Тема: толкование норм права

Схема 20. Виды толкования норм права

	ВИДЫ ТОЛКОВАНИЯ ПРАВА

ЧАСТЬ II

Определяйте значение слов,

и вы избавите свет от

половины его заблуждений

Рене Декарт

СЛОВАРЬ ЮРИДИЧЕСКИХ ТЕРМИНОВ

А

Административное право – система правовых норм, регулирующих управленческие отношения в сфере осуществления исполнительной власти.

Аппарат государства – юридически оформленная система всех государственных органов, осуществляющих непосредственную практическую работу по управлению обществом, выполнению задач и функций государства.

Аналогия закона – решение дела или отдельного юридического вопроса на основе правовой нормы, рассчитанной на сходные случаи.

Аналогия права – решение дела или отдельного юридического вопроса на основе принципов права, общих начал и смысла законодательства.

Антидемократический режим – порядок осуществления государственной жизни общества, при котором не реализуется принцип «разделения властей», сужается или прекращается управление гражданами государством.

Б

Бланкетный (открытый) способ изложения нормы права предполагает, что для уяснения содержания гипотезы или диспозиции и санкции необходимо обращение не к конкретной статье данного нормативно-правового акта, а предусматривается отсылка в самом общем виде к другому нормативно-правому акту в целом или к его части, или к нескольким нормативным актам.

В

Вещное право ( от лат. Jus reale ) – совокупность юридических норм, регулирующих имущественные отношения.

Власть -способность и возможность одного человека, группы, организации, государства навязывать свою волю другому лицу, группе и т. д. вопреки их сопротивлению.

Выборы – форма непосредственного участия граждан в управлении государством путем формирования высших представительных органов, органов местного управления, их персонального состава.

Г

Гарантии законности – обусловленная закономерностями общественного развития система условий, посредством которых обеспечивается законность.

Гипотеза – часть нормы, указывающая, при каких обстоятельствах норма вступает в действие.

Государственная власть – публично – политические, волевые отношения, складывающиеся между государственным аппаратом и субъектами политической системы общества на основе правовых норм.

Государственная дисциплина – режим господства закона во взаимоотношениях органов государства, должностных лиц, других уполномоченных субъектов.

Государство – особая форма организации политической власти в обществе, обладающей суверенитетом, осуществляющей управление обществом на основе права с помощью специального механизма и монополии на легитимное насилие.

Гражданское общество – система взаимодействия в границах права свободных и равноправных граждан государства, их добровольно сформировавшихся объединений, которые находятся в отношениях конкуренции и солидарности, вне непосредственного вмешательства государства, призванного создавать условия для их свободного развития.

Гражданское общество -совокупность межличностных отношений и семейных, общественных, экономических, культурных, религиозных и иных структур, которые развиваются в обществе вне рамок и без вмешательство государства.

Гражданское право – система правовых норм, регулирующих имущественные и личные неимущественные отношения, которые складываются между физическими и юридическими лицами, как равноправными.

Д

Дееспособность – предусмотренная нормами права способность индивида самостоятельно, своими осознанными действиями, осуществлять субъективные юридические права, обязанности и нести ответственность.

Деликтоспособность – способность нести ответственность за совершенные правонарушения.

Демократический режим – порядок государственной жизни общества, при котором соблюдается демократическая конституция, реализуется принцип «разделения властей», граждане участвуют в управлении государством.

Демократия – политическая организация власти народа, при которой обеспечивается: равное участие всех и каждого в управлении государственными и общественными делами, выборность основных органов государства.

Диспозитивные нормы – нормы, предписывающие государством вариант поведения, но дающие возможность сторонам регулируемого отношения самим определять права и обязанности в отдельных случаях.

Диспозиция – часть нормы, в которой формулируется само правило поведения, права и обязанности.

Договор нормативного содержания – это соглашение двух или более субъектов права, в котором содержатся нормы права, регулирующие их взаимоотношения.

Е

Единоначалие – принцип, означающий предоставление руководителю каких-либо органа, учреждения, предприятия полномочий, необходимых для выполнения его функций, а также установление персональной ответственности за результаты работы.

Естественное право – совокупность принципов, прав и ценностей, продиктованных самой природой человека и в силу этого не зависящих от законодательного признания или непризнания их государством.

Ж

Жалоба – обращение гражданина в государственные или иные публичные организации, к их должностным лицам, в судебные инстанции по поводу нарушения его прав и законных интересов.

З

Закон – нормативно-правовой акт представительного высшего органа государственной власти, который регулирует наиболее важные вопросы общественной жизни, устанавливает права и обязанности граждан, обладает высшей юридической силой и принимается с соблюдением определенной процедуры.

Законность – комплексное социально-правовое явление, характеризующее организацию и функционирование общества и государства на правовых началах.

Законодательный процесс – процедура принятия закона, состоящая из определенных стадий – самостоятельных, логически завершенных этапов и организационно – технических действий.

И

Императивные нормы – нормы, выражающие в категорических предписаниях государства четко обозначенные действия, не допускающие отклонений.

Инкорпорация – способ систематизации законодательства, который состоит во внешнем упорядочении уже имеющихся нормативных актов без изменения содержания заключающихся в них норм права.

Институт государства – относительно обособленная часть государственной структуры, обладающая определенной автономией.

Институт законодательства – система нормативных предписаний отрасли законодательства, которые регулируют определенную совокупность общественных отношений.

Институт права – система относительно обособленных от других и связанных между собой правовых норм, регулирующих определенную группу однородных общественных отношений.

Исполнение норм права – это такая форма их реализации, которая требует активного поведения субъекта права по осуществлению возложенных на него обязанностей.

Использование норм права представляет собой такую форму их реализации, когда участники правоотношений по своему усмотрению реализуют принадлежащие им права.

Источник права – это способ выражения и воплощения юридических норм, выражающих государственную волю господствующего класса.

К

Категории науки – понятия, в которых выражается содержание познанного.

Кодекс – законодательный акт, в котором сведены к внутреннему единству нормы права, регулирующие определенную область общественных отношений.

Кодификация – способ систематизации законодательных актов, связанных общим предметом правового регулирования, который состоит в их совершенствовании и объединении в один новый единый нормативно-правовой акт.

Консолидация – способ систематизации, который состоит в объединении нескольких нормативно-правовых актов, действующих в одной и той же сфере общественных отношений.

Конституция – основной закон, обладающий наивысшей силой, который регламентирует общественную, политическую, экономическую жизнь общества, права и свободы граждан.

Конфедерация – временный союз суверенных государств, объединившихся для достижения определенных целей и совместно осуществляющих ряд направлений государственной деятельности, при сохранении в других вопросах полной самостоятельности.

Корпоративные нормы – правила поведения, которые установленывкорпорации (предприятии, организации) для урегулирования отношений между людьми, направлены на достижение целей её функционирования и выражены в её уставах, положениях, решениях.

Корпорация – это добровольное (на началах договора) объединение людей с целью выполнения какой-либо социально-полезной деятельности.

Л

Легитимность (лат. legitimus - согласный с законами, законный, правомерный) – политико-правовое понятие, означающие положительное отношение жителей страны, больших групп, общественного мнения (в. т.ч. и зарубежного) к действующим в конкретном государстве институтам власти, признание их правомерности.

М

Материальное право - направлено на регулирование общественных отношений путем определения содержания прав и обязанностей участников правоотношений, структуры и компетенции государственных органов.

Международный договор – соглашение двух или нескольких государств об установлении или прекращении прав и обязанностей в разнообразных отношениях между ними.

Метод правового регулирования – совокупность приемов и способов правового воздействия на общественные отношения.

Методология – система познавательных принципов, приемов средств и способов.

Методы науки – принципы познания, познавательные приемы и способы, с помощью которых исследуется предмет науки.

Механизм государства – целостная иерархическая система государственных органов, осуществляющих государственную власть, а также учреждений, предприятий, посредством которых выполняются задачи и функции государства.

Монархия – форма государственногоправления, при которой государственная власть сосредотачивается полностью или частично в руках одного лица – монарха, передается по наследству, не зависит от населения.

Мораль – система норм и принципов, которые возникают из потребности согласования интересов индивидов друг с другом и обществом, направлены на регулирование поведения людей в соответствии с понятиями добра и зла.

Н

Наука – система знаний о мире и человеке, закономерностях их возникновения, развития, полученных с помощью определенных методов и характеризующихся объективностью, способностью к развитию, точностью.

Норма права – общеобязательное, формально-определенное правило поведения, установленное или санкционированное государством в качестве регулятора общественных отношений, которое официально закрепляет меру свободы.

Нормативно – правовой акт – официальный акт-волеизъявление уполномоченных субъектов права, устанавливающий (изменяющий, отменяющий) правовые нормы с целью регулирования общественных отношений.

Нормы – обычаи – правила внешнего поведения, которые рассматриваются членами социального объединения как обязательные либо на основании какого-либо общественного авторитета.

Нормы морали представляют собой правила поведения, которые складываются на основе имеющихся в ту или иную эпоху в сознании общества представлений о добре, зле, справедливости, достоинстве, чести и т. д.

Нормы обычаев -правила поведения, которые в результате многократного повторения входят в привычку людей и регулируют их поведение.

О

Общественная организация – добровольное объединение людей, созданное ими для достижения личных и общественных целей, которое действует на началах самоорганизации, самоуправления, самооплаты.

Общество – группа людей, имеющая между собой что– то общее.

Объединение граждан – добровольное общественное формирование людей, созданное на основе общности интересов для реализации своих прав и свобод.

Объект исследования – часть объективной реальности, находящейся во взаимодействии с субъектом познания.

Объектом власти выступают личность, группа, социальная общность, организация, испытывающие властное воздействие.

Объекты правоотношений – материальные и нематериальные блага, по поводу которых субъекты вступают в правоотношения.

Обычное право – система правовых норм, основывающаяся на нормах –обычаях, которые действуют в обществе в результате длительного применения, санкционированы государством и обеспечиваются его принудительной силой.

Орган государства – часть государственного аппарата – группа лиц или одно лицо, обладающая юридически определенной государственно-властной компетенцией для выполнения задач и функций государства.

Основные права человека – гарантированная законом мера свободы личности, которая в соответствии с достигнутым уровнем эволюции человечества способна обеспечить ее существование и развитие и закреплена в качестве международного стандарта как общая и равная для всех людей.

Отрасли законодательства – большие объединения нормативно-правовых актов по определенным сферам правового регулирования общественных отношений.

Отрасль права – относительно самостоятельная совокупность юридических норм, которая регулирует качественно однородную сферу общественных отношений.

Отсылочный способ -в статьях нормативных актов содержатся не все структурные элементы правовой нормы, но имеется отсылка к другим статьям этого же акта.

П

Парадигма – совокупность познавательных принципов и приемов отображения процессов в государственно – правовой сфере, задающих логику организации знаний, модель теоретического истолкования однотипной группы явлений.

Политическая власть – публичные, волевые отношения, складывающиеся между субъектами политической системы общества на основе политических и правовых норм.

Политическая партия - добровольное объединение людей, выражающее волю определенных социальных групп, которые стремятся добиться либо удержать государственную власть, влияют на политику государства в соответствии с программой и уставом ее деятельности.

Политическая система общества – упорядоченная на основе права система всех политических явлений, которые функционируют и взаимодействуют в обществе с целью завоевания, удержания либо участия в политической власти.

Право – система общеобязательных формально определенных норм, установленных и обеспечиваемых государством, предназначенных для регулирования.

Правовое воспитание – целенаправленное постоянное воздействие на человека с целью формирования у него правовой культуры и активного правомерного поведения.

Правовое государство – это всеохватывающая политическая организация общества, основанная на верховенстве закона.

Правовое поведение – социальное поведение лица сознательно – волевого характера, урегулированное нормами права и влекущее юридические последствия.

Правовое регулирование – это осуществляемое государством при помощи права и совокупности правовых средств упорядочение общественных отношений, их юридическое закрепление, охрана и развитие.

Правовой всеобуч – единая общегосударственная система изучения законодательства, которая охватывает все слои населения, всех государственных служащих.

Правовой нигилизм – деформированное состояние правосознания личности, общества, группы, характеризующееся осознанным игнорированием требований закона.

Правовой обычай - это правило поведения, сложившееся в результате постоянного применения людьми и перешедшее в привычку, соблюдение которого обеспечивается государственным принуждением.

Правоисполнение – форма властной деятельности органов государства по реализации норм права.

Правонарушение – общественно опасное или вредное неправомерное, виновное деяние (действие или бездействие) деликтоспособного лица, влекущее юридическую ответственность.

Правообразование – все формы и средства возникновения, развития и изменения права, в том числе и правотворчество.

Правосознание – это система знаний о праве как совокупной связи в форме чувственного или рационального (научного) его понимания.

Правоспособность – предусмотренная нормами права способность индивида иметь субъективные юридические права и исполнять субъективные юридические обязанности.

Правосубъектность физических лиц – это предусмотренная нормами права способность быть участником правоотношений.

Правосубъектность юридических лиц – это правоспособность и дееспособность государственных и негосударственных организаций.

Правотворчество – правовая форма деятельности государства с участием гражданского общества по установлению, изменению, отменен юридических норм.

Преамбула закона – это исходная часть (введение), предшествующая основному содержанию закона.

Предмет исследования – те свойства, связи, отношения объективной действительности, которые включены в процесс познания.

Предмет теории государства и права – наиболее общие закономерности возникновения, развития и функционирования государства и права и органически связанных с ними иных социальных явлений и процессов.

Презумпция – закрепленное в законе предположение о наличии или отсутствии определенных фактов, которые имеют юридическое значение.

Применение норм права – это форма их реализации, осуществляемая государством в лице своих органов применительно к конкретным случаям жизни.

Принципы демократии – непререкаемые исходные требования, которые предъявляются ко всем участникам политической деятельности, т. е. к субъектам демократии.

Принципы права – объективно присущие праву отправные начала, непререкаемые требования, которые предъявляются к участникам общественных отношений.

Пробел в законе – это полное или частичное отсутствие необходимых юридических норм в данном законе.

Пробел в праве – это полное или частичное отсутствие в действующих нормативно-правовых актах необходимых юридических норм.

Процессуальное право -определяет юридические способы и порядок деятельности по осуществлению и защите норм материального права.

Прямой способ изложения нормы права -предполагает изложение всех трех элементов правовой нормы (гипотеза, диспозиция, санкция) в статье нормативно-правового акта.

Р

Реализация права – это процесс воплощения правовых предписаний в поведении субъекта.

Религиозные нормы -формируют смысл жизни человека, способствуют его адаптации (приспособлению, "приживаемости") в современном мире путем установления образцов поведения и наложения запретов на действия, противоречащие этим стандартам.

Республика – форма государственного правления, при которой высшая государственная власть осуществляется представительным общенациональным органом власти (парламентом), избранным населением на определенный срок.

Референдум – способ решения путем голосования кардинальных проблем общенационального и местного значения.

С

Самоуправление народа – вид социального управления, который основан на самоорганизации, саморегулировании и самодеятельности участников общественных отношений.

Санкция – часть нормы, устанавливающая меры государственного принуждения, применяемые при ее нарушении.

Система права – объективно обусловленная системой общественных отношений внутренняя структура права, которая состоит из взаимосвязанных норм, логически распределенных по отраслям, подотраслям и институтам.

Систематизация нормативно-правовых актов – деятельность по упорядочению и усовершенствованию законодательных и иных нормативно – правовых актов, сведение их в единую внутренне согласованную систему.

Соблюдение норм права – это такая форма их реализации, которая заключается в воздержании субъекта права от совершения запрещенных правом деяний.

Содружество - это объединение независимых государств для решения задач в определенных сферах жизни, основанное на наличии общих целей и признаков (культурных, языковых, экономических) и скрепленное межгосударственным договором.

Социальная группа – совокупность людей, которые определенным образом взаимодействуют, осознают свою принадлежность к данной группе и считаются членами этой группы с точки зрения других.

Социальное государство -представляет собой какой тип государства, которое стремится создать каждому гражданину максимально благоприятные условия существования, реализации своих индивидуальных талантов и способностей, обеспечить высокий уровень социальной защищенности.

Социальные нормы – правила поведения общего характера, которые складываются в отношениях между людьми в обществе в связи с проявлением их воли, и обеспечиваются разными способами социального влияния.

Социальные нормы – правила поведения, регулирующие взаимодействие людей в соответствии с ценностями доминирующей в обществе культуры.

Социальный институт – это устойчивый комплекс формальных и неформальных правил, принципов, норм, установок, регулирующих различные сферы человеческой деятельности и организующих их в систему ролей и статусов.

Структура нормы права – внутреннее строение нормы права, выражающееся в ее делении на составные элементы, связанные между собой.

Структура системы законодательства – внутренняя организация упорядоченных нормативно-правовых актов, которая выражается в их согласовании и разделении на отрасли и институты законодательства.

Структура формы государства – устойчивое единство элементов, их связей, целостности, связей элементов с целым.

Субъект власти - личность, группа, социальная общность, орган государства, обладающие способностью и возможностью навязывать свою волю другим.

Субъективное право – это предоставленная участнику правоотношения возможность определенного поведения, предусмотренная нормами права и, в необходимых случаях, обеспеченная государственным принуждением.

Суверенитет государства – политико-юридическое свойство государственной власти, которое означает ее верховенство и полноту внутри страны, независимость и равноправие вовне.

Судебный прецедент - решение суда, вынесенное по конкретному делу, которое становится правилом, обязательным для всех судов той же или низшей инстанции при решении аналогичного дела.

Сущность государства - совокупность наиболее важных и устойчивых внутренних сторон и свойств, которые определяют его природу, содержание, цели функционирования и востребованность в обществе.

Сущность права – внутренний смысл права как регулятора общественных отношений.

Т

Теория государства и права – общественная наука, изучающая государственно - правовую сферу общественной жизни.

Технические нормы – регулируют деятельность человека по использованию природных ресурсов и орудий труда.

Тип государства – совокупность государств, которые имеют сходные общие черты, проявляющиеся в единстве закономерностей и тенденций развития, аналогичном уровне культурно-духовного развития.

Тип права - это совокупность наиболее общих и устойчивых черт и признаков права, присущих определенной исторической эпохе и конкретному обществу, отражающих его сущность, природу и социальное назначение.

Толкование норм права – мыслительная интеллектуальная деятельность субъекта по установлению их точного смысла.

Тоталитарный режим – крайняя форма антидемократического режима, характеризуется полным господством государства над личностью и обществом.

У

Уголовное право – система правовых норм, которые охраняют от преступных посягательств права и свободы человека и гражданина, конституционный строй, все виды собственности, устанавливая меру уголовной ответственности за их совершение.

Унитарное государство – простое единое государство, частями которого являются административно-территориальные единицы, не обладающие суверенными правами.

Ф

Федерация – сложное союзное государство, частями которого являются государственные образования, обладающие суверенными правами.

Форма государства – порядок организации и осуществления государственной власти в стране.

Форма государственного режима – порядок осуществления государственной власти определенными способами, методами и средствами.

Форма государственного устройства – порядок разделения территории государства на определенные составные части и соотношение власти между ними и государством в целом.

Форма правления – способ формирования высших органов государственной власти, определяющий их компетенцию, структуру и принципы взаимоотношений, степень участия населения в их образовании.

Формы знания – законы, теории, описания, в которых выражаются суждения об объективной реальности.

Функции государства – главные направления деятельности государства, обеспечивающих упорядочивание общественных отношений, стабильность и поступательность в развитии общества.

Функции государства – главные направления и виды деятельности государства, обусловленные его задачами и целями и характеризующими его сущность.

Функции демократии – основные направления ее воздействия на общественные отношения, целью которых является повышение социально-политической активности граждан в управлении обществом и государством.

Функции науки – основные направления деятельности, связанные с удовлетворением актуальных потребностей человека и благодаря которым наука оказывается востребованной в обществе.

Функции науки - главные направления ее деятельности.

Функции права - главные направления воздействия права на личность, ее взаимодействия с другими людьми, аргонами государства.

Функции права – основные направления правового воздействия на общественные отношения в целях их упорядочения.

Х

Хабеас корпус (лат.habeas corpus) – институт англо-американского процессуального права, предоставляющий заинтересованным лицам право требовать доставки в суд задержанного или заключенного для проверки оснований лишения свободы. Присутствует и в Украине в качестве конституционной гарантии права на свободу и личную неприкосновенность.

Хартия (гр. сhartes - бумага, грамота) – документ публично-правового и политического характера. В международном праве синоним декларации – формулирующий принципы и цели международный акт, обычно не имеющий обязательной силы.

Ц

Цензура (лат.censura) – контроль официальных властей за содержанием, выпуском в свет и распространением печатной продукции и исполнением (показом) сценических постановок, радио- и телевизионных передач, а иногда и частной переписки (перлюстрация), с тем чтобы не допустить или ограничить распространение идей и сведений, признаваемых властями нежелательными или вредными.

Ч

Частичная дееспособность – дееспособность несовершеннолетних в возрасте от 14 до 18 лет и малолетних в возрасте от 6 до 14 лет.

Честь – категория, обозначающая моральную оценку человека обществом, а также самооценку. Одно из материальных благ, принадлежащиъ человеку от рождения, неотчуждаемо и непередаваемо.

Ш

Штат (англ. State - государство) – название субъекта федерации в некоторых странах (США. Бразилия, Венесуэла, Мексика, Нигерия и др.) Правовое положение штата, объем компетенции его органов власти, взаимоотношения с центральным правительством определяются федеральной конституцией.

Э

Экономические права и свободы человека – совокупность конституционных прав, определяющих юридические возможности человека в экономической сфере.

Электоральная юстиция – в ряде стран специальные судебные или квазисудебные органы, предназначенные для рассмотрения и разрешения споров, связанных с избирательными компаниями и выборами в государственные органы. В Украине отсутствует.

Электорат (лат. еlector - избиратель) – круг избирателей, голосующих за какую-либо партию на парламентских, президентских или муниципальных выборах.

Ю

Юридическая ответственность – предусмотренный законом вид и мера государственно–властного претерпевания лицом лишений благ личного, организационного и имущественного характера за совершенное правонарушение.

Юридическая техника – система средств, правил и приемов подготовки компетентными органами юридических актов.

Юридические источники права – исходящие от государства или признаваемые им официально – документальные формы выражения и закрепления норм права, придающие им юридическое общеобязательное значение.

Юридический акт – это форма поведения субъекта права, направленная на достижение определенных правовых результатов.

Юридическое действие – это жизненное обстоятельство, происходящее по воле человека.

Юридическое лицо – организация, которая обладает обособленным имуществом, может от своего имени приобретать имущественные и неимущественные права и нести обязанности, быть истцом и ответчиком в суде.

Юридическое событие – жизненное обстоятельство, наступление которого не зависит от воли людей.

Юридический факт – жизненное обстоятельство, с которым нормы права связывают возникновение, изменение или прекращение правоотношения.

Юстиция – (лат.justitia - справедливость) 1) правосудие; 2)система судебных учреждений, судебное ведомство.

Я

Явка с повинной -добровольное личное обращение (явка) лица, совершившего преступление, с заявлением о нем в органы, производящие дознание, следствие, прокуратуру, суд с намерением предать себя в руки правовсудия.

Языковой ценз – требование, согласно которому для обладания избирательными правами необходимо знать государственный (официальный) язык (либо один из официальных языков, либо все официальные языки).

Словник юридичних термінів

А

Абсолютна монархія - форма державного правління, за якої влада цілковито належить одній особі.

Автентичне тлумачення норм права - офіційне нормативне роз'яснення дійсного змісту норми права, яке здійснюється суб'єк­том, що її видав.

Аналогія закону - застосування для врегулювання суспільних відносин норм права, які містяться у законі, що врегульовує ана­логічні відносини.

Аналогія права - врегулювання суспільних відносин на основі загальних ідей і принципів права (гуманізму, справедливості, рівноправ'я тощо).

Антидемократичний державний (державно-правовий) режим — система суспільних відносин, за яких суттєво утруднюється або фактично унеможливлюється здійснення демократичних прав і свобод громадян, які реально не впливають на формування і діяльність державних органів, оскільки реальна влада зосере­джується в руках не контрольованої народом групи осіб чи в ру­ках однієї особи і здійснюється недемократичними методами.

Б

Буквальне (адекватне) тлумачення норм права - спосіб тлу­мачення, в результаті якого дійсний зміст норми права встанов­люється у повній відповідності з її текстуальним виразом.

В

Вибори — процес, у результаті якого певна сукупність людей шляхом голосування формує державний орган або заміщує вакан­тну виборну посаду.

Виконання норм права - форма їх реалізації, за якої суб'єкт вико­нує дії, до вчинення яких його зобов'язують приписи норми права.

Використання норм права - форма їх реалізації, за якої суб'єкт здійснює права (повноваження), що надані йому нормами права.

Влада - здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб'єктам.

Внутрішня форма норми права — її внутрішня структура, її поділ на гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Внутрішні функції держави - напрями діяльності держави, що здійснюються в межах її території і в якій знаходить свій вираз її внутрішня політика.

Г

Галузь права - складова частина системи права, відносно са­мостійна сукупність його норм, об'єднаних загальністю предме­та і методу правового регулювання.

Гарантії прав, свобод і обов'язків — засоби та умови, що по­кликані забезпечувати повну і безперешкодну реалізацію суб'єк­тивних прав і юридичних обов'язків.

Гіпотеза - частина норми права, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність правил поведінки, що встановлені в її диспозиції.

Громадяни н — людина, яка перебуває у сталих, тобто не обме­жених у просторі і часі, зв'язках з конкретною державою, які зна­ходять своє юридичне втілення в наявності у неї відповідного гро­мадянства

Д

Деліктоздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинення правопо­рушення.

Демократичний державний (державно-правовий) режим - стан суспільних відносин, за якого державна влада здійснюється з використанням демократичних форм та методів на основі ши­рокої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні і здійсненні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, на неухильному забезпеченні реалізації основних прав людини і громадянина.

Держава - особлива політико-територіальна організація кла­сового суспільства, що має суверенітет, спеціальний апарат уп­равління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообо­в'язкової сили.

Державна влада - здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб'єктам у сфері управління справами держави і сус­пільства шляхом використання можливостей державного апарату.

Державна дисципліна - дотримання встановленого порядку діяльності механізму держави.

Державний апарат - система органів держави.

Державний примус - державно-авторитарний вплив компетен­тних державних органів і їх посадових осіб на поведінку суб'єктів.

Державний (державно-правовий) режим - сукупність форм і методів здійснення державної влади, обсяг та рівень реальності прав і свобод громадян та рівень їх участі в управлінні справами держави і суспільства.

Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки.

Дисципліна - певний порядок поведінки людей, що забезпечує згідно з нормативними приписами узгодженість їх дій у колек­тиві, суспільному та державному житті.

Дієздатність - обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки.

Додержання (дотримання) норм права - форма їх реалізації, за якої суб'єкт не вчиняє дій, заборонених приписами норм права.

Доктринальне тлумачення норм права — неофіційне роз'яснен­ня дійсного змісту норм права, що здійснюється науковцями й науково-дослідними установами у підручниках, наукових статтях, монографіях, тощо.

Дуалістична монархія - обмежена монархія, за якої монарх здійснює лише виконавчу владу, а законодавча влада належить парламенту.

Загальнонаукові методи дослідження - прийоми і способи пізнання, які використовуються всіма або багатьма науками.

Законність - правовий режим суспільних відносин, при якому забезпечується точне і неухильне здійснення законів та інших нор­мативно-правових актів; створено і функціонує ефективний контроль за неухильною реалізацією правових приписів, а винні у здійсненні правопорушень притягаються до юридичної відповідальності.

Застосування норм права - спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах держав­но-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових при­писів (правозастосовчих актів).

Звичаї - правила поведінки, що склалися історично і в резуль­таті багаторазових повторень увійшли у звичку людей.

Зміст права - закріплені в нормах права приписи, що вста­новлюють права і обов'язки певних суб'єктів і правові наслідки невиконання або неналежного їх виконання чи порушення проце­дури їх реалізації (матеріальний аспект), а також приписи, що визначають процедуру реалізації цих прав і обов'язків (функціо­нальний аспект).

Змішана (парламентська-президентська або президентсько-парламентська) республіка - республіка, якій притаманні певні ознаки як парламентської, так і президентської республіки.

Зовнішня форма норми права — спосіб ЇЇ зовнішнього виразу, в якому вона набуває офіційності та загальнообов'язковості (нор­мативно-правовий акт, правовий договір тощо).

Зовнішні функції держави - напрями діяльності держави, що здійснюються за межами її території у взаємовідносинах з інши­ми державами та міжнародними організаціями і в яких знаходить своє втілення її зовнішня політика.

Інкорпорація - спосіб систематизації нормативно-правових актів, в результаті якого нормативно-правові акти повністю або частково об'єднуються у збірки чи зібрання у хронологічному, алфавітному, предметному, системно-предметному або будь-яко­му іншому порядку без внесення змін до їх змісту.

Імперія - велика багатонаціональна держава, створена шляхом насильницького (рідше — добровільного) приєднання раніше не­залежних держав або їх частин.

Інститут права - сукупність норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспіль­них відносин.

Історичне тлумачення норм права - встановлення дійсного змісту норми права на основі дослідження і врахування конкрет­них історичних умов, за яких вони були прийняті.

К

Казуальне тлумачення норм права - офіційне нормативне роз'яс­нення дійсного змісту норми права, результати якого мають обов'язкове значення лише для даного конкретного випадку і стосов­но осіб, які мають до нього певне відношення.

Кодифікація - спосіб систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об'єднанні нормативно-правових актів і окре­мих норм права, зі змінами їх змісту, в єдиний внутрішньо узгод­жений акт.

Компетентне тлумачення норм права - вид неофіційного тлу­мачення дійсного змісту норм права, що здійснюють особи, які мають юридичну освіту або певний досвід юридичної діяльності.

Консолідація - спосіб систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об'єднанні декількох нормативно-правових актів у єдиний новий акт.

Конфедерація - союз держав, що створили для досягнення кон­кретних загальних для них цілей один або кілька спільних органів (наприклад, військовий), але зберігають в інших питаннях цілко­виту самостійність.

Корпоративні норми - правила поведінки, що встановлюють­ся та забезпечуються об'єднаннями громадян і є обов'язковими лише для членів цих об'єднань.

Л

Легальне (делеговане) тлумачення норм права — офіційне нор­мативне роз'яснення дійсного змісту норми права, що здійснюєть­ся суб'єктом, який дану норму не видавав, але у встановленому порядку на це уповноважений.

Логічне тлумачення норм права - спосіб встановлення дійсно­го змісту норми права безпосередньо з допомогою законів мис­лення (формальної логіки) без залучення інших способів тлума­чення.

Людина - біосоціальна істота, одна з форм земного життя, яка має здатність мислити, створювати і використовувати для задово­лення своїх потреб знаряддя праці, володіє членороздільною мо­вою і може нормально розвиватись лише за умови широкого і тісного спілкування з собі подібними.

М

Метод правового регулювання - обумовлений особливостями предмету правового регулювання засіб дії права на суспільні відно­сини.

Методи теорії держави і права - конкретні прийоми і спосо­би пізнання, що їх застосовує теорія держави і права при вивченні свого предмету.

Методологія теорії держави і права — сукупність всіх конк­ретних прийомів і способів пізнання, що їх застосовує теорія дер­жави і права при вивченні свого предмету.

Механізм держави - система державних організацій, які за­безпечують реалізацію її функцій.

Механізм правового регулювання - сукупність правових засобів, з допомогою яких поведінка суб'єктів суспільних відносин при­водиться у відповідність з правовими приписами.

Мовне (граматичне, текстове) тлумачення норм права — спосіб встановлення дійсного змісту правових норм шляхом дос­лідження їх з точки зору значення словесних формулювань, ети­мології слів, загальноприйнятого слововживання тощо.

Монархія – форма державного правління, за якої вища держав­на влада зосереджена (повністю або частково, реально або фор­мально) в руках однієї особи - монарха, і, як правило, передаєть­ся у спадщину серед представників правлячої династії.

Н

Необмежена монархія - монархія, за якої влада монарха не обмежується приписами законів і повноваженнями певних дер­жавних органів.

Неофіційне тлумачення норм прана - роз'яснення дійсного змісту норми права, результати якою не мають обов'язкового значення.

Непряме (представницьке) народовладдя - вирішення питань, пов'язаних з управлінням справами держави і суспільства, суб'єк­тами, що обираються народом або його певною частиною.

Нормативне тлумачення норм права - офіційне роз'яснення дійсного змісту норми права, результати якого мають загально­обов'язкове значення.

Нормативно-правовий акт - прийнятий в установленому по­рядку компетентним суб'єктом офіційний письмовий документ, в якому в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права.

Норма права - обов'язкове, формально визначене правило по­ведінки загального характеру, що в установленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується відповідни­ми державними органами в межах їх компетенції.

Норми моралі - соціальні норми, що регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій «добро» і «зло», «справедливість» і «несправедливість», «честь», «совість» тощо.

О

Об'єднання громадян - добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів їх членів для спільної реалі­зації і захисту своїх прав і свобод.

Об'єкт науки - відносини та явища, на які спрямовується її дослідження.

Об'єкти правовідносин - матеріальні, духовні та інші соці­альні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідноси­ни та здійснюють свої взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Обмежена монархія - монархія, за якої влада монарха обме­жується приписами законів і повноваженнями певних державних органів.

Обмежувальне тлумачення норм права - тлумачення, за якого дійсний зміст норми права встановлюється вужчим за її букваль­ний текстуальний вираз.

Обов'язок (юридичний) — передбачена чинним законодавством міра і вид необхідної поведінки суб'єкта.

Орган держави - особа чи структурована група осіб, які вис­тупають від імені держави й наділені владно-державними повно­важеннями, в тому числі правом застосовувати засоби державно­го примусу і здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції.

Основні функції держави - напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати й розви­ватися.

Особа - людина як суб'єкт, що має притаманні саме цій конк­ретній людині індивідуальні ознаки, сформовані в ході її суспіль­ного життя і яка усвідомлює себе членом спільності собі подібних, і відповідним чином коректує свою поведінку щодо правил, ви­роблених цією спільністю.

Офіційне тлумачення норм права-роз'яснення дійсного змісту норми права, результати якого мають обов'язкове значення.

П

Парламентська (конституційна) монархія – обмежена монар­хія, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, за яким формально зберігається статус глави держави з виключно представницькими повноваженнями.

Парламентська республіка - республіка, в якій здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни і формує повністю відповідальні перед ним уряд та інші вищі органи державної влади.

Підгалузь права - складова частина галузі права, яка об'єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певною виду.

Повсякденне (побутове.) тлумачення норм права - неофіційне роз'яснення змісту норм прана суб'єктами, які не мають юридич­ної освіти або досвіду юридичної діяльності.

Політична влада - здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю іншим суб'єктам у сфері управління загальними справами суспільства.

Політична людина - особа (індивід), що є громадянином даної держави і бере участь у політичному житті суспільства.

Політичні принципи та норми - основоположні ідеї та конк­ретні правила, що регулюють політичні відносини між народами, націями, соціальними групами, партіями та іншими учасниками політичних відносин.

Політична система суспільства — сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних з відносинами, що ви­никають з приводу здійснення політичної влади.

Постійні функції держави - функції держави, що здійснюються протягом всього часу її існування.

Право (об'єктивне право) - система сформульованих або сан­кціонованих державою загальнообов'язкових правил поведінки загального характеру, реалізація яких забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу.

Право або свобода людини і громадянина (суб'єктивне право або свобода) — передбачені чинним законодавством вид і міра його можливої поведінки; закріплена нормою права можливість суб'єкта поводити себе певним чином у межах, що визначені нор­мами права.

Правова держава - держава, в якій панує право; правова фор­ма організації діяльності публічно-політичної влади та її взаємо­відносин з індивідами як суб'єктами права.

Правова культура - система правових цінностей, що відпові­дають рівню досягнутого суспільством правового прогресу й відоб­ражають у правовій формі стан свободи особи, інші соціальні цінності.

Правова поведінка - сукупність соціальне значущих, вираже­них зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що здійснюють­ся діє - та деліктоздатними суб'єктами, регламентуються нормами права і викликають правові наслідки.

Правова презумпція - передбачене нормами права припущен­ня про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Правова свідомість (правосвідомість) — особливий вид сус­пільної свідомості, сукупність різних форм відображення право­вої дійсності у правових теоріях та концепціях, поглядах, почут­тях, уявленнях людей про право, його справедливість, цінність, місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загально­людських цінностей.

Правова фікція - неіснуюча обставина, яка, на основі визнан­ня її у встановленому законом порядку існуючою, стає обов'язко­вою для врахування при вирішенні певних справ.

Правове регулювання - дія права на суспільні відносини шля­хом використання певних юридичних засобів.

Правовий вплив — дія права на суспільні відносини, свідомість і поведінку людей з допомогою неправових (психологічних, ідео­логічних та інших) засобів.

Правовий договір - добровільне й узгоджене рішення двох чи більше сторін, яке містить правові норми.

Правовий звичай - правило поведінки, що складалося сти­хійно протягом тривалого часу і визнається і охороняється дер­жавою.

Правові відносини (правовідносини) - свідомі вольові суспільні відносини, що виникають і здійснюються на основі норм права, учасники яких пов'язані закріпленими у нормах права взаємними правами та обов'язками, реалізація яких забезпечується можли­вістю застосування державного примусу.

Правові заохочення - передбачені нормами права сприятливі наслідки соціально-активної правомірної поведінки, оцінка її сус­пільної корисності.

Правові обмеження - передбачені нормами права фактори і умови, що перешкоджають вчиненню протиправних діянь.

Правові пільги — передбачені нормами права засоби поліпшен­ня положення суб'єктів права шляхом надання їм додаткових прав, повного або часткового звільнення від обов'язків.

Правові стимули - передбачені нормами права фактори і умо­ви, що забезпечують правомірну поведінку суб'єктів права.

Правоздатність - обумовлена нормами права здатність суб'єк­та мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правопорушення - суспільне шкідливе, винне, протиправне, каране діяння, здійснення якого передбачає юридичну відпові­дальність.

Правопорядок - фактично реалізована законність, реальна відповідність суспільних відносин приписам норм права.

Правосуб'єктність - передбачена нормами прана здатність суб'єкта бути учасником правовідносин.

Правоутворення - різні форми та способи виникнення і буття права, його упорядкування і розвитку.

Предмет науки - частина або певний аспект прояву об'єкта, що досліджується наукою.

Предмет правового регулювання — сукупність якісно одно­рідних суспільних відносин, що врегульовуються нормами права.

Предмет теорії держави і права - загальні і специфічні зако­номірності виникнення, функціонування і розвитку держави і пра­ва, що розглядаються як цілісні і взаємозумовлені соціальні інсти­тути, та пов'язані з ними суспільні відносини.

Президентська республіка - республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і голови уряду, належать пре­зидентові, який обирається населенням шляхом прямих чи непря­мих виборів і формує уряд, що йому підзвітний і не несе повної відповідальності перед парламентом.

Прецедент судовий чи адміністративний - рішення по конк­ретній юридичній справі, яке виносить судовий чи інший компе­тентний орган держави (посадова особа) і яке стає обов'язковим для вирішення подібних справ у майбутньому.

Принципи юридичної практичної діяльності - основні заса­ди, вихідні положення, ідеї, які відображають сутнісні властивості права і виступають орієнтирами, вимогами її здійснення.

Прогалини в праві - відсутність норм права (або їх частин), що регулюють суспільні відносини, які можуть і повинні бути врегу­льовані правом.

Протекторат держав — засноване на письмових чи інших угодах нерівноправне об'єднання держав, в якому підопічна сто­рона передає державі-протектору права на здійснення частини своїх суверенних прав на умовах збереження власної державності та одержання політичної, воєнної, фінансової допомоги, а також інших послуг.

Пряме (безпосереднє) народовладдя - безпосередня участь гро­мадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення при виробленні й ухваленні державних рішень і формуванні органів державної влади.

Р

Реалізація норм права - втілення приписів норм права у пове­дінку суб'єктів права.

Релігійні норми - правила поведінки, що містяться в релігій­них ученнях.

Республіка - форма державного правління, за якої всі вищі дер­жавні органи обираються населенням або формуються загально­національним представницьким органом влади.

Референдум - голосування населення всієї держави (загально­державний референдум) або певної частини її населення (місце­вий референдум) з метою вирішення найважливіших питань дер­жавного та суспільного життя.

Розширювальне тлумачення норм прача - тлумачення, в резуль­таті якого зміст норми права встановлюється ширшим за її бук­вальний текстовий вираз.

С

Санкція - частина норми права, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в дис­позиції, або умов, визначених у гіпотезі.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом ознак, при наявності яких діяння визнається правопорушенням.

Система права - обумовлена економічним і соціальним уст­роєм суспільства структура права, що виражає його внутрішню узгодженість та єдність норм права і одночасно їх поділ на галузі та інститути.

Систематизація нормативно-правових актів - діяльність щодо впорядкування і удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо узгоджену систему.

Систематичне тлумачення норм права – встановлення дійсного змісту норм права залежно від місця, яке вони посідають серед норм даного нормативного акта та залежно від їх зв’язків з нормами інших інститутів і галузей права.

Соціальні норми — правила поведінки людей та їх об’єднань, що мають загальний характер і забезпечуються особистими пере­конаннями та засобами громадського або державного впливу з метою забезпечення порядку і стабільності у суспільстві.

Соціально-правові джерела права - суспільні відносини, які мають правову природу (праворозуміння, правосвідомість, пра­вова культура тощо).

Спеціально-наукові методи дослідження - прийоми і способи пізнання, якими послуговуються окремі науки або їх і руни.

Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) - учасники (сторо­ни) правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Сутність права - соціальний регулятор, особлива міра свобо­ди, що ґрунтується на надбаннях розпитку людської цивілізації і культури і виступає критерієм визначення суспільної корисності чи небезпечності поведінки людей та їх об'єднань.

Т

Телеологічне (цільове) тлумачення норм права - встановлення змісту норми права через з'ясування мети, заради досягнення якої вона була прийнята.

Тимчасові функції держави - функції держави, що здійсню­ються протягом певного періоду її існування.

Традиції - передача від одного покоління до іншого того, що є суттю культури (звичаї, суспільні норми, правила поведінки тощо).

У

Унітарна держава - єдина централізована держава, терито­рія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак державності.

Унія - об'єднання декількох монархічних держав, очолюва­них єдиним монархом.

Ф

Фактичний зміст правовідносин — рівень реального здійснен­ня юридичних прав і обов'язків учасниками правовідносин.

Федерація - складна держава, до якої входить кілька територі­альних утворень (суб'єктів федерації), що мають суверенітет або певні ознаки державності.

Форма держави - сукупність існуючих у ній форми правлін­ня, державного устрою та державного (державно-правового) ре­жиму.

Форма державного правління - порядок утворення, структура і взаємодія вищих державних органів.

Форма державного устрою - територіальна організація дер­жави, компетенція державних територіальних органів влади та взаємовідносини територіальних складових частин з державою в цілому.

Функції держави - основні напрями діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання і цілі.

Функції права - основні напрями впливу права на суспільні відносини.

Функції теорії держави і права - завдання, які покликана ви­конувати наука, в результаті дослідження свого предмета.

Функціональне (соціологічне) тлумачення норм права - вста­новлення дійсного змісту норми права з врахуванням соціальних умов, в яких вона функціонує.

Ю

Юридична відповідальність перспективна (позитивна) - сум­лінне (відповідальне) виконання суб'єктом усіх правових приписів.

Юридична відповідальність ретроспективна (негативна) — закріплений у законі обов'язок правопорушника зазнавати з боку держави певних негативних санкцій за вчинене ним правопору­шення.

Юридична діяльність — вид соціальної діяльності, що здійснюється фахівцями-юристами з метою отримання юридич­не значущого результату для задоволення правових потреб та інте­ресів соціальних суб'єктів.

Юридична практика — діяльність юристів - професіоналів у межах наданої їм компетенції щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права (особи, держави, сус­пільства), надання допомоги у складанні правових документів, консультуванні щодо вибору найбільш оптимальних варіантів поведінки у відповідності з нормами права, посвідченні юридичних фактів тощо, в процесі яких забезпечується здійснення норм права.

Юридична справа - передбачена нормами чинного права кон­кретна життєва обставина, розгляд і вирішення якої на підставі закону компетентним суб'єктом породжує певні юридичні на­слідки.

Юридичний зміст правовідносин - зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників (сторін).

Юридичний процес - система взаємопов'язаних правових форм діяльності уповноважених суб'єктів, які знаходять свій вираз у здійсненні врегульованих процесуальними нормами дій, що спря­мовані на вирішення юридичних справ.

Юридичні акти - дії, що спеціально чинять з мстою виник­нення певних юридичних наслідків.

Юридичні вчинки - дії, що не мають на мсті спричинення юри­дичних наслідків, але такі наслідки виникають у силу закону.