Витрата води на полив

Витрата води на полив території і зелених насаджень біля будівель через поливні крани, що приєднанні до внутрішніх водопроводів, розраховують за формулою

, м³/добу (18)

де - норма витрати води на полив однотипної території за добу, л/добу, (приймається згідно додатку 3 [1]; F – площа однотипної території, м²; n - кількість поливань за добу.

1.7.5. Витрати води на пожежотушіння

Для житлових і громадських будівель, адміністративно-побутових буді­вель підприємств мінімальні витрати води на пожежотушіння слід визначати по табл. 1 [1], а для виробничих і складських будівель – по табл. 2 [1]. Потім одержані витрати уточнюють по табл. 3 [1] залежно від висоти компактної частини струминки і діаметру розбризґування.

Для одержання пожежних струменів з витратою води до 4 л/с необхідно приймати пожежні крани і рукави 50 мм, а для одержання великої продуктивності – діаметром 65 мм.

1.8. Гідравлічний розрахунок системи внутрішнього водопроводу

Метою гідравлічного розрахунку є визначення діаметрів труб і необхідного напору в точці приєднання вводу до міського водопроводу и співставлення його з величиною гарантованого напору. Розрахунок продуктивності по максимальній секундній витраті води проводять в наступній послідовності.

Спочатку вибирають розрахунковий (диктуючий) пристрій, найбільш віддалений від вводу, з найбільш високо розміщеною і вимагаючою найбільшого робочого напору водорозбірною арматурою. Потім аксо метричну схему сітки розбивають на розрахункові ділянки, які позначають цифрами, від диктуючої точки до точки під’єднання вводу в міський водопровід. В межах розрахункової ділянки витрати води і діаметр труби повинен бути однаковими. Довжина розрахункових ділянок визначається по схемі з врахуванням масштабу.

На кожній ділянці підраховують число приладів N до яких подається вода через цю ділянку. При цьому на вводі N буде рівним загальному числу приладів у будівлі.

Діаметри труб на розрахункових ділянках призначають виходячи з до­пус­тимих швидкостей руху води, з врахуванням найбільшого використання гаран­тованого напору в міський сітці. Діаметри підводок до водорозбірної ар­ма­­тури сантехнічних приладів приймають згідно додатку 2 [1], але не менше 15 мм.

Швидкість руху води в трубопроводах і питомі втрати тиску на розрахункових ділянках визначаються по табл. [13], при цьому швидкість не повинна перевищувати 3 м/с.

Гідравлічний розрахунок систем виконується в табличній формі (див. табл. 1 і 2). Якщо розрахункові ділянки забезпечують водою технологічне обладнання, то необхідно ввести в табл. 1, 2, 3 графу “Витрата води на технологічні потреби” і враховувати цю витрату при гідравлічному розрахунку.

1.8.1. Гідравлічний розрахунок холодного водопроводу

Розрахунок ведеться у формі табл. 1. Витрати через поливальні крани при гідравлічному розрахунку не враховується, так як полив не ведеться в години максимального водоспоживання.

При об’єднанні систем господасько-питного водопроводу з пожежним виконується також розрахунок на пропуск сумарного максимального господасько-питної і пожежної витрати. Розрахунковим (диктуючим) приладом у даному випадку є найбільш високо розміщений і віддалений від вводу пожежний кран. Розрахунок ведеться в формі табл. 2. Необхідно врахувати, що при пожежі витрата води на користування душем, миття підлоги і полив території не враховується.

Таблиця 1. Гідравлічний розрахунок на пропуск господарсько-питної витрати

№ розрах. ділянки	Довжина ділянки, l, м	Число приладів N, шт.	Імовірність роботи PC(tot)			Витрата води, л/с	Діаметр труби d, мм	Швидкість руху води, v, м/с	Втрати напору, м
приладом	розрахунк.	на один пог. метр і	на ділянці hl
1-2
2-3
і т.д.

Примітка. В системах, у яких гаряча вода приготовляється у водонагрівачі, розміщеному у підвалі, розрахунок на

ділянках, які подають загальну витрату холодної і гарячої води, виконують для витрати

Таблиця 2. Гідравлічний розрахунок на пропуск сумарного господарсько-питної і пожежної витрати

№ розрах. ділянки	Довжина ділянки, l, м	Витрата води, л/с	Діаметр труби d, мм	Швидкість руху води, v, м/с	Втрати напору, м
господарсько-питна	пожежна	сумарний	на один пог. метр і	на ділянці hl
ПК І - пі
і т.д.

Таблиця 3. Гідравлічний розрахунок на пропуск водопроводу гарячої води

№ розрах. ділянки

Довжина ділянки, l, м

Число приладів N, шт.

Імовір-ність роботи PC(tot)

Ксіч

Витрата води, л/с

Діаметр труби d, мм

Швидкість руху води, v, м/с

Втрати напору, м

приладом

розрахунк.

на один пог. метр і

на ділянці hl

1-2

2-3

і т.д.

Примітка. Втрати напору на 1 пог. м слід визначати по таблиці втрат напору, складеній з врахуванням зменшення діаметру труб в процесі експлуатації [12]

Гідравлічний розрахунок сітки, що живиться декількома вводами, виконують з врахуванням виключення одного із них. При двох вводах кожний із них повинен бути розрахований на 100 % розхід води, а при більшій кількості вводів – на 50 %.

Втрати напору на ділянках трубопроводів систем холодного водопостачання визначають за формулою

, м (19)

де і - втрати напору по довжині на розрахункових ділянках (з таблиць 1і 2); k_l -коефіцієнт, який враховує місцеві втрати напору і дорівнює: 0,3 в сітках господарсько-питних водопроводів житлових і громадських споруд; 0,2 в сітках об’єднаних господарсько-протипожежних водопроводів житлових і громадських споруд; 0,15 в сітках об’єднаних виробничо-протипожежних водопроводів; 0,1 в сітках протипожежних водопроводів.

Для систем об’єднаних виробничо-протипожежних водопроводів гідравлічний розрахунок виконується на випадки:

1) подачі максимальної виробничої витрати води;

2) подачі суми виробничої і протипожежної витрати.

1.8.2. Гідравлічний розрахунок гарячого водопроводу

Гідравлічний розрахунок подаючих трубопроводів виконують на два випадки:

1) на пропуск максимальної секундної витрати з врахуванням циркуляції;

2) на пропуск циркуляційної витрати при відсутності водозабору.

Розрахункова витрата гарячої води (л/с) з врахуванням циркуляційної витрати, визначається за формулою

, (20)

де - максимальна секундна витрата гарячої води на розрахунковій ділян­ці, яка визначається за вище наведеними формулами; - коефіцієнт, який для водонагрівачів і початкових ділянках систем до першого водоза­бір­ного стояка приймають згідно додатку 5 [1] залежно від співвідношення вели­чин ; для інших ділянок сітки дорівнює нулю.

Діаметри труб на розрахункових ділянках визначають виходячи з допус­ти­мих швидкостей руху води. При проектуванні секційних вузлів в житлових будівлях діаметри труб, згідно рекомендаціям [10], приймають такі:

- для водорозбірних стояків будівель висотою 9-16 поверхів – 25 мм;

- для додаткових стояків які прокладаються в кухнях для подачі води до умивальників в будівлях висотою 9-16 поверхів – 20 мм;

- для головних стояків при верхній розводці в будівлях висотою 14 поверхів при обслуговуванні вузлом:

до 70 квартир - 50 мм,

до 100 квартир - 70 мм;

- для головних стояків при верхній розводці в будівлях висотою 15-16 поверхів – 80 мм;

- для ділянок кільцюючих перемичок (верхніх або нижніх) - 25мм;

- для підключаючих ділянок подаючих трубопроводів при обслуго­ву­ван­ні ними водорозбірних стояків

- одного - 25мм

- двох - 32мм

- трьох - 40мм

Додаткові стояки в кухнях при виборі діаметрів перемичок і підвідних ділянок можна не враховувати.

Гідравлічний розрахунок подаючих трубопроводів на пропуск максималь­ної секундної витрати з врахуванням циркуляції виконують відносно розрахун­кового (диктую чого) приладу по розрахунковому напрямку сітки холодного водопроводу. Гідравлічний розрахунок виконується у формі табл. 3.

Діаметри трубопроводу водорозбірних стояків в секційному вузлі потрібно вибирати по розрахунковій витраті води в стояку з коефіцієнтом 0,7.

Втрату напору на ділянках трубопроводів систем гарячого водопостачання потрібно визначати:

- для систем, де не враховують заростання труб, - аналогічно ділянкам холодного водопроводу;

- для систем, де враховують заростання труб – за формулою

, (21)

де i – питомі втрати напору, які приймають за додатком 6 [1]; k_l – коефіцієнт, що враховує втрату напору в місцевих опорах, рівний: 0,2 – для подаючих і циркуляційних трубопроводів; 0,5 – для трубопроводів в межах теплових пунктів, а також для трубопроводів водорозбірних стояків з рушникосушками; 0,1 – для водопроводів водорозбірних стояків без рушникосушків і циркуляційних стояків.

Гідравлічний розрахунок сітки, розрахунок водонагрівачів в даних методичних вказівках не розглядаються. Додаткова інформація наведена в [10].

1.9. Підбір приладу для вимірювання витрати води

Діаметр умовного проходу лічильника вибирають виходячи від витрати води за період споживання (добу, зміну), який не повинен перевищувати експлуатаційній, що приймають по таблиці 4 [1]. Лічильник з прийнятим діаметром умовного проходу необхідно перевірити на подачу:

а) максимальної секундної витрати води на господарсько-питні, виробничі і інші потреби, при яких втрата напору в крильчатних лічильниках холодної води не повинна перевищувати 5,0 м, в турбінних – 2,5 м.

б) максимальної секундної витрати води з врахуванням подачі води на внутрішнє пожежогасіння, при цьому втрати не повинні перевищувати 10 м.

Втрати напору в лічильниках H_Wm (м) при секундній витраті води q (q^tot, q^c, q^h), л/с, потрібно визначати за формулою

, (22)

де S –гідравлічний опір лічильника, м/(л/с)², яке приймають за табл. 4 [1].

Лічильники на вводах рекомендують встановлювати біля зовнішньої стіни будівлі в зручному і легкодоступному приміщені з штучним або природним освітленням і температурою повітря не нижче +5 ⁰С.

З кожної сторони лічильника передбачають прямі ділянки трубопроводів, довжина яких визначається згідно ГОСТу на лічильники. Між лічильником і другим (по русі води) вентилем (засувкою) встановлюють стічний кран і манометр загального користування.

Обвідна лінія в лічильника холодної води обов’язкова при наявності одного вводу в будівлю, а також у випадку, коли лічильник не забезпечує пропуск витрати води на внутрішнє пожежогасіння. Обвідну лінію розраховують на максимальну (з врахуванням протипожежної) витрату води. На обвідній лінії необхідно передбачити засувку, запломбовану в закритому положенні у звичайний час. Якщо лічильник не розрахований на максимальну витрату води, то на обвідній лінії потрібно передбачити встановлення засувки з електроприводом, яка відкривається автоматично одночасно з пуском пожежних насосів від кнопок пожежних кранів.

1.10. Визначення необхідного напору на вводі

Потрібний (мінімальний) напір в точці приєднання вводу до зовнішньої водопровідної сітки при максимальній господарсько-питній потребі визначають за формулою

м (23)

де H_geom - геометрична висота подачі води від поверхні землі в ділянці приєднання вводу до диктуючої водозабірної арматури, м; - сума втрати напору в трубопроводах системи по розрахованому напрямку, м; H_Wm – втрата напору лічильником, м; H_f – вільний напір в диктуючій водорозбірній арматурі (приладу), яку приймають згідно додатку 2 [1].

м (24)

де Z_1пов. – геодезична відмітка підлоги 1-го поверху, м; Z_ГВК – геодезична відмітка землі в точці приєднання вводу до зовнішньої (місцевої) водопровідної сітки, м; n – кількість поверхів; h_{пов .} – висота поверху (з перекриттям), м; h_k – висота розташування диктуючої водозабірної арматури над підлогою, м.

При проектуванні об’єднаних систем (господарсько-питної, виробничої) з протипожежною, необхідно визначати потрібний напір при максимальному водоспоживанні з врахуванням протипожежних витрат. В такому випадку потрібно приймати:

- H_geom - геометричну висоту подачі води від поверхні землі в ділянці приєднання вводу до зовнішньої сітки до диктуючого пожежного крану;

- H_Wm – втрати напору в лічильнику (дорівнює 0, якщо лічильник не розрахований на пропуск протипожежної витрати);

- H_f – вільний напір біля диктуючого пожежного крана з врахуванням втрати напору в пожежних рукавах – з табл. 3 [1].

Вільні напори у внутрішніх пожежних кранах повинні забезпечувати отримання компактних пожежних струменів висотою, яка необхідна для тушіння пожежі в будь-який час доби в найвищій частині будівлі.

Для систем гарячого водопостачання необхідний напір при максимальному водовикористанні визначається аналогічно за формулою

м (25)

де H_Wh - втрати напору в водонагрівачі, м.

Визначені напори співвідносять з величиною гарантованого напору H_g.

При H_r ≤ H_g установки для підвищення напору води не потрібно.

При H_r > H_g на незначну величину (до 2…3 м) доцільно збільшити діаметр на окремих ділянках внутрішньої сітки, зменшивши внаслідок цього, втрати напору в трубопроводах.

При H_r > H_g на більші величини необхідно проектувати підкачку води.

1.11. Насосні станції підкачки і водонапірні баки

Проектування насосних установок і водонапірних баків проводиться відповідно до вимог розділів 12 і 13 [1].

Продуктивність господарсько-питних і виробничих насосних установок потрібно приймати:

- при відсутності регулюючої ємності – не менше максимальної секундної витрати води q;

- при наявності водонапірного або гідропневматичного баку і насосів, які працюють в повторно – короткочасному режимі (тобто залежно від рівня води в баку) - не менше максимальної годинної витрати води q_hr.

Потрібний напір для системи холодного і гарячого водопостачання h_р, що розвивається насосною установкою підкачування, потрібно вираховувати з врахуванням найменшого гарантованого напору зовнішньої сітки за формулою:

м, H_r > H_g (26)

де - сума втрат напору в трубопроводах від розрахованого приладу до насосної установки, м.

Повний об’єм водонапірного баку V (м³) визначають за формулою

, м³ (27)

де W - регулюючий об’єм, м³; W₁ - протипожежний об’єм (із розрахунку десятихвилинного пожежогасіння), м³; B - коефіцієнт запасу місткості баку, який приймають за п. 13.12 [1].

Для водонапірного баку регулюючий об’єм дорівнює:

а) при продуктивності насосної установки , що дорівнює або перевищує максимальну годинну витрату :

, м³ (28)

де - годинна продуктивність насосної установки, м³/год;

n – допустиме число ввімкнень насосної установки в годину, яке приймають за п. 13.4 [1];

б) при :

, м³ (29)

де - відносна величина регулюючого об’єму, визначається за п. 13.5. [1].

При розрахунку потрібного напору насосної установки підкачки в схемі з баком величина геометричного підйому води визначається як різниця відміток максимального рівня води в баку і поверхні землі в точці під’єднання вводу до зовнішньої сітки.

Відмітка дна водонапірного баку:

, м, (29)

де Z_k - відмітка найбільш віддаленої від баку водорозбірної арматури, м; - сума витрат напору на ділянках сітки від ведучої водорозбірної арматури до бака, м; H_f – вільний напір у ведучої водорозбірної арматури, м.

Послідовність розрахунку насосної установки з водонапірним баком:

1) визначають об’єм баку V і назначають його розміри в плані і висоту;

2) визначають потрібну відмітку для бака Z_б;

3) визначають відмітку максимального рівня води в баку;

4) визначають геометричну висоту підйому води H_geom;

5) визначають продуктивність насосів;

6) визначають потрібний напір насосної установки, приймаючи вільний напір у напірного бака h_f =3…5 м;

7) по розрахунковим даним підбирають марку насосів і їх характеристики.

2. внутрішня каналізація

2.1. Системи внутрішньої каналізації

Вибір системи внутрішньої каналізації потрібно проводити залежно від призначення будівлі і вимог, що ставляться до збору стічної води.

За призначенням і характеристикою стічної води системи поділяються на побутові, виробничі і дощові (внутрішні водозливи).

За обслуговування системи можуть бути роздільними або об’єднаними, які відводять стічні води при умові можливості їх сумісного транспортування і очищення.

За способом транспортування забруднень розрізняють трубопровідні і лоткові системи.

За облаштуванням вентиляції системи внутрішньої каналізації бувають з вентиляційними і невентиляційними стояками.

При виборі систем внутрішньої каналізації необхідно також вирішити питання про проектування місця встановлення перекачки і попередньої очистки стічної води згідно розділу 19 [1].

2.2. Трасування сіток внутрішньої каналізації

На вирішення схем сіток внутрішньої каналізації впливає розташування санітарно-технічних приладів на поверхах будівлі і конструктивні особливості будинку.

При проектуванні необхідно намагатися, щоб сітки найкоротшим шляхом відводили стоки за межі будівлі і мали мінімальну кількість поворотів, так як надійність роботи каналізаційних сіток залежить від їх забрудненості і стійкості, без зриву гідравлічних затворів, пропускної здатності.

Керуючись архітектурно-планувальними рішеннями, технологічними проектами, на плани поверхів наносять місця розташування стояків: поблизу групи санітарних приладів, поближче до приладу з найбільшою витратою і концентрацією забруднення стояків. Розміщують їх в монтажних шахтах, кабінах, блоках, ближче до кута стін і перегородок.

Від пристроїв до стояків прокладають відвідні труби вздовж стін над підлогою або під підлогою нижче розміщеного поверху (останнє забороняється в житлових будинках). Відвідні труби прокладають з одним ухилом в сторону стояка і приєднують до нього за допомогою трійників і хрестовин.

На планах підвалу показують всі каналізаційні стояки, горизонтальні збірні трубопроводи і випуски в зовнішню сітку.

При відсутності підвалу збірні трубопроводи і випуски прокладають під підлогу першого поверху або в каналах.

Довжина випуску від стояка або прочистки до оглядового колодязя приймається за таблицею 7 [1]; наприклад для побутових стоків довжина випусків не повинна перевищувати 8 м. при ǿ 50 мм; 12 м при ǿ 100 мм і 15 м при ǿ 150 мм.

На сітках внутрішньої каналізації необхідно передбачити ревізію і прочистки, які встановлюються:

- на стояках при відсутності на них відступів – на нижньому і верхньому поверхах, а при наявності відступів – також і на вище розташованих над відступами поверхах;

- в житлових будинках висотою 5 поверхів і більше – не рідше як через три поверхи;

- на початку ділянок (по напрямку стоків) відвідних труб при наявності приєднувальних пристроїв 3 і більше, під якими немає пристроїв для прочистки;

- на поворотах сітки - при зміні напрямку руху стоків, якщо ділянки трубопроводів не можуть бути прочищенні через інші ділянки.

На горизонтальних ділянках сітки найбільш допустима відстань між ревізіями або прочистками приймають за табл. 6 [1]. Наприклад, для побутових стоків ця відстань між прочистками становить 8 м при ǿ 50 мм; 10 м при ǿ 100- 150 мм.

Сітки внутрішньої каналізації, які відводять стічні води в зовнішні сітки, повинні вентилюватися через стояки, витяжна частина яких виводиться вище покрівлі на висоту, що регламентується пп. 17, 18. [1].

Санітарні прибори, що розміщуються в підвалах так, щоб їх борти знаходилися нижче рівня люка ближнього оглядового колодця зовнішньої каналізаційної сітки, необхідно приєднати до окремої системи каналізації (ізольованої від системи каналізації вищерозміщених приміщень) з влаштуванням окремого випуску і встановленням на ный засувки з електричним приводом. За електрофікованною засувкою нижче за течією стоків допускається підключення каналізації вище розташованих поверхів, при цьому встановлювати ревізії в підвалі на стояки не дозволяється.

Каналізаційні сітки прокладають відкрито і закрито. Відкриту прокладають в підвалах, на технічних поверхах і у підпіллях, цехах підприємств, підсобних приміщеннях, в яких труби кріпляться до конструкцій будівель.

Скриту прокладку виконують в будівельних конструкціях, в землі, каналах, нішах стін, в підвісних стелях, коробах, шахтах.

При закритій прокладці каналізаційних стояків у місцях встановлення ревізій, влаштовують люки розміром не менше 0,3х0,4 м;

Прокладання пластмасових труб передбачається закрито (огороджувальні конструкції при цьому повинні бути не згоряючі); відкрито допускається тільки в підвалах, горищах, які не експлуатуються.

В багатьох приміщеннях прокладання каналізаційної сітки забороняється (див. п. 17.10 [1].

2.3. Побудова аксонометричної схеми

Аксонометричні схеми сіток внутрішньої каналізації виконується аналогічно схемам водопровідних сіток і включають всі елементи сіток від місця приєднання випуску до оглядового колодязя і верхнього обрізу вентиляційної частини стояків. Відмінністю від схеми водопроводу є необхідність нанесення всіх фасонних з’єднуючих частин, при цьому раструби показують засічками.

2.4. Визначення розрахункових витрат стоків

2.4.1. Витрати побутових стоків

Максимальна секундна витрата стічної води q ^% (л/с) визначається згідно п. 3.5. [1]:

а) при загальній максимальній секундній витраті води 8 л/с в сітках холодного і гарячого водопостачання, що обслуговує групу приладів, за формулою

(31)

де - витрата стоків від сантехнічного приладу, л/с (приймають з додатку 2 [1];

б) в інших випадках:

.

Добові і годинні витрати стічної води вираховують по методиці визначення витрат в системі внутрішнього водопроводу будівлі.

2.4.2. Витрати виробничих стоків

Витрата стоків систем внутрішньої каналізації визначають як сума витрат стоків від технологічного обладнання виробничих будівель при умові співпадання роботи обладнання за часом.

Максимальні секундні, годинні витрати стоків

, л/с (м³/год) (32)

де - витрата стоків одиницею однотипного обладнання, л/с (м³/год); m - кількість різних типів обладнання; N_{техн .} – кількість однотипного обладнання.

Максимальна добова витрата стоків, м³/доб.,

, (33)

де - витрата стоків одиницею однотипного обладнання, м³/год.;

t - число годин роботи обладнання на добу, годин.

2.5. Гідравлічний розрахунок систем внутрішньої каналізації

2.5.1. Гідравлічний розрахунок внутрішньої сітки

Гідравлічний розрахунок систем грунтується в перевірці пропускної здатності прийнятих діаметрів труб сіток внутрішньої каналізації. Розрахунок виконують у наступній послідовності:

1) визначають діаметр труб ділянок сітки;

2) визначають швидкість v і наповнення H / d залежно від прийнятих діаметрів;

3) перевіряють пропускну здатність ділянок сітки.

Діаметри ділянок відвідних труб від приладів приймають за найбільшим діаметром випусків приладів, або технологічного обладнання, що під’єднуються до цих ділянок, для сантехприладів - згдно додатку 2[1], для технологічного обладнання - по технологічному завданню.

Діаметри стояків призначають не менше діаметрів під’єднаних до них відвідних труб (див. таб. 8 [1]; діаметр випусків - за більшим діаметром під’єднаних до них стояків. При цьому діаметр витяжної частини каналізаційного стояка повинен бути рівний діаметру зливної частини стояка.

Швидкість і наповнення приймають за табл. [14] або згідно додатку 9 [1]. При цьому швидкість повинна бути не менше 0,7 м/c, а наповнення - не більше 0,6 м/с.

Перевірка пропускної здатності горизонтальних відвідних труб і випусків виконується у відповідності з п. 18.2 [1] за формулою:

, (34)

де K =0,5 для трубопроводів із пластмасових і скляних труб; K =0,6 для трубопроводів з інших матеріалів.

У випадку не виконання даної умови на ділянках із-за недостатної величини витрати побутової води їх відносять до безрозрахункових і прокладають з ухилом: 40 мм і 50 мм - 0,03; 85 мм і 100 мм - 0,02. Для запобігання забрудненості цих ділянок при експлуатації передбачають їх періодичну прочистку і промивку.

Перевірка пропускної здатності стояків проводиться залежно від максимальної допустимої витрати стічної води за табл. 8 і 9 [1].

При проектуванні виробничої каналізації швидкість руху стічної води і на­повнення трубопроводів приймають із врахуванням забруднення стічної води.

2.5.2. Гідравлічний розрахунок і побудова профілю

зовнішніх сіток побутової каналізації

Розрахунок мікрорайонних і внутрішньо площадкових сіток каналізації полягає у визначенні діаметрів і ухилів труб, за даними яких будують профіль сіток. Гідравлічний розрахунок ведеться у формі табл. 4. Одночасно із запов­ненням цієї таблиці необхідно будувати профіль сітки. Порядок розрахунку подається нижче.

Номери ділянок сітки каналізації і їх довжина (графи 1, 2) приймають з генплану. Ділянкою рахують відрізок цієї сітки між двома колодязями. Розра­хунок починають від самого віддаленого випуску із будинку в напрямку до колодязя міської каналізаційної сітки.

Таблиця 4. Гідравлічний розрахунок зовнішньої сітки побутової каналізації.

№ розрах. ділянки

Довжина ділянки, l, м

Число приладів N, шт.

Імовірність роботи P(tot)

N ·Ptot

αtot

Витрата, л/с

Діаметр труби d, мм

Швидкість руху, v, м/с

Наповнення H / d

Ухил i

Зменшення ухилу hl = i · l, м

Відмітки, м

Глибина закладання, м

Розрахункової води qtot

Приладом q0S

Розрахункових стоків qS

землі

лотка

на початку

в кінці

на початку

в кінці

на початку

в кінці

1-2

2-3

і т.д.

Також з генплану визначають відмітки землі кожного колодязя і записують у графи 15 і 16 відповідно.

В графі 3 вказують число приладів N, стічні води від яких відводять по розрахунковим ділянкам відповідно.

Потім розраховують розрахункову витрату стічної води на кожній ділянці відповідно п. 2.4.1 даних методичних вказівок.

Діаметр труб початкових ділянок (графа 10) приймають рівним 150 мм [2], на наступних ділянках – із врахуванням пропускної здатності труб при відомій розрахунковій витраті стічної води.

Далі необхідно прийняти ухил ділянок сітки, при цьому необхідно досягнути зменшення об’єму земляних робіт, тобто до мінімальної глибини закладання каналізаційної сітки,

, м (35)

де Н_пр. - глибина промерзання грунту даного району будівництва.

Мінімальний ухил труб визначають за формулою

, (36)

де Z_поч. і Z_кін. - абсолютні відмітки землі початкового колодязя і кінцевого (в місці врізки міської мережі) відповідно, м; - сума довжин ділянок від початкового колодязя до кінцевого, м.

Потім виконують перевірку пропускної здатності кожної ділянки відпо­відно до розділу 2.5.1 даних методичних рекомендацій, визначаючи швидкість і наповнення з таблиць [14]. При цьому швидкість руху стічної рідини повинна бути не менше 0,7 м/с, а наповнення Н / d – не більше 0,6 м/с.

Якщо умова не виконується, то допускається на початкових ділянках збільшення ухилу, або передбачити проектом профілактичну промивку або про чистку цих ділянок при експлуатації.

Вибравши кінцевий ухил ділянок сітки, заповнюють графи 11, 12, 13.

Зменшення ухилу трубопроводу ділянках сітки (графа 14) дорівнює добутку ухилу на довжину ділянки відповідною

Глибину закладання випуску в початковий колодязь першої ділянки сітки приймають рівною мінімальній глибині закладання каналізаційної сітки.

Відмітка лотка труби ø 150 в початковому колодязі першої ділянки визначають згідно рис. 2 і записують в графу 17.

Рис. 2. Схема ділянки вводу сітки каналізації.

Потім визначають глибину закладання лотка труби в початковому колодязі (№ 1) як різницю (м) і записують у графу 19.

Відмітка лотка труби в кінці ділянки (графа 18) визначають відніманням від відмітки лотка початкового колодязя спаду ухилу h_l на відповідній ділянці. Відмітка лотка в кінці ділянки переписується на початок наступної ділянки і розрахунок продовжують для наступної ділянки аналогічно.

При значній глибині закладання міських каналізаційних сіток у контрольному колодязі передбачається перепад лотків труб.

2.6. Внутрішні водозливи

2.6.1. Сітки внутрішніх водозливів

Водозливні виїмки розміщують на покрівлі на відстані не більше 48 м одна від одної з врахуванням рельєфу і конструкції будівлі. На плоскій покрівлі і в одній площині встановлюється не менше двох водозливних виїмок; допускається встановлювати одну виїмку на кожну секцію житлового або громадського будинку.

Стояки прокладаються в опалювальних приміщеннях вздовж внутрішніх стін або колон; у житлових будівлях – у сходових клітках біля стін, не суміжних із житловими кімнатами.

У будівлях з великою площею покрівлі (наприклад, виробничі) встановлюються підвісні ділянки від виїмок до стін або підпільні сітки водозливів. При відсутності зовнішньої сітки дощової каналізації відводи дощової води з внутрішніх водозливів слід проектувати відкритими в лотки біля будівлі (на відмостку), передбачаючи на стояку всередині будівлі гідравлічний затвор з відводом води, що йде від танення снігу в зимовий період, в побутову каналізацію.

2.6.2. Розрахунок внутрішніх водозливів

Розрахунок базується на визначенні витрати дощової води з покрівель будівель, типів і діаметрів виїмок, стояків, підвісних ліній і випусків.

Розрахункову витрату дощової води Q (л/с) з водозбірної площадки визначають за формулою [1]

а) для покрівлі з ухилом до 1,5 % включно:

, (41)

б) для покрівель з ухилом понад 1,5 %:

, (42)

де S – водозбірна площа, включає додатково 30 % сумарної площі вертикальних стін, які примикають до покрівлі і перевищують її; q ₂₀ – інтенсивність дощу, л/с з 1 га (для даної місцевості, тривалістю 20 хв при періоді одноразового перевищення розрахункової інтенсивності, рівному 1 рік); q ₅ – інтенсивність дощу, л/с з 1 га (для даної місцевості, тривалістю 5 хв при періоді одноразового перевищення розрахункової інтенсивності, рівному 1 рік),

. (43)

Параметри q ₂₀ i n визначають по [3].

Розрахункову витрату дощової води на водозливний стояк не повинен перевищувати величину, вказану в табл. 10 [1], а на водозливну виїмку – паспортних даних прийнятого типу виїмки.

3. Оформлення курсової роботи