Назва розділу

Текст розділу розпочинається з абзацу після пропущеного рядка.

В разі необхідності розділи розбиваються на підрозділи. Вони нумеруються та мають свою назву. Номер підрозділу складається з двох цифр: з номера розділу та порядкового номера власне підрозділу. Новий підрозділ починається з абзацу після вільного рядка. Номер та назва підрозділу друкується шрифтом 14 кегль Times New Roman жирний маленькими буквами. Текст підрозділу друкується відразу за його назвою:

1.1. Назва підрозділу. Текст підрозділу.

Текст розділу не може починатися з назви підрозділів: їм має передувати коротенький вступ, де формулюється предмет дослідження у підрозділі та аргументується обрана структура підрозділу.

Підрозділи в разі необхідності поділяються на більш дрібні структурні одиниці. Вони нумеруються, їх номер складається з номера розділу, номера підрозділу та порядкового номера самої структурної одиниці. Її назва наводиться з абзацу без пропуску рядку і друкується курсивом.

1.1.1. Назва структурної одиниці підрозділу. Текст структурної одиниці.

Текст підрозділу не може починатися з назви більш дрібної структурної одиниці.

Кожен розділ (а для спеціалістів і магістрів в разі необхідності – й підрозділи) мають закінчуватися висновками, які логічно підсумовують розгляд матеріалу в кожному розділі та в цілому узгоджуються з перспективною метою роботи.

Посилання. Перелік посилань розміщується наприкінці вступу та кожного розділу випускної роботи. Від тексту розділу він відокремлюється вільним рядком, не має назви і друкується через один інтервал шрифтом Times New Roman звичайний, кегль 14. Перелік посилань складається за порядком згадування посилань у тексті розділу (у вступі та кожному розділі нумерація окрема).

При цьому в тексті в кінці речення наводиться лише номер посилання у вигляді верхнього індексу:

Текст речення в розділі¹. Текст наступного речення.

У переліку посилань посилання мають такий вигляд:

¹ Прізвище І.П. Назва монографії. – Одеса, 1998. – С. 15. (Звертаємо увагу, що вказівку на видавництво тут не наводять).

² Прізвище І.П. Назва статті // Назва збірки. – Одеса, 2004. – С. 511. (Звертаємо увагу, що крапка перед косими рисками не ставиться).

³ Прізвище І.П. Назва статті // Назва журналу. – 2010. – № 1. – С. 122-123.

⁴ Прізвище І.П. Назва роботи // повна інтернет - адреса, за якою постійно розміщена дана інформація

В разі повторного посилання на ту саму роботу, коли посилання йдуть поспіль:

⁴ Там само. – С. 128.

Якщо здійснюється посилання на одну й ту саму сторінку одної праці поспіль:

⁵ Там само.

В разі повторного посилання на будь-яку роботу:

⁶ Прізвище І.П. Вказ. пр. – С. 125.

За наявності у Переліку посилань кількох праць одного автора необхідно наводити назву праці щоразу, коли посилання не йдуть поспіль, опускаючи при цьому елементи бібліографічного описання з вказівкою міста та року видання:

⁷ Прізвище І.П. Назва монографії. – С. 125.

Якщо доцільним є посилання відразу на декілька робіт різних авторів або одного автора, в переліку посилань вони подаються або в алфавітному, або хронологічному порядку, який вважає доцільним автор роботи і відокремлюються крапкою з комою.

Зразок оформлення посилань у «Переліку посилань» див. у Додатку 2.

2.6. Висновки. Заключна частина роботи має бути спрямована на висвітлення основних результатів, отриманих в ході роботи над темою.

Основним завданням даного розділу є розв'язання основних завдань дослідження, які були сформульовані у вступі. Для цього слід підсумувати основні висновки, зроблені наприкінці кожного розділу роботи, та розглянути їх у світлі загальної мети дослідження.

Оскільки саме тут в акумульованому вигляді висвітлюються основні здобутки автора випускного твору в галузі обраного напрямку дослідження, у висновковій частині роботи слід уникати історіографічних нарисів та полеміки з іншими авторами.

Для магістрів доцільним вважається окреслення особистого внеску автора в розробку проблеми та наукової новизни отриманих висновків.

2.7. Список використаних джерел та літератури. Наводиться в кінці роботи і не входить до загальної кількості обсягу випускної роботи. Накопичені під час написання випускної роботи бібліографічні описи усіх вивчених джерел і літератури слід ретельно систематизувати й розташувати у певній послідовності за відповідними розділами.

Вивчені джерела у «Списку» поділяють, як правило, на опубліковані джерела та архівні матеріали. Опубліковані джерела можуть бути розподілені на: документи і матеріали, наративні (оповідні) джерела (мемуари, щоденники, листування і т. ін.); пресу тощо. Послідовність розміщення цих груп джерел між собою у «Списку», залежить від характеру обраної теми та їх значення для її висвітлення. Використану у випускній роботі літературу розташовують після джерел і, як правило, не підрозділяють на окремі структурні елементи. Опис кожної роботи починається з нового рядка з абзацу. Кожна частина «Списку» побудована за алфавітом і не нумерується.

У «Списку» подають повні бібліографічні дані про документ, які містять інформацію про автора, назву роботи, місце видання, назву видавництва, рік видання та повну кількість сторінок:

Прізвище І.П. Назва монографії. – К.: Вища школа, 1999. – 144 с.

Прізвище І.П. Назва статті // Назва журналу. – 1967. – № 3. – С.5-10.

Прізвище І.П. Назва статті // Назва збірки. – Одеса: Астропринт, 2000. – С.5-25.

У зв’язку з виникненням труднощів щодо оформлення у «Списку» праць, що зберігаються в електронному вигляді, наводимо кілька прикладів:

Алексин А., Гумилев Л. Каспий, климат и кочевники Евразии // Татарская

археология. – 1997. – No. 1. – С. 7-24. Постійна адреса роботи: http://www.tataroved.ru/publicat/ta_1.pdf

Бершадский В.Е. Кто такие арии? – http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-21788

Зеленко С.М. Итоги исследований подводно-археологической экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко на Черном море в 1997-99 гг. // Восточноевропейский археологический журнал. – 2000. – No. 3-4

(май-июнь). Постійна адреса роботи: http://archaeology.kiev.ua/journal/030500/zelenko.htm

Иванова С.В. Социальная структура населения ямной культуры Северо-Западного Причерноморья. – Одесса: Друк, 2001. – 244 с. Постійна адреса роботи: http://www.archaeology.ru/ONLINE/Ivanova/iv_index.html

Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти [Електронний ресурс]: за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України; ред. О.Г. Осауленко. – К.: CD-вид-во «Інфодиск», 2004. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – (Всеукр. перепис населення, 2001). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.

Шер Я.А. Археологическое образование в России: реальности и проблемы. – http://www.archaeology.ru/ONLINE/Sher/educ.html

Треба розпочинати список з літератури кириличного алфавіту, а потім – література іншими алфавітами.

Зразок оформлення списку джерел та літератури за окремими категоріями див. у Додатку 3.

2.8. Додатки до випускної роботи розміщують у кінці праці після висновків. Це можуть бути ілюстрації, карти, графіки, окремі рідкісні й найбільш важливі документи, що раніше не залучалися науковцями тощо. Нумерація сторінок у Додатках подається окремо, а якщо обсяг додатків завеликий, то їх переплітають окремою текою. Як правило, додатки не входять в загальний обсяг роботи.

Якщо додатки є результатом наукової творчості автора випускної роботи, визначають наукову новизну даного твору та особистий внесок автора в розробку даної проблеми, то вони входять до загального обсягу роботи.

У випадку, якщо ілюстративний та статистичний матеріал, наведений у додатках, запозичений з інших наукових джерел, додатки мають супроводжуватися переліком посилань.

За наявності додатків різного роду (таблиць, рисунків, карт тощо) вони групуються таким чином, щоб найповніше ілюструвати проблему, що розглядається. В такому випадку доцільним є створення переліку додатків із зазначенням сторінок, на яких вони розміщуються. Тоді додатки нумеруються у порядку їх розміщення.

Додатки мають бути узгоджені з основним текстом роботи та зі списком джерел й літератури.