Функції. 2. Пізнавальна функція економічної теорії та економічні закони

- пізнавальна

- методологічна

- освітня

- практична

2. Пізнавальна функція економічної теорії та економічні закони

Пізнавальна функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ.

Економічні закони — це стійкий, причинно-наслідковий зв*язок і взаємозалежність між явищами та процесами економічного життя

1. загальні — діють у всіх економічних системах

2. специфічні — функціонують в декількох економічних системах

3. спеціальні — діють протягом 1 економічної системи

4. стадіальні — діють на 1 стадії

3. Практична функція економічної теорії та економічна політика

Практична функція зводиться до наукового обгрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Економічна політика — цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства.

4.Методологічна функція економічної теорії та класифікація економічних дисциплін

Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

5. Ідеологічна функція та соціальні корені різних шкіл економічної теорії.

Ідеологічна функція. Економічна теорія виконує її передусім через свій зміст, через висвітлення дійсності. Якщо вона не дає теоретичного пояснення процесів, що відбуваються, відмовляється від критичного аналізу накопичених проблем, не дає висновків для правильного вирішення практичних завдань, то всі її ідеологічні умовиводи втрачають життєвість. Ідеологічна дієвість економічної теорії тим вища, чим реалістичніша оцінка, яку дає ця наука економічній дійсності, чим повніше і глибше вона її відображає і, головне, чим надійніше обґрунтовує шляхи вирішення нагальних проблем.

6. Методи економічного дослідження. Поняття макро- та мікроекономіка

- спостереження та збір фактів

- експеремент

- моделювання

- метод наукових абстракцій

- аналіз та синтез

- системний підхід

- індукція та дедукція

- історичний та логічний

- графічний

Мікроекономіка — вивчає економічні процеси і поведінку економічних суб*єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію на товари.

Макроекономіка — вивчає закономірності функціонування господарства вцілому, тобто на рівні національної економіки. Об*єктом її дослідження є ВНП, національний дохід, національне багатство, рівень життя населення, проблеми безробіття, інфляція, та її причини, грошовий обіг, рух процента, податкова політика, кредитно-банківська система.

7. Головн і і де ї та політика меркантил ізму. Класична політекономія: ідеї фізіократів та теоретичні основи ринкової економіки.

Меркантилізм (16-18 ст). Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішної торгівлі. Вважали, що держава повинна активно втручатися в економіку, активно допомагати збагаченню суспільства.

Ідеї фізіократів: джерело багатства знаходиться не у сфері обігу, а у виробництві. Єдиною виробничою галуззю є с/г. Вважали, що промисловість — безплідна галузь, яка переробляє продукти природи та змелеробства.

8.Проблема ідеологізації економічної теорії. Марксистська політекономія та економікс

Марксизм — з сер. 19 ст. Капіталістичне виробництво необхіднр ліквідувати, трудящі повинні взяти владу в свої руки та знищити капіталізм з його приватною власністю, експлуатацією, кризами, побудувати капталізм з сусп. Власністю та держ. Керівництвом економікою на благо суспільства.

Лінія економікс — з кінця 19 ст. - курс на ідеологізацію економічної науки, відмова від конфронтації, дослідження “чистої економіки”.

До лінія економікс належать:

- неокласичний напрямок

- кейнсіанський напрямок

- соціалдемократія

- монетаризм

- неоконсерватизм — людина повинна заробляти на себе.

9.Економічні закони, їх пізнання та використання

Економічні закони — це стійкий, причинно-наслідковий зв*язок і взаємозалежність між явищами та процесами економічного життя

1. загальні — діють у всіх економічних системах

2. специфічні — функціонують в декількох економічних системах

3. спеціальні — діють протягом 1 економічної системи

4. стадіальні — діють на 1 стадії

Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.

Є 2 шляхи:

1. через виявлення нових законів

2. через поглиблене розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів.

Є 3 рівні використання економічних законів:

1. політико-економічний

2. безпосередньоуправлінський

3. практичний

10. Економічні потреби, їх роль і класифікація. Економічний закон зростання потреб

Особисті економічні потреби:

1. Фізичні (еда, одежда, дом)

2. інтелектуальні (вуз, культурний відпочинок)

3. соціальні (охорона здоров*я, сімейний побут...)

Економічні потреби відображають відношення соціальних об*єктів до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації.

Закон зростання потреб пов*язаний з тим, що продуктивні сили безперервно розвиваючись не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для створенння нових потреб. Старі потреби витісняються новими, це відбуваеться безперервно.

11. Сучасні тенденції розвитку соціально-екномічних потреб. Соціально-необхідний рівень задоволення економічних потреб.

Суспільства важливо знати тенденцій та прерспективи розвитку потреб. Оскільки це впливає на розвиток виробництва, сприяє тому, що людина стає суб*єктом формування потреб.

Формування потреб має контролюватися суспільством у зв*язку з цим у державі приймаються соціальні нормативи.

Під соцально-необхідним рівнем задоволення економічних потреб я розумію показники, які необхідні для мінімального задоволення найнеобхідіших потреб. До них можна віднести продитковий мінімум та споживчий кошик.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження здоров*я людини. Набору продуктів, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг необхідних для задоволення потреб людини.

Споживчий кошик — набір товарів та послуг необхідних для заловолення першочергових потреб людини.

12. Економічні інтереси. Сутність види та роль у розвитку суспільства.

Економічний інтерес — користь, вигода, яка досягаеться в процесі реалізації економічних відносин, форма реалізації економічних потреб.

- за ознакою суб*єктності — особистий, колективний, суспільний

- за ознакою важливості — головні, другорядні

- за часовою ознакою — поточні та перспективні

- за об*єктом інтересів — майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя

- за ступенем усвідомлення — дійсні та помилкові.

13. Взаємодія та протиріччя економічних інтересів. Форми розв*язання суперечностей

Взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку, переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересів...

Механізм суперечливої взаємодії інтересів можна простежити на прикладі його рояву у сфері виробництва і ринку. У сфері виробництва підприємці й робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, але вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Взаємозалежність цих груп об'єктивно зумовлює їх співробітництво.

Які б не були за своїм змістом економічні суперечності, їх зняття пов’язане з їх розв’язанням. А успішне розв’язання суперечностей означає зняття перешкод для економічного прогресу, створення для нього нормальних соціально-економічних умов і факторів.

Основна проблема політичної економії як науки полягає в знаходженні способів чи шляхів розв’язання суперечності між бажанням людей задовольнити свої безмежні потреби і обмеженими можливостями виробництва в їх реальному задоволенні.

Таким чином, потреби суспільства, його економічні інтереси та економічні суперечності спонукають виробництво до розвитку, з тим щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень народного споживання та якість життя людей.

14. Сутність та основні структурні елементи економічної системи

Економічна система — сукупність взаємопов*язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Елементи економічної системи:

- Продуктивні сили

- економічні відносини

- механізм господарювання

Буває:

- централізована

- ринкова

- традиційна

- змішана

Структурні елементи економічної системи:

- продуктивні сили

- економічні відносини

- механізм господарювання

15. Основні підходи для визначення типу економічної системи

Основними ознаками економічної си­стеми є: форми власності та відповідні їм сектори економіки; спів­відношення між державними та ринковими важелями управління всім господарством; рівень економічної та соціальної ефективності суспільного виробництва та ін.

Загалом всі економічні системи класифікують за 2-ма ознаками:

- за формою власності на засоби виробництва

- за способом управління господарською діяльністю

16. Централізована економічна система (+/-)

СССР

Головні ознаки:

- державна власність на засоби виробництва

- державне планування усієї економіки

- адміністративні методи управління економікою

- відсутній економічний стимул до ефективності праці

+

- Більш стійка економіка

- більше впевненості у майбутньому

- менша нерівність у суспільстві

- мінімум життєзабезпечення гарантовано — усім

- працевлаштування

-

- формує безініціативних та безвідповідальних працівників, не зацікавлених в результаті праці

- неефективність економіки

- диктат виробника над споживачем

- низький рівень життя

17. Ринкова економіка (+/-)

Головні ознаки:

- Приватна власність

- вільне підприємництво

- вільний вибір економічних партнерів

- особистий ризиу учасників економічних зв*язків

- саморегулювання економічними ринковими факторами

- мінімум втручання держави в економіку

+

- стимулює високий рівень підприємництва

- в основному справедливий розподіл доходів за працею

- більше прав і можливостей у споживачів

- не потребує великого апарату управління

-

- підсилює нерівність у супільстві

- нестабільність економічного розвитку

- непереймається збитками, антропогенним впливом

18. Економічна система сучасної України. Напрям та проблеми реформування

Екномічну систему України зараз характеризують, як “прямуючу до ринкової”

Основні напрями трансормації економіки України:

1. становлення приватного сектору економіки

2. реформування державного сектору економіки

- комерціалізація умов господарської діяльності

- передача державного майна в оренду рудовим колективам

- корпоратизація державного підприємництва

- приватизація державного майна

3. формування інфраструктури ринку

4. впровадження нових підходів до макроекономічного регулювання:

- формування нової податкової системи

- створення сучсної банківської системи

- формування антимонопол. держ. органів

- зміни у соціальній політиці

19. Моделі переходу до ринкової економіки

Головні завдання перехідного періоду до ринкової економіки такі:

- реформування відносин власності

- роздержавлення

- приватизація

- демонополізація (подолання держ та недерж монополізації)

- лібералізація (розширення доступу в країну іноз інвестицій, усунення державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг...)

- макроекономічна стабілізація

- формування ринкової інфраструктури

- соціальний захист

Кожна держава, яка прагне перейти до ринкової економіки, визначає для себе принципову модель переходу та її суттєві параметри.. Модель переходу повинна враховувати специфічні умови кожної конкретної держави і в першу чергу — особливості стану економіки.

20. Типи, форми та види власності. Плюралізм форм власності в сучасній ринковій економіці. Закон України “Про власністість”

Вид власності — якісно-особливий зміст віносин незалежності, володіння розпорядження та використання об*єктів власності зумовлений поєднання факторів виробництва в межах того самого типу власності

Форма власності — певна організація відносин незалежності, володіння розпорядження та виористання об*єктів власності в межах певного типу та виду власності. (індивідуальна, колективна, державна, приватна)

Типи власності - державна приватна і тп

Закон України “Про власність”

Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин

власності на своїй території.

Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про

державний суверенітет України

Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного

самовизначення громадян, використання природного, економічного,

науково-технічного та культурного потенціалів республіки для

підвищення рівня життя її народу.

21. Відносини власності та їх структура.

Власність - сукупність відносин окремих індивідів, груп людей і їх асоціацій до речей, як до своїх, і відносин між людьми з приводу приналежності речей. Власність як економічним явищем є сукупність неіснуючих поза зв'язком між собою таких елементів:

- об'єкти власності;

- суб'єкти власності;

- відносини власності;

Об'єкти (матеріально-речовий зміст) - привласнюванні речі, що знаходяться у розпорядженні людей: чинники виробництва життєвих благ.

Суб'єкти або носії відносин власності - це люди, їх різні об'єднання і асоціації, що привласнюють, володіють і розпоряджаються об'єктами власності.

Відносини власності - сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей і інших об'єктів власності.

22. Роздержавлення та приватизація. Программа приватизації на поточний рік

Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової може бути здійснений на базі перебудови відносин власності. Для цього необхідно провести роздержавлення економіки та приватизацію державних підприємств.

Роздержавлення — перетворення державних підприємств у колективні, акціонерні та кооперативні та ін засновані на різних формах власності

Приватизація — перетворення державної власності у приватну.

Не прийнятий закон ВР “про программу приватизації на 2009-20013 роки” - Основными приоритетами Украины в ближайшие годы станут оптимизация структуры государственной собственности в сфере производства, привлечение инвесторов, заинтересованных в долгосрочном развитии приобретаемых активов и повышение их лояльности. Помимо производственных объектов приватизации подлежат небольшие пакеты акций, объекты недвижимости и незавершенного строительства, а также убыточные предприятия.

23. Ресурси та фактори суспільного виробництва.

Суспільне виробництво — сукупно організована діяльність людей, пов*язана із перетворенням речовин і сил природи в матеріальні і нематеріальні блага необхідні для їх існування та розвитку.

Фактори виробництва — всі необхідні елементи, які використовують для виробництва матеріальних і духовних благ. (капітал, земля, підприємницькі здібності)

Ресурси — речовини і сили природи, які під дією факторів виробництва створюють економічні блага задовольняючі потреби людини.

24. Робоча сила, як фактор виробництва. Головні риси та шляхи формування робітника нового типу в умовах НТР

Фактори виробництва — всі необхідні елементи, які використовують для виробництва матеріальних і духовних благ.Сучасна економічна наука відносить до факторів виробництва також і робочу силу.

Робоча сила — сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці; це здатність до праці, а праця є процесом функціонування робочої сили.

25. Засоби виробництва, як фактор виробництва. Реальний та грошовий капітал.

Предмети праці — Всі речовини природи, на які спрямована праця людини, які становлять матеріальну основу майбутнього продукту

Засоби праці — це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.

Капітал – це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість.

Наявний грошовий капітал (Cash) - кошти, оборотні грошові перекази і чеки, які класифікуються як поточні активи.

реальний капітал - це той, що Функціонує у виробництві

26. Суспільне виробництво його основні елементи та структура

Суспільне виробництво — сукупно організована діяльність людей, пов*язана із перетворенням речовин і сил природи в матеріальні і нематеріальні блага необхідні для їх існування та розвитку.

Основні риси виробництва:

- Виробництво завжди є суспільним

- має безперервний характер розвитку

- у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми

- виробництво — важлива складова будь-якої соціально-екнономічної системи

28. Матеріальне та нематеріальне виробництво

Матеріа́льне виробни́цтво — сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги

Нематеріа́льне виробни́цтво — сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей.

28. Економічні та соціальники показники ефективності суспільного виробництва

У сучасних умовах ефективність суспільного виробництва визначають і оцінюють за спільним для всіх ланок економіки принципом — зіставленням результатів виробництва та витрат. Ефективність виробництва характеризує його результативність, яка знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення України.

Під економічним ефектом розуміється результат людської праці, яка спрямована на виробництво матеріальних благ. У практиці економічних розрахунків розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність.

Соціальна ефективніфсть — це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини. Вона показує наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї кінцевої мети — служити споживачу.

Показники соціальної ефективності:

- Розмір ВНП та НД на душу населення

- Частка фонду споживання в НД

- Рівень життя населення

- ІРЛ

29. Натуральне та товарне господарство

Натуральне господарство — такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередньо виробниками.

Головні ознаки:

- замкнутість економічної діяльності

- грунтується на ручній праці

- відсутній обмін

Товарне виробництво (господарство) - це така форма організації суспільного господарства, при якій продукти виробляються не для споживання а на продаж.

Є двох видів — просте (виробництво простих людей — на продаж) та розвинуте (вищий ступінь товарної організації господарства)

30.Товар та його властивості

Товар — це економічне благо, що задовольняє певну потребу людиниі використовується для обміну. Товари є матеріальні та нематеріальні.

З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

1) здатність задовольняти певну потребу людини;

2) придатність для обміну на інші товари.

31. Товар вартості та ціни товару

32.Теоретичні концепції виникнення та природа грошей

Гроші мають багатотисячолітню історію.Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки.

Існує 2 концепції виникнення грошей:

- Раціоналістична — поснює виникнення грошей, як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для здійснення обміну товарів.

- Еволюційна — стверджує що гроші виникли стихійно, у результаті довгого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну

Природа грошей виявляеться в трьох основних властивостях:

- гроші виконують роль загального еквівалента, за допомогою якого інші товари вимірюють свою вартість

- Гроші набувають загальної споживчої вартості, тобто вони мають абсолютну ліквідність

- Гроші виражають певні економічні відносини

33.Функції грошей та їх реалізація в сучасній ринковій економіці

Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість товара, надаючи їй форми ціни.

Функції грошей:

- міра вартості — ця функція реалізується через масштаб цін

- засіб обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг

- засіб утворення скарбів — виконують ті гроші які виходять з обігу

- засіб платежу — полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов*язань між суб*єктами економічних відносин

- світові гроші — полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин

34. Поняття та типи грошових систем

Грошова система — форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою

складові:

- назва національної грошової одиниці

- вид грошових знаків і характер їх забезпечення

- прядок грошової емісії (поряд друку і випуску)

- встановлення курсу нац валюти і порядок її обміну на іноземну

- наявність державних фінансових інститутів.

Грошова система:

1) металева — біметалізм (золото, срібло), монометалізм (золото)

2) паперово-кредитна — паперові гроші, кредитні гроші

35. Закони грошового обігу. Рівновага грошової та товарної мас

Грошовий обіг — рух грошей у готовковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна грошова маса.

Він з*ясовує внутрішні зв*язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен = кількості золотого запасу в країні інакше це призведе до інфляції.

Грошова маса — сукупність усіх грошових засобів, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

36. Інфляція: сутність, причини, види, наслідки

Інфляція — знецінення грошей.

Причини:

- суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу.

- Макроекономічне явище, спричене порушенням пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів

- дефіцит державного бюджету

- недосконалість податкової системи

- зовнішньоекономічні фактори

- значне зростання внутрішнього і зовнішнього боргів держави

- криза і т.і.

Види інфляції:

- Відкрита — розвивається вільно, ніким не стримується

- прихована — держава вживає заходи, на стримування цін

- повзуча — 10% на рік

- галопуюча — 20-100% щорічно

- гіперінфляція — 1-2% щодня або 500% на рік

- збалансована — ціни різнихтоварних груп відносно одна одної не дуже змінюються

- незбалансована — навпаки

- очікувана — помірна, яку ожна спрогнозувати

- неочікувана — навпаки

- інфляція попиту — порушення рівного між попитом і пропозицією з боку попиту

- інфляція пропозиції - порушення рівного між попитом і пропозицією з боку пропозиції

- стагфляція — супроводжується стагнацією виробництва, й одночасно зростанням цін та безробіття

Наслідки:

- економічні — руйнує нормальні господарські зв*язки, капітали переливаються з сфери виробництва до сфери обігу і тоді приносять прибуток але “закордоном”.., порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Гроші знецінюються, підіймаються ціни, безробіття зростає

соціальні - знижується рівень життя, знецінюються попердені грошові заощадження, підвищується соціальна напруга населення. Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання [[матеріальні блага|матеріальних благ] або послуг. Цей закон виражається в тому, що людьські забаганки є необмежені, а блага є обмеженими.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Господарський механізм — це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об’єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві.

Продукти́вні си́ли (англ. produco — виробляю) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Виробни́чі відно́сини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.

Виробничі відносини - це відносини. які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Ця система відносин відбиває соціальну сторону економіки.Вона показує:

1. хто володіє економічною владою
2. як, за яких суспільних умов і скільки трудівників працює на себе та інших членів суспільства
3. кому дістаються продукти праці виробництва

Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.

Змішана економіка (англ. mixed economy) — Економіка, у якій ряд рішень по розподілу ресурсів приймається приватними компаніями та господарствами,— а деякі приймаються урядом країни.

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу. Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва: 1)Наявність суспільного поділу праці. 2)Економічне відокремлення виробників.

економічні блага – це матеріальні й нематеріальні предмети, точніше, властивості цих предметів, здатні задовольняти економічні потреби. Економічні потреби – одна з основних категорій в економічній теорії. На зорі людства люди задовольняли економічні потреби за рахунок готових благ природи.

Това́р — любая вещь, которая участвует в свободном обмене на другие вещи.^[1] Обычно это продукт труда, специально произведённый для обмена и способный удовлетворить человеческую потребность. Товар - это Любая вещь, не ограниченная в обороте, свободно отчуждаемая и переходящая от одного лица к другому по договору купли-продажи.

Споживча вартість — це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначається корисністю товару.

Натуральне виробництво -це такий тип господарювання, в якому виробництво скеровано безпосередньо для задоволення власних потреб виробника. Тобто продукт виробляється для себе, для власного споживання. При натуральному господарстві суспільний продукт не приймає товарної форми і утворює фонд життєвих засобів для самого виробника.

Инфля́ция (лат. Inflatio — вздутие) — процесс уменьшения стоимости денег, в результате которого на одинаковую сумму денег через некоторое время можно купить меньший объём товаров и услуг. На практике это выражается в увеличении цен.

Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Вартість робочої сили визначається в грошовому виразі та відображаєтьсяв грошових знаках держави, тобто в національній валюті України —гривнях.

Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Масштаб цін — це засіб та спосіб вимірювання вартості товару в грошових одиницях. В умовах металевого обігу та золотого стандарту масштаб цін виражає кількість металу, срібла, золота, яка відповідає одній грошовій одиниці.

Монометалізм — це форма саморегульованої грошової системи, у якій роль грошей виконує один грошовий метал. Банкноти підлягали обміну на цей грошовий метал. Починаючи з кінця XIX століття, найпоширенішою грошовою системою у світі став золотий монометалізм, який існував у трьох видах: