Методичні вказівки 3 страница. Складові фонду додаткової заробітної плати затверджуються і змінюються у законодавчому порядку

Складові фонду додаткової заробітної плати затверджуються і змінюються у законодавчому порядку.

В плануванні додаткова заробітна плата може визначатися у відсотках до основної заробітної плати. У даній курсовій роботі величина цього відсотка в середньому може бути прийнята:

для відрядників – 30%;

для погодинників – 20%;

для службовців – 20%.

Відрахування на соціальні заходи встановлюються у відсотках до суми основної та додаткової заробітної плати, у розмірі, який затверджується щорічним бюджетом України і змінюється у кожному бюджетному році і різниться за галузями. На 2009 рік бюджетом передбачено відрахування на соціальні заходи у розмірі 38,64. Цей норматив підлягає коригуванню у кожному році за даними затвердженого бюджету. Дані слід отримати з джерел масової інформації або за вказівкою керівника.

Слід зазначити, що найчастіше при затвердженні бюджету змінюються по галузях відрахування на загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків (наприклад, в машинобудуванні у 2009 році – 2,44%, цей процент відрахувань визначається в залежності від класу професійного ризику який для цієї галузі визначено як клас 53). Відомість розрахунку фондів зарплати праці наведена в табл. 2.8 - для робітників-відрядників, у табл. 2.9 - для робітників-погодинників.

Таблиця 2.8

Розрахунок фонду оплати праці робітників-відрядників

Професія	Чисельність за річним планом	Трудомісткість Ті / Ноі	Розряд робітників	Годинна тарифна ставка, грн.	Фонд відрядної з/п по тарифу, тис. грн.	Додаткова з/п, тис. грн.	Разом ФОП, тис. грн.	Відрахування на соц. заходи, тис. грн.
(3х5)	(% від 6)	(6+7)	(% від 8)
РАЗОМ:

В цій курсовій роботі прийнято, що праця робітників основного виробництва оплачується виключно за відрядною системою, що на практиці відбувається не завжди. У той же час, обслуговуючий персонал отримує заробітну плату головним чином за погодинною системою оплати, конкретні види якої підприємство обирає самостійно.

Розрахунок фонду погодинної оплати праці робітників, що входить до витрат на утримання та експлуатацію обладнання виконується за припущенням, що дійсний річний фонд часу для усіх категорій робітників з погодинною оплатою складає 1860 годин.

На практиці цей час різниться головним чином за умовами праці та тривалістю щорічної відпустки. Дане припущення слугує для спрощення розрахунків у курсовій роботі, так само, як і припущення щодо того, що усі основні робітники працюють за відрядною системою оплати.

Таблиця 2.9

Фонд погодинної оплати праці робітників, яка входить до витрат на утримання та експлуатацію обладнання

Професія	Чисельність по річному плану	Дійсний річний фонд часу	Розряд робітників	Годинна тарифна ставка, грн.	Фонд з/п по тарифу, тис. грн., (4х6)	Додаткова з/п, тис. грн., (% від 7)	Разом ФОП, тис. грн., (7+8)	Відрахування на соц. заходи, тис. грн., (% від 9)
одного робітника	всіх робітників
Персоналу, що обслуговує основне технологічне обладнання
Наладчиків
Ремонтників
Усього:		-		-	-
Персоналу, що обслуговує підйомно-транспортне обладнання
Крановиків
Стропальників
Водіїв
Усього:		-		-	-
РАЗОМ:		-		-	-

Заробітна плата службовців, комірників, комплектувальників та роздавальників інструменту є складовою загальновиробничих витрат цеху і за сумою витрат по відповідним категоріям працюючих (табл. 2.10 – 2.11) заноситься до таблиці 2.14 за статтею 4.1. Слід зазначити, що заробітна плата управлінського персоналу, який відноситься до категорії «службовці», враховується окремо за статтею 1.1 таблиці 2.14 – витрати на управління виробництвом. Ці витрати можуть вміщувати витрати на зв'язок, машинний час ЕОМ тощо, але в курсовій роботі вони умовно прийняті рівними 0, так само, як витрати на відрядження.

Таблиця 2.10

Фонд погодинної оплати праці робітників, яка входить до загальновиробничих витрат

Професія	Чисельність по нормативу	Дійсний річний фонд часу	Розряд робітників	Годинна тарифна ставка, грн.	Фонд з/п по тарифу, тис. грн., (4х6)	Додаткова з/п, тис. грн., (% від 7)	Разом ФОП, тис. грн., (7+8)	Відрахування на соц. заходи, тис. грн., (% від 9)
одного робітника	всіх робітників
Персоналу, що виконує загальні обслуговуючі процеси
Комірників
Роздавальників інструменту
Комплектувальників
Усього:		-		-	-

Фонд оплати праці службовців розраховується множенням суми місячних окладів за штатним розкладом на 12 місяців. У розрахунку також ураховують додаткову заробітну плату. Розрахунок виконується за формою табл. 2.11.

Таблиця 2.11

Фонд оплати праці службовців, як складової загальновиробничих витрат

Посада	Кількість штатних робітників, чол.	Оклад, грн.	Фонд заробітної плати за окладами (2×3)	Додаткова з/п (% від 4)	Річний ФОП., тис. грн., (4+5)×12	Відрахування на соц. заходи, (% від 6)
Службовців всього
У т.ч. керівників

Результати розрахунку фонду заробітної плати по всіх категоріях працюючих зводяться у відомість табл. 2.12.

Слід відзначити, що на цей час крім окладної системи оплати праці службовців може використовуватись безтарифна система, за якою до мінімальної заробітної плати усіх категорій працюючих застосовується певний коефіцієнт. Для керівників та фахівців високої кваліфікації (або за унікальністю професій) можуть застосовуватись контрактні системи оплати, які в цій роботі не розглядаються.

Таблиця 2.12

Зведена відомість річного фонду заробітної плати

Категорія працюючих	Чисельність	Фонд оплати праці, тис. грн.	Середній місячний рівень з/п, грн.
Основні робітники
Допоміжні робітники
Службовці, у т. ч.: керівники фахівці інші службовці
РАЗОМ по цеху:

2.5. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

Номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування загалом по підприємству регулюється законодавством та може відрізнятися від складу витрат за даною статтею відносно окремого цеху підприємства, для якого перелік найбільш вагомих статей встановлює само підприємство. Так, наприклад, для цеху відсутня стаття витрат на орендні платежі, які виконуються на рівні підприємства. Номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування окремого цеху й порядок їх визначення для даної курсової роботи наведені в табл. 2.13.

Розрахунок витрат енергоносіїв до табл. 2.13.

Стаття 2.5. Витрати на електроенергію для живлення верстатів та підйомно-транспортного обладнання визначаються на підставі видатку рухової енергії й вартості однієї кВт/г.

Слід зазначити, що термічне обладнання не входить до цього переліку, оскільки витрати енергії для нагріву враховуються за статтею «паливо та енергія на технологічні цілі».

Дійсний річний фонд часу роботи для кожної одиниці металорізального та підйомно-транспортного обладнання приймається згідно таблиці 1.1.

Коефіцієнт завантаження у часі для металорізального обладнання приймається згідно розрахункам, зведеним у таблицю 1.2. Для підйомно-транспортного обладнання коефіцієнт завантаження у часі приймається за укрупненим нормативом Кз_j = 0,85.

Коефіцієнти попиту для електродвигунів у даному типі виробництва:

металорізальні верстати - 0,20;

крани й тельфери - 0,15;

Встановлена потужність для кожної одиниці обладнання наведена в таблиці 1.3 «Титульний список обладнання».

Розрахунок витрат на електроенергію для живлення верстатів та підйомно-транспортного обладнання виконуються окремо за формулою 2.8.

Таблиця 2.13

Витрати на утримання й експлуатацію обладнання

Стаття витрат і її зміст	Сума, тис. грн.	Норматив або спосіб визначення витрат
1. Амортизація: устаткування транспортних засобів інструментів і пристосувань виробничого інвентарю		З розрахунку табл.1.5
2. Витрати на експлуатацію устаткування (технічний огляд і обслуговування).
2.1. Вартість допоміжних матеріалів для підтримки встаткування в робочому стані		500 грн. у рік на одиницю устаткування *
2.2. Знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів і устроїв (не цільового призначення)		30% вартості інструментів (табл. 1.5)
2.3. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення		12% від суми основної та додаткової заробітної плати основних робітників (табл. 2.8)
2.4. Витрати на оплату праці (з нарахуваннями) персоналу, що обслуговує технологічне обладнання		табл. 2.9
2.5. Вартість використання енергоносіїв для живлення технологічного та підйомно-транспортного устаткування		розрахунок витрат енергоносіїв до табл. 2.13
3. Витрати на проведення ремонту устаткування й транспортних засобів		5% від первісної вартості устаткування та транспортних засобів (табл. 1.5)
4. Утримання цехового транспорту
4.1. Витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує підйомно-транспортне обладнання		табл. 2.9.
4.2. Вартість допоміжних матеріалів для експлуатації транспортних засобів (авто- і електрокарів)		20% від первісної вартості авто- і електрокарів
5. Інші видатки		5% від фонду оплати праці основних робітників
РАЗОМ:

Річний видаток електроенергії:

(2.8)

де Ре - річні сумарні витрати електроенергії для металорізального та підйомно-транспортного обладнання, кВт/год.;

Фд_пт, Фд_мр – дійсний річний фонд часу роботи кожної одиниці підйомно-транспортного та металорізального обладнання відповідно, год. (табл. 1.1).

Кп_пт, Кп_мр – коефіцієнт попиту для підйомно-транспортного та металорізального обладнання відповідно, що враховує недовантаження по потужності й допоміжний час;

Кз_пт – коефіцієнт завантаження підйомно-транспортного устаткування в часі;

К – загальна кількість підйомно-транспортного обладнання;

j – поточний номер кожної одиниці підйомно-транспортного обладнання у їх загальному переліку;

Ну_j – встановлена потужність кожної одиниці підйомно-транспортного обладнання, кВт (табл. 1.3, стовпчик 3);

Кз_і – коефіцієнт завантаження металорізального обладнання на і-тій операції технологічного процесу (табл. 1.2, стовпчик 8);

Ну_і – встановлена сумарна потужність металорізального обладнання на і-тій операції (табл. 1.3, стовпчик 4).

2.6. Визначення загальновиробничих витрат.

Номенклатура статей загальновиробничих видатків, їх зміст та порядок визначення наведені в табл. 2.14.

Витрати, пов'язані з керуванням виробництвом згідно затвердженої офіціальної методики з калькулювання собівартості витрат вміщують крім заробітної плати керівників витрати на відрядження, придбання обчислювальної техніки, на придбання спеціалізованої літератури тощо. В цій курсовій роботі розглядаються не усі витрати підприємства, а лише витрати на управління цехом, тому враховуються лише оплата цехового керівництва та для спрощення розрахунків пункти 1.2., 1.3. статті 1 дорівнюється 0.

Дані щодо річної суми амортизації ОВФ заносяться до таблиці згідно розрахунків, виконаних у попередніх розділах.

Амортизація нематеріальних активів враховується за даними таблиці 1.5.

Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології та організації виробництва враховуються за укрупненим нормативом.

Витрати на обслуговування виробничих процесів за даною курсовою роботою включаються лише за основними позиціями, такими як витрати на оплату праці цехового персоналу (без керівників), табл. 2.10, 2.11.

Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва, контролем якості технологічних процесів враховують також витрати на забезпечення якості

Таблиця 2.14

Загальновиробничі витрати

Стаття витрат і її зміст	Сума, тис. грн.	Норматив або спосіб визначення витрат
1. Витрати, пов'язані з керуванням виробництвом
1.1. Витрати на оплату праці працівників апарата керування цеху (з нарахуваннями на зарплату)		табл. 2.11, стовпчик 6 + 7
1.2. Витрати на зв'язок, ЕОМ тощо	-	-
1.3. Витрати, пов'язані з оплатою службових відряджень	-	-
2. Амортизаційні відрахування ОВФ
2.1. Амортизація виробничих і побутових приміщень		табл. 1.5
2.2. Амортизація господарського інвентарю цеху		табл. 1.5
3. Амортизаційні відрахування на нематеріальні активи		табл. 1.5
4. Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології та організації виробництва		5% від фонду оплати праці основних і допоміжних робітників (табл. 2.12)
5. Витрати на обслуговування виробничого процесу
5.1. Витрати на оплату праці (з нарахуваннями): фахівців, службовців (крім керівників), молодшого обслуговуючого персоналу й іншого цехового персоналу		табл. 2.10, стовп. 9 + 10, табл. 2.11, стовп. 6 + 7
5.2. Витрати на проведення поточного ремонту й утримування цехового приміщення та його оснащення		3% від сумарної вартості виробничих та побутових приміщень цеху (табл. 1.5)
5.3. Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва, контролем якості технологічних процесів		30% від суми основної та додаткової заробітної плати основних робітників (табл. 2.8, стовп. 8)
6. Витрати, пов'язані із забезпеченням техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних і інших спеціальних вимог		3% від фонду оплати праці основних і допоміжних робітників (табл. 2.12)
7. Інші видатки (витрати по раціоналізації, пожежної й сторожової охороні тощо)		5% від фонду оплати праці працюючих (табл. 2.12)
РАЗОМ:

продукції, утримання та експлуатацію усіх основних фондів загальновиробничого призначення (розподільче та силове обладнання, лічильники, засоби вентиляції тощо).

Витрати на безпеку праці та інші видатки приймаються за укрупненим нормативом від заробітної плати за певними категоріями працюючих.

3. Калькулювання собівартості продукції за статтями витрат та встановлення планової ціни.

Виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво утворять виробничу собівартість продукції. Перелік включених у собівартість поточних витрат наведений у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Планова калькуляція собівартості одиниці продукції (виробу за варіантом)

Шифр рядка	Найменування статей калькуляції	Витрати на одиницю, грн.	Питома вага витрат, %
	Сировина та матеріали
	Зворотні відходи (віднімаються)
	Паливо та енергія на технологічні цілі
	Основна заробітна плата основних робітників
	Додаткова заробітна плата
	Відрахування на соціальні заходи
	Витрати на утримання й експлуатацію устаткування
	Загальновиробничі витрати
	Втрати внаслідок технічно неминучого браку (1% від 04+05 ряд)
	Виробнича собівартість
	Адміністративні витрати (15% від 10 ряд)
	Витрати на збут (5% від 10 ряд)
	Повна собівартість

За плановими розрахунками калькуляція може складатися виходячи з витрат на одиницю продукції за нормами та нормативами з подальшим визначенням сумарної собівартості річного випуску продукції. В цій курсовій роботі попередньо визначалися річні обсяги витрат, які для складання калькуляції потрібно поділити на завдану річну програму виробництва деталі.

Слід додати, що на даному етапі необхідно виконати перевірку відповідності одиниць виміру та приведення їх до співставного вигляду, переводячи тис. грн. в гривні, оскільки цифри проміжних таблиць можуть бути як у гривнях так і у тисячах.

Розмір адміністративних витрат та витрат на збут приймається за середніми даними по підприємству в цілому, оскільки на рівні цеху дані витрати не формуються. Втрати внаслідок технічно неминучого браку в цій роботі приймаються на рівні 1% від заробітної плати чисто умовно, оскільки на практиці залежать не від заробітної плати, а від рівня технології, і можуть бути або повністю відсутні, або приймаються за відсотком відбраківки виробів за їх повною собівартістю.

На основі планової калькуляції собівартості одиниці продукції (табл. 3.1) на підприємстві встановлюється планова ціна (Ц).

Якщо витрати підприємства на виробництво та реалізацію значно відрізняються від середніх за галуззю для даної продукції, у якості планової ціни приймається середня за ринком даної продукції і визначається її рентабельність згідно визначеному вище рівню витрат. У цьому випадку може прийматися рішення щодо доцільності виготовлення даної продукції, оскільки рентабельність може виявитись негативною.

Якщо повна собівартість продукції (С) знаходяться на рівні середньої за галуззю, планову ціну можна встановлювати згідно сформованих витрат (табл. 3.1) та середнього за галуззю рівня рентабельності (Кр) даної продукції:

Ц = С × Кр (3.1)

Керівник роботи у першому випадку надає за варіантом розмір ринкової ціни, за другим – рівень коефіцієнту рентабельності за варіантом. Якщо керівник роботи не надає індивідуального завдання за варіантом, для всіх варіантів приймається коефіцієнт рентабельності Кр = 1,3.

Для розрахунку відпускної ціни (Цв) приймаємо планову ціну, визначену вище та податок на додану вартість у розмірі 20% від планової ціни:

Цв = Ц + ПДВ, (3.2)

де ПДВ – податок на додану вартість.

4. Розрахунок розміру обігових коштів та авансованого капіталу.

Розрахунок розміру обігових коштів у загальному випадку базується на визначенні загального розміру річних поточних витрат, тривалості виробничого циклу та часу повернення грошових коштів із сфери обертання. В цій курсовій роботі таке завдання не ставиться, тому одразу встановлюється тривалість одного обороту як величини середньої для даного типу виробництва та довжини виробничого циклу нескладних виробів у розмірі 1 кварталу (Т_об = 90 днів). За цими даними необхідно визначити кількість оборотів обігового капіталу у рік:

N_об = Д_р / Т_об, (4.1)

де N_об – кількість оборотів обігового капіталу у рік;

Д_р –кількість календарних днів у розрахунковому періоді (360 днів у рік);

Т_об – тривалість одного обороту.

Розмір обігового капіталу визначається розміром річних поточних витрат та кількістю оборотів у рік. Збільшення кількості оборотів за рахунок скорочення виробничого циклу або зменшення витрат часу на виконання фінансових операцій зменшує потребу у обіговому капіталі:

К_об = В_р / N_об, (4.2)

де К_об – обіговий капітал;

В_р – річні витрати на виробництво завданого обсягу продукції.

Річні витрати на виробництво завданого обсягу продукції визначаються добутком повної собівартості одиниці продукції (табл. 3.1) на річну програму випуску деталі за варіантом (додаток А).

Розмір авансованого капіталу (К_а) визначається сумою обігового капіталу (К_об) та загального розміру капітальних вкладень на створення цеху (К_с) за підсумком таблиці 1.6.

5. Визначення точки беззбитковості (критичної програми випуску продукції цеху).

Визначення точки беззбитковості виконується на основі аналізу співвідношення «витрати—випуск—прибуток». Даний метод застосовується для спрощених розрахунків, які дозволяють з достатньою точністю та невеликою трудомісткістю враховувати поточні коливання умов виробництва та збуту продукції.

Спрощення засновано на припущенні, що:

усі витрати можна поділити на змінні та постійні;

усі змінні витрати є пропорційними, а постійні не змінюються у часі;

ринкові ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження значно спрощують розрахунки, дозволяючи замість реальних використовувати лінійні залежності. Це зменшує точність, але для цілей короткострокового планування вона достатня.

У процесі аналізу обчислюються та аналізуються:

Маргінальний прибуток за формулою:

ПМ = Цв – Сз, (5.1)

де ПМ – плановий маргінальний прибуток на одиницю продукції, грн.;

Цв – планова ціна продажу одиниці продукції, грн.;

Сз – змінні витрати на одиницю продукції за калькуляцією, грн..

У якості змінних витрат, які є приблизно пропорційними обсягу продукції, слід визначити суму матеріальних витрат, основної та додаткової заробітної плати основних робітників з відрахуваннями, та втрат від браку за мінусом зворотних відходів (табл. 3.1). Постійні витрати (Сп) є такими лише умовно, оскільки у тій чи іншій мірі залежать від обсягу продукції, але не пропорційно. До їх складу слід віднести витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати, адміністративні та витрати на збут. Для подальшого розрахунку необхідно визначити постійні витрати на завданий за варіантом обсяг продукції:

Спо = Сп × N (5.2)

де С_ПО – постійні витрати на обсяг виробництва.