Банкір, вкладаючи гроші

у будь-яку справу, думає не лише про найближчі наслідки, але й про ті, що можуть настати згодом. Інтелектуальний і професійний рівень банкіра визначається його вмінням проектувати, передбачати майбутнє, боротися за нове, за своєчасне здійснення назрілих перемін.

7. Банкір дбайливо збирає,

Але й роздає. Він підтримує стражденного й нужденного, вдову і сироту. Але не заохочує милостинею неробства, нахлібництва й дармоїдства, прагне не просто нагодувати, а дати засіб, як заробляти на хліб, допомагає жертві зла й прагне запобігати злу.

8. Банкір повсякчас собі твердить:

Аморально і небезпечно розкошувати серед злиднів. Він вкладає свій талант і свої гроші в добробут свого краю, свого народу, в його освіту, здоров’я і духовність, як своє майбутгє і майбутнє своїх дітей, віддає на це свою десятину. Творити добро – найважливіша місія, бо у творчості й творенні благ людина виявляє спорідненість з Богом.

9. Якщо банкір не в змозі протидіяти злу,

то він, щонайменш, не стане співучасником злодіянь.

10. Банкір пам’ятає про діалектику буття,

усвідомлює марнотність змагань за тлінні багатства, дбає про цінності вічні, утверджує своїми ділами високі ідеали гуманізму, любов і повагу до ближнього як запоруку спасіння Людини і Людства.