ДОДАТКИ -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- 98

У перелік умовних позначень і ключових слів у вигляді таблиці в алфавітному порядку наводяться ключові маловідомі слова, їх визначення та розшифрування умовних позначень і скорочень

У вступі необхідно зазначити актуальність теми досліджень, її мету. Визначити завдання, які будуть розкриті в роботі.

В розділі 1 необхідно проаналізувати ринок горіхоплідних, до якого входить арахіс. Провести моніторинг світового та вітчизняного ринків, зазначити виробництво, охарактеризувати основних виробників, споживання, експорт та імпорт.

В розділі 2 навести товарознавчо-асортименту характеристику арахісу, в т.ч. харчову цінність, товарні та помологічні сорти.

Розкрити методики, що використовуються під час експертизи показників якості та безпечності арахісу (визначення вологості, кольору, запаху, сміттєвої та олійної домішки, зараженості шкідниками).

В розділі 3 охарактеризувати методи проведення різних видів експертиз арахісу, що здійснюються експертні організації. Розглянути показники якості арахісу, які досліджуються під час проведення санітарно-епідеміологічної, екологічної експертиз, особливості проведення та характеристику об'єктів фітосанітарної експертизи.

Висновки відображають зміст всіх розділів та підрозділів дипломної роботи. Вони повинні бути пронумерованими, лаконічними, стислими та змістовними.

Рекомендації слід подавати пронумерованими, адресними та конкретними.

Список використаних джерел оформлюється за встановленими правилами та складається у відповідності обраного способу:

- в алфавітному порядку

- в порядку посилань в тексті роботи.

Анотація містить стислий зміст проведеної роботи на двох мовах обсягом 2-3 аркуша.

Додатки містять об'ємний матеріал, який не доцільно включати в роботу, зокрема картки аналізів, протоколи досліджень, бланки документів, рекламний матеріал тощо.

Тема роботи:

«Формування сучасного асортименту та експертиза якості оздоблювальних будівельних виробів із кераміки (за матеріалами ВАТ «Вікторія»)»

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ КЛЮЧОВИХ СЛІВ……………………. 5

ВСТУП………………………………………………………………………………….7

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КЕРАМІЧНИХ ВИРОБІВ ДЛЯ ОЗДОБЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ…………………………………………………… 9

Історичні аспекти виникнення та розвитку керамічних промислів…… 9

Сучасний ринок керамічних виробів для оздоблення приміщень………22

Чинники формування споживних властивостей оздоблювальних керамічних матеріалів…………………………………………………… 27

Характеристика чинників, що забезпечують якість оздоблювальної кераміки…………………………………………………………………… 33

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ВИРОБІВ З КЕРАМІКИ ДЛЯ ОБЛАШТУВАННЯ ПРИМІЩЕНЬ……………………………………………… 36

2.1 Класифікаційні ознаки формування сучасного асортименту оздоблювальної кераміки………………………………………………… 40

2.2 Характеристика асортименту керамічних виробів для оздоблення вітчизняного та імпортного виробництва………………………………. 54

2.3 Стандартизація та сертифікація виробів із кераміки…………………….. 61

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ВІКТОРІЯ»…………………………………………… 67

3.1 Роль ВАТ «Вікторія» у формуванні сучасного ринку керамічних виробів для оздоблення приміщень……………………………………………………………… 72

3.2 Сучасний асортимент оздоблювальних керамічних виробів (за матеріалами підприємства)………………………………………………………………………… 83

3.3 Особливості експертної оцінки якісних показників керамічних виробів, призначених для оздоблення приміщень………………………………………… 88

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………… 90

РЕКОМЕНДАЦІЇ………………………………………………………………… 96

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 104

АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………… 108

ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 109

У переліку умовних позначень і ключових словах у вигляді таблиці в алфавітному порядку наводяться маловідомі слова, їх визначення та розшифрування умовних позначень і скорочень

При написанні дипломної роботи в розділі вступ слід висвітлити тенденції сучасного розвитку вітчизняної економіку, аргументувати особливості формування теми та її актуальність. А також, слід визначитись з об’єктом та суб’єктом дослідження, чітко сформулювати мету роботи.

В розділі 1 подати наукові гіпотези на предмет виникнення та зародження промислів по виготовленню виробів із кераміки, зробити короткий екскурс розвитку виробництва керамічних виробів, охарактеризувати аспекти формування та стан сучасного ринку виробів із кераміки, призначених для оздоблення, охарактеризувати чинники формування та зберігання цих виробів на сучасному етапі розвитку виробництва.

В розділі 2 подати характеристику сучасного асортименту виробів із кераміки для оздоблення приміщень в розрізі класифікаційних ознак. Опрацювати та висвітлити методологічні засади оцінки якості цих виробів.

Більш детальніше зупинитись на стандартизації та сертифікації керамічних виробів в ракурсі повноправного членства України в СОТ.

В розділі 3 висвітлити організаційно-правові засади діяльності ВАТ «Вікторія», сформулювати роль даного підприємства в формуванні ринку сучасного асортименту керамічних виробів для опорядження та їх якісних показників на предмет найбільш повного задоволення потреб споживачів.

У висновках і рекомендаціях підвести підсумок проведених досліджень та подати аргументовані пропозиції щодо покращення асортименту та якісних показників оздоблювальних керамічних виробів.

Список використаних джерел оформлюється за встановленими правилами та складається у відповідності обраного способу:

- в алфавітному порядку

- в порядку посилань в тексті роботи.

Анотація містить стислий зміст проведеної роботи на двох мовах обсягом 2-3 аркуша.

Тема роботи:

«Стан і проблеми розвитку ринку сучасного асортименту та якості м'ясних консервів»

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК МАЛОВІДОМИХ СЛІВ, УМОВНИХ СКОРОЧЕННЬ……………………………………………………………………….
ВСТУП…………………………………………………………………………………
РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО АСОРТИМЕНТУ М'ЯСНИХ КОНСЕРВІВ…….
1.1. Сучасний стан ринку м'ясних продуктів…………………………………………
1.2. Споживчі властивості та класифікація м'ясних консервів……………………..
1.3. Перспективи розвитку ринку м'ясних консервів………………………………..
1.4. Нові науково-технічні тенденції у розвитку і формуванні асортименту і харчової цінності…………………………………………………………………..
РОЗДІЛ ІІ. ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………………………………………………….
2.1. Визначення, класифікація та характеристика асортименту……………………
2.2. Фактори формування споживчих властивостей м'ясних консервів…………..
2.2.1. Сировина для виробництва м'ясних консервів……………………………….
2.2.2. Виробництво м'ясних консервів, як один із факторів, який впливає на споживчі властивості та якість готового продукту………………………………….
2.3. Розфасування, пакування, маркування, транспортування та зберігання м'ясних консервів………………………………………………………………………
2.4. Вади м'ясних консервів…………………………………………………………...
2.5. Показники якості, правила приймання та порядок контролю якості………….
2.6. Методологія дослідження показників якості……………………………………
2.7. Способи фальсифікації м'ясних консервів та методи її розпізнавання………..
РОЗДІЛ ІІІ. ТОВАРОЗНАВЧО-ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА АСОРТИМЕНТУ ТА ЯКОСТІ М'ЯСНИХ КОНСЕРВІВ, ЩО ВИРОБЛЯЮТЬСЯ (РЕАЛІЗУЮТЬСЯ) ПІДПРИЄМСТВОМ…………………………………………
3.1. Характеристика господарської діяльності підприємства………………………
3.2.Характеристика асортименту м'ясних консервів, які виготовляються (реалізуються) підприємством……………………………………………………
3.3. Товарознавчо-експертна оцінка якості м'ясних консервів, які виготовляються (реалізуються) підприємством……………………………………..
3.4. Проблеми щодо ринку м’ясних консервів і шляхи їх вирішення……………...
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...
РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..
АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………………
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….

У вступі подається обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначається об’єкт (м'ясні консерви, значення, харчова і смакова цінність), пояснюється, чому саме обрано його, як об’єкт дослідження. Формується мета і завдання роботи, наукову новизну, практичне значення роботи.

Розділ І. В даному розділі проводиться огляд ринку того товару (продукту), по якому виконується дипломна робота. Вивчається доступна фінансово-статистична інформація, порівнюються дані по різних підприємствах (регіонах, країні в цілому), використовуються дані соціологічних опитувань. Розглядається предмет дослідження (його характеристика, класифікація, споживні властивості тощо). Аналізуються проблеми і перспективи розвитку ринку (галузі), використання новаторських розробок у виробництві.

Розділ ІІ. Теоретична частина розробляється на засадах вивчення спеціальної літератури, нормативно-законодавчої бази, досвіду сучасних макро- і мікроекономічних вітчизняних і закордонних об’єктів.

В даному розділі на основі джерел літератури подається характеристика асортименту товару (продукту), що виробляється в Україні, вплив окремих чинників на його склад і якість (на стадії виробництва, реалізації і зберігання). Аналізуючи літературні дані показати, які чинники впливають на конкурентноздатність об’єкту. Підкреслюється необхідність вивчення даної теми.

Розділ ІІІ. В основі третього розділу лежить інформація про підприємство, його діяльність, асортимент виготовлюваної (реалізованої) продукції. Проводиться вибіркова експертиза м'ясних консервів, що виготовляються (реалізуються) підприємством. Розглядаються проблеми ринку і можливі напрямки їх вирішення.

За одержаними результатами дипломної роботи доцільно побудувати короткі, лаконічні, тезисні висновки.

Рекомендації слід наводити на підставі одержаних результатів досліджень. Вони повинні мати конкретний, адресний характер і бути повністю підтверджені результатами виконаної роботи.

В анотації дипломної роботи на 2 сторінках подати відомості двома мовами - українською та однією з іноземних мов про автора (ПІБ, групу, спеціальність, факультет інституту); тему дипломної роботи; ключові слова та короткий зміст роботи.

Список використаних джерел складають відповідно вимог ВАК України та рекомендацій наукового відділу ЛІЕТ

Тема роботи:

«Проблеми формування сучасного асортименту та конкурентноздатності верхнього одягу на ВАТ «Маяк»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА СВІТОВОГО РИНКУ ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ ……………………………………………………………….
1.1. Стан та перспективи розвитку швейної промисловості України …………….
1.2. Світовий ринок верхнього одягу………………………………………………..
1.3. Екологічна безпека швейних виробів у світлі вступу України до СОТ ……...
РОЗДІЛ ІІ. ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ
2.1. Споживні властивості верхнього одягу………………………………………….
2.2. Характеристика матеріалів, які використовуються для виробництва верхнього одягу ………………………………………………………………………
2.3. Основні деталі верхнього одягу …………………………………………………
2.4. Класифікація асортименту верхнього одягу…………………………………….
2.5. Характеристика видового асортименту верхнього одягу………………………
2.6. Вимоги до якості верхнього одягу ………………………………………………
2.7. Маркування, пакування і зберігання верхнього одягу…………………………
РОЗДІЛ ІІІ. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ, ЯКОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ ВАТ «МАЯК»…
3.1. Загальна характеристика господарської діяльності підприємства ……………
3.2. Формування споживних властивостей верхнього одягу в процесі виробництва на ВАТ «Маяк»…………………………………………………………
3.3. Характеристика асортименту верхнього одягу, що виробляється підприємством ………………………………………………………………………...
3.4. Контроль якості верхнього одягу на підприємстві …………………………….
3.5. Фактори, що визначають конкурентоспроможність верхнього одягу ВАТ «Маяк» …………………………………………………………………………………
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...
РЕКОМЕНДАЦІЇ……………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..
АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………………
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….

У вступі дипломної роботи висвітлюється актуальність теми, подається коротка характеристика розділів роботи з наведенням цифрових даних, які дозволяють обґрунтувати напрями роботи, поставити мету, завдання роботи, окреслити її новизну, виділити предмет та об’єкти дослідження.

Розділ 1 повинен містити аналіз сучасного стану ринку верхнього одягу в Україні, що ґрунтується на статистичних даних та прогноз щодо його подальшого розвитку, а також огляд світового ринку верхнього одягу та умови просування вітчизняного верхнього одягу на світові ринки, зокрема, ринки країн-членів СОТ.

Р озділ 2 містить товарознавчу характеристику верхнього одягу як об’єкта дослідження. В ньому наводяться споживні властивості верхнього одягу, аналізуються фактори, що впливають на формування споживних властивостей, асортименту та якості верхнього одягу, подаються класифікація, характеристика асортименту, вимоги до якості, маркування, пакування та зберігання верхнього одягу.

У розділі 3 студент подає загальну характеристику господарської діяльності ВАТ «Маяк», визначаючи місце даного підприємства на ринку України, описує процес виробництва верхнього одягу на підприємстві, аналізує структуру асортименту верхнього одягу та наводить характеристику споживних властивостей окремих різновидів та моделей одягу, що виробляються підприємством, описує порядок контролю якості верхнього одягу на підприємстві, наводить результати експертизи якості верхнього одягу, проведеного ним під час практики та аналізує фактори, що визначають конкурентоспроможність верхнього одягу ВАТ «Маяк».

Заключні положення дипломної роботи повинні наводитися у висновках, де повинен підводитись підсумок проведеного дослідження, наводяться найбільш важливі положення, що містять оцінку результатів дослідження з точки зору відповідності меті дипломної роботи. Рекомендації повинні бути конкретними, адресними і обґрунтованими технічною, економічною, соціальною доцільністю на сьогодення і на перспективу.

У кінці роботи подається список використаних джерел, оформлений відповідно до вимог нормативних документів.

Додатки включають ілюстрації, таблиці, пакети документів, інші матеріали, які через значний обсяг роботи не увійшли до основних розділів дипломної роботи.

Тема роботи:

«Проблеми формування асортименту і вимоги до якості взуття для спорту і туризму (за матеріалами ТзОВ «ЮМІ»)»

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………...
РОЗДІЛ І. ОГЛЯД РИНКУ ТА ВИМОГ СПОЖИВАЧІВ ДО ВЗУТТЯ ДЛЯ СПОРТУ І ТУРИЗМУ……………………………………………………………….
1.1. Стан і перспективи розвитку ринку взуття для спорту і туризму в Україні….
1.2. Споживні властивості взуття для спорту і туризму……………………………
РОЗДІЛ ІІ. ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЗУТТЯ ДЛЯ СПОРТУ І ТУРИЗМУ………………………………………………………………
2.1. Фактори, що впливають на формування споживних властивостей взуття для спорту і туризму ……………….................................................................................
2.1.1. Матеріали, що застосовуються для виробництва взуття для спорту і туризму…………………………………………………………………………………
2.1.2. Технологія виробництва взуття для спорту і туризму……………………….
2.1.3. Новітні тенденції розвитку виробництва взуття для спорту і туризму…….
2.2. Класифікація і характеристика асортименту взуття для спорту і туризму……
2.3. Вимоги до якості взуття для спорту і туризму………………………………….
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ І ЯКОСТІ ВЗУТТЯ ДЛЯ СПОРТУ І ТУРИЗМУ, ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ТзОВ «ЮМІ»………………………………
3.1. Характеристика господарської діяльності ТзОВ ”ЮМІ”………………………
3.2. Характеристика асортименту взуття для спорту і туризму, що реалізує ТзОВ ”ЮМІ”………………………………………………………………………………….
3.3. Оцінка якості взуття для спорту і туризму в магазині ………………………..
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..
РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..
АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………………
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….

У вступі дипломної роботи висвітлюється актуальність теми, подається коротка характеристика розділів роботи з наведенням цифрових даних, які дозволяють обґрунтувати напрями роботи, поставити мету, завдання роботи, окреслити її новизну, виділити предмет та об’єкти дослідження.

Розділ 1 повинен містити аналіз сучасного стану ринку взуття для спорту і туризму в Україні, що ґрунтується на статистичних даних та прогноз щодо його подальшого розвитку, а також класифікацію та характеристику споживних властивостей цієї групи взуття.

Розділ 2 містить товарознавчу характеристику взуття для спорту і туризму як об’єкту дослідження. В ньому аналізуються фактори, що впливають на формування споживних властивостей взуття для спорту і туризму, наводиться характеристика сучасних матеріалів, технологій виробництва та новітніх тенденцій розвитку виробництва взуття для спорту і туризму, а також подається класифікація та характеристика асортименту і вимоги до якості взуття для спорту і туризму.

У розділі 3 студент подає загальну характеристику господарської діяльності ТзОВ «ЮМІ», визначаючи місце даного підприємства на ринку України, наводить характеристику споживних властивостей окремих різновидів та моделей взуття для спорту і туризму різних виробників, що реалізуються підприємством, описує порядок оцінки якості взуття на підприємстві, наводить результати експертизи якості взуття для спорту і туризму, проведеного ним під час практики в магазині.

Заключні положення дипломної роботи повинні наводитися у висновках, де повинен підводитись підсумок проведеного дослідження, наводяться найбільш важливі положення, що містять оцінку результатів дослідження з точки зору відповідності меті дипломної роботи. Рекомендації повинні бути конкретними, адресними і обґрунтованими технічною, економічною, соціальною доцільністю на сьогодення і на перспективу.

У кінці роботи подається список використаних джерел, оформлений відповідно до вимог нормативних документів.

Додатки включають ілюстрації, таблиці, пакети документів, інші матеріали, які через значний обсяг роботи не увійшли до основних розділів дипломної роботи.

РОЗДІЛ 5

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ТА ЗАХИСТУ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

Закріплення за студентом теми дипломної роботи здійснюється за особистою заявою не пізніше ніж кінець вересня навчального року.

Тематика, наукові керівники та наукові консультанти дипломних робіт затверджуються наказом ректора.

Відповідно до теми дипломної роботи науковий керівник разом з науковим консультантом видають студенту завдання (форма У-4.01, дод. Б).

Завдання затверджується деканом факультету.

Керівник і науковий консультант дипломної роботи:

§ рекомендують студенту необхідну основну і додаткову літературу, довідкові та інші джерела з теми;

§ допомагають в організації виконання експериментальних досліджень;

§ проводять систематичні консультації;

§ перевіряють дотримання графіку виконання дипломної роботи.

Випускова кафедра розробляє методичні вказівки, в яких встановлюються обов’язкові вимоги до дипломної роботи.

Дослідження з теми дипломної роботи здійснюється в лабораторіях, на підприємствах та організаціях відповідно обраної теми.

Завершена дипломна робота, підписана студентом і науковим керівником, разом з письмовим відзивом подається завідувачу кафедри.

У відзиві науковий керівник дає загальну характеристику виконаної дипломної роботи, актуальність теми, наукове і практичне значення, відповідність змісту роботи завданню, якість оформлення роботи, рекомендацію щодо її захисту. Науковий керівник не повинен давати оцінку виконаній роботі, а лише допуск до захисту.

Завідувач кафедри на підставі цих документів вирішує питання про допуск студента до захисту, роблячи відповідний запис у дипломній роботі.

У випадку, якщо завідувач кафедри не вважає за можливе допустити студента до захисту, це питання розглядається на засіданні кафедри.

Протокол засідання кафедри подається через деканат факультету на затвердження ректору.

Дипломна робота допущена до захисту, передається деканом на рецензію. Склад рецензентів затверджується деканом факультету за представленням відповідної випускної кафедри з числа спеціалістів галузі і наукових установ.

В рецензії критично оцінюють якість проведеного дослідження. Рецензент повинен оцінити актуальність роботи, з’ясувати відповідність змісту роботи темі та завданню, охарактеризувати кожний розділ дипломної роботи, виділити позитивні та негативні сторони проведеного дипломного дослідження, сформулювати загальний висновок про можливість захисту дипломної роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії та оцінити її.

Декан факультету знайомить з рецензією завідувача кафедри, студента-дипломника та передає дипломну роботу на захист в ДЕК.

Порядок захисту визначається Положенням про Державні екзаменаційні комісії. Захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії за участю не менше половини її складу при обов’язковій присутності голови комісії або його заступника. Результати захисту дипломної роботи визначають оцінками “відмінно”, “добре”, “задовільно” і “незадовільно”. Результати захисту дипломних робіт оголошують у той самий день після оформлення протоколів засідання Державної комісії.

Студентові, який захистив дипломну роботу, склав державні іспити відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням Державної комісії присвоюється освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Рішення Державної комісії про оцінку знань, виявлених під час захисту дипломної роботи, приймається комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, які брали участь у засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови або його заступника вирішальний.

Студента, який під час захисту дипломної роботи отримав незадовільну оцінку, відраховують з вищого навчального закладу і йому видають академічну довідку.

У випадках, коли захист дипломної роботи визнається незадовільним, Державна комісія визначає, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену деканом факультету.

Студента, який не захистив дипломну роботу, допускають до повторного захисту протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

РОЗДІЛ 6

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

6.1. Загальні вимоги повністю відповідають вимогам щодо оформлення дипломних робіт у Львівському інституті економіки і туризму.

Дипломна робота має бути надрукована на комп’ютері на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через два міжрядкових інтервали (до тридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм. Можна також використати папір форматів від 203х288 до 210х297 мм і додати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Обсяг основного тексту повинен становити 5-6 друкованих аркушів. Вищезазначений обсяг розрахований для комп’ютерів з використанням текстового редактора WORD, шрифт 14, з 1,5 міжрядковим інтервалом.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: зліва – не менше 30 мм, справа – не менше 10 мм, зверху не менше 200 мм, знизу - не менше 20 мм.

Шрифт повинен бути чітким. Щільність тексту повинна бути однаковою.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “РЕКОМЕНДАЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “АНОТАЦІЯ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої) з абзацу і набирають в розрядку, в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаної літературних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації за загальними правилами.

6.2. Нумерація. Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, малюнки, таблиці, формули нумеруються арабськими цифрами, без знаку №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи нумеруються звичайно. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати “1. ВСТУП”, або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапка не ставиться.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводиться заголовок підрозділу.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2. “ (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводиться заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Рисунки (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” І нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, його назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках), в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо таблиця переноситься на другу сторінку, її тематичний заголовок не повторюють, а пишуть слова: “Продовження таблиці”, і вказують її номер, наприклад: “Продовження таблиці 1.2”.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1 - перша формула третього розділу).

6.3. Рисунки. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрації розміщують після їхніх номерів. Якщо необхідно, ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

§ найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

§ порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку “№”;

§ тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Приклади оформлення рисунків представлено в дод. Е.

6.4. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен подаватися у вигляді таблиць.

Приклад будови таблиці

Таблиця 1.3

Тематичний заголовок

Головка (шапка)
Горизонтальні рядки граф Боковик
Прографка (вертикальні графи)

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Слово “Таблиця” і назву пишуть з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути стислим. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати в тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Слова, що повторюються, об’єднують у рубрики; слова, загальні для всіх назв боковика, виносять у заголовку таблиці.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків – не менше 8 мм. Горизонтальних рядків граф, як правило не нумерують.

Таблицю після першого згадування про неї в тексті розміщують таким чином, щоб її можна було читати, або не перевертаючи роботу переплетеного блоку, або повертаючи її за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на другу сторінку. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж саме”, а при наступному повторенні – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставиться прочерк.

Таблиця 1.6

Колір золотих сплавів, що використовуються в різних країнах світу [21]

№ з/п	Про-ба	Колір	Масова частка компонента, %	Точка плавл., 0С
Аu	Аg	Cu	Ni	Pt	Fe
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
		жовтий		12-15,5	5-15	-	-	-
		рожевий		-		-	-	-
		зелений		25,5	-	-	-	-
		синій		-	-	-	-
		жовтий	58,5	4-28	14-28	-	-	-
		білий	58,5	-	16-19	23-26	-	-
		рожевий	58,5	-	41,5	-	-	-
		зелений	58,5	41,5	-	-	-	-
		темно-червоний		-		-	-	-
		жовтий		20-30	28-38	16-19	-	-

6.5. Формули. При використанні формул слід додержуватися певних правил.

Довгі та громіздкі формули розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька невеликих однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують в середині тексту.

Експлікацію – розшифрування символів і числових коефіцієнтів – розташовують безпосередньо під формулою у такій послідовності, як вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнту подають з нового рядка. Слово “де”, з якого починається експлікація, пишуть після формули з нового рядка без абзацного відступу. Після нього двокрапка не ставиться і відразу йде перший символ і його розшифрування.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами у круглих дужках і ставлять у правий край сторінки без крапки між формулою і її номером. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули, на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу дають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, перша формула третього розділу позначається наступним чином:

U = f (x, p) ext (max або min), x є M, (2.1)

де U - критерії оптимальності;

x = (x₁, x₂…, x_n) – керовані змінні;

p = (p₁, p_2,…, p_n) — параметри;

M – задані межі (область) зміни керованих змінних.

Написання формул рекомендується виконувати за допомогою стандартних математичних редакторів Microsoft Office. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумеруються послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.Дані статистичних збірників.

2.Оприлюднені фінансові звіти.

3.Самостійні дослідження фірми.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.

6.6. Посилання на використані джерела

Під час написання дипломної роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі дані, ідеї та висновки, на основі яких вирішується задача, вивченню якої присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Цитування повинно бути повним без довільного скорочення авторського тексту і без перекручувань думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками після пропуску. Посилання в тексті роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: " у працях [1 - 7]"; "у працях [1; 7; 23]". Використані джерела нумеруються арабськими цифрами без знака "№".

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі, наприклад, "... у монографії [7, с. 48]".

Посилання на ілюстрації в межах роботи здійснюється порядковим номером ілюстрації, наприклад "рис. 1.2". Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: "у формулі (2.1)". На всі таблиці в дипломній роботі повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3"; "див. рис. 2.1".

6.7. Особливості складання списку використаних джерел

Список використаних джерел – це елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліотечних показників повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв та ін.

Найчастіше списки літератури будуються у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), за алфавітним принципом або у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Список використаних джерелскладають відповідно до вимог чинних нормативних документів (ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація, скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ДСТУ ГОСТ 7.1-2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання" і вимог ВАК України). Приклади оформлення бібліографічних описів зазначено в дод.Д.

На перше місце списку літератури виносяться документальні джерела офіційного характеру:

- Конституція України;

- закони України;

- міжнародні правові акти;

- укази Президента України;

- постанови та рішення Верховної Ради України;

- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.

Інша література подається нижче в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і вихідних даних видавництв. Бібліографічний опис самостійних видань (книг, наукових монографій, брошур, довідкових видань, збірників документів, збірників статей, збірників статистичних матеріалів та ін.) супроводжується такою інформацією:

- прізвище та ініціали авторів;

- повна назва друкованого видання;

- місце видання (іноді дозволяється вказувати лише першу букву назви таких міст: Київ К., Москва - М., Харків - X.);

- назва видавництва;

- рік видання;

- кількісна характеристика (загальний обсяг).

1. Якщо відомості про автора відсутні (наприклад, у збірнику документів чи статей), то бібліографічний опис подається за назвою. Відомості про осіб, які брали участь у виданні книги (редактор, укладач, перекладач та ін.) подаються з додатковими відомостями про назву. Якщо авторів декілька, то вказуються прізвища та ініціали лише двох з них (через кому, в алфавітному порядку), а після цього — "та ін." (в російськомовному виданні, відповідно - "и др.").

Якщо до списку використаних джерел включається стаття чи інша публікація (замітка, повідомлення, документ тощо) з періодичного видання чи збірника, то вказуються її перша й остання сторінки (через тире). Назва статті відокремлюється від назви збірника чи періодичного видання двома нахиленими управо рисками. При бібліографічному описі збірника видавництво не вказується, а при описі періодичного видання, крім автора статті, назви статті та назви газети чи журналу, подаються рік видання, номер (чи випуск) видання і сторінки, де розміщено матеріал. При описі газети після року видання вказується ще й дата видання, а номер видання береться в дужки.

Вимоги щодо бібліографічного опису іномовних видань в цілому такі ж самі, як і до вітчизняних видань.

6.8. Анотація до дипломної роботи подається в кінці роботи в стислому вигляді обсягом 2-3 сторінки друкованого тексту. Текст інформації в анотації зазначається двома мовами – українською та іноземною (англійською, німецькою, французькою тощо).

6.9. Вимоги до оформлення додатків

Додатки подають в кінці роботи, вони оформляють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформляють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає цей додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, "Додаток А", "Додаток Б" тощо. Якщо в роботі всього один додаток, то він позначається як "Додаток А". При оформленні додатків окремою книгою на титульному аркуші під назвою дипломної роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.

РОЗДІЛ 7

СУПРОВІДНА ДОКУМЕНТАЦІЯ ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Окремим файлом, що переплітається в дипломній роботі перед титульною сторінкою, до пояснювальної записки додаються наступні документи:

– рецензія з організації, за результатами якої виконувалася робота;

– відзив наукового керівника;

– рецензія від наукового консультанта.

Рецензія з організації – за результатами якої виконувалася робота, має бути засвідчена підписом керівника і печаткою. Вона має підтверджувати достовірність наведеної в роботі інформації, правдивість фактичних даних, актуальність теми та практичну значущість дослідження.

Відзив наукового керівника має містити:

– висновки про актуальність досліджуваної теми;

– коротку характеристику основних рішень, наукових і практичних досягнень студента;

– зауваження щодо наявних у роботі недоліків;

– характеристику рівня загальної економічної підготовки студента, вміння самостійно мислити, творчо вирішувати поставлені завдання;

– висвітлення ступеню відповідності роботи вимогам щодо змісту та оформлення;

– інформацію про своєчасність та регулярність роботи студента над дипломною роботою (включаючи період переддипломної практики);

– рекомендовану оцінку роботи за чотирибальною системою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, або “незадовільно”);

– у випадку позитивної оцінки – рекомендацію щодо присвоєння студенту кваліфікації спеціаліста.

Відгук складається в одному екземплярі та зачитується на засіданні ДЕК під час захисту роботи.

Зовнішніми рецензентами дипломної роботи можуть бути провідні висококваліфіковані спеціалісти, керівники, які працюють на підприємствах, в державних та наукових установах, викладачі інших вищих навчальних закладів.

Рецензія від наукового консультанта має містити такі складові:

– висновки щодо актуальності обраної теми, практичної значущості виконаної теми;

– оцінку відповідності змісту роботи затвердженій темі та завданню на її роботу;

– висновки щодо повноти використання під час підготовки роботи спеціальної літератури, нормативних та довідкових матеріалів, фактичних даних;

– характеристику повноти вирішення поставлених завдань, ґрунтовність їх розробки, наявність елементів наукового дослідження, практичне значення одержаних результатів;

– оцінку стилю і грамотності викладання роботи, правильності її оформлення;

– висновок рецензента про відповідність якості виконаної дипломної роботи до вимог, що ставляться до таких робіт, про можливість допущення до захисту;

– у випадку позитивної оцінки – рекомендацію щодо присвоєння студенту кваліфікації спеціаліста за спеціальністю 7.050301 “Товарознавство та комерційна діяльність”.

Рецензія подається в одному екземплярі, підпис рецензента повинен бути засвідчений печаткою організації, в якій він працює.

РОЗДІЛ 8

ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

8.1. Підготовка матеріалів до виступу на засіданні ДЕК

Під час підготовки до виступу на засіданні ДЕК необхідно написати тези доповіді та оформити демонстраційний матеріал.

У тезах доповіді розкривається сутність, теоретичне та практичне зна­чення результатів роботи. У структурному відношенні доповідь краще представити у вигляді трьох частин, кожна з яких являє собою самостій­ний смисловий блок, хоч загалом вони є логічно взаємопов'язаними і представляють результати єдиного дослідження. Час доповіді - не більше 15 хвилин.

Перша частина відповідає тим смисловим аспектам, стосовно яких формулюється актуальність теми, мета і завдання роботи, визначаються об'єкт та предмет дослідження.

У другій частині, найбільшій за обсягом, подається зміст розділів дипломної роботи. Особлива увага приділяється підсумковим результатам роботи. Наводяться також критичні зіставлення й оцінки.

Закінчується доповідь заключною частиною, яка будується за текстом висновку. Тут доцільно перелічити загальні висновки з її тексту і зібрати воєдино основні рекомендації.

Доцільно підготувати письмові відповіді на зауваження керівника та рецензента. Відповіді повинні бути короткими, чіткими та добре аргумен­тованими.

Доповідь повинна бути проілюстрована демонстраційним матеріалом, який може включає комп'ютерну презентацію, виконану за допо­могою програми підготовки презентацій Power Point, та роздатковий матеріал.

Структуру та дизайн комп'ютерної презентації, необхідно узгодити з консультантом з використання сучасних інформаційних технологій та науковим керівником.

У презентації необхідно навести: тему дипломної роботи, прізвище, ініціали автора та наукового керівника; мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження; графіки, схеми та таблиці, які мають смислове навантажен­ня в роботі та дають змогу наочно ілюструвати зміст доповіді; висновки та пропозиції за темою дослідження.

Роздатковий матеріал може повторювати структуру та зміст комп'ютерної презентації або бути доповнений додатковою інформацією по темі дослідження. Він виконується за допомогою комп'ютера, чорни­лом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері згідно з правилами оформлення ілюстрацій дипломної роботи. У верх­ньому правому куті кожного аркуша повинен бути його номер. Нумерація елементів графічного матеріалу йде за послідовністю поси­лання на них під час презентації результатів дипломної роботи на захисті.

Дозволяється виконувати роздатковий матеріал як у кольоровому, так і в чорно-білому варіанті.

Роздатковий матеріал на паперових носіях подається членам Держав­ної екзаменаційної комісії під час захисту у папках-швидкозшивачах (не менше 3 примірників).

У разі використання слайдів треба заздалегідь переконатися в наявності проектора, екрана, можливості затемнення, доступних джерел електричного струму та пам'ятати про специфіку підготовки й застосовування цього методу презентації.

8.2. Процедура захисту дипломної роботи.

Захист дипломних робіт проводиться перед Державною екзаменаційною комісією. Склад комісії та графік захисту затверджується ректором інституту.

Тривалість захисту одного студента не повинен перевищувати 30 хвилин. Засідання ДЕК починається з того, що головуючий оголошує про за­хист дипломної роботі, вказуючи її назву, прізвище, ім'я і по батькові автора, а також доповідає про наявність необхідних документів.

Після цього студент оголошує доповідь (до 15 хвилин). Мова доповіді повинна бути виразною, що залежить від її темпу, гучності та інтонації. Доповідь має бути стислою, конкретною, з використанням демонстраційного матеріалу. Головне призначення такого матеріалу — детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії.

Після доповіді голова та члени ДЕК, інші особи, що присутні під час захисту, ставлять студентові запитання, на які він повинен надати стислі, чіткі та кваліфіковані відповіді.

Наступним етапом захисту дипломної роботи є ознайомлення присутніх із відзивом керівника та рецензією. Студенту надається можливість відповісти на зауваження, зазначені в документах та виступити із заключним словом (за бажанням).

Під час захисту ведеться протокол засідання ДЕК. Окремо відзначається думка членів ДЕК про практичну цінність і рекомендації щодо використання пропозицій автора.

Після захисту всіх студентів, призначених на поточний день, на закритому засіданні ДЕК підводяться підсумки захисту дипломних робіт і приймається рішення про їх оцінку. Це рішення приймається простою більшістю голосів членів комісії. При однаковій кількості голосів голос голови є вирішальним.

У процесі визначення оцінки враховується низка важливих показників якості дипломної роботи, а саме:

—актуальність обраної теми;

—чіткість формулювання мети і завдання дипломного дослідження;

—структура і логіка побудови плану роботи, відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

—якість і глибина теоретико-методологічного аналізу проблеми;

—якість критичного огляду літературних джерел, наявність наукової полеміки;

—широта й адекватність методологічного та діагностичного апарату;

—системність і глибина аналізу на матеріалах практики, наявність і переконливість узагальнень і висновків з аналізу;

—спрямованість роботи на розроблення реальних практичних рекомендацій;

—актуальність та обґрунтованість заходів, що пропонуються для підвищення економічної ефективності роботи організації замовника;

—наявність альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

—рівень обґрунтування запропонованих рішень;

—ступінь самостійності проведення дослідження;

—якість оформлення дипломної роботи;

—уміння стисло, послідовно й чітко викласти сутність і результати дослідження;

—здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

—загальний рівень підготовки студента;

—володіння культурою презентації;

—наявність і якість демонстраційного матеріалу для захисту дипломної роботи;

—повнота і ґрунтовність відповідей на запитання членів Державної екзаменаційної комісії; зауваження і пропозиції, що містяться у відгуках наукового керівника та організації – об’єкта дослідження.

Рішення комісії оголошується її головою той самий день. На відкритому засіданні ДЕК голова оголошує оцінки всім студентам, повідомляє, що їм присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Випускники, які одержали під час захисту незадовільні оцінки, відраховуються з ЛІЕТ, отримуючи академічну довідку. До повторного захисту дипломна робота може бути подана протягом трьох років після закінчення навчання у ЛІЕТ.

Студентам, які не захищали дипломну роботу з поважної причини наказом ректора може бути продовжений термін навчання до наступної роботи ДЕКу, але не більше одного року.

Студенти, які виявили особливі здібності до наукової творчості, захистили дипломну роботу на “відмінно”, мають публікації, є переможцями Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт, можуть бути рекомендовані державною комісією до вступу в аспірантуру. Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурс студентських робіт, а також до друку у наукових виданнях.

Після захисту дипломна робота передається на зберігання до архіву ЛРІДУ НАДУ.

РОЗДІЛ 9

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Реальною вважається дипломна робота, виконана на замовлення конкретної організації (підприємства) на актуальну тему за фактичними матеріалами замовника. Вона повинна мати: елементи наукового дослідження, конкретні висновки та пропозиції практичного характеру, які можуть бути впроваджені в даній організації (підприємстві), що підтверджується відгуком замовника, економічні розрахунки щодо ефективності пропозицій.

За результатами захисту дипломної роботи виставляється оцінка:

«Відмінно» – реальна робота виконана на актуальну тему, в ній: наведений критерій аналізу проблеми, яка досліджується; надані власні дослідження властивостей товару та експертна оцінка його споживних властивостей; зазначені отримані науково-обгрунтовані результати дослідження; проведена оцінка конкурентоспроможності товару. Робота виконана із застосуванням комп’ютерної техніки для розрахунків, або створені власні програмні продукти.

Дипломник під час захисту повинен вміти правильно формулювати відповідь (за змістом, логікою та стилем) продемонструвати глибокі знання та вміння застосувати теоретичні знання для практичного вирішення актуальних питань, вміти відстоювати запропоновані науково-теоретичні та практичні завдання.

Захист супроводжується наочними матеріалами, які розкривають сутність роботи.

«Добре» – дипломна робота та її захист відповідав ознакам оцінки «відмінно». Виявлено широкий професіональний кругозір, уміння логічно мислити. Проте у відповідях допускаються неточності, які не змінюють суть питання.

«Задовільно» – дипломна робота та її захист головним чином відповідають тим вимогам, які пред’являються щодо знання основного фактичного матеріалу. Однак у відповідях недостатньо точно формулюються причинно-наслідкові зв’язки між явищами та процесами, оперування фактами відбувається на рівні запам’ятовування. Робота не має підтвердження щодо реальності. Візуальне супроводження роботи недостатнє.

“Незадовільно ” – дипломна робота та її захист не відповідають вимогам, що пред’являються, дипломник не знає більшої частини фактичного матеріалу, що складає теоретичну базу професії, не вміє встановлювати причинно-наслідкових зв'язків між явищами та процесами, завчив матеріал без його усвідомлення.