Типові помилки при підготовці публікацій і доповідей

1. Неточні, розпливчасті формулювання назви або мети
статті чи доповіді.

2. Немає чіткого визначення особистого внеску науковця.

3. У публікаціях, вказаних в авторефераті, не викладені
зміст та основні результати дисертаційного дослідження.

4. Дисертацію опубліковано у виданнях, що не входять до
переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК
України.

5. Порушено вимогу ВАК України щодо мінімальної кіль­
кості та обсягу публікацій на тему дисертаційного дослід­
ження.

6. Більшість праць здобувача опубліковано у співавторстві,
зокрема з науковим керівником.

7. Не подано рекомендацію вченої ради установи на пуб­
лікацію монографії та вихідних даних друкарні.

8. Текст монографії тотожний тексту дисертації.

9. Публікації суттєво дублюють одна одну.

10. Основні результати дисертації оприлюднені в надто
короткий термін (1—2 роки).

■

■

висновки

■

там, здобувачам наукових ступенів проводити наукові дослі­дження, ефективніше використовувати свій робочий час у про­цесі досягнення поставленої творчої мети. Дослідник зможе послідовно, за рекомендаціями, що містяться в підручнику, вирішити наукову проблему і захистити в строк курсову, дипломну, магістерську роботи, а потім і кандидатську та док­торську дисертації.

Науково-дослідницька робота — одна з пріоритетних сфер людської діяльності, важливий чинник удосконалення тео­ретичної, загальнопрофесійної і спеціальної підготовки май­бутніх спеціалістів, магістрів. Розширення наукового світо­гляду, формування навичок наукового дослідження, вивчен­ня, узагальнення і поширення передового практичного досві­ду всебічно підготовляє студента до науково-практичної діяль­ності після закінчення вищого навчального закладу.

Для деякої частини випускників курсові, дипломні робо­ти стають стартовою сходинкою в науку. Молоді фахівці збе­рігають подальший зв'язок з кафедрами, беруть участь у нау­кових дослідженнях кафедр, стають аспірантами та здобува-чами, а пізніше — кандидатами і докторами наук.

За останні роки науково-дослідницька діяльність суттєво змінилась як змістовно, так і організаційно. У зв'язку з цим з'явилися нові вимоги до особистих і професійних якостей ученого. Тепер в усіх розвинутих країнах при підготовці на­уковців особливу увагу приділяють розширенню професій­ної ерудиції та кругозору, зважають на рівень інтуїції, уяви, захоплення, працелюбності, емоційності, честолюбства, які мають важливе значення для успіху в науковій діяльності.

Від професійного рівня науковця значною мірою залежить успіх його наукової творчості. Основами наукової роботи мож­на оволодіти у відносно короткий термін, але справжня май­стерність, як і в будь-якій професії, приходить лише з рока­ми. Методом спроб і помилок, з набуттям необхідних нави­чок, постійно підвищуючи свій професійний рівень, науко­вець починає відчувати тонкощі наукової творчості. Це дає змогу йому вільно орієнтуватися у вибраній темі, бути найінформованішою у своїй сфері людиною, здатною аналі­зувати й узагальнювати наукові факти, обстоювати свої по­гляди, привертати на свій бік опонентів, створювати і попов­нювати наукові школи.

У цьому підручнику зібрана і систематизована основна інформація, пов'язана з методикою та організацією науково-дослідницької діяльності, яка допоможе студентам, аспіран-

Розділ II