Саме заради цього влада – вільно та добровільно – обмежує себе в намірах і діях рамками Заповідей Божих та Істинами Закону Його

В третіх, ідеалом церковно-державних відносин визнається симфонія властей. В державі, що визнає та дотримується своєї духовної основи, - такої, про яку написано вище – морально-релігійний зміст життя стає найважливішим несучим елементом всієї державної структури суспільства. Відповідно церква, як влада духовна, наряду із владою світською служить однією із головних опор національної державності: не змішуючись та не підпорядковуючись їй. Історичний досвід свідчить, що такий взаємний розподіл та гармонійне поєднання властей є обов’язковою рисою гідного Богу державного будівництва.

Досвід минулих років показав, що втілення демократичної ідеї означає переважну владу кількості над якістю, владу невігласного натовпу, майстерно керованого «наперсточниками та кукловодами» з-за куліс над багатовіковим народним ідеалом – абсурдну ситуацію, у якій поняття Істини і справедливості, добра і зла намагаються визначити арифметичною більшістю голосів.

Скільки-небудь осмислене існування народу, що віддає собі звіт в особистих релігійних та моральних устремліннях, в наявності державної загальнонаціональної ідеї та возвишенної мети свого соборного буття – передбачає відмову від механічного принципу кількісної переваги на користь якісного, духовного начала.

А тому ідеальна державна система сьогодні, якщо вона будується гідною Бога і по Закону Божому, то має бути - змішаною державною системою: і демократія (в тій частині, що стосується народного правління, оскільки навіть Господь не позбавив людину права вибору), і Монархія (наявність Государя – Єдиного Святого Державотворця, Православного Царя, що має життя своє покласти на алтар процвітання країни та добробуту народу в Дусі Істини), і аристократія (наявність правлячої еліти, божественних чоловіків - у яких вища природа людини, має абсолютну владу над нижчою, здатних утримати себе від спокус світу цього).

Мій особистий життєвий подвиг, якщо навіть забрати все, а залишити лише події 03.04.2000 року, 6.03.2002 року, 18.06.2004 року та 26.12.2004 року, про які я надав інформацію, довів: