Шестеренчастого типу

Для забезпечення циркуляції мастила у системі змащування основних вузлів ротора авіаційних двигунів використовують агрегати (насоси) шестеренчастого типу (циліндричні) різного конструктивного виконання. Безперебійна циркуляція мастила у системі виконує дуже важливу роль, що гарантує безаварійну роботу авіаційного двигуна. В цілому мастило виконує три основні функції: зменшення коефіцієнта у парах тертя, видалення дрібнодисперсних частинок зношення робочих поверхонь тертя та охолодження робочих поверхонь тертя.

У зв’язку з тим, що об’єм мастила у процесі роботи авіаційного двигуна збільшується у декілька разів, то конструктивно шестеренчасті насоси виконані так, що мають одну нагнітаючу та декілька відкачуючи ступенів у одному корпусі.

Яким би чистим не було мастило, все рівно у своєму складі воно має дрібнодисперсні частинки забруднень, які потрапляють ззовні у вигляді пилу, піску та ін. Окрім цього, циркулюючи у системі змащування авіаційного двигуна (опори ротора), у своєму складі мастило завжди має продукти зношування поверхонь тертя (найдрібніші частинки металу).

Встановлені фільтри у системі, затримують не всі продукти забруднення, тому попадаючи у великій кількості та високому тиску забруднене мастило утворює на поверхнях подряпини, риски та вимивання металу на деталях насоса. З цієї причини зношуються робочі поверхні шестерня насосів, а також місця їхнього встановлення у корпусі насосу. Результатом цього є збільшення радіальних на осьових зазорів шестернів. У свою чергу, це призводить до перетікання робочої рідини з нагнітаючої до відкачуваної порожнини насоса, і, як наслідок – зміна робочого тиску та об’єму перекачуваної рідини.

Під час дефектації деталей шестеренчастих насосів визначають величину осьових та радіальних зазорів, величину люфтів у місцях посадки валів шестерня у корпусі та кришці насосу, величину зазорів між вершинами зубців шестерня та стінкою корпусу насоса, величину зносу торцевої поверхні зі сторони дна та кришки насосу у місцях встановлення шестерня.

Зубці шестерня контролюють наявність на їхніх робочих поверхнях рисок, подряпин, задирів та завищених зношень металу на поверхнях.

Відбракування деталей насосу проводять при наявності недопустимих дефектів, користуючись вимогами нормативно-технічної документації. Зношені шестерні насосів не відновлюють, їх заміняють новими. Корпуси шестеренчастих насосів зі зміною глибини криничок під шестерні відновлюються під торцюванням

на величину (h) її глибини. При цьому загальну глибину кринички зменшують на таку ж саму величину (h) за рахунок зняття товщини метала в корпусі, в стороні і площині роз’ємна корпуса з кришкою насоса. Для забезпечення герметичності насоса площину роз’ємна корпуса насоса з кришкою шліфують та притирають для отримання відповідної чистоти поверхні роз’ємна, щоб забезпечувала при встановленні кришки насоса його герметичність. Поверхня глибинної частини кринички, яку підторцьовували також підлягає механічній обробці спеціальними притирами, для отримання відповідного класу чистоти поверхні та забезпечення герметичності між нагнітаючою та зливною частинами насоса.

Інші деталі на вузли шестеренчастих насосів (штуцери, болти, шпильки, підшипники, втулки, пружини) відновлюють у відповідності до вимог технології.

Після відновлення деталей насосів, проводять їх комплектування до збирання. При цьому комплект шестеренчастих валиків підбирають попарно для одного насоса, контролюючи площу прилягання торців шестеренчастих валиків до дна криничок, куди вони встановлюються. Площа прилягання повинна бути не менше 70 % від всієї площі дна кринички.

При підбиранні шестеренчастих валиків контролюють також площу поверхні зубців,які знаходяться в зачепленні, а також зазор в зачепленні шестерень.

Зібрані шестеренчасті насоси підлягають випробуванню, під час якого провіряють робочі параметри: тиск, продуктивність, температурні режими, герметичність роз’ємів та інше.