Контрольна робота № 1. з дисципліни «Економіка підприємства»

Вєдєрнікова О.Ю.

Збірник

контрольних рабіт

з дисципліни «Економіка підприємства»

Для студентів денного та заочного відділення

Спеціальності «Организація обслуговування населення»

Розглянуто на засіданні Затверджую

Циклової комісії Заступник директор з НР

Та рекомендовано до затвердження __________Богачов П.І.

Протокол № ______ від___________

Голова ЦК __________Солодка В.А. „_____”_________2012 року

Розробив викладач

Вєдєрнікова О.Ю.

М.Рубіжне

Перелік

Домашніх контрольних рабіт

з дисципліни «Єкономіка підприємства»

Контрольна № 1 – Управління підприємством

Контрольна № 2 – Основні фонди підприємства

Контрольна № 3 – Лізинг основних фондів підприємства

Контрольна № 4 – Оборотні фонди підприємства

Контрольна № 5 – Персонал підприємства

Контрольна № 6 – Оплата труда рабітників підприємства

Контрольна № 7 – Економічна ефективність капітальних вкладень підприємства

Контрольна №78– Собівартість продукції підприємства

Контрольна № 9–Прибуток та рентабельність підприємства

Контрольна № 10 – Ціни та ціноутворення продукції

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Рубіжанський індустріально-педагогііний технікум

Контрольна робота № 1

(для домашнього виконання)

з дисципліни «Економіка підприємства»

Тема: “Управління підприємством ”

Практичне завдання:

Використовуючи конкретну ситуацію відповісти на запитання:

1.Яку стратегічну помилку в управлінні підприємством зробив Гейсман - старший коли настала фінансова криза?

2.Оцінити ефективність зусиль Біла у доборі персоналу при заснуванні фірми.

Які методи оцінки ефективності управління можливо використати до даної ситуації?

Конкретна ситуація: “Казка про Біла ”

Трапилось це у давні-давні часи, коли наша планета ще складалася з окремих держав зі своїми правителями, а люди жили у великих містах та їздили на чорьохколесних автомобілях.

І ось, у деякому царстві, жив був деякий чоловік, звали його Гейсман. Жив він добре, носив пенсне на кінці носа, вдень торгував друкарськими машинками, а надвечір читав класичну літературу. У загалі – жив, біди не знав.

І було у того Гейсмана три сини, один іншого розумніший та гарніший. Кожний навчався наукам у гарніших школах бізнесу того царства. Жили вони добре, заможно, бізнес у Гейсмана йшов добре. Та була у нього мрія, яку він носив у собі все життя. “Ось підростуть скоро мої сини, - думав Гейсман. – вивчаться. Та відриємо миз ними фірму, велику, солідну, на весь світ відому. Та будемо ми випускати свої друкарські машинки, яких золотом буде вибито “Гейсман та сини ”.

Та ось як то сталася у тому царстві фінансова криза, та нікому стали не потрібні друкарські машини Гейсмана. Зібрав тоді він своїх синів та каже:

- Сини мої люб’язні, старий я став і на вас тільки моя надія. Скажіть, як жити далі будемо?

Думали брати день, думали другий. А на третій приходять до батька та кажуть:

- Ніякому ремеслу ми, батько, окрім управління, не навчанні. А чим нам накажеш управляти, коли фірма твоя зруйнувалася та капіталу навіть у нас ніякого нема, щоб діло своє продати? Тому вирішили ми як найвигідніше одружитися.

Подумав Гейсман, але робити нічого. Та каже він:

- Беріть тоді по одній стрілі, виходьте у чисте поле та стріляйте: куди стріли упадуть, там і доля ваша.

На тому і порішили…

У найстаршого сину стріла влучила у банк, та підняла цю стрілу дочка голови правління цього банку.

У середнього сина влучила стріла у мерію, та підняла її дочка мера.

А у молодшого сина, Біла, стріла полетіла сам не знає куди. От він йшов, йшов, бачить – сидить лягушка, підхопила його стрілу. Білл їй каже:

- Лягушка, лягушка, віддай мою стрілу!

А лягушка йому відповідає:

- Візьми мене заміж!

- Ти що, як я візьму собі у дружину лягушку?

- Бери – знать, доля у тебе така.

Закручинився Білл. Родити нічого, узяв лягушку, приніс додому.

Зіграли три весілля: старшого одружили на донці голови правління банку, середнього – на дочці мера, а Біла – на лягушці.

Роз’їхалися старші сини по шикарних хоромах дружин своїх, а Білл залишився у домі свого батька…

Ось тут, як би то, і казці кінець, так почали тільки з тих пір траплятися у тому домі речі дивовижні.

Все у Біла у господарстві добре стало. Хоча дружила у нього і лягушка, а Білу і діла нема. Дома нього завжди чисто, обід дуже гарний, що не день - нова сорочка, золотом шита. Та зрозуміли тоді брати, що ця лягушка – непроста, а тільки до пори до часу заколдована. А їм дружини трапилися ліниві та строптиві. Але з роботою їм пощастило: один - банкір, а другий – помічник меру.

Все було б гарно, але тільки бачить Білл, старий Гейсман день у день все грусніше. Питає його тоді син:

- Що таке батько, що ти такий сумний, у нас усе є, все добре, та і кризу переживемо.

- Так-то воно так, відповідає йому батько, але тільки мало мені цього. Була у мене мрія, щоб ви всі зі мною під одним дахом жили, загальною справою займалися. А ось, бачиш, не вийшло.

- Ну що ти,батько, не сумуй? – каже Білл. Скільки людей добрих по світу білому ходить, може і знайдемо таких, що нам у добрій справі допоможуть.

- Ні, ніхто мені вас, синів, не замінить.

Задумався Білл тоді дуже надовго над словами батька та говорить:

- Не сумуй тато, в кінці кінців. Я хоча у тебе залишився. До того ж ранок вечора мудріший.

Та і вірно. Прокинувся вранці Білл раніше ніж завжди. Дивиться, а посеред кімнати стоїть перед дзеркалом дівчина-краса. А поруч по підлозі лягушач”я кожа лежить. Білл швидко підхопив цю шкуру та кинув її у піч.

Побачила це царівна, та і каже:

- Білл, навіщо ти це зробив? Ще б тільки три дні почекав би, я би вічно було твоя. А тепер прощавай. Шукай мене за тридев’ять земель у іншому царстві, у Джека Страховиська.

Обернулася вона сірою пташкою та полетіла у вікно. Посидів Білл, погорював про своє життя та і пішов шукати дружину. Все одно зайнятися було нічим.

Йшов він довго. У нього закінчилася їжа, гроші, вода. Іде, до смерті готується. Аж ось йому на зустріч старенький дідусь, а на поясі у нього мішечок з золотом.

- Здрастуй, каже, хлопець! Будь добрий, не ображай старого, я тобі ще послужу.

Білл розповів дідусю все про себе, а той йому відповідає:

- Ах, хлопець. Навіщо ти шкіру спалив, не ти її надів, не тобі її було і знімати. Дівка твоя розумна, але розумніше батька свого, колдуна, за те наказав він їй три роки лягушкою бути. Але що ж тепер, ось тобі клубок: куди він покотиться, туди і ступай за ним сміливо.

Білл подякував дідусю та пішов за клубком. Через деякий час трапляється йому ведмідь. Білл дуже голодний, макової росинки у роті не було, хотів ведмедя застрелити, а той йому людською мовою каже:

- Не стрій, Білл, я тобі ще згоджуся.

Пожалів Білл ведмедя, та пішов далі. Дивиться – летить над ним сокіл. Знову навів Білл свою рушницю на нього, а той йому каже:

- Не стріляй, я тобі ще згоджуся.

Подумав Білл, робити нічого, та і пішов далі. В третій раз йому трапився заєць. В третій раз навів Білл, а косий йому каже:

- Не стріляй, я тобі ще у нагоді стану.

Дійшов Білл до синього моря. Бачить: на березі лежить щука. Ледве дихає та каже йому:

- Білл, пожалій мене, скинь у море.

Зібрав Білл останні сили, скинув щуку до моря та і пішов собі за клубком. Бачить стоїть дім на курячих лапах. Гаркнув Білл:

- Стань дім до лісу задом, а до мене передом.

Дім качнувся, але повернувся. Увійшов до нього Білл та бачить на пічці лежить Баба-Ага, зуби на полиці, ніс до гори приріс.

- Навіщо, хлопець, до мене прийшов? – питає Баба-Ага. – Діло якесь, чи так прийшов?

- Ах ти, стара кобила, хоч би мене напоїла, накормила, ат у бані випарила, тоді б і питала.

Зробила вона все про що казав Білл, та розповів він їй свою сумну історію.

- Знаю, - відповідає, - твоя дружина тепер у Джека Страховиська. Важко її буде дістати, нелегко тобі буде з Джеком: смерть його на кінці голки, голка у яйці, яйце у вутці, вутка у зайці, заєць сидить у кам’яному сундуці, а сундук – на високому дубі, і дуб той Джек дуже ретельно береже.

Показала Баба-Ага Білу вранці, де той високий дуб росте. Дійшов Білл до того дуба та бачить: стоїть дуб, на ньому сундук, а дістати його дуже складно.

Аж ось, звідки взявся, прибіг ведмідь, вивернув дуб з коренем. Сундук впав та і розбився. Із сундука вибіг заєць – і ну бігти. А за ним знайомий Білу заєць погнався, достав його, та на кусочки розірвав. Тоді вилетіла вутка, та піднялася високо до неба. Аж ось летить сокіл, як ударить її – качка яйце вронила, впало воно у синє море.

Тут Білл засмутився – де ж йому це яйце у морі шукати?.. Але тут підпливла щука та і дала Білу яйце. Розбив він яйце, дістав голку, та розколов її навпіл.

Помер Джек Страховисько. Пішов тоді Білл у палати, вибігла до нього дружина, поцілувала його.

Все би добре, але і тут казці не кінець…

Повернувся Білл з дружиною додому та каже батькові:

- Пройшов я, тату, дуже багато випробувань,відчуваю у собі багато сил, щоб справу свою відкрити, та мрії твої здійснити. Потрібно таку машину придумати, щоб кожна людина змогла собі казку придумати, бо люди вже забули про чудеса.

Старий Гейстан пожав плечима, подивився, але погодився. Тільки питає:

- Хто ж тобі буде допомагати, синку. Брати твої зовсім інші стали, криза закінчилася, вони мають дітей та будинки, нічого їм більше не треба.

- Нічого, тату, зустрів я на своєму шляху друзів вірних.

Покрикав тоді Білл своїх помічників та відкрив фірму. Дідуся - чарівника зробив голово. Відділу технологій – доручив йому чарівну машину придумати. Сокола зробив директором відділу маркетингу – за високий політ. Зайця – менеджером відділу збуту – за швидкі ноги. Щуку – фінансовим аналітиком – за те, що плаває глибоко. Ведмедя – начальником охорони – за силу та відданість. Бага-Яга стала менеджером з персоналу – за чуйне ставлення до людей. Сам Білл став президентом, компанію свою назвав на честь чарівного клубка: “Маленький, але м’який ”. Прізвище своє скоротив, відкинув суфікс “ман”, щоб не було зайвих питань. А батькові за ідею віддав 51% акцій.

І ось, коли дідусь-чарівник зробив першу свою чарівну машину, розлетілася слава про Біла та його компанію по усьому світу, та нарешті Гейсман старий побачив свою мрію.

З тих пір живуть вони, біди не знають, збираються вечорами усі разом та читають класичну літературу.