 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Вступ (1 стор.)
|
|
Завдання на розрахункову роботу (1 стор.)
Завдання на розрахункову роботу видається студентам після вивчення ними відповідного розділу дисципліни. У завданні вказується тема роботи, прізвище студента, номер групи та перелік вузлових задач, які необхідно розв’язати в ході виконання розрахункової роботи.
Бланк завдання, підписаний керівником та студентом, підшивається до пояснювальної записки розрахункової роботи. Приклад завдання на розрахункову роботу наведено у додатку.
2.2. Зміст (1 стор.)
Зміст розрахункової роботи повинен відповідати темі та завданню на розрахункову роботу. У змісті вказуються номери та назви основних розділів розрахункової роботи, список літератури та додаток не нумеруються.
Вступ (1 стор.)
Вступ повинен відповідати темі роботи, бути коротким та конкретним. У вступі формулюють мету роботи, обґрунтовують актуальність та практичне значення розв’язуваної задачі. Мета дослідження полягає у вирішенні конкретної наукової проблеми шляхом вдосконалення вибраної сфери діяльності конкретного об’єкту.
2.4 Аналітичний огляд літературних та інших джерел
В аналітичному огляді окреслюється основні етапи розвитку наукової думки щодо вирішуваної проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності здійснення досліджень у цій галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини розрахункової роботи.
Підбираючи літературу, треба насамперед використовувати сучасні інформаційні технології та мережі для пошуку інформації, а також звертатися до предметно-тематичних каталогів і бібліографічних довідників бібліотек.
2.5. Призначення створюваної інформаційної системи (~1 стор.)
У цьому розділі формулюються основні призначення створюваної системи, тобто для чого її створено, які основні проблеми вирішуються при створенні такого типу систем і ін.
2.6.Актуальність інформаційної системи (~3 стор.)
Для того, щоб побудувати найбільш оптимальний варіант інформаційної системи для даної розрахункової роботи, потрібно зробити системний аналіз об’єкту дослідження, опис предметної області, змістовну постановку задачі та її формалізацію. Побудувати діаграми потоків даних, потрібно володіти основною інформацією про побудову інформаційних систем та ін.
У цьому розділі важливо передусім проаналізувати причини і фактори, що зумовили можливість становлення й розвитку системного аналізу для побудови інформаційних систем, як універсальної наукової методології, довести необхідну роль і місце системного аналізу в сучасних галузях наукових знань, у різних сферах практичної діяльності, а також виявити міру його впливу на розвиток суспільства.
Окремо слід розглянути приклади та аналіз систем, що вже створені, аналогічних до створюваної нами інформаційної системи.
Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими рішеннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним.
2.7.Системний аналіз об’єкту дослідження (~4 стор.)
Розділ системного аналізу є одним з основних, оскільки за його результатами надалі ставиться та розв’язується завдання розрахункової роботи.
Системний аналіз спрямований на розв’язання складних проблем. Проблема виникає тоді, коли є розходження між бажаним та дійсним, тобто це абстрактна категорія, що відображає розуміння людьми мотивів своєї діяльності.
В основу системного підходу покладено принцип цілісності, тобто проектування КІС на основі концепції представлення системи, як єдиного цілого, що набуло нових якостей по відношенню до властивостей його складових елементів. Поява нових підсилюючих або послаблюючих якостей внаслідок набуття складною КІС інтегративних властивостей є результатом впливу такого фактору, як емерджентність. Суть цього фактору пов’язана із наявністю синергічних зв’язків в складній системі, які за рахунок кооперативних дій деяких її частин викликають збільшення їх сумарного ефекту від тих же незалежно діючих частин, коли вони не є з’єднаними в єдину цілісну систему. Таким чином набуття системою інтегральних властивостей, які не є результатом простого додавання характеристик складових елементів системи із урахуванням способів їх з'єднання обумовлює необхідність здійснення СА при проектуванні КІС. Цілісний всеохоплюючий аналіз допомагає особі, що приймає остаточне рішення, вибрати доцільну послідовність дій та здійснити загальне вивчення проблеми, визначити цілі, знайти альтернативні варіанти рішення і порівняти їх під кутом зору відповідних їм результатів. При системних дослідженнях вирішуємо дві групи завдань – аналіз та синтез систем. СА зводиться до виявлення функцій новостворюваної системи на основі відомої структури. При системному синтезі вирішуються завдання формування такої структури КІС, яка зможе реалізувати заданий перелік функцій. При цьому одна і та ж функція може бути реалізована різними варіантами структури. Водночас деяка конкретна структура здатна реалізувати ряд функцій. В процесі виконання системних досліджень при проектуванні КІС послідовно вирішуємо завдання аналізу і синтезу, а остаточним результатом, як правило, виступає саме синтез системи, яка покликана вирішити виявлену проблему. Основним інструментом аналізу, оптимізації і синтезу КІС є, насамперед, моделювання.
Існує декілька методик проведення системних досліджень, які мають окремі відмінності. Та більш суттєвим є виявлення тих спільних процедур СА, які притаманні різним втіленням системного підходу при створенні КІС. До загальноприйнятих у всіх системних дослідженнях належать:
а) визначення чіткої послідовності дій;
б) формування цільових і ресурсних настанов та засобів;
в) виділення і послідовне з'ясування альтернативних варіантів вирішення проблем;
г) обгрунтування критеріїв вибору та прийняття рішень щодо остаточного варіанту розробки КІС.
Провідне місце в СА належить обгрунтуванню глобальних цілей діяльності з наступною їх декомпозицією в єрархічну схему підцілей – аж до завдань такого рівня, коли можуть бути визначені необхідні ресурси та з якого розпочинаються реалні дії по досягненню глобальних цілей. Зрозуміло, що засоби і способи досягнення цілі завжди випливають із самої цілі. Окрім того очевидним є і те, що цілі нижнього рівня є нічим ншим, як засоби (способи) досягнення цілей безпосереднього верхнього рівня.
Як це видно із визначення терміну – система є множиною взаємозв'язаних елементів та змінних параметрів, що знаходяться в певному відношенні один з одним. Коротко зупинимось на характеристиці основних типів зв'язків. Безпосередні зв'язки мік об’єктами чи елементами КІС, які визначають будову системи називають функціонально необхідними. Другий тип зв'язків, про який вже згадувалось на початку розділу 2 називається синергічними. Ці зв'язки обумовлюють кооперативи дії деяких частин КІС, забезпечуючи збільшення їх загального ефекту до величин, які перевищують сумарний ефект незалежних дій тих же складових частин. Слово synergeiia – сумісна дія, має грецьке походження і повсюдно застосовується в літературі про системні дослідження. До третьего типу зв'язків – надлишкових відносять як надлишкові, зайві зв'язки, так і протирічиві зв'язки. Плідність синергічних зв'язків обумовлює властивості цілісності КІС, тобто таких, що були відсутні в окремих складових частинах системи.
Системний аналіз об’єкту дослідження необхідно проводити, у декілька етапів:
1) перший рівень аналізу – описуємо детально методологію, за якою проводитиметься дослідження предметної області.
2) другий рівень аналізу – доповнюємо новою, ще більш детальною інформацією перший рівень.
3) моделюємо дані за допомогою діаграм “сутність-зв’язок” (описуємо основні прийоми, що використовує методологія).
4) моделювання даних за допомогою STD-діаграм (описуємо основні прийоми, що використовує методологія).
2.8.Опис предметної області (~3 стор.)
Опис предметної області повинен бути чітко сформульований і максимально повний. Він повинен складатися з таких основних частин:
- Основне призначення області: описуємо переваги і недоліки використання створюваної інформаційної системи, для забезпечення яких цілей створюється дана система, її необхідність.
- Об’єкт та предмет дослідження: вказуємо об’єкт та предмет дослідження та їх детальний опис.
- Опис предметної області: вказуємо тему інформаційної системи; її основні частини. І робимо безпосередній детальний опис створюваної інформаційної системи. Вказуємо основні методології, які використовуються при побудові інформаційної системи.
Такими методологіями можуть бути методологія Гейна-Сарсона, Йордана, методологія сутність-зв’язок в нотації Чена та ін.
- Опис предметної області на основі методології сутність-зв’язок: робимо детальний опис системи. Вказуємо усі сутності і зв’язки, з яких складається область.
- Опис предметної області за допомогою STD-діаграм
2.9.Побудова діаграм потоків даних (~3 стор.)
На цьому рівні аналізу використовуємо основні прийоми, що використовуються на етапі висхідної ієрархічної організації. Метою даної методології є перетворення загальних, нечітких знань про вимоги до системи в точні (наскільки це можливо) визначення. Дана методологія фокусує увагу на потоках даних, її головне призначення — створення в графіці документів за функціональними вимогами. Методологія підтримується традиційними висхідними засобами проектування специфікацій і забезпечує один з кращих засобів зв'язку між аналітиками, розробниками і користувачами системи. Відповідно до методології модель системи визначається як ієрархія діаграм потоків даних, що описують асинхронний процес перетворення інформації від її введення в систему до видачі користувачу. Діаграми верхніх рівнів ієрархії визначають основні процеси або підсистеми ІС із зовнішніми входами і виходами. Вони деталізуються за допомогою діаграм нижнього рівня. Така декомпозиція продовжується, створюючи багаторівневу ієрархію діаграм доти, поки не буде досягнуто такий рівень декомпозиції, при якому процеси стають елементарними і деталізувати їх далі неможливо.
Джерела інформації (зовнішні сутності) породжують інформаційні потоки (потоки даних), що переносять інформацію до підсистем або процесів. Ті у свою чергу перетворюють інформацію і породжують нові потоки, які переносять інформацію до інших процесів або підсистем, накопичувачам даних або зовнішнім сутностям - споживачам інформації. Таким чином, основними компонентами діаграм потоків даних є: зовнішні сутності; системи/підсистеми; процеси; накопичувачі даних; потоки даних.
Аналіз функціонального аспекту поведінки системи дає уявлення про обмін і перетворення даних у системі. Взаємозв'язок між «абстрактними» потоками даних і «конкретними» потоками даних на діаграмі нульового рівня виражається в діаграмах структур даних.
На фазі аналізу будується глобальна модель даних, яка подається у вигляді діаграми «сутність-зв'язок».
Між різноманітними типами діаграм існують наступні взаємозв'язки:
• ELM-DFD: події - вхідні потоки, реакції - вихідні потоки
• DFD-DSD: потоки даних - структури даних верхнього рівня
• DFD-ERD: накопичувані даних - ER- діаграми
• DSD-ERD: структури даних нижнього рівня – атрибути сутностей.
На фазі проектування архітектури будується предметна модель. Процес побудови предметної моделі містить у собі:
• детальний опис функціонування системи;
• подальший аналіз використовуваних даних і побудова;
• логічної моделі даних для наступного проектування бази даних;
• визначення структури користувацького інтерфейсу, специфікації форм і порядку їх появи;
• уточнення діаграм потоків даних і списку подій, виділення серед процесів нижнього рівня інтерактивних і неінтерактивних, визначення для них мініспецифікацій.
Призначення ІС визначає згоду між проектувальниками і замовниками щодо призначення майбутньої ІС, загальний опис ІС для самих проектувальників і межі ІС.
2.10.Побудова діаграм сутність-зв’язок (~3 стор.)
Діаграми "сутність-зв'язок" (ERD) призначені для розробки моделей даних та забезпечують стандартний засіб визначення даних і відношень між ними. Фактично за допомогою ERD здійснюється деталізація сховищ даних проектованої системи, а також документуються сутності системи та засоби їхньої взаємодії, включаючи ідентифікацію об'єктів, важливих для предметної області (сутності), властивостей цих об'єктів (атрибутів) і їхніх відношень з іншими об'єктами (зв’язків).
Дана нотація була введена Ченом (Chen) і отримала подальший розвиток в роботах Баркера (Barker). Нотація Чена надає багатий набір засобів моделювання даних, включаючи ERD, діаграми атрибутів, діаграми деком позиції. Ці діаграмні техніки використовуються для проектування реляційних баз даних.
Сутність, відношення і зв'язки в нотації Чена
Сутність являє собою множину екземплярів реальних або абстрактних об'єктів (людей, подій, станів, ідей, предметів і т. ін.), що мають спільні атрибути або характеристики. Будь-який об'єкт системи може бути представлений лише однією сутністю, що повинна бути унікально ідентифікована. При цьому ім'я сутності повинно відображати тип або клас об'єкту, а не його конкретний екземпляр (наприклад, КНИГА, а не назва конкретної книги).
Відношення в самому загальному вигляді являє собою зв'язок між двома і більшою кількістю сутностей. Найменування відношення здійснюється за допомогою граматичного звороту дієслова (МАЄ, ВИЗНАЧАЄ, МОЖЕ ВОЛОДІТИ і т. ін.)
Мал.1. Позначення в ERD (нотація Чена).
Незалежна сутність являє незалежні дані, що завжди наявні в системі. При цьому відношення з іншими сутностями можуть як існувати, так і бути відсутні. В свою чергу, залежна сутність являє дані, що залежать від інших сутностей в системі. Тому вона повинна завжди мати відношення з іншими сутністю. Асоційована сутність представляє дані, що асоціюються з відношеннями між двома і більш сутностями.
Необмежене (обов'язкове) відношення являє собою безумовне відношення, тобто, відношення, що завжди існує до того часу, доки існують стосовні до справи сутності. Обмежене (необов'язкове) відношення являє собою умовне відношення між сутностями. Істотно-обмежене відношення використовується коли відповідні сутності взаємно незалежні в системі.
Для ідентифікації вимог, в відповідності до яких сутності утворюють відношення, використовуються зв'язки. Кожен зв'язок з'єднує сутність та відношення і може бути направленим тільки від відношення до сутності.
Значення зв'язку характеризує його тип та, як правило, наступної множини: {"0 або 1", "0 або більше", "1", "1 або більше", "р: q" (діапазон)}.
Пара значень зв'язків, що належать до одного й того ж відношення, визначає тип цього відношення. Практика показала, що для більшості застосувань достатньо використати наступні типи відношень:
1). 1*1 (один-до-одного). Відношення даного типу використовуються, як правило, на верхніх рівнях ієрархії моделі даних, а на нижніх рівнях зустрічаються порівняно рідко.
2). 1*п (один-до-багатьох). Відношення даного типу використовується найбільш часто.
3). n*m (багато-до-багатьох). Відношення даного типу звичайно використовуються на ранніх етапах проектування з метою прояснення ситуації. В подальшому кожне з таких відношень повинно бути перетворене в комбінацію відношень типів 1 та 2 (можливо, з доданням допоміжних асоціативних сутностей та введенням нових відношень).
На мал. 2 наведена діаграма "сутність-зв'язок", що демонструє відношення між об' єктами на прикладі банкомату.
Мал.2. Діаграма “сутність-зв’язок”
Згідно до цієї діаграми кожен БАНК МАЄ один або більш РАХУНКІВ В БАНКУ. Крім того, кожен КЛІЄНТ МОЖЕ ВОЛОЛ1ТИ (водночас) однією або більше КРЕДИТНОЮ.
КАРТКОЮ КАРТКОЮ і одним або більш БАНКІВСЬКИМ РАХУНКОМ, кожен з яких ВИЗНАЧАЄ рівно одну КРЕДИТНУ КАРТКУ (відзначимо, що у клієнта може і не бути ані рахунку, ані кредитної карти). Кожна КРЕДИТНА КАРТА МАЄ лише один залежний від неї ПАРОЛЬ КАРТКИ, а кожен КЛІЄНТ ЗНАЄ (але може і забути) ПАРОЛЬ КАРТКИ.
Діаграми атрибутів
Кожна сутність володіє однім або декількома атрибутами, що однозначно ідентифікують кожен примірник (екземпляр) сутності. При цьому будь-який атрибут може бути визначений як ключовий.
Деталізація сутності здійснюється з використанням діаграм атрибутів, що розкривають асоційовані з сутністю атрибути. Діаграма атрибутів складається з сутності, що деталізується, відповідних атрибутів і доменів, області значень, що описують атрибути. На діаграмі кожен атрибут представляється в вигляді зв'язку між сутністю і відповідним доменом, що є графічним представленням множини можливих значень атрибуту. Всі атрибутні зв'язки мають значення на своєму закінченні. Для ідентифікації ключового атрибуту використовується підкреслювання імені атрибуту (мал. 3).
Мал.3. Діаграми атрибутів сутності КРЕДИТНА КАРТКА
Катетеризація сутностей
Сутність може бути поділена та представлена у вигляді двох або більше сутностей-категорій, кожна з яких має загальні атрибути і/або відношення, що визначаються один раз на верхньому рівні та успадковуються на нижньому. Сутності-категорії можуть мати і свої власні атрибути і/або відношення, а також, в свою чергу, можуть бути піддані декомпозиції своїми сутностями-категоріями на наступному рівні. Сутність, що розщеплюється на категорії, отримала назву загальної сутності (відзначимо, що на проміжних рівнях декомпозиції одна й та ж сутність може бути як загальною сутністю, так і сутністю-категорією).Для демонстрації декомпозиції сутності на категорії "використовуються діаграми катетеризації. Така діаграма містить загальну сутність, дві і більше сутностей-категорій та спеціальний вузол-дискримінатор, що описує засоби декомпозиції сутності.
Мал.4. Діаграма катетеризації.
Існують 4 можливих типи дискримінатора (мал. 5): 
Мал. 5. Основні типи дискримінаторів.
1). Повне і обов'язкове входження Е/М (exclusive/mandatory) — сутність повинна належати до однієї і лише однієї з категорій. Для прикладу на мал. 26 це означає, що РОЗРОБНИКОМ є АНАЛІТИК, або ІНТЕГРАТОР, або ПРОГРАМІСТ.
2). Повне та необов'язкове входження Е/О (exclusive/ optional) — сутність може належати лише до однієї з категорій. Це означає, що РОЗРОБНИКОМ є АНАЛІТИК, або ІНТЕГРАТОР, або ПРОГРАМІСТ, або розробник будь-якого іншого фаху (наприклад, МЕНЕДЖЕР).
3). Неповне та обов'язкове входження І/М (inclusive/ mandatory) — сутність повинна належати принаймні до однієї з категорій. Це припускає в доповнення до 1) задавати наступну ситуацію: РОЗРОБНИКОМ є водночас і АНАЛІТИК, і ІНТЕГРАТОР.
Неповне та необов'язкове входження I/O (inclusive/optional) — сутність може належати принаймні до однієї з категорій. В доповнення до 2 РОЗРОБНИКОМ є розробник будь-якого іншого проектного фаху (наприклад, ТЕСТУВАЛЬНИК).
2.11.Побудова діаграм переходів станів - STD (~3 стор.)
Специфікації управління призначені для моделювання та документування аспектів систем, що залежать від часу або реакції на подію. Вони дозволяють здійснювати декомпозицію керуючих процесів і описують відношення між вхідними і вихідними керуючими потоками на керуючому процесі-предку. З цією метою звичайно використовуються діаграми переходів станів (State Tradition Diagrams — STD).
За допомогою STD можна моделювати майбутнє функціонування системи на ґрунті її попереднього та поточного функціонування. Система, що моделюється, в будь-який заданий момент часу знаходиться точно в одному з скінченої множини станів. З перебігом часу вона може змінити свій стан, при цьому переходи між станами повинні бути точно визначені.
STD складається з наступних об'єктів:
Стан може розглядатися як умова тривалості для системи. Знаходячись в певному стані, ми маємо достатньо інформації про колишню історію системи, щоб визначити черговий стан в залежності від поточних вхідних подій. Ім'я стану повинно відбивати реальну ситуацію, в якій знаходиться система, наприклад, НАГРІВАННЯ, ОХОЛОДЖЕННЯ таін.
Початковий стан — вузол STD, що є стартовою точкою для початкового системного переходу. STD має лише один початковий стан, відповідний до стану системи після її інсталяції, але перед початком реальної обробки, а також будь-яке (скінчене) число завершальних станів.
Перехід визначає переміщення системи, що моделюється, з одного стану в інший. При цьому ім'я переходу ідентифікує подію, що є причиною переходу і керована ним. Ця подія звичайно складається з керуючого потоку (сигналу), що виникає як в зовнішньому світі, так і всередині системи що моделюється, при виконанні деякої умови (наприклад, ЛІЧИЛЬНИК=10 або КНОПКА НАТИСНУТА). Слід відзначити, що не всі події викликають переходи з окремих станів в інші. З іншого боку, одна і та ж подія не завжди викликає перехід в той же самий стан.
Таким чином, умова являє собою подію (або події), що викликають перехід і ідентифікується ім'ям переходу. Якщо в умові бере участь вхідний керуючий потік керуючого процесу-предка, то ім'я потоку повинно бути в лапках, наприклад, "ПАРОЛЬ"=100, де ПАРОЛЬ - вхідний потік.
Окрім умови, з переходом може пов'язуватися дія або ряд дій, що виконуються, коли перехід має місце. Дія це операція, що може мати місце при виконанні переходу. Якщо дія необхідна для вибору вихідного керуючого потоку, то ім'я цього потоку повинно бути взятим в лапки, наприклад:
"ВВЕДЕНА KAPTA"=TRUE, де ВВЕДЕНА КАРТА — вихідний потік.
Крім того, для специфікації А-, Т-, E/D потоків (типи керуючих потоків) ім'я або процесу, що перемикається або запускається, також повинно бути в лапках, наприклад:
А: "ОТРИМАТИ ПАРОЛЬ" — активувати процес ОТРИМАТИ ПАРОЛЬ.
Фактично умова є деяка зовнішня або внутрішня подія, яку система здатна виявити і на яку вона повинна відреагувати певним чином, змінюючи свій стан. При зміні стану система звичайно виконує одну або більше дій (формує висновок, видає повідомлення на термінал, виконує обчислення). Таким чином, дія являє собою відгук в зовнішнє оточення, або обчислення, результати якого запам'ятовуються в системі (звичайно в сховищах даних на DFD), для того, щоб забезпечити реакцію на деякі події, що плануються в майбутньому.
На STD стани представляються вузлами, а переходи — дугами (мал. 6). Умови (по-іншому називаються стимулюючими подіями) ідентифікуються ім'ям переходу і викликають його виконання. Дії або відгуки на події прив'язуються до переходів і записуються під відповідною умовою. Початковий стан на діаграмі повинен мати вхідний перехід, що зображається потоком зі стартового вузла (стартовий вузол зображений на мал. 6 у вигляді невеликого квадрату, що прив'язаний до вхідного стану).
Мал.6. Символи STD.
Мал.7. STD для прикладу банкомату.
Діаграма переходів станів для прикладу банкомату наведена на мал. 7. Вона містить два стани - ОЧІКУВАННЯ та ОПРАЦЮВАННЯ. Перехід зі стану ОЧІКУВАННЯ в стан ОПРАЦЮВАННЯ здійснюється за умови введення кредитної карти до банкомату (ВВЕДЕНА КРЕДИТНА КАРТА). При цьому виконується дія з запуску процесу (ОТРИМАТИ ПАРОЛЬ). Відзначимо, що для запуску використовується А-потік, який забезпечує неперервність процесу, тобто можливість повторного введення паролю. Перехід зі стану ОПРАЦЮВАННЯ до стану ОЧІКУВАННЯ здійснюється двома різноманітними способами. За умови трикратного введення невірного паролю кредитна карта видаляється з системи, при цьому вона переходить в режим очікування чергового клієнта. За умови КОРЕКТНИЙ ПАРОЛЬ виконуються дії з забезпечення необхідного сервісу і вилученню кредитної карти, а після цього перехід здійснюється перехід до режиму очікування чергового клієнта.
При побудові STD рекомендується виконувати наступні правила:
§ будувати STD на якомога більш високому рівні деталізації DFD;
§ будувати якомога більш прості STD;
§ по можливості деталізувати STD;
§ використати ті ж принципи іменування станів, подій та дій, що й при іменуванні процесів та потоків.
Застосовуються два способи побудови STD. Перший спосіб полягає в ідентифікації всіх можливих станів та подальшому дослідженні всіх сенсорних зв'язків (переходів) між ними. За іншим способом спочатку будується початковий стан, після цього наступні за ним і т. ін. Результатом цих способів є попередня STD, для якої після цього здійснюється контроль змістовності, що полягає в відповідях на наступні запитання:
1 Чи всі стани визначені і мають унікальне ім'я?
2 Чи всі стани досяжні?
3 Чи всі стани мають вихід?
4 Чи реагує система (для кожного стану) відповідним чином за всіх можливих умов (особливо на аномальні)?
5 Чи всі вхідні (вихідні) потоки керуючого процесу відображені в умовах (діях) на STD?
В ситуації, коли число станів та/або переходів велике, для проектування специфікацій управління можуть використовуватися таблиці та матриці переходів станів. Обидві ці нотації дозволяють зафіксувати ту ж саму інформацію, що й діаграми переходів станів, але в іншому форматі. В якості прикладу таблиці переходів станів наведена таблиця, що відповідає розглянутій діаграмі переходів станів (мал. 2). Перша колонка таблиці містить список всіх станів системи, що проектується, в другій колонці для кожного стану наведені всі умови, що викликають переходи до інших станів, а в третій колонці наведені дії, що реалізуються при цих переходах. Четверта колонка містить відповідні імена станів, в які здійснюється перехід з станів, що розглядаються, при виконанні певної умови.
| Біжучий стан | Умова | Дія | Наступний стан |
| Початковий стан | Активується при введеній кредитній картці | ОЧІКУВАННЯ | |
| ОЧІКУВАННЯ | Введена кредитна картка | Отримати пароль | ОПРАЦЮВАННЯ |
| ОПРАЦЮВАННЯ | Некоректний пароль | Видалити кредитну картку | ОЧІКУВАННЯ |
| ОПРАЦЮВАННЯ | Коректний пароль | Обслужити, видалити кредитну картку | ОЧІКУВАННЯ |
Табл. 1. Матриця переходів станів.
Матриця переходів станів містить по вертикалі перелік станів системи, а по горизонталі — список умов. Кожен її елемент містить список дій, а також ім'я стану, в який здійснюється перехід. Використовується і інший варіант даної нотації: по вертикалі вказуються стани, з яких здійснюється перехід, а по горизонталі — стани, в які здійснюється перехід. При цьому кожен елемент матриці містить відповідні умови та дії, що забезпечують перехід з "вертикального" стану в "горизонтальний".
Дата публикования: 2015-04-07; Прочитано: 947 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
