Охарактеризуйте поняття “мета” в управлінні й основні вимоги до правильно сформульованих цілей. Наведіть класифікацію цілей організації за кількома критеріями

Мета – це кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому (ідеальне уявлення про майбутні рубежі фірми). Правильно сформульовані організаційні цілі мають відповідати наступним вимогам: 1) цілі мають бути конкретними та вимірюваними; 2) цілі мають бути зорієнтованими у часі; 3) цілі мають бути реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації; 4) цілі мають бути не суперечливими, узгодженими, взаємопов’язаними; 5) цілі мають бути сформульованими письмово. Цілі, сформульовані з урахуванням зазначених вимог, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї майбутньої практичної діяльності. Будь-яка організація має багато різноманітних цілей, сукупність яких утворює складну структуру. Це передбачає необхідність класифікації цілей. Цілі організації можна класифікувати за кількома критеріями: 1. Рівень абстракції: - глобальна мета; - місія організації; - задачі організації. 2. Об’єкт спрямованості: - фінансові цілі; - цілі, що пов’язані з виробництвом; - цілі, що пов’язані з ринком діяльності організації; - цілі, що пов’язані з персоналом; - цілі, що пов’язані з дослідженнями та розробками. 3. Ступінь відкритості: - офіційно проголошені цілі; - неофіційні цілі (закриті, таємні). 4. Організаційний рівень: - загальноорганізаційні цілі; - дивізіональні цілі; - групові цілі; - індивідуальні цілі. 5. Часовий інтервал: - короткострокові цілі; - середньострокові цілі; - довгострокові цілі.

Глобальна мета – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства. Глобальна мета – це уявлення про суспільне призначення організації. Місія організації – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору самої організації. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач. Задачі організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію. Задачі організації формулюються у конкретних показниках діяльності і розраховані на певні строки. Вони являють собою специфічні для данної організації шляхи реалізації місії. Організації, як правило, встановлюють декілька задач. Встановлення цілей є першою фазою в процесі плануваня. Тому ефективність планування багато в чому залежить від якості реалізації цієї фази.

Дайте сутнісну характеристику процесу визначення місії організації (поняття “місія організації”, джерела її визначення, мета її визначення для організації, вимоги до змісту правильно сформульованої місії).

Визначення місії фірми. Місія фірми - це її головне призначення, чітко сформульована причина її існування, які і формують основні напрями та орієнтири її діяльності. Місія фірми ніби-то окреслює межі бізнесу організації, дозволяє уявити можливості фірми та визначитися з тим, на що не треба марно витрачати зусилля. На практиці місія фірми формулюється у процесі пошуку відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися фірма?” За словами П. Дракера: “Бізнес не визначається назвою компанії, її статусом або формою організації. Його визначає бажання задовольнити споживача, коли він придбає продукт або послугу. Отже, на питання: “Яким є мій бізнес?”, можна правильно відповісти, якщо подивитись на нього з іншого боку, з точки зору споживача та ринку”. Таким чином місію фірми слід шукати за її межами, в її споживачах та ринку, на якому вона працює. Саме формулювання місії має бути чітким та лаконічним, містити у собі такі елементи: якими є головні цілі діяльності фірми? хто є основними споживачами продукції фірми? які товари (послуги) фірма виробляє для своїх клієнтів? на яких ринках або сегментах ринку діє фірма? в чому специфіка фірми з точки зору задоволення потреб клієнтів? якими є конкурентні переваги фірми? Сформулювавши місію, організація ніби-то знаходить свій особливий шлях в бізнесі, який відрізняє та виокремлює її з-поміж конкурентів. Але на цьому шляху, як правило, зустрічаються перешкоди та небезпеки. Чим краще їх бачить організація, тим більше у неї шансів досягти успіху.

Охарактеризуйте процедуру зовнішнього і внутрішнього аналізу як етапів процесу формування стратегії (цілі зовнішнього і внутрішнього аналізу; фактори, що оцінюються; основні результати; SWOT-аналіз).

Зовн. аналіз – це процес оцінки зовн. щодо організації факторів. Під зовн. чинниками розуміють всі ті умови, які об’єктивно виникають у середовищі функціонування організації і на які вона не здатна впливати. Зовн. аналіз переслідує подвійну мету: 1) визначити сприятливі можливості, тобто чинники, які можуть сприяти досягненню цілей організації; 2) визначити загрози та небезпеки для організації, тобто зовн. умови, які обмежують можливості організації у просуванні до встановленої мети. Для вивчення впливу зовн. факторів усю їх сукупність поділяють на: а) глобальні фактори (умови та тенденції, які утворюються у макросередовищі організації): загальноекономічні, соціальні, демографічні, політичні, правові, природні, міжнародні тощо; б) галузеві фактори (сукупність організацій, що виготовляють продукти або послуги, які здатні замінювати один одного з точки зору споживчих якостей та напрямків їх використання). Звичайно, оцінити майбутній вплив глобальних факторів досить складно. Значно легше піддаються прогнозуванню та оцінці галузеві фактори. Конкретно в рамках галузевого аналізу мають бути оцінені такі фактори: а) споживачі (розміри та характеристики ринку, темпи зростання ринку, характер попиту (сезонність та циклічність), чутливість цін, здатність споживачів диктувати свої ціни); б) постачальники(інтенсивність конкуренції поміж постачальників, наявність матеріалів-замінників, здатність постачальників диктувати свої ціни); в) конкуренти (основні конкуруючі сили в галузі, розподіл ринку поміж ними, конкурентні переваги в галузі тощо); г) технології (ступінь змінності технологіїї вир-ва данної продукції, вплив зміни технології на якість продукції, можливості отримання додаткових переваг за рахунок зміни технології, вплив зміни технології на ціни). Важливим результатом галузевого аналізу є ідентифікація ключових факторів успіху в даній галузі. Будь-який бізнес характеризується багатьма показниками, які піддаються управлінню та контролю (обсяги вир-ва, рівень якості, рівень цін тощо). Проте, лише деякі з них визначають можливість та спроможність організації конкурувати на своєму ринку. Такі показники і називаються ключовими факторами успіху.

Внут. аналіз – це процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку фірми, тобто факторів, які “виростають” в межах самої організації та є результатом діяльності або бездіяльності її кер-ва. Основне завдання внут. аналізу – це виявлення сильних та слабких сторін організації. Сильні сторони – це особливі, унікальні, оригінальні властивості організації або, щонайменше, якості, які відрізняють її від конкурентів. На такі якості робиться ставка в бізнесі фірми. Слабкі сторони– це якості, яких не вистачає організації проти успішних конкурентів. Існує багато різноманітних аспектів діяльності, які визначають силу та могутність організації. Сильні сторони: 1. Специфічні, особливі якості фірми у сфері: - маркетингу; - виробництва; - персоналу; - фінансів; - дослідження та розробок тощо. 2. Унікальні знання: - патенти; - ноу-хау; - промислові секрети; - комерційні таємниці тощо. 3. Оригінальні ресурси, які використовує організація. Слабкі сторони: 1. Яких якостей не вистачає фірмі у сфері: - маркетингу; - виробництва; - персоналу; - фінансів; - дослідження та розробок тощо. 2. Які ресурси є для фірми дефіцитними.

Процес зовн. та внут. аналізу звичайно завершується проведенням порівняльного SWOT- аналізу. SWOT - абревіатура 4-ох англійських слів: S – strenght – сила, W – weakness – слабкість, O – opportunites – можливості, T – threats – загрози. SWOT-аналіз ґрунтується на співставленні сильних та слабких сторін організації, потенц. можливостей для бізнесу та загроз із зовн. середовища. Порівняльний SWOT-аналіз проводиться у процесі пошуку відповідей на такі запитання: 1. Як пов’язані основні проблеми організації з її сил. та слаб. сторонами, а також зі сприятл. факторами та загрозами зовн. середовища? 2. Як найефективніше використати сил. сторони фірми та сприят. зовн. фактори для вирішення осн. проблем організації? 3. Як усунути або максим. зменшити вплив слаб. сторін та зовн. загроз на бізнес організації? В процесі SWOT-аналізу дослідж. також попарні сполучення усіх складових SWOT-аналізу з метою: - пошуку позит. синергії: сил. сторони / сприят. зовн. фактори; - усунення негативної синергії: слабкі сторони / зовн. загрози.

17. Класифікуйте і дайте стислу характеристику основних типів і форм планів впровадження стратегії (тактичні плани; одноразові плани; плани, що повторюються).

Стратегічне планування має сенс лише тоді, коли воно реалізується. На заключному етапі стратег. планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи: 1) тактичних планів; 2) одноразовах планів; 3) планів, що повторюються.

Плани впровадження стратегії

Тактичні плани – короткострокові плани, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів. Одноразові плани: а) програми – це плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому (програма впровадження нової продукції, розробки нової технології, створення нових виробничих потужностей); б) проекти – це плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Звичайно, проекти є часткою (складовою частиною) більш широкої програми; в) бюджети – це плани, у яких здійснюється розподіл ресурсів поміж окремими видами діяльності та підрозділами організації. Плани, що повторюються: а) політика – це загальне керівництво для дій та прийняття рішень, це своєрідний “кодекс законів організації”, який визначає, у якому напрямку слід діяти. Політика пояснює, яким чином мають досягатися цілі, вона встановлює дороговкази, на які слід орієнтувати дії організації. Політика дозволяє уникнути короткозорих рішень, які випливають з вимог данного моменту; б) стандартні операційні процедури (СОП) показують, які конкретні дії має здійснити виконавець за певних обставин. Вони докладно розписують, як слід виконувати певний вид діяльності. Головне в них – хронологічна послідовність дій, які вимагаються. СОП є скоріше орієнтирами для дій, ніж для мислення. На практиці СОП – це випробовані способи дій у тій або іншій ситуації, які часто повторюються; в) правила – це найбільш вузька форма планів, що повторюються. Вони являють собою опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Сутність будь-якого правила полягає у тому, що воно вказує: слід чи не слід виконувати певні дії. СОП та правила дуже схожі. Вони слугують замінниками прийняття рішень. Але СОП, звичайно, описують послідовність дій, тоді як правила – сконцентровані на самих діях. Правила та СОП за своєю природою розраховані на придушення мислення. Отже, менеджер використовує їх тоді, коли він не хоче аби співробітники в організації діяли самостійно.