Методичні рекомендаії щодо підготовки до семінарського заняття

Під час підготовки до семінарського заняття доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами, що стосуються теми. Насамперед, слід звернутися до матеріалів основної та додаткової літератури, що наводяться далі в даному посібнику.

Підготовку до заняття слід розпочати з вивчення наступних категорій: «адміністративне провадження», «провадження у справах про адміністративні правопорушення», «учасники провадження», «стадії адміністративного провадження», «адміністративне стягнення» тощо.

Під час підготовки до відповіді на перше питанння плану семінарського заняття важливо ознайомитися з науковими концепціями, які були започатковані відомими вченими – адміністративістами другої половини ХХ сторіччя Н.Г. Саліщевою, А.П. Клюшніченком, М.І. Єропкіним та ін., щодо поглядів на зміст та місце адміністративно-юрисдикційного процесу в галузі адміністративно-процесуального права. Розглянути сучасні тенденції розвитку юрисдикційної концепції та її ролі у забезпеченні правопорядку.

Далі доцільно розкрити та охарактеризувати поняття юрисдикційного провадження, здійснити загальну характеристику завдань зазначених проваджень. Важливо також класифікувати окремі види юрисдикційних адміністративних проваджень, особливу увагу зосередивши на провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Окремої уваги заслуговує класифікація та значення принципів адміністративного провадження в зазначеній категорії адміністративних проваджень. Під час підготовки до відповіді необхідно розкрити зміст загальних, галузевих та спеціальних принципів провадження, іх значення та роль у забезпеченні прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб – учасників юрисдикційного адміністративного провадження.

Для підготовки змістовної відповіді на друге питання плану на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про звернення громадян», дисциплінарних статутів та інших підзаконних нормативно-правових актів слід визначити коло суб’єктів – учасників юрисдикційних проваджень. Певну увагу доцільно зосередити на класифікації окремих груп учасників, а саме: спеціально уповноважених органів та іх посадових осіб, які мають право збирати адміністративні матеріали та приймати рішення по справі; зацікавлених осіб; осіб, які сприяють провадженню по адміністративній справі; інших учасників провадження.

Треба також вивчити права та обов’язки окремих учасників юрисдикційних проваджень: потерпілого, особи, яка вчинила правопорушення, експерта, спеціаліста, перекладача, посадових осіб спеціально уповноважених органів та ін. При цьому, важливо наводити приклади та характеристику правових джерел, які містять норми, що визначають права та обов’язки суб’єктів – учасників проваджень у справах про адміністративні проступки:

- органів (посадових осіб), уповноважених розлядати справи про адміністративні правопорушення (ст.ст. 213-217 КУпАП), їх повноваження, які передбачені ст.ст. 218-244¹⁸ КУпАП;

- особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ст 268);

- потерпілого (ст. 269);

- законного представника (ст. 270);

- захисника (ст. 271);

- свідка (ст. 272);

- експерта (ст. 273);

- перекладача (ст. 274 КУпАП) та ін.

Готуючи відповідь на третє питання плану семінару, у першу чергу, слід надати загальну класифікацію юрисдикційних проваджень, до яких відносяться: 1) провадження за скаргами громадян; 2) дисциплінарне провадження; 3) провадження у справах про адміністративні правопорушення. Важливо засвоїти поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення, його загальну характеристику, з’ясувати зміст, задачі і принципи даного провадження.

Далі, на підставі теоретичного матеріалу, доцільно визначитися зі структурою провадження у справах про адміністративні правопорушення, розкрити зміст його стадій, етапів та окремих процесуальних дій, охарактеризувати їх відмінності від інших видів проваджень. Це можна здійснити шляхом аналізу щодо: 1) особливостей органів, що здійснюють провадження; 2) специфіки актів, якими оформлюється процесуальна діяльність; 3) процедур оформлення таких актів; 4) швидкості та економічності даного провадження.

Особливу увагу слід зосередити на стадіях провадження, до яких відносяться такі:1) порушення справи про адміністративний проступок та проведення адміністративного розслідування; 2) розгляд справи й винесення по ньому рішення; 3) оскарження й опротестування постанови в справі; 4) виконання винесеного рішення.

Розглядаючи першу стадію, варто зупинитися на підставах і приводах щодо порушення справи про адміністративне правопорушення, як важливих елементах захисту інтересів громадян.

Наступним етапом є розгляд вичерпного переліку обставин, що виключають провадження по справі. Статею 247 КУпАП визначено, що такими підставами є: 1) відсутність події й складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків накладення адміністративного стягнення; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінального провадження; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в адміністративній справі.

Значних зусиль потребує розгляд норм, якими регламентується процесуальний порядок збору та оформлення адміністративних документів, які виступають у якості доказів по справі. А тому, на підставі норм Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно вивчити зміст і порядок огляду місця події, оформлення пояснення по справі, процедури вилучення доказів, проведення досліджень спеціалістом та експертом та ін.

Важливим моментом, на якому необхідно зосередити увагу, є процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, який складається з наступних етапів: 1) установлення фактичних обставин справи, що включає операції, пов'язані з аналізом всіх даних, доказом їхньої повноти й вірогідності; 2) вибір й аналіз правової норми, що проявляється у встановленні часу її прийняття, юридичної чинності, характеру приписів тощо; 3) винесення рішення в справі, що виступає правозастосовним актом.

На завершальному етапі необхідно вивчити порядок розгляду справи й оформлення рішення по справі у вигляді постанови, яка виноситься посадовою особою чи рішення колегіального органу та зміст цих документів, який визначено у ст. 284 КУпАП та процедур його реалізації на стадії виконання.

Крім того, необхідно вивчити процедурні питання стадії перегляду постанови, яка є одною з визначальних стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо забезпечення прав і свобод громадян.

Під час підготовки до відповіді на четверте питання плану семінарського заняття,щодо доказів і доказування у справах про адміністративні правопорушення, доцільно чітко засвоїти, що одним з найважливіших завдань зазначеного провадження є всебічне, повне та об’єктивне вияснення обставин кожної справи.

Насамперед необхідно засвоїти, що вичерпний перелік обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи, визначений у статті 280 Кодексу. Ними є – наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його здійсненні, наявність обставин, пом'якшувальних або обтяжуючих відповідальність, й інші обставини, що мають значення для правильного розгляду справи. Далі слід мати на увазі, що для того, щоб встановити вказані обставини, відшукати істину у справі, необхідно зібрати і проаналізувати докази. Згідно зі статтею 251 КУпАП, докази - це будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті або інші обставини і мають значення для розгляду даної справи. У цій же статті названі джерела доказів, до яких, зокрема, відносяться протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, притягнутої до відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта й ін.

Подальший аналіз законодавства надасть студенту (курсанту) можливості дійти висновку про те, що докази мають бути отримані у встановленому законом порядку, інакше вони не матимуть доказової сили. Мова йде про їх отримання у передбаченому законом порядку провадження по справі про адміністративне правопорушення. Наприклад, протокол, яким фіксується здійснення правопорушення, має бути складений за передбаченою формою уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації.

Наступною особливістю доказового процесу є всебічний розгляд і оцінка доказів. У зв’язку з цим бачиться доцільним зосередити увагу на статті 252 КУпАП. Насамперед, необхідно знати, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під оцінкою доказів, в сенсі даної статті, треба розуміти впевненість органу або посадової особи, що розглядує справу, скаргу або подання на ухвалу у справі, про достовірність отриманих фактичних даних про обставини цієї справи. На основі оцінки доказів вони ухвалюють відповідне рішення. Оцінка має бути надана не лише кожному окремому доказу, але і всім доказам, зібраним у справі, в їх сукупності. Для цього необхідно вирішити питання про те, чи дозволяє сукупність зібраних доказів зробити достовірний висновок про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, про винність або невинність особи і про інші обставини, що мають значення для розгляду справи. Тільки оцінка доказів в їх сукупності дає підставу прийти до достовірних, таких, що не викликають сумніву, висновків по цих питаннях.

Досліджуючи категорію «оцінка доказів за внутрішнім переконанням» слід зосередити свою увагу, перш за все, на неприпустимості некритичного відношення до окремих доказів, відсутності яких-небудь переваг одних доказів перед іншими або заздалегідь встановленої сили певної кількості доказів. Орган або посадова особа під час оцінки доказів підкоряється тільки закону. Крім того, внутрішнє переконання - це і результат доведення, оцінки доказів, що виражає переконаність у відповідності або невідповідності дійсності тих або інших обставин, важливих щодо розгляду справи.

Оцінка доказів нерозривно пов'язана із з'ясуванням питання про дотримання вимог закону, що встановлюють порядок збирання доказів (складання протоколу про правопорушення, проведення особистого догляду, догляду речей та ін.).

Слід також знати, що у відповідності до статті 252 КУпАП, під час оцінки доказів орган або уповноважена особа керується правосвідомістю, тобто сукупністю поглядів, що визначають відношення до права і його ролі в суспільстві. Останнє сприяє правильному застосуванню матеріального і процесуального законів до конкретних обставин справи, не допускає упередженого відношення до окремих доказів, орієнтує на всебічну оцінку особливостей кожного доказу, розгляд усіх чинників, які могли б вплинути на достовірність даних.

Доцільно також розглянути питання щодо оцінки доказів іншими особами, що беруть участь у провадженні по справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий й ін.). Це знаходить вираження в їх клопотаннях і поясненнях. Висловлені ними міркування допомагають органу або посадовій особі, що розглядає справу, всебічно, повно і об'єктивно дати оцінку доказам.

Значних зусиль потребує й аналіз норм, якими встановлено і певний порядок розгляду справи, а також оскарження та перегляду винесеної ухвали. Слід знати, що відповідно до закону отримання й оцінка всіх необхідних доказів здійснюються компетентним органом або посадовою особою, яка правомочна вирішити дану справу. Правом представляти докази користуються особи, що беруть участь у провадженні по справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий, законні представники, захисник) та інші особи. Докази можуть бути витребувані органом або посадовою особою, що розглядає справу від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян за клопотаннями учасників процесу або за власною ініціативою.

Таким чином, встановлений законом процес збирання й отримання доказів слугує надійною гарантією їх істинності, достовірності. Порушення або недотримання цього порядку може викликати лише сумнів у достовірності доказів і в обгрунтованості зроблених за їх допомогою висновків.

Підготовку відповіді на п’яте питання, у якому розглядаються заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, слід розпочати з вивчення глави 20 КУпАП, положення якої містять правову характеристику таких заходів як адміністративне затримання (ст.ст. 261-263 КУпАП), особистий огляд (ст.ст. 264-265, 267) КУпАП, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими маломірними судами та огляд на стан сп’яніння (ст. 266 КУпАП) та ін.

Особливу увагу слід звернути на підстави щодо застосування компетентними органами в процесі правоохоронної діяльності зазначених заходів, а саме: виявлення ознак правопорушення або достатніх підстав щодо припущення про наявність таких ознак.

Також необхідно детально вивчити та розкрити зміст (із наведенням прикладів):

- мети застосування вказаних заходів, яка зазвичай полягає у виявленні правопорушень, встановленні особи порушника, виявленні та закріпленні доказів правопорушення, створенні інших умов, необхідних для всебічного і об'єктивного розгляду справи про правопорушення, а також своєчасного і повного виконання накладеного стягнення;

- основного призначення цих заходів, яке полягає у створенні необхідних умов для реалізації норм матеріального права, що встановлюють відповідальність за правопорушення.

Крім того, слід знати, що в окремих випадках заходами адміністративно-процесуального примусу створюються необхідні умови для реалізації кримінально-правових санкцій. Наприклад, в результаті особистого огляду може бути виявлене незаконне носіння (зберігання) вогнепальної зброї, що тягне кримінальну відповідальність.

Під час підготовки до семінарського заняття важливо врахувати, що значний обсяг навчального матеріалу потребує певної організації самопідготовки, а наявність значної кількості дискусійних положень сучасної адміністративно-процесуальної науки свідчить про доцільність звернення студентів (курсантів) до науково-педагогічних працівників кафедри для отримання відповідних консультацій.