Список використаних джерел. Кафедра фінансового менеджменту та б

ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

У М. МЕЛІТОПОЛІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кафедра фінансового менеджменту та банківської справи

Верещага В.М.

Нехай В.В.

Дзина М.А.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

для студентів

напрямку підготовки:0502 «Менеджмент»

спеціальності 7.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № _____ 5 _____

від _____ 25.12 ____2009 р.

Мелітополь

УДК 336(054)

М349

Верещага В.М., Нехай В.В., Дзина М.А. Методичні рекомендації до виконання та оформлення дипломних робіт для студентів напрямку підготовки:0502 «Менеджмент» спеціальності 7.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».– Мелітополь: ЕГФ ЗНУ, 2009. –43с.

Методичні рекомендації розроблено з метою роз’яснення вимог до змісту, завдань, а також порядку підготовки та захисту дипломної роботи зі спеціальності “менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”.

Рецензент: Ярова Л.Г. к.е.н., в.о. доцента кафедри фінансового менеджменту та банківської справи

Відповідальний за випуск Дзина М.А. ст. викладач

ЗМІСТ

ВСТУП.. 2

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 2

1.1.... Основні вимоги до дипломних робіт. 2

1.2. Керівництво дипломними роботами.. 2

2. ПОРЯДОК ВИБОРУ ТЕМИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.. 2

2.1. Вибір теми роботи.. 2

2.2. Пошук та відбір літератури за темою дослідження 2

3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ.. 2

3.1. Структура дипломної роботи.. 2

3.2. Титульний аркуш роботи.. 2

3.3. Завдання на дипломну роботу.. 2

3.4. Реферат. 2

3.5. Зміст. 2

3.6. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів 2

3.7. Вступ. 2

3.8. Основна частина. 2

3.9. Висновки. 2

3.10. Список використаних джерел. 2

3.11. Додатки. 2

4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.. 2

4.1. Загальні вимоги.. 2

4.2. Нумерація.. 2

4.3. Ілюстрації 2

4.4. Таблиці 2

4.5. Оформлення приміток.. 2

4.6. Формули.. 2

4.7. Наведення перерахувань.. 2

4.8. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела 2

4.9.... Оформлення списку використаних джерел 2

4.10. Додатки.. 2

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ РОБОТИ 2

5.1. Організація контролю за ходом виконання роботи 2

5.2. Нормоконтроль.. 2

5.3. Порядок надання відгуку на дипломну роботу 2

5.4. Рецензування дипломної роботи. 2

6. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ.. 2

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 2

Додаток А Тематика дипломних робіт. 2

Додаток Б Титульний аркуш дипломної роботи. 2

Додаток В Завдання на дипломну роботу. 2

Додаток Д Зразок оформлення реферату: 2

Додаток Е Зразок оформлення змісту. 2

Додаток Ж Приклад оформлення списку використаних джерел. 2

ВСТУП

Згідно з “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” (наказ Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161) індивідуальні завдання є однією із форм організації навчання у вищій школі, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Дипломні роботи є різновидами індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології.

Методичні рекомендації дають змогу студенту ознайомитись з процесом виконання та оформлення дипломної роботи, допомогти йому ретельно спланувати його роботу над науковим дослідженням. Значну увагу в цих рекомендаціях приділено оформленню звіту (дипломної роботи) про результати дослідження: докладно розглянуто зміст кожного структурного елементу звіту, а також наведені правила оформлення окремих елементів тексту звіту згідно з діючими стандартами.

Методичні рекомендації складені на підставі вимог ОКХ ОПП напряму підготовки 0502 менеджмент, спеціальності 7.050206 – менеджмент ЗЕД та стандарту ДСТУ3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення” та бюлетеня ВАК України, №6, 2007 р.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Основні вимоги до дипломних робіт

Дипломна робота - це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, що виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використанням придбаних студентом знань, навичок і здатностей зі спеціальних дисциплін. Вона передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань і практичних вмінь за фахом і застосуванням їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих і інших завдань.

Дипломна робота обсягом 75-90 машинописних сторінок виконується за тематикою завдань професійної діяльності за матеріалами реальної установи обов’язково з використанням комп`ютерних технологій, як інструменту дослідження.

До дипломних робіт пред'являються такі основні вимоги:

- актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки й перспективам розвитку відповідної сфери;

- вивчення й критичний аналіз періодичних видань по темі;

- вивчення й характеристика історії проблеми, яка досліджується і її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній області;

- чітка характеристика предмета, мети та методів дослідження, опис і аналіз проведених автором досліджень, експериментів;

- узагальнення результатів, їхнє обґрунтування, висновки й практичні рекомендації.

Дипломна робота як самостійне навчально-наукове дослідження може виявити рівень загальнонаукової і спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати отримані знання для вирішення конкретних проблем, схильність до аналізу й самостійного узагальнення матеріалу по темі дослідження.

Дипломна робота спеціаліста повинна мати закінчений характер по досліджуваній проблемі, глибокі висновки, узагальнення і пропозиції, містити елементи самостійного наукового пошуку, демонструвати спроможність студента до оволодіння сучасними методами науковихдосліджень у даній спеціальній області, а також уміння самостійного проведення наукових досліджень або їхньої частини.

Автори роботи повинні розглядати процеси, явища і факти сучасної ринкової економіки, організації діяльності підприємств з питань розподілу, перерозподілу і використання коштів, ресурсів організацій, або відповідних економічних відношень. Таким чином, кожна тема розкривається з обов'язковим використанням економічних методів аналізу.

Дипломна робота повинна містити в собі виконаний автором аналіз у виді розрахунків з доведенням отриманих результатів, аналітичних таблиць, графіків і діаграм із коментарями студента щодо виявлених чинників, чисельних значень показників організаційно-господарської діяльності, висновків за розділами, загальних висновків по роботі і пропозицій автора.

До кожної таблиці, графіку, діаграми автор роботи розміщує свій відповідний коментар, де необхідно відзначити:

1) приваблюючий до себе увагу факт аналізу: екстремальне значення показника, істотну зміну характеру перебігу процесу і т.п.;

2) дійсну або припустиму причину встановленого факту;

3) очікувані найбільш ймовірні наслідки факту;

4) необхідні адекватні дії суб'єкта (зміни в номенклатурі товарів, пошук нових ринків, розробку заходів щодо зниження витрат матеріалів і т.п.) У необхідних випадках автор роботи використовує вираження типу “на наш погляд”, “ на нашу думку” і т.п.

Роботи, що не містять економічного аналізу діяльності підприємства або організації, тобто роботи реферативного характеру, до захисту не допускаються.

До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану, пройшли виробничу практику, надали у встановлений строк дипломну роботу та позитивний відгук на неї.

Керівництво дипломними роботами здійснюється викладачами. Організація й контроль над процесом підготовки й захисту дипломних робіт покладають на завідувача кафедри.

Звичайно студентові надається право вибору теми дипломної роботи із числа визначених випускаючою кафедрою (додаток А). Студент може запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.

Тематика дипломних робіт щорічно коректується з урахуванням придбаного на кафедрі досвіду, побажань фахівців, рекомендацій Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

1.2. Керівництво дипломними роботами

Керівництво дипломними роботами доручають кваліфікованим викладачам (доцентам) вузу. Науковий керівник роботи призначається із:

- викладачів спеціалізованної кафедри;

- викладачів і співробітників інших кафедр факультету і університету;

- зовнішніх керівників з місця проходження практики або майбутнього працевлаштування з обов’язковим призначенням сокерівника або консультанта від спеціалізованої кафедри;

- спеціалістів (працівників підприємств та установ високої кваліфікації), працюючих в організаціях, діяльність яких пов’язана з зовнішньоекономічною діяльністю.

Керівник дипломної роботи зобов'язаний:

- консультувати дипломника при виборі теми дипломної роботи і її конкретизації стосовно до об'єкта дослідження;

- вчасно видати студентові затверджене завдання;

- дати студентові до початку дипломування рекомендації, визначивши обов'язкові вимоги до дипломної роботи за спеціальністю;

- не рідше одного разу на тиждень проводити консультації у спеціально призначений час як в процесі переддипломної практики, так і в період написання дипломної роботи;

- визначити терміни виконання і оформлення дипломної роботи;

- орієнтувати дипломника на прийняття передових і ефективних організаційно-економічних і технічних рішень;

- сприяти проведенню аналізу і систематизації вихідних даних;

- рекомендувати студентові основну і додаткову літературу й інші джерела з теми дипломної роботи;

- направляти роботу студента, залишаючи за ним право на ініціативу і самостійність у прийнятті рішень;

- фіксувати ступінь готовності роботи і відзначати відповідність обсягу виконаної роботи календарному плану;

- регулярно інформувати випускаючу кафедру про хід роботи дипломника;

- перевірити готову дипломну роботу, підписану студентом і консультантами; якщо робота виконана відповідно до поставлених вимог, підписати її і разом зі своїм відгуком подати на випускову кафедру.

Консультанти з відповідних питань призначаються з професорсько-викладацького складу університету.

Консультант зобов'язаний направляти роботу студента при розробленні основних рішень з відповідних розділів або питань роботи, регулярно фіксувати ступінь готовності цього розділу і за необхідністю інформувати керівника роботи. Консультант визначає лише загальний напрямок роботи з відповідного розділу дипломної роботи, допомагає з'ясувати питання, що не може вирішити дипломник. Консультації не повинні перетворюватися в спільну роботу студента і викладача над роботою.

З відповідних питань дипломної роботи студенти мають право консультуватися у будь-якого викладача і фахівців інших підприємств і організацій.

Керівник і консультанти дипломної роботи несуть відповідальність лише за прийняті в роботі принципові, основні рішення та установки.

2. ПОРЯДОК ВИБОРУ ТЕМИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

2.1. Вибір теми роботи

Дипломна робота виконується студентами 5-го курсу денної і 6-го заочної форм навчання.

Підготовчий етап роботи над дипломною роботою починається з вибору теми, її осмислення й обґрунтування.

Тема дипломної роботи формулюється науковим керівником і затверджується на засіданні кафедри та наказом ректора на початку навчального року. Допускається формулювання теми і завдання до дипломної роботи за місцем проходження практики, якщо робота відповідає напряму підготовки і може бути завершена в установлений термін.

Заява на закріплення теми дипломної роботи і наукового керівника подається на ім'я завідувача кафедри не пізніше 1 листопада поточного навчального року. Заява повинна бути підписана дипломником, його науковим керівником і подана лаборанту кафедри.

Тема дипломної роботи, науковий керівник закріплюються наказом по університету. Після цього зміна теми, зміна керівника не допускаються.

При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно враховувати, що між ними й темою дипломної роботи існують системні логічні зв'язки. Об'єктом дослідження є вся сукупність відносин різних аспектів теорії й практики науки, що служить джерелом необхідної інформації. Предмет дослідження - це тільки ті істотні зв'язки, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження буває вужче об'єкта дослідження.

Визначаючи об'єкт, варто знайти відповідь на питання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект вивчення, дає подання про зміст об'єкта дослідження, про те, які нові відносини, властивості, аспекти й функції об'єкта розкриваються. Інакше кажучи, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом - те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення.

2.2. Пошук та відбір літератури за темою дослідження

Виконання завдань дослідження неможливо без ознайомлення з основними літературними джерелами по дипломної роботи. З метою більше повного їхнього пошуку необхідно використати різні джерела: каталоги й картотеки кафедр і бібліотек вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек, бібліографічні покажчики, виноски та посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань, електронні каталоги бібліотек і та.ін.

Під час пошуку літературних джерел необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб конкретніше і точніше визначити напрямки та основні розділи свого дослідження.

Другий етап починається з вивчення літератури по темі дипломної роботи.

Аналізуючи видання, необхідно уважно стежити за ходом авторської думки, уміти відрізняти головні положення від доказів і ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірників складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи.

Чим ширше і різноманітніше буде коло джерел, якими студент користувався, тим більш істотною буде теоретична та практична значимість його дослідження.

3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ

3.1. Структура дипломної роботи

Дипломна робота повинна містити:

1. титульний аркуш (додаток Б);

2. завдання на дипломну роботу (додаток В);

3. реферат (додаток Д);

4. зміст (додаток Е);

5. перелік умовних позначень (при необхідності);

6. вступ;

7. основну частину;

8. висновки;

9. список використаних джерел (додаток Ж);

10. додатки (при необхідності).

3.2. Титульний аркуш роботи

Титульні аркуші дипломних робіт оформлюються згідно зразку, наведеному у додатку Б. На титульному аркуші завершеної та прошитої дипломної роботи повинні стояти підписи студента-дипломника, керівника дипломної роботи та завідуючого кафедрою. Дипломна робота не допускається до захисту, якщо на титульному аркуші відсутній хоча б один підпис.

3.3. Завдання на дипломну роботу

Завдання на дипломну роботу заповнюється студентом-дипломником разом з керівником дипломної роботи після затвердження теми дипломної роботи наказом ректора (додаток В). Заповнене завдання затверджується завідувачем кафедри.

Завдання є частиною дипломної роботи та включається до загальної нумерації сторінок (2 сторінка) дипломної роботи.

Усі пункти завдання повинні бути ретельно заповнені наступним чином:

- в пункті 1 зазначається повне найменування теми відповідно до наказу ректора, дата і номер наказу;

- в пункті 2 - дата завершення роботи студентом;

- в пункті 3 – вихідні дані по дипломуванню;

- в пункті 4 - короткий перелік питань, що підлягають розробленню по кожному з розділів дипломної роботи;

- в пункті 5 - перелік графічних матеріалів з усіх розділів роботи;

Зміни змісту пунктів 4 і 5 у процесі дипломування допускаються лише у виняткових випадках при погодженні з випусковою кафедрою, якщо при цьому підвищиться якість дипломної роботи або для цього маються інші поважні причини.

- в пункті 6 зазначаються прізвища та ініціали консультантів з окремих розділів дипломної роботи згідно з наказом ректора. До подання завдання на затвердження завідувачу кафедри воно повинно бути погоджене з кожним консультантом, що засвідчується їх підписами в пункті 6.

- в пункті 7 зазначається дата одержання студентом завдання.

При видачі завдання керівник дипломної роботи роз'ясняє весь комплекс робіт з теми, визначає орієнтовно обсяг і зміст кожного розділу, дає методичні вказівки щодо збору вихідних даних, рекомендації з використання спеціальної літератури і т.д.

3.4. Реферат

Реферат повинен містити короткий виклад сутності дипломної роботи, основні принципи вирішення поставлених задач і отримані результати.

Викладення матеріалу в рефераті повинно бути стислим і точним. Належить використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів.

Реферат складається українською мовою та повинен мати обсяг не більше однієї сторінки (додаток Д).

Зміст

Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін. (додаток Ж).

3.6. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Якщо в роботі вжита специфічна термінологія, маловідомі скорочення, символи і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, а справа – їх детальну розшифровку.

Якщо в роботі специфічна термінологія, скорочення, символи і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

3.7. Вступ

Розкриває сутність і стан розглянутого питання (задачі) та його значущість, обґрунтування доцільності роботи. У вступі подають загальну характеристику роботи в такій послідовності.

Актуальність теми: Шляхом критичного аналізу стану розглянутого питання (задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми.

Мета і завдання дослідження: формулюється мета, досягнення якої дозволяє цілком розкрити обрану тему, перелік необхідних і достатніх для цього завдань. Число завдань найчастіше не перевищує трьох - п’яти, тобто числа розділів роботи. Найменування теми, комплекс поставлених завдань, висновки і рекомендації повинні доповнювати один одного і бути логічно пов'язаними між собою.

У самому загальному випадку мета роботи - аналіз ефективності діяльності (функціонування) бази дослідження і розробка рекомендацій по її удосконаленню.

Об'єкт і предмет дослідження: як категорії наукового процесу вони співвідносяться між собою як ціле і частина. Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та вибрано для вивчення. Предмет дослідження розташовується в межах об'єкту. Основна увага автора спрямована на предмет дослідження, що і визначає зазначену на титульному аркуші тему роботи.

Приклад: по темі “Підвищення конкурентоспроможності суб’єкта ЗЕД на зовнішньому ринку” об'єктом дослідження є комплекс ринкових відносин суб’єкта ЗЕД формуючих його конкурентоспроможність в сучасних умовах з урахуванням чинників зовнішнього ринку, а предметом – динаміка (підвищення) конкурентоспроможності суб’єкта ЗЕД за рахунок організаційних перетворень. Об'єкт дослідження вибирають у рамках фаху, а предмет обмежують масштабами підприємства, галузі, регіону, країни. При ідентифікації предмету дослідження нерідко вдаються до вибору того або іншого суб'єкту економічних відношень, бази дослідження, різноманітних періодів часу для аналізу.

Базою дослідження повинно бути обране конкретне підприємство - суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності що функціонує в масштабах регіону або країни.

Нормативно-правова база: у хронологічній послідовності приводяться тільки найменування законів України, постанов Верховної Ради і Кабінету Міністрів, Указів Президента, галузевих актів, бібліографічний перелік яких розташовують наприкінці роботи.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності вибору саме цих методів.

В дослідженнях можуть використовуватись наступні методи:

- спостереження – це систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта.

- порівняння – це процес встановлення подібності та відмінностей предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам.

- вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру.

- експеримент – це такий метод вивчення об’єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

- абстрагування – відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника.

- аналіз та синтез. Аналіз - метод пізнання, який дає змогу поділяти предмети дослідження на складові частини. Синтез, навпаки, припускає з’єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

- індукція та дедукція. Дедукція як метод пізнання полягає у використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому.

- моделювання – метод, котрий ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, замінюють об’єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі поділяють на матеріальні та ідеальні. Матеріальні моделі втілюються у певному матеріалі – дереві, металі, склі і та.ін. Ідеальні моделі фіксуються в таких наочних елементах, як креслення, рисунок, схема, комп’ютерна програма тощо. Метод моделювання має таку структуру: постановка завдання; створення або вибір моделі; дослідження моделі, перенесення знань з моделі на оригінал.

- ідеалізація - це конструювання подумки об’єктів, які не існують насправді або практично не здійсненні.

- формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури у знаковій формі за допомогою штучних мов.

- аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якого деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

- історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей.

3.8. Основна частина

Основна частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів. Кожний розділ, пишеться заголовними буквами та починається з нової сторінки. Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати. До формулювання заголовків розділів і пунктів дипломної роботи висуваються такі основні вимоги: стислість, чіткість і синтаксична розмаїтість у побудові речень з перевагою простих; послідовне й точне відображення внутрішньої логіки змісту роботи.

Основна частина дипломної роботи, як правило, складається з трьох розділів.

У основній частині наводять:

1) огляд літературних джерел по темі, сучасний стан питання і вибір напрямку дослідження;

2) огляд і критичний аналіз існуючих методів дослідження;

3) обґрунтування вибору тієї або іншої методики дослідження;

4) застосування обраної методики аналізу стану і тенденцій розвитку (функціонування) бази дослідження;

5)узагальнення отриманих результатів і пропозицій по удосконаленню бази дослідження.

Перший розділ містить аналітичний огляд літератури і виклад існуючих методів дослідження з оцінками, коментарями студента.

У огляді варто описати основні етапи розвитку наукової думки по аналізованій проблемі і визначити коло невирішених питань, підкреслити актуальність проведення досліджень у цій області.

Далі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, приводять методи рішення завдань і їхньої порівняльної оцінки, викладають методику проведення аналізу в даній роботі.

Другий розділ повинен бути присвячений загальної характеристиці, аналізу основних техніко-економічних показників діяльності обраної бази дослідження, а також виконанню дослідження процесів в рамках теми і узагальненню отриманих результатів.

Другий розділ повинен містити в собі аналіз зібраної в ході переддипломної практики економічної інформації про діяльність підприємства в конкретній області економіки, організацію і планування виробництва, проведення необхідних розрахунків, узагальнення отриманих результатів і формулювання обґрунтованих висновків. Для одержання більш достовірних і обґрунтованих результатів і висновків аналіз повинен проводитися в динаміці за п'ять (5) років.

Третій розділ є прикладним і повинен містити конкретні практичні рекомендації, пропозиції і заходи, що мають на меті вибір реальних засобів оздоровлення економіки підприємства, стабілізації його фінансового положення на основі використання наявних резервів.

У розділі може бути запропонована та обґрунтована формалізована інтерпретація розвитку організаційних, виробничих і управлінських процесів, виходячи з діяльності підприємства на ринку. По розробленим пропозиціям повинна бути зроблена оцінка економічної ефективності (економічний ефект від впровадження).

3.9. Висновки

Кожний розділ завершується висновками.

Увисновкахформулюють результати розгляду проблеми і викладають основні теоретичні і практичні результати роботи, указують особистий внесок у вирішення завдань, пропонують рекомендації використання отриманих результатів.

3.10. Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати одним з таких способів: у порядку згадування їх у тексті або в алфавітному порядку. Не варто вводити до списку літератури праці, на які немає посилань у тексті роботи і які фактично не були використані, а також енциклопедії, довідники, науково-популярні книжки, газети. Допускається використовувати посилання на Internet-джерела та інші електронні ресурси.

Список використаних джерел до дипломної роботи повинен містити не менш ніж 35-40 джерел.

Зразок оформлення списку використаних джерел наведений у додатку Ж.

3.11. Додатки

Допоміжні або додаткові матеріали, що переобтяжують текст основної частини роботи, але потрібні для повноти її сприйняття, доцільно виносити в додатки. За змістом додатки можуть бути різноманітними і включати:

- проміжні розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- витяги із звітних матеріалів;

- виробничі плани та програми;

- протоколи і акти впровадження;

- інструкції і методики;

- допоміжні ілюстрації.

4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

4.1. Загальні вимоги

Обсяг дипломної роботи без додатків повинен складати від 75 до 90 сторінок. В тому числі:

1 розділ 20-25 стор.

2 розділ 30-35 стор.

3 розділ 25-30 стор.

Розмір підрозділу не менше 5 сторінок.

Робота повинна бути оформлена на аркушах білого паперу формату А4 (210´297) за допомогою комп’ютера у текстовому редакторі WORD. При оформленні тексту використовуються наступні параметри:

- шрифт Times New Roman Cyr;

- розмір шрифту - 14 пт;

- тип накреслення (стиль) – Звичайний;

- полуторний міжрядковий інтервал;

- вирівнювання тексту в абзацах – по ширині;

- абзацний відступ – 1,25 см.

Текст друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній та нижній – по 20 мм.

Вписувати в текст роботи окремі слова, формули, умовні знаки можна пастою або чорнилом тільки чорного кольору, при чому щільність вписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.

Друкарські помилки можна виправляти зафарбуванням білим коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту. Допускається наявність не більше двох виправлень на сторінці.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”. “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами з вирівнюванням по центру без абзацного відступу. Найменування розділів, підрозділів повинне бути коротким, чітким, розкривати їх зміст. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Переноси слів в заголовках розділів не дозволяються.

Відстань між заголовком розділу і текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам (2 полуторні інтервали). Відстань між заголовком підрозділу і текстом та між заголовком підрозділу і пункту (підпункту) повинна дорівнювати 1-2 інтервали (1 полуторний інтервал). Відстань між рядками заголовку, а також заголовком пункту (підпункту) і текстом така як і в усьому тексті.

Кожну структурну частину роботи (крім підрозділів, пунктів та підпунктів) треба починати з нової сторінки.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту та підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Приклад подання назви розділу та підрозділу:

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1. Загальне визначення конкурентоспроможності підприємств

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.

Текст дипломної роботи повинен бути коротким, точним, виключати різні тлумачення. Терміни і визначення повинні бути єдиними прийнятими в науковій літературі, відповідати встановленим стандартам. Якщо в тексті застосовуються специфічні скорочення, символи і терміни, то необхідно дати їм спеціальне пояснення. Не можна вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: "я спостерігав", "я вважаю", "мені здається", "на мою думку". Варто уникати в тексті частих повторень слів або словосполучень.

Прізвища, назви закладів, організацій, фірм та інші власні імена наводять на мові оригіналу. Дозволяється транслювати власні імена та наводити назви у перекладі на мову роботи з додаванням (при першому згадуванні) оригінальної назви.

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).

Дипломна робота переплітається або підшивається в папку.

4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №..

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, завданні до дипломної роботи, рефераті, змісті та переліку умовних позначень номер сторінки не ставлять (але ці сторінки враховують в загальний обсяг сторінок), на наступних сторінках (починаючи зі вступу) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Проте, всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином.

Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують в межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

4.3. Ілюстрації

Для пояснення і доповнення тексту в дипломній роботі може бути використаний різний ілюстративний матеріал. Важливо ретельно підібрати ілюстрації, керуючись при цьому такими вимогами: чи становлять вони самостійний інтерес, чи досить зрозумілі і наочні, чи немає в них зайвої інформації, чи відповідають позначення прийнятим у тексті, в інших ілюстраціях і в графічній частині.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (відстань між текстом та ілюстрацією з підписом складає один інтервал). Якщо ж вони мають допоміжний характер, то їх доцільно розміщати в додатках. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрацію або таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог законодавства про авторські права.

Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації в розділі, між якими ставиться крапка. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

- порядковий номер ілюстрації, що зазначається без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст з короткою характеристикою зображеного;

- експлікацію (за необхідністю), що будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, і супроводжують їх текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Ілюстрації та підписи до них вирівнюються за центром відносно берегів сторінки (без абзацного відступу), якщо підпис містить експлікацію, то вона розміщується у стовпчик під заголовком ілюстрації.

Приклад:

Рис. 1.24. Модель стратегії підприємства:

1 – блок добіру інформації;

2 – блок аналізу зовнішньої інформації;

3 – блок аналізу альтернатив;

4 – блок прийняття рішень.

Кожна ілюстрація має відповідати тексту. На всі ілюстрації розміщені в роботі повинні бути надані посилання у тексті. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. Посилання на ілюстрації оформлюються у вигляді виразу у круглих дужках “(рис.3.1)” або звороту типу: «…як це видно з рис. 3.1», або «… як це показано на рис. 3.1»

4.4. Таблиці

Цифровий матеріал повинен, як правило, оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, розміщену над таблицею. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву таблиці і саму таблицю вирівнюють за центром відносно берегів сторінки без абзацного відступу.

Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення з заголовком і з великих, якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують після першого згадування в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому згадуванні його замінюють словами “Те саме”, а далі лапками. Не слід ставити лапки замість цифр, марок, знаків, символів, які повторюються. Якщо дані в якому-небудь рядку таблиці не надаються, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Після номера крапка не ставиться.

При переносі частини таблиці на інший аркуш пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”. Назву таблиці не повторюють.

На всі таблиці розміщенні в роботі повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «… в табл. 1.2». У повторних посилання вживають слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3»

Таблиця (номер)

Назва таблиці

4.5. Оформлення приміток

Примітки до тексту і таблиць нумерують послідовно в межах однієї сторінки, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

3. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

4.6. Формули

Формули нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу та порядкового номера формули, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Громіздкі, а також нумеровані формули розміщують в окремих рядках. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують безпосередньо в текст.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів подають безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і коефіцієнта подають з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Приклад:

, (1.2)

де - середньодобовий вантажооборот по заводу в цілому, т/д;

- квартальний вантажооборот, т/кв.;

– кількість робочих днів у кварталі.

Вище і нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщують в один рядок, його слід перенести після знаку (=), або після знаків (+), (-), (:), (´).

Нумерують лише ті формули, на які є посилання в тексті. Номер ставиться біля правого берега сторінки. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять на наступний нижче. Номер формули при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених в окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і направлене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

4.7. Наведення перерахувань

Перерахування повинні бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перерахування (переліки) можуть складатися як з закінчених, так і не закінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Є два варіанти оформлення таких фраз.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків в середині), які пишуть в підбор з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад:

Турбіни розділяють на три види: 1) активні, 2) реактивні і 3) комбіновані.

Другий варіант: перерахування складаються з розгорнутих фраз із власними розділовими знаками. Тут частини перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюють один від одного крапкою з комою. Наприклад:

Новий верстат відрізняється від старого:

а) наявністю щита, який є екраном;

б) великою швидкістю обертання;

в) кращою ізоляцією електропроводки, розподільчих щитів і пульта управління.

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаючи з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад:

За принципом дії автомобільні та мотоциклетні двигуни поділяються на дві основні групи:

1. Карбюраторні двигуни. До їх числа належать двигуни автомашин і двигуни мотоциклів.

2. Дизельні двигуни. Це насамперед двигуни важких вантажних автомобілів, що працюють на дизельному пальному.

При оформленні багаторівневих перерахувань перед кожною позицією першого рівня деталізації переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (-).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад
В організації є:

а) склад:

1) матеріалів;

2) готової продукції;

б) відділ реалізації.

4.8. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Посилання в тексті роботи на слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “…у працях [1-7]…”.

При цитуванні текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення і перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Кожна цитата супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні слід бути гранично точним у викладенні думок автора і давати відповідні посилання на джерело.

4.9. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщається після висновку. У перелік літератури вносяться лише ті матеріали, що були використані при виконанні роботи.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків цілком без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.д. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Приклади оформлення бібліографічного запису в списку джерел, що наводяться в дипломній роботі, подані в додатку Ж.

Джерела можна розміщувати одним з таких способів: у порядку появи посилань у тексті, за абеткою прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

4.10. Додатки

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово ”Додаток ___” і велика літера, що означає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка, наприклад: А.2 – другий розділ додатку А.

Ілюстрації, таблиці і формули нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис. Д.1.

При використанні посилань на додатки у тексті роботи у круглих дужках вказують назву додатку або ту його частину на котру посилаються. Наприклад: «(додаток А)» або «(рис. А.2)».

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

5.1. Організація контролю за ходом виконання роботи

Виконання дипломної роботи організується згідно графіка, затвердженого кафедрою. Він включає всі етапи виконання дипломної роботи і розробляється одночасно із завданням. Графік складається таким чином, щоб основне навантаження припадало на перші два місяці дипломування.

За ходом виконання дипломної роботи здійснюється регулярний і оперативний контроль. Регулярний контроль здійснює керівник роботи. Не рідше одного разу на тиждень дипломник зобов'язаний звітувати про виконану роботу перед своїм керівником.

Оперативний контроль проводиться випусковою кафедрою.

Для своєчасного виконання окремих розділів роботи, а також для усунення можливих недоліків випускова кафедра три рази за весь термін виконання дипломної роботи проводить перевірку ступеня готовності робіт, дотримання графіку. Дати перевірок встановлюються до початку дипломування. У дні перевірок дипломник повинен подати на кафедру всі наявні матеріали з роботи (чернетки розрахунків, чистовий матеріал дипломної роботи).

Перевірка готовності дипломних робіт здійснюється викладачами кафедри, призначеними завідувачем. Результати перевірки розглядаються на засіданні кафедри.

У випадку відставання від графіка дипломник повинен подати на кафедру письмове пояснення причин відставання з візою керівника роботи. Дипломники, що відстають від наміченого графіка або не з'явилися на чергову перевірку, вважаються такими, що не встигають, і до них можуть бути застосовані відповідні заходи адміністративного впливу, включаючи відрахування з університету.

На останню перевірку, що проводиться за місяць до початку роботи ДЕК, студент повинен подати цілком виконану, але не зшиту дипломну роботу і весь графічний матеріал. За результатами перевірки складається розклад захисту.

5.2. Нормоконтроль

Нормоконтролеру дипломних робіт представляється належним чином оформлена і зшита дипломна робота. Основна мета нормоконтролю дипломних робіт – підвищення якості підготовки спеціалістів з профілю підготовки випускаючої кафедри.

Основні обов’язки нормоконтролера:

- перевірка в дипломних роботах дотримання норм і вимог, установлених в стандартній і другій нормативно-технічній документації;

- перевірка правильності оформлення роботи;

- перевірка в розроблених об’єктах дипломної роботи високого рівня стандартизації, уніфікації і типізації на основі типових проектів;

- установлення відповідності дипломної роботи індивідуальному завданню;

- проведення аналізу виявлених при нормоконтролі помилок;

- інформування дипломників і керівників дипломних робіт про виявлені помилки.

При перевірці дипломних робіт перевіряються:

- відповідність позначень установленій системі позначень конструкторських документів;

- комплектність документації;

- правильність виконання основних надписів;

- правильність застосованих скорочених слів;

- наявність і правильність посилань на стандарти;

- правильність оформлення таблиць, схем, ілюстрацій, додатків;

- відповідність стандартів до текстових конструкторських документів (ДСТУ 2.105-79, ДСТУ.106-68);

- відповідальність показників і розрахункових величин нормативним даним.

Нормоконтроль являється останнім етапом розробки документації дипломної роботи і здійснюється перед його попереднім захистом на кафедрі перед робочою комісією.

5.3. Порядок надання відгуку на дипломну роботу

Закінчена дипломна робота, підписана студентом і консультантами, подається керівнику роботи. Після перегляду і схвалення робота підписується керівником і разом з письмовим відгуком передається на випускову кафедру.

Відгук наукового керівника дипломної роботи друкується у довільній формі. У ньому відзначається:

- актуальність теми;

- наукове й практичне значення роботи;

- рівень підготовки дипломника до виконання професійних обов'язків;

- ступінь самостійності при виконанні дипломної роботи;

- новизна розглянутих питань і оригінальність їхнього рішення;

- уміння користуватися науковою літературою;

- ступінь оволодіння методами дослідження;

- повнота і якість розробки теми;

- логічність, послідовність, аргументованість, літературна грамотність викладу матеріалу;

- можливість практичного застосування дипломної роботи або окремих її частин;

- висновок про те, якою мірою робота відповідає пропонованим вимогам.

Завершується відгук загальними висновками, оцінкою роботи і думкою про можливості присвоєння дипломникові певної кваліфікації.

5.4. Рецензування дипломної роботи

Дипломна робота, допущена до захисту, направляється кафедрою на рецензування. Підбір рецензентів здійснюється випусковою кафедрою з числа викладачів і наукових співробітників інших вузів, висококваліфікованих фахівців підприємств і організацій, що мають відповідну вищу освіту.

Одному рецензентові не рекомендується доручати рецензування більше восьми робіт.

Рецензент подає на випускову кафедру письмову рецензію у термін, що зазначений у направленні, але не менше ніж за 10 днів до захисту роботи. У рецензії повинно бути відбито:

- відповідність виконаної роботи завданню на дипломну роботу, правильність поставлення питання, актуальність теми;

- використання останніх досягнень науково - технічного прогресу;

- відповідність обсягу виконаної роботи вимогам, поставленим до дипломних робіт;

- оригінальність, новизна і обґрунтованість проектних рішень;

- можливість практичного використання отриманих результатів;

- якість і старанність розробки і оформлення роботи, уміння грамотно і логічно викладати свої думки;

- спірні і слабкі сторони проектних рішень, недоліки роботи.

Завершується рецензія загальними висновками, оцінкою роботи і думкою про можливості присвоєння дипломникові певної кваліфікації. Підпис рецензента повинен бути завірений в організації, де він працює.

Дипломник має право ознайомитися з рецензією і підготувати відповідь на зауваження, що містяться в ній. Внесення будь-яких виправлень у дипломну роботу після рецензії не допускається.

Далі дипломна робота із рецензією направляється для захисту на ДЕК.

Безпосередньо перед захистом роботи студент зобов'язаний перевірити наявність підписів, правильність оформлення титульного аркуша роботи, правильність оформлення документів, що подаються в ДЕК (, відгук керівника з характеристикою роботи студента, рецензії, та ін.).

6. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ

Захист дипломної роботи проводиться відповідно графіку та відбувається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії і регламентується "Положенням про організації навчального процесу у вищих навчальних закладах".

До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану. Списки студентів, допущених до захисту дипломних робіт, надаються в державну комісію деканом факультету.

Державної комісії перед захистом дипломних робіт декан факультету надає наступні документи:

- відомості про виконання студентами навчального плану і отримані ними оцінки;

- відгук керівника на дипломну роботу;

- рецензія на дипломну роботу фахівця відповідної кваліфікації й профілю.

Державній комісії можуть бути представлені також матеріали, які характеризують наукову й практичну цінність виконаної роботи: друковані статті по темі роботи, документи, які підтверджують практичне застосування роботи; макети, таблиці, схеми й т.п.

Не пізніше ніж за місяць до захисту дипломних робіт випускова кафедра доводить до загального відома розклад роботи ДЕК, погоджений з головою комісії і затверджений проректором з навчальної роботи.

До початку роботи ДЕК випускова кафедра повинна ознайомити студентів з порядком захисту дипломних робіт, з положенням про державні екзаменаційні комісії вузів і інструкціями з підготовки дипломних робіт у вузах.

Захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні ДЕК. Вона може проводитися як в університеті, так і на підприємствах, в установах і організаціях, для яких тематика робіт, що захищаються, має науковий або практичний інтерес.

Процедура захисту повинна проходити відповідно до вказівок №83-5/1259 від 29.12.93 Міністерства освіти і науки України "Рекомендації про порядок створення, організації і роботи державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України".

Процедура захисту включає:

- доповідь студента про зміст роботи;

- питання до автора;

- оголошення відгуку наукового керівника або його виступ;

- відповіді студента на питання осіб, що є присутніми на захисті;

- заключне слово студента;

- рішення комісії про оцінку роботи.

Результати захисту дипломної роботи оцінюються за 4-бальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно" або "незадовільно") з урахуванням якості виконання роботи та рівня захисту.

Оцінка по дипломній роботі виставляється на закритому засіданні ДЕК і оголошується її головою студентові й всім присутнім на відкритому засіданні. Захист дипломної роботи проводиться перед Державною екзаменаційною комісією (ДЕК), що працює протягом календарного року. Результати захисту оголошуються в той самий день після оформлення протоколів засідань ДЕК. Рішення про оцінку захисту дипломної роботи, а також про присвоєння студентові-дипломнику відповідної кваліфікації і видачі диплому приймається комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням. Після закінчення кожного засідання голова ДЕК оголошує результати захисту.

У випадку незадовільної оцінки захисту дипломної роботи ДЕК вирішує, чи може студент представити до повторного захисту цю саму, але доопрацьовану роботу, або він повинен розробити нову тему, запропоновану випусковою кафедрою.

Студент, що не захистив дипломну роботу, допускається до повторного захисту у встановленому законом порядку.

Після захисту дипломна робота у повному обсязі здається на кафедру, яка випускає.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ