Міністерство освіти України

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. А.С.МАКАРЕНКА

А.А.СБРУЄВА

ПОРІВНЯЛЬНА ПЕДАГОГІКА

СУМИ - 1999

УДК 371.100

ББК 74.00 (3/8)

С 23

РЕКОМЕНДОВАНО МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Автор:	канд., пед, наук, доцент А.А.Сбруєва
Рецензенти:	член-кореспондент Міжнародної Академії Акмеологічних наук, доктор педагогічних наук, професор О.А.Дубасенюк
	доктор педагогічних наук, професор М.В.Левківський

Сбруєва А.А.

С 23 Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник.-Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999.- 300 с.

ІSBN 966-7413-26-8

Навчальний посібник призначений для студентів та викладачів педагогічних вузів, вчителів, аспірантів. Розкриті питання історичного розвитку порівняльної педагогіки як науки, проблеми детермінованості освітніх процесів економічними, політичними та соціальними чинниками; новітні тенденції розвитку системи безперервної освіти у провідних розвинутих країнах світу та в Україні; інтеграційні процеси в освітній сфері у європейському регіоні та у глобальному вимірі; проблеми диференціації та стандартизації освіти у централізованих та децентралізованих освітніх системах; проблеми пошуку шляхів ефективної соціалізації особистості в умовах шкільного навчання.

УДК 371.100

ББК 74.00 (3/8)

ISBN 966-7413-26-8

ã Сбруєва А.А. 1999.

ã Редакційно-видавничий

відділ СДПУ, 1999

ВСТУП

Одним із стратегічних завдань реформування українського шкільництва є досягнення кращих світових взірців у сфері освіти, інтеграція у світове освітнє співтовариство. Реалізація цього завдання неможлива без знання стану, основних тенденцій та закономірностей розвитку освіти у різних країнах, геополітичних регіонах та у світі в цілому. Саме таке знання є предметом порівняльної педагогіки як наукової дисципліни.

Порівняльну педагогіку все ще називають молодою наукою, оскільки серед фахівців різних шкіл тривають дискусії щодо її предмета. Однак вона пройшла тривалий шлях розвитку (заснована на початку ХІХ століття), має чималий досвід методологічних досліджень (перші з яких були здійснені на початку ХХ століття), нараховує вже сторічний досвід як навчальний предмет (перший курс з порівняльної педагогіки був прочитаний у 1998-99 навчальному році студентам Колумбійського університету Дж.Расселом). Сьогодні порівняльна педагогіка викладається майже у 300 університетах світу. Нагальним є завдання її інтенсивного розвитку як науки та як навчального предмета в Україні.

Як наука порівняльна педагогіка може значною мірою прислужитися вітчизняним реформаторам, широкому загалу педагогів-науковців у процесі осмислення існуючих педагогічних реалій, планування подальшої діяльності та прогнозування її наслідків.

Як навчальний предмет порівняльна педагогіка інтегрується у систему педагогічної освіти на завершальному її етапі і базується на знаннях, отриманих студентами у процесі вивчення курсів "Педагогіка", "Історія педагогіки", "Основи педагогічної творчості" тощо. Окрім надання системи важливих для формування цілісного професійного та загальнокультурного світогляду знань, курс "Порівняльна педагогіка" сприяє розвитку широкого кола професійних умінь майбутніх педагогів.

Методологічною основою побудови структури та змісту навчального курсу стали цивілізаційний, антропологічний, синхронний та діахронний підходи. З метою їх забезпечення застосовувались методи структурного, конструктивно-генетичного та порівняльно-зіставного аналізу педагогічних процесів та явищ.

В основу побудови змісту навчального курсу покладені концептуальні положення щодо:

· глобалізації економічного життя людства як важливого чинника розвитку освітніх процесів;

· необхідності інтеграції національної освітньої системи у європейський та світовий культурно-освітній простір із одночасним збереженням та плідним розвитком її самобутності;

· забезпечення реального права кожної особистості на якісну освіту як перспективи розвитку освітніх систем;

· безперервності освіти як умови забезпечення конкурентноздатності як конкретної особистості так і національної економіки в умовах розвитку новітніх технологій;

· гуманізації всіх сфер освітнього життя як умови забезпечення ефективності функціонування системи шкільництва;

· оптимального співвідношення диференціації та фундаменталізації освіти як шляху розвитку її змісту;

· застосування інноваційних технологій (зокрема нових інформаційних технологій) як засобу підвищення якості освіти;

· формування демократичної громадянськості як основи соціалізації особистості тощо.

Першочергова увага у навчальному курсі зосереджена на проблемах детермінованості освітніх процесів економічними, політичними, культурними та соціальними чинниками; на актуальних напрямах діяльності міжнародних освітніх організацій, освітніх ініціативах міжнародних політичних та економічних організацій, на інтеграційних процесах в освітній сфері у європейському регіоні та у глобальному вимірі; на проблемах диференціації та стандартизації освіти у централізованих та децентралізованих освітніх системах; пошуку шляхів ефективної соціалізації особистості в умовах шкільного навчання.

Зміст курсу побудований на основі порівняльного аналізу широкого кола новітніх документальних джерел (матеріали міжнародних конференцій з питань освіти ЮНЕСКО, Ради Європи, ОЕСД, Всесвітньої педагогічної профспілки "Міжнародна освіта", ІХ та Х Всесвітніх конгресів з порівняльної педагогіки, Статистичного щорічника ЮНЕСКО тощо), педагогічних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, громадсько-політичної періодики. Важливим джерелом інформації для розробки курсу послужила світова мережа ІНТЕРНЕТ.

РОЗДІЛ I. ПОРІВНЯЛЬНА ПЕДАГОГІКА
ЯК ГАЛУЗЬ НАУКОВИХ ЗНАНЬ

Питання

1. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки.

2. Предмет порівняльної педагогіки. Її завдання та методи дослідження.

Література

1. Богуславський М. Структура сучасного історико-педагогічного знання //Шлях освіти.-1999.-№1.-C.37-40.

2. Вульфсон Б.Л. Сравнительная педагогика в системе современного научного знания //Педагогика.- 1998.-№2.-С.79-89.

3. Вульфсон Б.Л., Малькова З.А. Сравнительная педагогика. -М.: Издательство “Институт практической психологии”, – Воронеж: НПО”МОДЭК”, 1996.-256 с.

4. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века.- М.: Изд-во УРАО, 1999.-208 с.

5. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире.- М.: Издательство открытого Российского университета, 1999.- 200 с.

6. Дичек Н.П. С.Ф.Русова і зарубіжна педагогіка //Педагогіка і психологія.-1996.-№3.-С.169-177.

7. Єгоров Г., Лавриченко Н. Тенденції розвитку порівняльної педагогіки за кордоном // Шлях освіти.-1999.-№1.- С.19-23.

8. Соколова М.А., Кузьмина Е.Н, Родионов М.Л. Сравнительная педагогика. - М.: Просвещение, 1978.- 192 с.

9. Сухомлинська О.В. Зарубіжний педагогічний досвід в Україні в 20-ті роки // Рідна школа.- 1992.-№2.-С. 3-7.

10. Ушинский К.Д. О народности в общественном воспитаниии Пед.соч.: В 6 т.-М.:Педагогика, 1988.-Т.1.- С.194-256.

11. Bereday G.Z.F. Comparative method in education.- N.Y. 1964.

12. Brickman W.W. Prehistory of comparative education to the end of the eighteenth century //Comparative education review.1966.Vol.10. №.1.

13. Robinsohn S.B. Comparative education: A basic approach. Jerusalem. 1992.

14. Schriewer J., Holmes B. Theories and methods in comparative education.- Frankfurt/M, Berlin, Bern, N.-Y, P., Wien.1992.

15. Wilson D.N. Elements for a prosographic and institutional history of comparative education. The 9th World Congress of Comparative Education.The University of Sydney.1996. 1-6 July.

Характерними ознаками розвитку сучасної освітньої системи в Україні є глибоке оновлення всіх її ланок - від дошкільної до вищої, модернізація змісту освіти, методів навчально-виховної роботи, широке запровадження в освітню сферу сучасних інформаційних технологій, виникнення нових зв’язків між школою і життям суспільства. Аналогічні зміни, зумовлені об’єктивними чинниками: розвитком НТП, глобалізацією світового економічного та культурного простору відбуваються у всьому світі. Потреби інтеграції України у світовий економічний простір, реінтеграції у світове культурне середовище зумовлюють необхідність ретельного, систематичного, об’єктивного вивчення міжнародного досвіду розвитку освіти, його співставлення з вітчизняним, відшукання шляхів запровадження кращих педагогічних надбань людства у практику вітчизняного шкільництва, прогнозування можливих тенденцій розвитку вітчизняної та світової освітніх систем. Названу функцію повинна виконувати порівняльна педагогіка як галузь педагогічних знань.