамікою. Нова конструкція дає можливість знизити енергоємність експлуатації виробу на 20%. Крім того, завдяки конструктивним рішенням вдалося домогтися повного розбирання виробу після завершення терміну його експлуатації, що дозволяє на 40% зменшити кількість відходів.

Укрупнена ідентифікація очікуваних ефектів за стадіями виробництва має такий вид:

· поточна стадія (зниження собівартості виготовлення виробу за рахунок зменшення витрат на матеріали);

· попередні стадії (зниження еколого-економічних збитків на стадіях виробництва металів (додаткова складова ефекту зумовлена зменшенням необхідності у виробництві важких металів);

· наступні стадії (зниження експлуатаційних витрат завдяки меншій потребі в енергоресурсах; зменшення витрат на утилізацію відходів; додатковий ефект від реалізації відходів).

Описана картина схематично характеризує економічний простір реалізації економічних ефектів господарського заходу. Як правило, лише частина реально існуючих у межах національної економіки ефектів сприймається безпосередньо економічним суб'єктом, що здійснює даний захід. Вигоду або ж збитки від інших ефектів отримують можливість (або вимушену необхідність) сприймати інші господарські суб'єкти.

Необхідний ступінь деталізації розрахунків. Від функцій, що виконують показники економічної ефективності, залежить необхідний ступінь деталізації (точності) розрахунку. Управлінські рішення, що ухвалюються на рівні національної економіки або регіону (області, району, міста) передбачають облік усереднених оцінок, що саме собою обумовлює укрупнений (приблизний) характер розрахунку показників. Ухвалення ж рішень на рівні підприємства, навпаки, вимагає детальних розрахунків, які б враховували якнайбільше подробиць і нюансів, пов'язаних з розглянутим заходом і умовами, у яких його передбачається реалізувати. Хоча і тут точність розрахунку повинна відповідати потребам управлінських завдань, а головне – вони мають зіставлятися з обсягами інвестування, на які впливають дані рішення.

15.3. Ефективність і сфера інтересів підприємства

Останнім часом у вітчизняну економічну теорію увійшли два нових терміни: «інтерналія» і «екстерналія». «Інтерналії» (від англ. internal – внутрішній) – це економічні явища (ефекти або збитки), що сприймаються даним підприємством через його економічні показники (тобто його власні витрати або доходи, прибуток). «Екстерналії» (від англ. external – зовнішній), навпаки, економічні явища, що перебувають поза сферою економічних інтересів підприємства, тобто не сприймаються через його власні витрати або доходи.

Примітка

Поява у вітчизняній економічній літературі згаданих термінів – не тільки закономірний наслідок запозичення англомовної термінології в ході інтенсивного наукового обміну із Заходом протягом останнього десятиліття. Використання вітчизняними економістами зазначених термінів – це ще і природна необхідність заповнити понятійний вакуум, що утворився за довгі роки існування командної економіки. В умовах «єдиного народногосподарського комплексу» і декларування «єдиних народногосподарських інтересів» просто не існувало термінів, щоб повною мірою позначити відособленість інтересів різних економічних суб'єктів, яка має місце в умовах ринкової економіки.

Однією з умов ефективного функціонування ринкової економіки є максимальна відповідальність підприємств за результати своєї діяльності (як позитивні, так і негативні). Ця умова відображена у відомому принципі " інтерналізації екстерналій ". Це означає, що максимальна кількість спричинених підприємством зовнішніх ефектів – екстерналій – повинна бути переведена у внутрішні показники, що відчуваються підприємством (витрати, доходи), – інтерналії.

Із усього зазначеного всі ефекти, що спричиняються підприємством (конкретним господарським заходом), можуть умовно бути диференційовані на такі групи:

• внутрішні ефекти підприємства, що сприймаються його системою госпрозрахунку (інтерналії);

• зовнішні ефекти (екстерналії), які підприємство в змозі перетворити у внутрішні за допомогою встановлення ціни на вироблені вироби і надані послуги;

• зовнішні ефекти (екстерналії), які підприємство зацікавлене перетворити у внутрішні, але може це зробити лише за допомогою економічних інструментів (наприклад, податкових пільг, дотацій та ін.) держави або суб'єкта території (муніципалітету); до подібних екстерналій варто віднести сприятливі ефекти екологічного і соціального характеру, які можуть бути використані в громадських сферах, а також іншими економічними суб'єктами.

• зовнішні ефекти/витрати (екстерналії), які підприємство не зацікавлене перетворювати у внутрішні, і про це повинна потурбуватися держава або суб'єкт території; це різні негативні наслідки порушення підприємством природного середовища, що сприймаються всім суспільством.

Приклад 6

Сумським підприємством «Газмаш» розроблена малогабаритна автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС). Використання даних установок дозволяє одержати кілька технічних, соціальних і екологічних результатів, які можуть бути втілені у відповідні економічні ефекти (табл. 15.1) (Литвиненко и др., 2003).

Будь-який господарський захід може бути здійснений лише за умови його вигідності тими економічними суб'єктами, які беруть участь у реалізації заходу. Специфікою розглянутої акції є її висока суспільна корисність. Однак значною проблемою залишається втілення цієї корисності в інтереси конкретних економічних суб'єктів.

Основними потенційними учасниками даного господарського заходу за назвою «Виробництво і використання газонаповнювальних станцій АГНКС» є підприємство-виробник (завод "Газмаш") і підприємства-споживачі: автогосподарства, які, використовуючи установку, могли б перевести автомобілі з бензинового палива на газ; підприємства, що заправляють газом приватні автомобілі. Відповідно умовою роботи останніх є достатня кількість автолюбителів, які б бажали перейти з бензину на газ.

Таблиця 15.1. Результати й економічні ефекти використання АГНКС

Складова результату	Відповідний економічний ефект
1 Забезпечення використання більш дешевого виду палива	Зниження собівартості транспортних перевезень
2 Поліпшення експлуатаційних характеристик двигунів	Зниження витрат на ремонт двигунів
3 Можливість заправки автомобілів безпосередньо в автогосподарствах, використовуючи локальні газові мережі	Економія на ліквідації порожніх поїздок до заправки і в зворотній бік
4 Зменшення забруднення атмосфери за рахунок різниці питомих викидів (на одиницю шляху) двигунів, що працюють на бензині та газі	Зменшення економічних збитків від забруднення атмосфери міст
5 Можливість утилізації шахтного метану і попутних газів нафтовидобутку	Зменшення імпорту енергоносіїв, підвищення економічного потенціалу національної економіки

Зацікавленість автогосподарств полягає, зокрема, у реалізації ефектів, поданих у таблиці 15.1 під номерами 1–3. Ці ефекти (оцінюються величиною 1,0–1,2 млн грн на рік) і становлять економічну основу ціни споживача, тобто тієї ціни, за якою споживач готовий придбати установку. Значну частину самих ефектів можуть одержувати і приватні автолюбителі, що "перейшли" на газ.

Умови, за яких завод-виробник зміг би освоїти випуск станцій і забезпечити їх прийнятну ціну (не вище 1 млн грн за установку), можна сформулювати так:

а) достатній обсяг замовлень, що дозволяє вийти на серійне виробництво і досягти низької собівартості; б) забезпечення стартового капіталу для освоєння виробництва станцій (включаючи наукову, конструкторську і технологічну підготовку); в) державна підтримка (включаючи субсидування) освоєння родовищ шахтного метану і попутного газу нафтовидобутку; г) пільгові економічні умови господарювання; д) додатковий економічний пресинг забруднювачів атмосфери (автомобільного транспорту) з боку держави.

Необхідні умови в формі економічних важелів для реалізації розглянутого можуть бути створені, якщо впровадити такі інструменти:

• пільгове кредитування виробників і споживачів АГНКС;

• пільгове оподатковування виробників станцій і підприємств, що їх експлуатують;

• інформаційна (рекламна) підтримка акції на муніципальному рівні;

• жорсткість контролю за викидами автотранспорту;

• муніципальна ресурсна підтримка (виділення землі, зниження ціни на землю та ін.) учасникам акції;

• субсидування або дотування освоєння розробок шахтного метану і попутних газів нафтовидобутку.

Читачам пропонується прокоментувати, як кожен із названих інструментів може сприяти переведенню екстерналій (тобто зовнішніх ефектів) у інтерналії для економічних суб'єктів, учасників заходу. Поміркуйте, як це зробити для 3-го і 4-го ефектів табл. 15.1.

Наведений вище приклад показує, що економічна ефективність є одним із ключових інструментів формування системи економічних відносин, виконуючи ряд важливих функцій, серед яких основними є:

• регулювання внутрішньогосподарської діяльності підприємств (ключовий інструмент ухвалення рішень з використання ресурсів);

• формування відносин між виробником і споживачем (основа формування ціни споживача);

• переведення загальноекономічних (суспільних) вигод у внутрішні інтереси (інтерналії) конкретних економічних суб'єктів (підприємств і окремих громадян); дана функція досягається завдяки застосуванню державою, територіальними органами або громадськими організаціями системи економічних інструментів: податкових, кредитних, субсидованих, дотаційних та ін.

В усіх зазначених напрямках основу виконання економічних розрахунків становлять доходи і витрати господарюючих суб'єктів.

15.4. Доходи і витрати підприємства як основа формування показників економічної ефективності

Будь-який з розглянутих варіантів господарського заходу має цілу низку переваг і недоліків. Вартісні оцінки є єдиною основою, тобто формою показників, що дає можливість порівняти ці різнорідні величини, за якими перебувають безліч технічних, соціальних і економічних характеристик. Подібна оцінка може бути виконана тільки через два види показників: доходи і витрати.

Доходи характеризують вигоду, яку одержують підприємства від реалізації заходу. Витрати (видатки) відображають ту економічну ціну (витрати різного виду ресурсів), що підприємства повинні платити за реалізацію заходу. Різниця між доходами і витратами становить той чистий економічний результат – прибуток, який одержує підприємство.

Взаємозв'язок між зазначеними величинами характеризує вищенаведена формула 15.1 (Е = Р – З). У даному випадку як ефект може розглядатися величина чистого прибутку (Е = П), а як результат – обсяг валового доходу (Р = Д), тобто:

П = Д – З. (15.5)

Доходи. Величина отримуваного підприємством доходу може бути виражена формулою:

, (15.6)

де Qi – обсяг i -го виду продукції, що реалізується за одиницю часу (добу, місяць, рік); ця величина вимірюється натуральними одиницями: шт., кг, т, м, умовними одиницями та ін.;

Цi – ціна одиниці i- го реалізованого виду продукції (грн/шт.; грн/кг; грн/т тощо);

Ti – період часу, протягом якого реалізується i -й вид продукції (місяців, років).

Дана формула є ключем до розуміння механізму реалізації ефектів будь-якого заходу, що впроваджується. Зокрема, викликані ним зміни можуть впливати на доходи підприємства за такими трьома напрямками:

• через зміну обсягу реалізованої продукції за одиницю часу (зміна кількісних показників продуктивності);

• через зміну ціни одиниці продукції (зміна якісних характеристик продукції);

• через зміну періоду дії економічного процесу.

Слід підкреслити, що для обґрунтування рішень розрахунки ефективності повинні характеризувати не поточний стан параметрів економічної системи, а їх динаміку, тобто ступінь впливу змін, що спричиняються заходом.

Схематично це може бути виражено формулою:

, (15.7)

де показники з індексом 1 характеризують економічні параметри системи до проведення заходу, а з індексом 2 – після його реалізації.

Примітка

За базовий варіант, з параметрами якого порівнюються змінені характеристики (у формулі вони позначені індексом 1), можуть братися й інші чинники (див. підрозділ 15.2): кращі вітчизняні або зарубіжні зразки, значення умовних нормативів, показники одного із проаналізованих альтернативних варіантів.

Витрати. Іншим компонентом, що визначає розмір економічного ефекту, є величина витрат, пов'язаних з реалізацією розглянутого заходу. У загальному вигляді повну величину зазначених витрат за період дії заходу можна виразити формулою

З_пов = К + С_п, (15.8)

де К – капітальні вкладення, тобто витрати в основні фонди (будівлі, споруди, устаткування та ін.); основна особливість даного виду витрат полягає в тому, що вони вносяться один раз на кілька років (термін служби основних фондів); тому капітальні вкладення називають ще одноразовими витратами;

С_п – величина поточних (експлуатаційних) витрат; це витрати на сировину і матеріали, електроенергію, заробітну плату персоналу, оренду приміщень, різні види послуг, платежі та ін.; відмінною рисою поточних витрат є те, що вони вносяться («течуть») протягом поточного періоду часу (місяця, кварталу, року).

У тому випадку, якщо капітальні вкладення пов'язані з придбанням або модернізацією нової техніки, їх повна величина може бути умовно подана двома складовими:

К = К_осн + К_суп, (15.9)

де К_осн – вартість придбання основного технологічного устаткування;

К_суп – величина супутніх капітальних вкладень, тобто вартість транспортування (якщо вона не включена в ціну), монтажу, комунікацій, площ, де буде встановлене устаткування тощо.

У тому випадку, якщо капітальні вкладення вносяться не відразу, а частинами (наприклад, термін будівництва і введення в експлуатацію промислового об'єкта розтягується на кілька років), сумарна величина капітальних вкладень повинна бути зведена до одного строку з урахуванням фактору часу (див. розділ 14):

, (15.10)

де К_і – величина капітальних вкладень, здійснених у i-му році;

r – норматив зведення (дисконтування);

Т – рік, до якого зводяться капітальні вкладення;

i – номер поточного року.

Примітка

Слід зазначити ще одну особливість капітальних вкладень. Їх сумарна величина практично не залежить від інтенсивності використання основних фондів, на які витрачені ці кошти. Вони існують, навіть якщо введений в експлуатацію об'єкт взагалі не випускає продукцію. На відміну від загальної суми капітальних вкладень їх питома величина в розрахунку на одиницю продукції природно зменшується в міру збільшення обсягу продукції, що випускається. Адже чим більше на відповідному устаткуванні випускається продукції, тим менше капітальних вкладень припадає на її одиницю.

Інакше поводять себе поточні (експлуатаційні) витрати. За невеликим винятком (адже основні фонди потрібно підтримувати навіть у непрацюючому стані), цей вид витрат вноситься («тече») лише в ході виробничого процесу.

Сумарна величина поточних витрат, як уже було зазначено раніше, пов'язана з обсягом виробництва, терміном реалізації господарського заходу, іншими внутрішньо- та зовнішньогосподарськими характеристиками. Залежно від умов, у яких проявляється вплив зазначених факторів, змінюється і характер розрахунку поточних витрат. У загальному вигляді це може бути виражено декількома ключовими схемами.

Поточні питомі витрати не змінюються. Розглянута ситуація передбачає найбільш простий випадок, коли питомі значення поточних витрат (у розрахунку на одиницю продукції та/чи одиницю часу) не змінюються протягом тривалого періоду. Залежно від ключового фактору, що впливає на сумарну величину витрат, можуть бути використані такі розрахункові формули.

Ключовий фактор – час виробничого процесу:

С_пот = С_t · Т, (15.11)

де С_t – питомі поточні витрати в розрахунку на одиницю часу (грн/година; грн/рік; грн/станко-година, грн/нормо-година та ін.);

Т – час реалізації заходу (година, рік, станко-година, нормо-година).

Ключовий фактор – обсяг виробничої продукції:

С_пот = С_п · N, (15.12)

де С_п – питомі поточні витрати в розрахунку на одиницю обсягу виробленої (реалізованої) продукції, (грн/шт.; грн/кг; грн/т; грн/м; грн/м²; грн/м³; грн/л; грн/кВт · год; грн/т · км, грн/км, грн/грн продукції та ін.);

N – обсяг продукції, виробленої за час реалізації заходу (шт., кг, т, м, м², м³, л, кВт · година, км, т · км, грн продукції та ін.).

Примітка

Розглянутий вище методичний підхід має ще одне застосування (крім згаданих випадків, коли питомі витрати мають відносно стабільний характер). Він може використовуватися для укрупнених орієнтовних розрахунків, у яких коливаннями поточних витрат можна просто знехтувати.

Питомі поточні витрати змінюються. Розглянута ситуація передбачає зміну питомих значень експлуатаційних витрат протягом часу. Причинами подібних змін можуть бути:

- зміна умов роботи (наприклад, ускладнення умов видобутку корисних копалин);

- зміна цін на види вихідних ресурсів (зокрема, будматеріали, енергоносії, природні ресурси та ін.);

- зміна рівня заробітної плати;

- зміна технічних і економічних параметрів виробничих процесів.

При цьому варто враховувати дві протилежні тенденції впливу різних груп факторів на величину питомих витрат.

Позитивна тенденція зумовлена дією сприятливих факторів, що ведуть до зниження питомих витрат. Це може бути пов'язано з поступовим удосконаленням продукції, збільшенням обсягу випуску і дією ефектів зростання масштабу виробництва, що знижує собівартість одиниці продукції.

Негативна тенденція зумовлена процесами, які ведуть до підвищення питомих витрат. Це пов'язано з декількома причинами, серед яких:

- фізичне спрацювання техніки і погіршення її технічних параметрів, що веде до збільшення видаткових показників (зокрема, матеріаломісткості й енергоємності продукції), а також до погіршення якості продукції, що випускається, і неминучому зниженню її ціни;

- моральне старіння продукції, що випускається, і як наслідок – зниження цін на неї;

- насичення ринку даним видом продукції, що веде одразу до двох несприятливих наслідків: зниженню обсягу реалізації і падінню цін.

Примітка

Доречно звернути увагу на одну важливу деталь. Зниження цін на реалізовану продукцію веде до зростання питомих витрат виробництва. Це пояснюється дуже просто: якщо загальна сума витрат залишається на існуючому рівні, а сума реалізованої продукції (у вартісному вираженні) знижується, то виробництво одиниці продукції обходиться все дорожче.

Розрахункова формула визначення сумарної величини поточних витрат при їх нестабільній питомій величині має вигляд:

, (15.13)

де Сi – сума поточних витрат у i-му періоді часу (зокрема, році).

Метою і засобом розрахунків за вищенаведеними формулами є показники економічної ефективності.

15.5. Економічний ефект і питання ціноутворення

Яким чином виробник і споживач поділяють між собою економічний ефект від використання споживчого товару? Виробник «продає» споживачу ефект, контури якого формуються в його проектних бюро і виробничих цехах. При цьому і виробник, і споживач претендують отримати вигоду від угоди, що укладається. Інструментом пошуку подібного компромісу є ціна.

Ціна – це такількість благ (зокрема, грошей), за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити даний товар (виріб або послугу). У тому разі, якщо метою придбання даного товару споживачем є подальше одержання доходу, його вигода отримує форму конкретних грошових надходжень. Таким чином, економічні відносини між виробником і споживачем можуть бути виражені адекватним вартісним апаратом, де сполучною ланкою є ціна проданого товару (виробу). Ці положення можуть бути проілюстровані випадком, коли виробом, який одержує споживач, є засіб виробництва.

Прибуток, який отримує споживач (П_сп) за весь період використання виробу (засобу виробництва), можна подати у вигляді формули:

П_сп= Д – З, (15.14)

де Д – дохід, отриманий за весь період використання виробу (засобу виробництва);

З – витрати, пов'язані з придбанням і експлуатацією засобу виробництва.

Відповідно до наведеної вище формули (15.6) дохід можна виразити так:

, (15.15)

де Q_річ – річна кількість продукції, що може бути вироблена і реалізована споживачем за допомогою придбаного засобу виробництва (одиниць/рік);

р – ціна, за якою може бути реалізована наступному споживачеві згадана продукція, грн/одиницю;

Т – період, протягом якого може використовуватися споживачем даний засіб виробництва, років.

Відповідно до формул 15.8 і 15.11 витрати на придбання й експлуатацію зазначеного виробу (засобу виробництва) в найпростішому випадку можна подати у вигляді формули:

, (15.16)

де К – капітальні вкладення (у даному випадку К = Ц, тобто ціні придбаного засобу виробництва), грн;

В_е – річні експлуатаційні (поточні) витрати, грн/рік;

Т – згаданий вже період експлуатації виробу, років.

Підставивши розглянуті дані у вихідну формулу 15.14, маємо:

. (15.17)

Розв’язавши дане рівняння відносно Ц, маємо:

. (15.18)

Перші дві складові правої частини даного рівняння характеризують ефект у сфері споживання продукції (Е_сп):

Ц = Е_сп– П_сп. (15.19)

Для виробника ціна проданої продукції розпадається на дві складові:

Ц = С_с+ П_в, (15.20)

де С_с – собівартість виготовлення даного товару;

П_в – прибуток, який отримується виробником після продажу виробу (засобу виробництва).

Природно, що виробник прагне продати виріб (засіб виробництва) найдорожче, а споживач купити якнайдешевше. Але в будь-якому випадку ціна може бути тільки одна. Саме ціна фіксує досягнутий компроміс між виробником і споживачем. Це означає, що значення ціни (Ц) у лівій частині обох рівнянь 15.19 і 15.20 – це одна й та сама величина.

Для виробника значення ціни обмежене собівартістю виготовлення продукції (С_с), нижче якої він опуститися не може. При Ц = С_с виробник буде працювати без прибутку, але хоча б не на збиток собі, повертаючи витрати.

Для споживача ціна не може бути вище ніж ефект, який він одержує від використання даного виробу (засобу виробництва). Якщо ціна дорівнює ефекту (Ц = Е_сп), споживач лише поверне гроші, витрачені на придбання виробу. Відбудеться це, скоріше за все, через кілька років, протягом яких гроші будуть «заморожені» у придбаному виробі (засобі виробництва), приносячи власнику неявні витрати у формі упущеної вигоди.

Отже, щоб вважатися вигідним придбанням, даний виріб повинен не тільки окупити себе, але і принести додатково прибуток його власнику, тобто споживачеві. Інакше кажучи, ціна повинна бути нижче за ефект на величину прибутку (П_сп).

15.6. Показники економічної ефективності

Показники економічної ефективності умовно можна диференціювати на дві групи: конкретні та узагальнюючі.

Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або (комерційного) процесу.

Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому (підприємства, суб'єкта, території, національної економіки). Приклади деяких узагальнюючих і конкретних показників подані в табл. 15.2.

Узагальнюючі показники є підставою для ухвалення рішень на рівні системи в цілому. Ці рішення спрямовані на удосконалення або трансформацію згаданих суб'єктів. В одних випадках необхідно обґрунтувати вибір ресурсів для досягнення конкретних цілей, в інших – вибір напрямів діяльності економічної системи (інвестування коштів). Конкретні показники дають можливість обґрунтувати рішення з удосконалювання окремих компонентів виробничих процесів.

Конкретні показники є основою для розрахунку узагальнюючих. У цьому розумінні узагальнюючі показники є метою виконання розрахунків, а конкретні – їх засобом.

Підготовка до розрахунку економічної ефективності передбачає вирішення двох взаємозалежних завдань.

Таблиця 15.2. Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних суб’єктів господарювання (Економіка, 2008)

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
праці (персоналу)	виробничих фондів	фінансових коштів
• Рівень задоволення потреб ринку • Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів • Прибуток на одиницю загальних витрат • Рентабельність виробництва • Витрати на одиницю товарної продукції • Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва • Народногосподарсь-кий ефект викорис-тання продукції	• Темпи зростання продуктивності праці • Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці • Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу • Трудомісткість одиниці продукції • Зарплатоміст-кість одиниці продукції	• Загальна фондо-віддача (за обся-гом продукції) • Фондовіддача активної частини основних фондів • Рентабельність основних фондів • Фондомісткість одиниці продукції • Матеріаломіст-кість одиниці продукції • Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів	• Оборотність обігових коштів • Рентабельність обігових коштів • Відносне вивільнення обігових коштів • Питомі капіталь-ні вкладення (на одиницю прирос-ту потужності або продукції) • Рентабельність інвестицій • Строк окупності вкладених інвестицій

По-перше, необхідно визначити, яким чином різні натуральні (негрошові) параметри можуть бути переведені у вартісні оцінки (доходи або витрати), що характеризують конкретні показники ефективності.

По-друге, необхідно поєднати окремі конкретні вартісні оцінки, які розрізняються економічним змістом, часовим інтервалом, місцем у життєвому циклі виробу, відношенням до економічних інтересів господарського суб'єкта в єдиних показниках ефективності, що характеризують дану економічну систему в цілому.

Приклад 7

Уявіть собі, що Ви директор авіакомпанії. Вам необхідно прийняти рішення про закупку кількох літаків. При цьому Ви маєте вибір: закупити літаки дешевшої моделі (технічні характеристики якої представлені у першому стовпці) чи дорожчої (характеристики – у другому стовпці).

- температура зовнішнього повітря експлуатації літака, 0С	від – 27 до +30	від – 55 до + 45
- обмеження за висотою розташування аеродромів, що експлуатуються, над рівнем моря, м	до 400	до 3000
- зліт і політ в умовах можливого обледеніння	заборонено	без обмежень
- напрацювання двигунів на відмову, тис. годин		20-25

Яким чином зазначені різнорідні технічні характеристики можуть бути конвертовані у вартісні показники?

По-перше, розходження за першими трьома характеристиками обумовлює для перших літаків певні втрати частини потенційних клієнтів на ринках авіаперевезень. Зокрема, відпадають маршрути, пов’язані з екстремальними температурами (дуже низькими – райони Півночі, і дуже високими – країни Африки, Азії, Латинської Америки). З цієї ж причини скорочується сезонність роботи. І нарешті, виключаються польоти в точки призначення, розташовані на висоті вище 400 метрів над рівнем моря. Всі ці оцінки можуть бути переведені в показники упущеної вигоди (у разі використання вітчизняної техніки) або економічного ефекту (у разі експлуатації зарубіжних аналогів).

По-друге, більш низька довговічність двигунів (у 4–5 разів) обумовлює додаткові витрати, пов'язані з втратами доходів (додаткові простої на заміну двигунів) і з додатковими витратами (крім вартості додаткових двигунів, необхідні витрати на їх заміну). Це лише невелика частина параметрів, що визначають експлуатаційні ефекти авіаційної техніки. Серед них енергоємність польотів, рівні шуму, комфортність і багато чого іншого.

Однак ані переваги одного варіанта, ані недоліки іншого самі по собі не є достатньою підставою ухвалення рішення. Для повноти картини не вистачає інформації про ціну розглянутих літаків. Лише зіставивши ці дві величини – додаткові витрати на придбання більш якісного варіанта і додаткові ефекти від його експлуатації – можна говорити про вигідність або збитковість рішення.

При оцінці економічної ефективності економіст повинен добре відчувати технічні параметри, зміна яких може матеріалізуватися в значеннях економічного ефекту.

Зокрема, при впровадженні нової техніки серед основних таких параметрів варто виділити:

· при виготовленні техніки:

- матеріаломісткість виробленої продукції;

- енергоємність виробничих процесів;

- трудомісткість виготовлення;

- технологічні показники (наприклад, питома вага стандартних або запозичених деталей тощо);

· при експлуатації техніки:

- видаткові показники (витрата матеріалів, енергії, палива на одиницю роботи);

- обмеження за умовами експлуатації (граничний діапазон температур, стійкість до корозії, сезонність роботи, обмеження до матеріалів, що використовуються, ін.);

- продуктивність (швидкість, вантажопідйомність, ін.);

- довговічність, надійність;

- ремонтопридатність;

- ергономічність.

Економічний аналіз дає можливість визначити, як зміна кожного з технічних або соціальних параметрів може впливати на вартісні доходні або витратні характеристики.

Нагадаємо, що на величину доходних характеристик це може впливати через три основні групи факторів (див. підрозділ 15.4, формула 15.7):

- зміна продуктивності (кількості виробленої і реалізованої за одиницю часу продукції);

- зміна якості продукції (ціни реалізації одиниці продукції);

- зміна часового періоду реалізації заходу (терміну дії заходу, протягом якого можна отримувати прибуток).

На величину витратних характеристик це може впливати через дві групи факторів (див. підрозділ 15.4, формула 15.8):

- зміна капітальних вкладень;

- зміна поточних витрат.

Розрахунок конкретних оцінок (доходів і витрат) за кожним із параметрів, що характеризують окремі сторони роботи устаткування (за кожної причини, що викликала той або інший ефект), дозволяє перейти до визначення узагальнюючих показників ефективності.

Сумарне значення ефектів (Е) і витрат (З) може бути виражено формулами:

, (15.21)

де Еi – значення конкретного ефекту за кожної і- ї причини (параметру), що викликала появу ефекту,

, (15.22)

де Зі – значення конкретного виду витрат з і- ї причини (параметру), що викликала появу ефекту.

Для розрахунку узагальнюючих показників використовується вже розглянута вище формула 15.2.

Абсолютні і порівняльні показники. В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали.

Примітка

Зазначене багато в чому пояснює наявність в економічній теорії значної кількості оцінок, що називаються показниками ефективності, які, здавалося б, формально до них не належать. Такими, зокрема, є показники продуктивності, ресурсомісткості, рентабельності, чинники використання основних і оборотних фондів тощо.

При уважному аналізі можна переконатися, що їх поєднує те, що всі вони отримані на основі одного й того ж методичного підходу, а точніше, однієї і тієї ж універсальної формули (аналога формули 15.2):

,

в якій чисельник або знаменник зведені до одиничного значення (хоча іноді сама ця формула або розрахунок за нею можуть залишатися начебто «за дужками»).

Термін окупності. Однією з форм показника абсолютної економічної ефективності є термін (строк) окупності витрат (капітальних вкладень). Він характеризує період, протягом якого понесені на реалізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок одержуваного ефекту. Термін окупності визначається зворотним співвідношенням витрат і річного ефекту:

, (15.23)

де З – витрати на реалізацію заходу протягом всього періоду його дії; як варіанти можуть використовуватися: величина повних витрат або тільки капітальних вкладень (грн);

Е_річ – величина чистого річного економічного ефекту (грн/рік).

Модернізація основних фондів (збільшення капітальних вкладень) часто дає можливість знизити величину поточних (експлуатаційних) витрат.

Приклад 8

Модернізація енергетичних котлів дає можливість значно скоротити витрату палива при тій самій кількості виробленого тепла. Застосування ізоляційних покриттів дозволяє знизити енерговитрати на опалення будинку.

У цьому випадку прийнято говорити про термін окупності додаткових капітальних вкладень:

, (15.24)

де К₁ і К₂ – відповідно капітальні вкладення до і після проведеного заходу;

З ₁і З ₂– відповідно поточні витрати до і після проведеного заходу.

Приклад 9

Необхідно обґрунтувати доцільність розробки і впровадження приладів для контролю якості заготівок для свердел.

Впровадження приладів знижує витрати при контролі на кожні 1000 свердел з 5,43 до 1,56 грн. Вартість приладу становить 4200 грн. Обсяг готової програми – 5900 тис. свердел. Контролю підлягає 10% готової продукції.

Економічний ефект полягає в зниженні витрат на контроль якості заготовок. Річна програма контрольованих заготовок становить

N_річ = 5900000 шт. = 590000 шт.

Річна величина економічного ефекту

Термін (строк) окупності дорівнює

року.

У даному випадку доцільність впровадження приладу наочна: строк окупності додаткових капітальних вкладень становить менше 2 років.

Порівняльні показники ефективності отримують внаслідок зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або більше варіантів реалізованих заходів.

На практиці більш розповсюдженими ситуаціями є випадки, коли у порівнюваних варіантах незмінними залишаються або витрати (інвестиційна цільова настанова), або результати/ефекти (ресурсна цільова настанова) (докладно див. підрозділ 15.2). Інакше кажучи, при підстановці у формулу 15.2 постійним виявляється або знаменник, або чисельник. У цих умовах перевагу одержують варіанти, у яких відповідно виявляється більшим чисельник або меншим знаменник. У першому випадку показником порівняльної економічної ефективності виявляється різниця ефектів (Е_{пор е}), у другому – різниця витрат (Е_пор.в).

Практично розрахунок показників може бути поданий таким чином.

При постійних витратах:

Е_пор.е = Е ₂ – Е ₁ (15.25)

де Е₂ і Е₁ – значення економічних ефектів відповідно у порівнюваному (з індексом 2) і базовому (з індексом 1) варіантах.

Примітка

Як було зазначено в підрозділі 15.2, базовим варіантом може бути обрано: а) кращий із вітчизняних або зарубіжних зразків; б) існуючий наразі у даному виробництві зразок; в) кращий із розглянутих альтернативних варіантів; г) значення умовного «нормативу».

Якщо Е_пор.е > 0 (Е₂ > Е₁), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо
Е_пор.е < 0 (Е₂ < Е₁), кращим треба визнати базовий варіант.

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподатковування.

Питання до теми

1. Що є об'єктом оцінки економічної ефективності?

2. Поняття і взаємозв'язок ефекту і результату.

3. Що використовується як показник ефекту на різних рівнях господарювання?

4. Поняття загальної ефективності й економічної ефективності.

5. Які фактори впливають на вибір методичного інструментарію оцінки ефективності?

6. Як цільова настанова ухвалених рішень може впливати на вибір методів розрахунку ефективності?

7. Охарактеризуйте, як враховуються показники ефективності при ухваленні рішень «інвестиційної» спрямованості.

8. Специфіка обліку показників ефективності при ухваленні рішень «ресурсної» спрямованості.

9. Облік економічної ефективності в умовах ухвалення рішень «комбінованої» спрямованості.

10. Що може використовуватися за базу порівняння показників ефективності?

11. Специфіка вибору «нормативу» показників економічної ефективності.

12. Яким чином ефекти поточних стадій життєвого циклу виробу можуть впливати на ефекти «попередніх» і «наступних» стадій?

13. Від чого залежить ступінь деталізації розрахунків ефективності?

14. Що таке зовнішні і внутрішні ефекти підприємства? Які види зовнішніх ефектів можна виділити з урахуванням економічних інтересів підприємства?

15. Що таке «інтерналізація екстерналій»? Які економічні інструменти використовуються для цього?

16. Які два види економічних показників використовуються для того, щоб порівняти різнорідні величини економічних ефектів?

17. Які фактори впливають на величину доходів від реалізації заходу?

18. Якими видами витрат визначаються витрати на реалізацію заходу?

19. Якими методами можуть бути визначені поточні витрати на реалізацію заходу?

20. Сформулюйте основні принципи розподілу вигод від упровадження заходу між виробником і споживачем за допомогою ціни.

21. Функції конкретних і узагальнюючих показників ефективності.

22. Яким чином технічні параметри нової техніки можуть бути виражені вартісними показниками? Наведіть приклади.

23. Наведіть приклади показників ефективності при виготовленні й експлуатації нової техніки.

24. Поняття абсолютних показників економічної ефективності.

25. Зв'язок між показниками ефективності (з одного боку) і показниками результативності використання ресурсів і ресурсомісткості (з іншого боку).

26. Охарактеризуйте термін (строк) окупності витрат як форму показника ефективності.

27. Поняття порівняльних показників ефективності.

Література

1. Большой экономический словарь / под ред. А. Н. Азрилияна. – [7-е издание]. – М.: Институт новой экономики. – 2007. – 1472 с.

2. Економіка підприємства: підручник; за заг. ред. С. Ф. Покропивного. – КНЕУ, 2008. – 528 с.

3. Економічна енциклопедія: у 3 т. / [відп. ред. С. В. Мочерний та ін.] – К.: Видавничий центр "Академія", 2000. – Т. 1. – 864 с.

4. Литвиненко А. С. Использование малогабаритных автогазонаполнительных станций в решении экологических проблем крупных городов / Литвиненко А. С., Шапочка Н. К., Скоков С. А. // Методы решения экологических проблем. – Сумы: Университетская книга, 2001. – С. 354–362.

5. Мельник Л. Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике. Энциклопедический словарь / Л. Г. Мельник. – Сумы: Университетская книга, 2005. – 384 с.

6. Райзсберг Б. А. Современный экономический словарь / Райзсберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 512 с.

7. Хейне П. Экономический образ мышления / Хейне П., Боуттке П. Дж., Причитко Д. Л.; пер. с англ. – М.: Вильямс, 2008. – 544 с.

8. Экономическая энциклопедия / [гл. ред. Л. И. Абалкин]. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1999. – 1055 с.