Поняття оборотних коштів та складові елементи

Заняття 4

Оборотні кошти (ОК)

1. Поняття оборотних коштів та складові елементи.

2. Нормування оборотних коштів.

3. Ефективність використання оборотних коштів.

Поняття оборотних коштів та складові елементи

Оборот –

1) замкнутий цикл, що охоплює всі сфери суспільного відтворення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання) у циклічно повторюваному процесі;

2) рух товарів, грошових коштів у відтворювальному процесі[1].

Оборот грошовий –

1) безперервний рух грошей у процесі їх використання як засобу оплати праці і робочої сили, послуг, товарів, здійснення розрахунків і платежів та ін.;

2) сукупність усіх платіжних засобів, що використовуються в країні у певний час[2].

Оборот капіталу – кругооборот капіталу як процес постійного відновлення руху всього авансованого капіталу, швидкість якого вимірюється часом одного повного циклу[3].

Оборотні засоби – грошові кошти підприємств, фірм, компаній, що авансуються в об’єкти, які використовуються в межах одного відтворювального циклу або в короткотерміновому періоді (до одного року)[4].

Оборотні фонди – предмети праці (сировина, паливо, енергія, куплені напівфабрикати, тара та ін.), які в процесі виробництва переносять свою вартість на новостворений продукт відразу, а також вартісна форма робочої сили.

Кошти обігові – авансована підприємством в оборотні фонди та фонди обігу (крім амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу. Склад коштів обігових зображено на схемі[5].

Кошти обігові
1. Обігові кошти у сфері виробництва (оборотні фонди)	1.1. Виробничі запаси	1.1.1. Основні матеріали, конструкції, вироби
1.1.2. Допоміжні матеріали
1.1.3. Малоцінні й швидкозношувальні предмети
1.2. Засоби у виробництві	1.2.1. Незавершене виробництво
1.2.2. Витрати майбутніх періодів
2. Обігові кошти у сфері обігу (фонди обігу)	2.1. Грошові кошти
2.2. Кошти у розрахунках

Основними елементами коштів обігу підприємства є товарно-матеріальні цінності, які становлять його виробничі запаси, засоби виробництва, а також грошові кошти в розрахунках на рахунках у банках та в касі підприємства. Джерела фінансування коштів обігу – власні та прирівняні до них кошти, кредиторська заборгованість, інші джерела та банківські кредити. До власних коштів обігу належать кошти, які постійно перебувають у розрядженні підприємства. Їх закріплюють за підприємством у момент його утворення, вони стають частиною його статутного фонду. Кошти вважають такими, що дорівнюють власним коштам обігу, якщо вони перебувають в обороті підприємства (стійкі пасиви). Вони утворюються за рахунок перехідної заборгованості із заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування, резервів для покриття виплат на відпустки працівникам, а також прибутку, термін внесення якого до бюджету ще не настав, тощо.

Оборотний капітал – частина постійного капіталу, що формується з грошових коштів та їх еквівалентів (короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в грошові кошти і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості), дебіторської заборгованості (заборгованість фізичних та юридичних осіб підприємству), а також з інших матеріальних ресурсів, що призначені для споживання під час виробництва, перебувають в процесі виробництва чи призначені для реалізації[6].

Оборотні засоби – це авансовані грошові кошти в оборотні фонди та фонди обігу для забезпечення безперервного виробничого процесу та надходження в майбутньому на підприємство економічних вигод (грошових коштів).

Оборотні засоби складаються з двох частин: оборотних фондів та фондів обігу. Всі елементи оборотних фондів та один елемент фондів обігу – готова продукція – нормовані елементи.

Оборотні засоби одночасно знаходяться у грошовій і товарній формах на всіх стадіях.

Оборотні фонди складаються з наступних елементів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси – це ресурси, що утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, закуплених напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних інструментів та господарського інвентарю, що використовуються менше одного року, а також інших матеріальних цінностей аналогічного призначення. Вони переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється після їх передачі у виробництво.

Незавершене виробництво – це ресурси, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва: деталі, вузли, вироби, що потребують подальшої переробки для виготовлення готової продукції. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. На цій стадії нараховується заробітна плата цеховому персоналу, що включається до собівартості продукції.

Витрати майбутніх періодів – грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але віднесені на собівартість продукції (робіт, послуг) будуть у наступні періоди; це – витрати на підготовку виробництва, винахідництво і раціоналізацію, передплату періодичних видань тощо.

Фонди обігу складаються з таких елементів: залишки готової продукції на підприємстві, відвантажена продукція, грошові кошти та дебіторська заборгованість.

Готова продукція – це виготовлена продукція, що відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, та утримується на підприємстві для подальшого продажу.

Відвантажена продукція – це готова продукція, що відвантажена покупцю, але право власності на яку ще не перейшло до покупця. Момент передачі права власності визначається в договорі на продаж і залежить від базових умов поставки. Базові умови поставки визначаються за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС».

Дебіторська заборгованість – заборгованість юридичних та фізичних осіб підприємству. Наприклад, заборгованість покупців за реалізовану продукцію, заборгованість підзвітних осіб тощо.

Грошові кошти – це готівка на підприємстві та кошти на поточних рахунках в банках.

Питома вага кожного елементу оборотних засобів у загальному обсязі характеризує структуру оборотних засобів підприємства.

Останніми роками у промисловому секторі економіки України частка оборотних фондів в оборотних засобах в середньому становила близько 70-72 %, а частка фондів обігу – 28-30 %. У структурі оборотних фондів виробничих підприємств України переважають виробничі запаси, частка яких досягає в середньому 65-70 %, а незавершене виробництво становить приблизно 20-25 %. Тенденцією в динаміці структури оборотних фондів є поступове зменшення відносних розмірів виробничих запасів і збільшення частки незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів. У структурі фондів обігу вартість залишків готової продукції складає 15-17 %.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

На підприємстві мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які в процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу і товарну стадії).

Оборотні кошти розподіляють на такі, що діють у сфері виробництва та у сфері обігу, а також їх розподіляють на нормовані і ненормовані.

Оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди):

- виробничі запаси (н);

- незавершене виробництво (н);

- напівфабрикати власного виготовлення (н);

- витрати майбутніх періодів (н).

Оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу):

- залишки готової продукції (н);

- відвантажена продукція (нен);

- грошові кошти на розрахунковому рахунку (нен);

- дебіторська заборгованість (нен);

- інші оборотні кошти (нен).

В дужках: н – нормовані оборотні кошти; нен – ненормовані оборотні кошти.