Напрями вирішення проблеми учительства

Професія вчителя в Японії вважається і є дійсно престижною. Матеріальна винагорода у вигляді заробітної плати, премії, додаткових виплат і пільг підтверджують суспільне визнання педагогічної діяльності. Однак традиційна старанність і наполегливість у роботі у зв'язку з ускладненням змісту педагогічної діяльності в останні роки призвели до виникнення перевантажень, стресів і психічних захворювань учителів. Це значно знизило престиж учительської професії серед молоді. Під натиском громадськості Міністерство освіти критично проаналізувало стан проблем учительства і накреслило завдання для їх подолання: скорочення педагогічного навантаження, розширення самопідготовки учнів і самостійності в організації навчального процесу в старшій середній школі.

Професійна підготовка вчителів почалася з 1872 року. Її базові риси залишалися майже незмінними до кінця Другої світової війни.

Зміст, форми й методи сучасної педагогічної освіти змінилися після 1945 року. Сучасна японська педагогічна освіта спрямована на підготовку вчителя, майстерність якого б забезпечувала успішний поступальний розвиток японського суспільства у XXI столітті, на виховання свідомих громадян, усебічно розвинутих особистостей з різноманітними естетичними смаками й здоровим способом життя, на збереження й трансляцію національних традицій, культури, краси природи, а значить, і цивілізації для прийдешніх поколінь.

В японській системі шкільної освіти центральне місце посідає вчитель, соціально-економічний статус якого визначається рівнем освіти, характером зайнятості, рівнем оплати праці й соціальною захищеністю.

Матеріальна винагорода у вигляді зарплати, премій, додаткових виплат і пільг підтверджує суспільне визнання педагогічної діяльності. Однак ускладнення умов педагогічної праці в останні роки призвело до виникнення перевантажень, стресів і психічних захворювань вчителів, що примусило Міністерство освіти скоротити педагогічне навантаження вчителів і запроваджувати концепцію розширення самостійної роботи учнів.

З метою підвищення статусу сучасного вчителя в системі педагогічної освіти країн світу формується загальна модель учителя, вимоги до його професійного рівня, конкретизується поняття професіоналізму педагога. Зокрема, в Західній Європі вимоги до сучасного вчителя висуваються за напрямами:

1) професійна компетентність;

2) політична лояльність;

3) висока моральність.

Для порівняння пропонуємо авторські моделі ідеального вчителя. Японський учений Томомучі Кіучі вважає ідеальним учителя, який має здібність одночасно вчити й виховувати, ґрунтовну теоретико-педагогічну освіту, високу культуру й усвідомлення цінностей виховання, свободу й відповідальність, належність до інтелектуальної еліти. Російський педагог В.А.Сластьоніна вбачає вчительський ідеал в особі, яка має, початки економічної освіти, організаційні здібності, володіє комп’ютерною грамотністю, високою культурою, знає іноземну мову, виявляє ініціативність, культуру мислення, здатність до самонавчання, відкритість до педагогічних інновацій.