Етапи розвитку міні-футболу (футзалу)

Модуль 2

Теоретичний матеріал:етапи розвитку міні-футболу (футзалу), сторінки історії футзалу в Україні, фінали Кубка України, тактика гри у міні-футбол (футзал), стилі гри у міні-футбол (футзал), навчання тактиці гри у міні-футбол (футзал), тактика захисту у міні-футболі (футзал), тактика гри воротаря у міні-футболі (футзал), тактика оборони під час розіграшу стандартних положень, тактика нападу у міні-футболі (футзалі), подачі і удари м'яча спрямовані партнеру або на ворота, види атак у міні-футболі (футзалі), варіанти нападу у міні-футболі (футзалі)

Етапи розвитку міні-футболу (футзалу).

Одна з версій появи сучасного міні-футболу (футзалу) виглядає таким чином.

У 1930 році під час проведення першого чемпіонату світу з футболу в столиці Уругваю Монтевідео Хуан Карлос Серіані запропонував версію футболу 5 на 5 для юнацьких змагань. Правила гри дозволяли проводити змагання як на вулиці, так і в залі на майданчиках без використання стін і бортів.

Міні-футбол швидко поширився по всій Південній Америці, особливо, в Бразилії, а також у США.

Вперше міжнародні змагання з футзалу на рівні національних збірних команд пройшли в 1965 році, коли збірна Парагваю виграла Кубок Південної Америки.

До 1979 року було проведено шість розіграшів цього Кубка, незмінним переможцем ставала національна збірна Бразилії.

Першими в Європі в сучасний міні-футбол почали грати австрійці. У 1958 році один з керівників збірної команди Австрії Йозеф Аргауер привіз ідею цієї гри зі Швеції з чемпіонату світу з футболу, де побачив тренувальну гру бразильських футболістів (Пеле, Зіко, Діді, Гарінча тощо) у залі і, приїхавши до Відня, запропонував організувати турнір.

Першими з радянських команд познайомилися з міні-футболом київські динамівці і московські торпедовци в 1972 році, приїхавши до Австрії для проведення навчально-тренувального збору.

Щорічно в світі інтерес до міні-футболу помітно зростав, збільшувалася кількість великих міжнародних змагань і в цих умовах ФІФА прийняла рішення взяти цю гру під свою егіду.

Спеціальному підкомітету ФІФА було доручено розробити офіційні правила гри, і вже в 1989 році в Голландії відбувся 1-й Чемпіонат світу, переможцем якого стала команда Бразилії, яка перемогла у фіналі збірну команду Голландії з рахунком 2:1. Бронзові медалі завоювали спортсмени США, які обіграли в наполегливому поєдинку бельгійців з рахунком 3:2.

07. 12. 1991 виконком ФІФА затвердив зміни до Правил гри, а саме:

- вага м'яча повинен становити від 390 до 430 гр. (№ 4);

- максимальна кількість запасних гравців - 7;

- гра складається з двох таймів - по 20 хвилин чистого часу кожен;

- вводиться суддя-хронометрист;

- командам дозволяється в кожному таймі брати по одному тайм-ауту (1 хвилина);

- воротареві не дозволяється, покинувши штрафний майданчик, грати на своїй половині поля, якщо він раніше контролював м'яч в штрафній площі і при цьому м'яч не перетнув середньої лінії або його не торкнувся один з суперників. За це порушення гравець карається вільним ударом. Таке ж покарання воротар отримує, якщо контролює м'яч руками або ногами в штрафному майданчику або на своїй половині більше 4-х секунд після того, як м'яч перетнув середню лінію або його торкнувся один з гравців суперників;

- якщо команда, граючи в більшості забиває гол, їх суперники мають право випустити на майданчик одного гравця.

У 1990 році створюється Асоціація міні-футболу СРСР, а в структурі Федерації футболу СРСР комітет з міні-футболу, під егідою яких проходить перший чемпіонат СРСР. Один із завершальних турів чемпіонату СРСР пройшов в Україні в Кременчуці за участю команд: «Гавар» (м. Камо, Вірменська РСР), «Труд» (м. Шевченко, Казахська РСР), «Механізатор» (м. Дніпропетровськ) «Союз» (Нижньо-Новгородська обл., «Пластик» (Тирасполь, Молдова), «Автомобіліст» (Свердловськ), «Північний» (Екібастуз, Казахська РСР), «Синтез» (Кременчук).

Кременчуцька команда під керівництвом тренера Івана Шепеленко набрала 23 очки і посіла третє місце, ставши першою українською командою, що увійшла в число призерів чемпіонату СРСР. Медалі та дипломи Федерації футболу СРСР отримали Юрій Негода, Сергій Шаманський, В'ячеслав Сідненко, Андрій Ждан, Григорій Чичиков, Володимир Ульянов, Юрій Палієнко, Сергій Дружко, Михайло Білий і надійний воротар Валерій Зубенко.