Інфекційний контроль. Соціальна профілактика

Соціальна профілактика

В основу соціальної профілактики покладено принципи профілактичної спрямованості, державного характеру, безоплатної медичної допомоги. Вона здійснюється за рахунок заходів соціально-економічного характеру державного масштабу.

Соціальна профілактика спрямована на:

- оздоровлення навколишнього середовища;

- підвищення матеріального добробуту населення;

- зміцнення здоров’я населення;

- поліпшення харчування та життєво-побутових умов;

- розвиток фізкультури і спорту;

- заходи по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням, іншими шкідливими звичками.

Особливо важливе значення має поліпшення умов побуту хворих з бактеріовиділенням шляхом надання їм окремих квартир або розширення площі помешкання.

Антимікобактеріальна терапія - основний метод лікування хворих на туберкульоз, що здійснюється шляхом призначення протитуберкульозних препаратів.

Мета лікування:

- вилікування хворих з максимально можливим відновленням стану організму і функції ураженого органу;

- запобігання смерті від активної форми туберкульозу або його ускладнень;

- запобігання рецидивам туберкульозу;

- запобігання розвитку резистентних форм туберкульозу.

Інфекційний контроль

Мета – запобігання передачі туберкульозної інфекції та зараженню здорових осіб або реінфекції (суперінфекції) хворих на туберкульоз.

Ця мета досягається шляхом:

- Адміністративного контролю - раціональне розміщення відділень у протитуберкульозному закладі, ізоляція заразних хворих до припинення бактеріовиділення методом мікроскопії, регулювання потоків хворих.

- Інженерного контролю - система вентиляції, лампи ультрафіолетового випромінювання).

- Особистого захисту - гігієна кашлю хворих, хірургічні маски у хворих бактеріовиділювачів, респіратори з гепафільтрами у медичного персоналу, який працює з хворими з наявністю бактеріовиділення методом бактеріоскопії.

Санітарна профілактика.

Мета – запобігти інфікуванню МБТ здорових людей, захистити і зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній фазі (особливо з бактеріовиділенням) його оточення у побуті і на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів в осередку туберкульозної інфекції (в сім’ї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє МБТ).

Критерії епідемічної небезпеки осередку туберкульозної інфекції:

- масивність і постійність виділення хворим МБТ, їх вірулентність та чутливість до протитуберкульозних препаратів;

- сімейно-побутові умови проживання хворого (характер житла – індивідуальний дім, квартира, гуртожиток; оточення хворого – наявність дорослих, дітей і підлітків);

- поведінка хворого;

- загальна культура і санітарна грамотність хворого й оточуючих його людей.

Бактеріовиділеня: а ) масивне - збудник знаходять у мокротинні методом простої бактеріоскопії або методом посіву (більше 100 колоній);

б) помірне - виявлення МБТ тільки бактеріологічним методом (від 20 до 100 колоній);

мізерне - виявлення МБТ тільки бактеріологічним методом (не більше 20 колоній);

На основі цих критеріїв вогнища туберкульозної інфекції за ступенем епідемічної

небезпеки розподіляють на три групи. Відповідно до групи визначають об’єм і зміст профілактичних заходів в осередку.

I група (найнесприятливіші осередки) - виявлення у хворого, який мешкає у вогнищі: а) масивного (постійного або періодичного) бактеріовиділення; б) мізерного бактеріовиділення, якщо у вогнищі мешкають діти/підлітки, вагітні або за наявності в ньому обтяжливих факторів (незадовільні житлові умови, недотримання санітарно-гігієнічних правил, зловживання алкоголем).

II група (відносно несприятливі осередки): у хворого наявне: а) мізерне бактеріовиділення, стійкий туберкульозний процес, а у родині є тільки дорослі і відсутні обтяжливі умови;

б) хворий є умовним бактеріовиділювачем, але в його родині є діти і підлітки або обтяжливі фактори.

III група (потенційно небезпечні осередки) - хворий є умовним бактеріовиділювачем, а у вогнищі мешкають тільки дорослі і відсутні обтяжливі фактори.