Тема1 Інтернаціоналізація економічного розвитку

Світове господарство – це сукупність національних економік, взаємозв’язаних МЕВ, основою розвитку яких є міжнародний поділ праці.

Етапи розвитку світового господарства та їх особливості:

- від кінця 15-початку 16 ст. до останньої третини 19 ст.;

- від останньої третини 19 ст. до кінця 50-х років 20 ст.;

- від кінця 50-х років 20 ст. до теперішнього часу.

Характерні риси світового господарства:

- різноманітність;

- суперечність;

- цілісність, єдність;

Міжнародний поділ праці (МПП) – це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів та послуг, якими країни обмінюються.

Форми:

1. загальний МПП – розподіл сфер діяльності в залежності від наявності природних ресурсів та кліматичних умов.

2. часткове МПП – спеціалізація країн на окремих видах готової продукції.

3. одиничне МПП проявляється в подетальній, повузловій и технологічній спеціалізації країн.

Міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва: сутність, характерні риси.

Інтернаціоналізація економічного життя – це становлення та поглиблення взаємозв’язку та взаємозалежності національних економік, коли господарство однієї країни становиться частиною світового відтворювального процесу.

1. Що таке світове господарство? Які його характерні риси?

2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку світового господарства.

3. Що розуміється під міжнародним поділом праці? Які форми міжнародного поділу праці є найбільш розповсюдженими на сучасному етапі?

4. Дайте визначення світовому ринку. Які його характерні риси?

5. В чому сутність та причини інтернаціоналізації економічного життя?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 13-22

2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. – М.: ИВЦ Маркетинг, 1999. – с. 7-12

3. Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 13-25

Тема 2 Середовище міжнародної економічної діяльності.

Міжнародні економічні відносини – це система економічних відносин між національно-державними господарствами в галузі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ, основою розвитку яких є міжнародний розподіл праці, НТП, НТР.

Класифікація країн за показником рівня економічного розвитку:

- індустріально розвинуті країни – 24 промислово розвинуті країни Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів;

- країни з перехідною економікою – 28 держав ентральної та Східної Європи і колишнього СРСР, які переходять від централізовано-планової до ринкової економіки;

- країни, що розвиваються – 132 держави Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.

Характерні риси кожної групи країн.

Головні суб’єкти МЕВ (держави, міжнародні та регіональні організації, фізичні та юридичні особи).

Основні ознаки МЕВ. Фактори розвитку сучасних МЕВ.

Форми МЕВ:

- міжнародна торгівля;

- міжнародна спеціалізація та кооперування;

- вивіз капіталу;

- міжнародний кредит;

- міжнародна міграція трудових ресурсів;

- науково-технічне співробітництво;

- міжнародні валютні, фінансові, розрахункові відносини.

1. Дайте визначення міжнародної економіки. Назвіть конкретні форми міжнародних економічних відносин.

2. На які основні групи поділяють країни в міжнародній економіці щодо рівня їх економічного розвитку?

3. З якими основними проблемами стикаються країни, що розвиваються?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 185-250

2. Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 39-55

3. Киреев А.П. ''Международная экономика'' (часть 1).- М.: МО, 1998. – с. 15-40

Тема 3 Міжнародна торгівля та міжнародна торгова політика

Міжнародна торгівля – товарно-грошовий обмін товарами та послугами між національно-державними господарствами.

Експорт – це продаж та вивезення товару за кордон.

Імпорт – це купівля та ввезення товару з-за кордону.

Сутність, причини виникнення та розвитку міжнародної торгівлі.

Особливості та тенденції міжнародної торгівлі на сучасному етапі. Географічна структура міжнародної торгівлі: основні країни-експортери та імпортери.

Поняття ефективності експорту та імпорту.

Міжнародна торгівля товарами та послугами.

Основні показники міжнародної торгівлі:

- торгівельне сальдо – різниця вартісних об'ємів експорту та імпорту;

- зовнішньоторгівельний обіг – сукупний об'єм експорту та імпорту;

- експортна квота – доля експорту в ВВП;

- імпортна квота – доля імпорту в ВВП або споживанні;

- експортний потенціал – доля продукції, що країна може продати на світовий ринок без шкоди для власної економіки;

- обсяг експорту на душу населення.

Міжнародна торгівля та Україна: проблеми, перспективи, основні статті експорту та імпорту.

Основні теорії міжнародної торгівлі:

- меркантелизм;

- теорія абсолютних переваг А. Сміта;

- теорія порівняльних переваг Д. Рікардо;

- теорія Хекшера-Оліна;

- парадокс Леонт’єва;

- теорія життєвого циклу товару С. Лідера;

- теорія конкурентних переваг М. Портера.

Сутність, причини проведення міжнародної торгівельної політики держави.

Види міжнародної торгівельної політики держави:

- протекціонізм – політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції для сприяння розвитку внутрішнього виробництва;

- фритредерство – політика вільної торгівлі, що не передбачає втручання держави в міжнародну торгівлю.

Види інструментів міжнародної торгівельної політики:

1 тарифні інструменти:

а) мито – обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту. Класифікація:

1.1 за задачами:

- імпортне мито нараховується на товари, що ввозяться в країну з метою захисту внутрішнього виробника,

- експортне мито нараховуються на товари, що вивозяться за межи митної території країни для обмеження вивозу дефіцитної продукції,

- транзитне нараховується на товари, що перетинають митну територію країни транзитом;

- антидемпінгове – мито, що застосовується у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні експорту, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів або заважає організації і розширенню національного виробництва таких товарів.

1.2 за методикою установлення:

- специфічне мито визначається в вигляді фіксованої суми з одиниці виміру,

- адвалорне мито установлюється як відсоток від вартості товару, що декларується,

- комбіноване об’єднує елементи специфічного та адвалерного мита.

2. нетарифні інструменти:

а) квота – кількісна міра обмеження експорту або імпорту певною кількістю чи сумою на визначений період часу. Класифікація:

2.1 за направленням дії:

- експортна;

- імпортна.

2.2 за масштабом охоплення:

- глобальна квота установлюється на об’єм товару на визначений період часу незалежно від країни експорту чи імпорту;

- індивідуальні – установлена в рамках глобальної квоти доля кожної країни, що імпортує або експортує товар.

б) добровільні експортні обмеження - кількісне обмеження експорту, яке базується на зобов’язанні експортера обмежити або не розширювати обсяг експорту в дану країну;

в) ліцензії – дозвіл державних органів влади на імпорт чи експорт товару чи послуги. Форми ліцензій:

- разова – письмовий дозвіл на експорт чи імпорт терміном на 1 рік, що видається конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторгівельної операції;

- генеральна - дозвіл на експорт чи імпорт терміном на 1 рік без обмеження кількості операцій;

- глобальна – дозвіл на безперешкодний ввіз чи вивіз даного товару в будь-яку країну світу без обмеження кількості чи вартості.

г) демпінг- продаж товарів на світовому ринку за ціною, дешевшою, ніж на внутрішньому. Види демпінгу:

- розбійницький (агресивний, постійний) – постійне встановлення низьких цін до повного витіснення конкурента;

- пасивний (разовий) – встановлення низьких цін на незначний період часу під час економічної кризи чи в зв’язку із надвиробництвом.

Наслідки впровадження мита та квоти для національних товаровиробників, експортерів та споживачів.

Методи розподілу ліцензій:

- відкритий аукціон – конкурсний продаж імпортних квот;

- система явних переваг – закріплення ліцензій за фірмами пропорційно розміру їх імпортної діяльності або структурі попиту;

- система розподілу ліцензій на поза ціновій основі, тобто тим фірмам, що показали здатність вести експортно-імпортну діяльність найбільш ефективним способом.

Необхідність державного регулювання міжнародної торгівлі з боку міжнародної організації СОТ. Виникнення СОТ, країни-учасниці, об’єкт регулювання – міжнародна торгівля товарами.

1996 р. – виникнення СОТ, об’єкт регулювання – міжнародна торгівля товарами, послугами та продуктами інтелектуальної власності.

Принципи СОТ:

- ведення торгівлі без дискримінації;

- ведення торгівлі в умовах вільного режиму;

- дотримання передбачених експортних та імпортних режимів;

- сприяння країнам, що розвиваються.

Перспективи вступу України до СОТ.

1. Дайте визначення міжнародної торгівлі, експорту, імпорту, торгового сальдо, торгового обігу.

2. Які основні причини міжнародної торгівлі?

3. Що таке послуги і чим вони відрізняються від товарів?

4. У чому полягає зміст і в чому обмеженість меркантелистської теорії зовнішньої торгівлі?

5. Дайте визначення закону абсолютних переваг. За яких умов він виконується?

6. Який основний зміст теорії життєвого циклу товару?

7. Які існують види міжнародної торгівельної політики?

8. Що таке митний тариф і як класифікуються мита?

9. Які аргументи використовуються прибічниками та противниками тарифів?

10. Який економічний зміст квотування і які види квот ви знаєте?

11. Що спільного і в чому відмінність між імпортним тарифом та імпортною квотою?

12. Що таке ліцензії і які існують методи розподілу ліцензії?

13. Що таке демпінг та які причини його здіснення?

14. Охарактеризуйте основні принципи та напрями дії СОТ як основної міжнародної організації, що регулює міжнародну торгівлю?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 23-122

2. Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 57-150

3. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. – К:КНЕУ, 2003. – с. 59-62, 234-242.

4. Вірван Л.А. Проблеми і перспективи України у міжнародній торгівлі //Фінанси України. - №5.- 2003. – с. 78-88.

Тема 4 Міжнародні інвестиції.

Вивіз капіталу – процес вилучення частини капіталу із національного обігу та переміщення його в економіку, сферу виробництва чи обороту для більш ефективного використання.

Причини вивозу капіталу.

Основні форми вивозу капіталу:

1 за джерелами походження:

- державний – кошти вилучаються із державного бюджету для регулювання розвитку економіки;

- приватний – кошти вилучаються із ТНК, основна мета – отримання прибутку.

2 за характером використання:

- підприємницький – кошти прямо чи посередньо вкладються в виробництво;

- позичковий – кошти надаються у позичку.

3 за методами контролю:

- прямі іноземні інвестиції передбачають участь інвестора в управлінні підприємством;

- портфельні іноземні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають права реального контролю над об’єктом інвестування.

4. за строками:

- короткостроковий – до 1 року;

- середньо – та довгостроковий – термін більше 1 року.

Сутність та фактори, що стимулюють міжнародну міграцію капіталу.

Прямі іноземні інвестиції – це вид міжнародної інвестиційної діяльності, що полягає в придбанні резидентом однієї країни (прямим інвестором) стійкого впливу на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни.

Причини здіснення та залучення прямих іноземних інвестицій.

Склад прямих іноземних інвестицій:

- філіали – повністю належать інвестору;

- доля акцій в дочірніх компаніях – більш 50%;

- доля акцій в асоційованих компаніях – менш 50%;

- реінвестування прибутку – доля прямого інвестора в підприємстві з іноземними інвестиціями, не розподілена в вигляді дивідендів та не переведена прямому інвестору;

- внутрішні корпорацій ні перекази.

Прямі іноземні інвестиції в Україну: законодавча база, потреби країни, розподіл за областями та галузями, реальні обсяги, перешкоди залучення, перспективи.

Сутність інвестиційного клімату, параметри, що його визначають:

- державна політика по відношенню до іноземних інвестицій;

- економічні умови;

- діюче законодавство про компанії.

Система страхування іноземних інвесторів:

- державними компаніями – Агентствами;

- приватними компаніями;

- міжнародними організаціями.

1988 - створення Багатостороннього Агентства гарантування інвестицій, діяльність якого направлена на розповсюдження прямих інвестицій серед країн-учасниць.

Портфельні іноземні інвестиції: сутність та особливості в сучасних умовах.

Склад портфельних іноземних інвестицій:

- інвестиції в акції, облігації, векселі;

- інструменти грошового ринку: казначейські векселя, депозитні сертифікати та банківські акцепти;

- фінансові деривати: форварди, ф’ючерси, опціони.

Особливості портфельних іноземних інвестицій в на сучасному етапі.

1. Які існують основні форми вивозу капіталу?

2. Які причини експорту та імпорту прямих інвестицій?

3. В якому вигляді здійснюються прямі закордонні інвестиції?

4. Що таке інвестиційних клімат та які параметри він включає?

5. Які є способи державної підтримки прямих інвестицій?

6. Чим була зумовлена необхідність створення міжнародної організації страхування прямих інвесторів БАГІ?

7. Чим відрізняються прямі інвестиції від портфельних?

8. Які існують види цінних паперів для здійснення портфельних інвестицій?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 138-149, 378-433

2. Киреев А.П. ''Международная экономика'' (часть 1).- М.: МО, 1998. – с. 292-315

3. Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 152-175

4. Рыбалкин В.Е., Щербанина Ю.А. ''Международные экономические отношения''. - М., 1999. – с. 94-120

Тема 5 Міжнародний кредит.

Міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, який пов’язан із наданням товарних та валютних ресурсів.

Принципи міжнародного кредиту:

- повернення;

- терміновість;

- платність;

- матеріальне забезпечення кредиту;

- цільовий характер кредиту.

Функції міжнародного кредиту:

- акумуляція тимчасово вільних коштів;

- концентрація, централізація банківського капіталу і виробництва;

- перерозподіл ВНП між країнами;

- ослаблення кризи платежу.

Форми міжнародного кредиту:

1. за джерелами:

§ внутрішнє;

§ зовнішнє кредитування міжнародної торгівлі

2. за призначенням:

§ комерційний кредит має товарну форму;

§ фінансовий (валютний) кредит має грошову форму;

§ проміжний кредит – обслуговування змішаних форм вивозу капіталу.

Основна класифікація міжнародного кредиту:

1) кредитування зовнішньої торгівлі:

а) кредитування експорту:

- комерційний кредит (аванси покупців);

- банківське кредитування (кредит під товари у країні експортера; під товари у шляху; під товари або товарні документи в країні імпортера).

б) форми кредитування імпорту:

- комерційний кредит (кредит за відкритим рахунком; вексельний кредит);

- банківське кредитування (кредит, що видається при акцепті; акцептно-рамбурсний кредит).

2) міжнародний довгостроковий кредит:

Стимулюючі форми кредитування експорту:

- факторінг;

- міжнародний лізінг;

- компенсаційні угоди.

Поняття світового ринку позичкового капіталу та транснаціональних банків.

1. В чому полягає сутність та основні принципи міжнародного кредиту?

2. Які функції виконує міжнародний кредит?

3. Назвіть основні форми кредитування експорту та імпорту та їх характерні риси.

4. Які існують стимулюючі форми кредитування експорту на сучасному етапі.

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 125-138, 359-378

2. Бойцун Н.Є., Стукало Н.В. Міжнародні фінанси: навч. посібн. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. – с. 66-98

Тема 6 Міжнародна трудова міграція

Міжнародної міграції робочої сили. - переселення працездатного населення з одних держав з одних держав в інші на термін більше року, яке викликане причинами економічного або неекономічного характеру.

Процеси, що включаються:

- еміграція – виїзд працездатного населення з певної країни за її межі;

- імміграція – в’їзд працездатного населення в певну країну з-за її меж;

- рееміграція – повернення на батьківщину емігрантів на постійне місце проживання.

Форми міграційних процесів:

- постійна міграція;

- тимчасова міграція;

- нелегальна міграція.

Характерні риси міжнародної міграції робочої сили.

Наслідки для країн-донорів та приймаючих країн – позитивні, негативні.

Сутність міжнародної міграційної політики.

Основні рими імміграційного законодавства:

- професійна кваліфікація;

- обмеження особистого характеру;

- кількісне квотування;

- економічне регулювання;

- часові обмеження;

- географічні пріоритети;

- заборони.

Заходи стимулювання ре імміграції:

- програми стимулювання рееміграції;

- програми професійної підготовки іммігрантів;

- програми економічної допомоги країнам масової еміграції.

1. В чому причини міжнародної міграції робочої сили?

2. У чому полягає вплив еміграції на економіку країни – експортера робочої сили?

3. У чому полягає вплив імміграції на економіку країни, яка приймає іноземну робочу силу?

4. Назвіть країни та регіони, які є особливо привабливими для мігрантів з-за кордону.

5. Назвіть основні категорії бажаних іммігрантів для більшості країн, що приймають.

6. Обґрунтуйте необхідність та назвіть основні особливості державного регулювання імміграції.

7. Які є способи державного стимулювання рееміграції?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 149-157

2. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. – К:КНЕУ, 2003. – с. 67-68

3. Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 177-191

Тема 7 Світова валютна система.

Сутність та виникнення міжнародних валютних відносин.

Причини становлення та розвитку міжнародних валютних відносин.

Міжнародна валютна система – закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва..

Вимоги до міжнародної валютної системи з боку МВФ:

- забезпечення системи світогосподарських зв’язків достатнім обсягом платіжно-розрахункових та кредитних засобів, які користуються довірою;

- міцність;

- еластичність;

- забезпечення гармонізації економічних інтересів суб’єктів світогосподарських зв’язків.

Еволюція розвитку міжнародної валютної системи:

- характерні риси та причини ліквідації системи золотомонетного стандарту (1867 р.);

- характерні риси та причини ліквідації системи золотодевізного стандарту (1922 р.);

- характерні риси та причини ліквідації Бреттон-Вудської міжнародної валютної системи (1944 р.);

- характерні риси та перспективи розвитку Ямайської (Кінгстонської) міжнародної валютної системи (1976 р.).

Створення та мета МВФ.

Сутність міжнародної валютної ліквідності – спроможність країни,.окремого регіону чи світу безперебійно оплачувати свої зовнішні зобов’язання відповідними платіжними засобами.

Методика визначення рівня валютної платоспроможності:

- на рівні світового товариства:

=

- на рівні окремої країни:

НОД = СП/СВ,

де СП – сума платежів, які країна повинна заплатити іноземним кредиторам за певний період;

СВ – сума іноземної валюти, отримана за експорт товарів та послуг за цей же період.

Конвертованість валюти – можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки, без прямого втручання держави в процес обміну.

Вимоги до режиму конвертованості з боку МВФ:

- наявність конкурентноспроможних товарів на внутрішньому ринку;

- наявність конкурентноспроможної продукції на світовому ринку;

- обсяг та якість золото-валютних резервів.

Види конвертованості валюти:

1) повна конвертованість валюти – відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень за поточними і капітальними операціями;

2) часткова конвертованість валюти – при обміні існують певні обмеження:

- внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, зберігати і здійснювати операції всередині країни з активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті;

- зовнішня – право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

3) неконвертована валюта.

Сутність та функції валютного курсу.

Види валютних курсів:

- курс продавця;

- курс покупця;

- середній курс;

- кросс-курс – відношення двох валют, що випливає з їх курсу по відношенню до третьої валюти, переважно до долару США;

- фіксінг – визначення міжбанківського курсу послідовним зіставленням попиту та пропозиції за кожною валютою..

Сутність котирування іноземних валют.

Методи котирування:

- пряме котирування – за основу приймається іноземна валюта, яка зіставляється з національною;

- зворотне (непряме) котирування – за одиницю приймається національна валюта, яка зіставляється з іноземною.

Сутність паритету купівельної спроможності.

Види паритету купівельної спроможності:

- частковий – визначається за певною групою товарів;

- загальний визначається для всього ВВП.

Валютна політика – це сукупність економічних, організаційних, правових заходів, що застосовуються центральними банками, фінансовими установами та валютно-кредитними організаціями та направлені на розвиток та вдосконалення національних та міжнародних валютно-кредитних відносин.

Види валютної політики:

1. поточна політика:

а) валютна дисконтна політика – система заходів, пов’язана з обліковою ставкою відсотка;

б) валютна девізна політика – система регулювання валютного курсу шляхом купівлі-продажу державними органами іноземної валюти за допомогою інструментів валютного регулювання..

2. довгострокова політика

Інструменти валютного регулювання:

- валютна інтервенція;

- диверсифікація офіційних валютних резервів;

- девальвація валюти – законодавче заниження курсу національної валюти або центрального паритету;

- ревальвація – законодавче підвищення курсу національної валюти або центрального паритету;

- валютні обмеження

Валютні ринки – центри, де здійснюється купівля-продаж валют за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції. Особливості валютних ринків.

Види валютних угод:

- угоди з негайною поставкою валюти;

- термінові угоди з іноземною валютою (форвардні угоди, ф’ючерсні контракти, валютні опціони)

1. Що таке міжнародна валютна система?

2. Дайте визначення золотого стандарту і коротко опишіть його історію.

3. Чим золотодевізний стандарт відрізняється від золотого?

4. Назвіть причини ліквідації золотого стандарту.

5. Які ключові елементи Бреттон-Вудської угоди?

6. Дайте характеристику Ямайської валютної системи. Назвіть її основні елементи.

7. Назвіть причину заснування та основні функції МВФ.

8. Що робить валюту резервною? В яких основних валютах країни тримають свої валютні резерви?

9. Чим відрізняється внутрішня і зовнішня конвертованість:

10. Чим відрізняється конвертована валюта від частково конвертованої валюти?

11. Які існують методи котирування валюти?

12. Які існують види валютного курсу?

13. Що лежить в основі валютного курсу за системою золотого стандарту та Ямайсьською системою?

14. Назвіть основні особливості валютного ринку.

15. Які валютні угоди найбільш розповсюджені на валютному ринку?

16. В чому різниця між форвардним та ф’ючерсним контрактами?

17. Що собою уявляє валютна політика?

18. Які існують види валютної політики?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 309-323, 324-358

2. Бойцун Н.Є., Стукало Н.В. Міжнародні фінанси: навч. посібн. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. – с. 12-44

3. Буглай В. Б., Ливенцев Н.Н. ''Международные экономические отношения''.- М.:Финансы и статистика, 1997.- с.135-148

4. Киреев А.П. ''Международная экономика'' (часть 2).- М.: МО, 1999. – с. 68-76, 156-170

5.Міжнародні валютно-кредитні відносини / за ред. Філіпченка А.С. – К.: Либідь, 1997. – с. 38--75, 195-202

6.Овчинников Г.П. ''Международная экономика''. – Санкт-Петербург, 1998.- с.405-412

7.Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 226-284.

Тема 8 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

Міжнародні розрахунки як основна форма валютних відносин, що охоплюють:

А) комерційні платежі, що пов’язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом, прямими зарубіжними інвестиціями;

Б) некомерційні платежі, пов’язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Основні форми міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі:

- акредитив – це розрахунковий або грошовий документ, який являє собою доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або сплатити пред’явникові акредитива певну суму грошей. Акредитив завіряє експортера, що банк оплатить перевезену продукцію, а імпортера, - що оплата не буде виконана без перевірки того, що вся документація відповідає строкам і умовам акредитива. Акредитив може бути: безвідзивним, відзивним, передатним (пере уступним);

- інкасо – це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів грошових коштів, що належать клієнту, від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їх адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.

Платіжний баланс – статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції певної країни за певний проміжок часу.

Макроекономічна роль платіжного балансу.

Система подвійного запису – бухгалтерська балансова тотожність; кожна операція, що в ній відображається, має бути представлена двома записами, які мають однаковий вартісний вираз.

Статті кредиту – операції “експортного типу”, за якими країна отримує іноземну валюту.

Статті дебету – операції “імпортного типу”, за якими іноземна валюта витрачається.

Структура платіжного балансу:

1. рахунок поточних операцій:

- товарний торгівельний баланс;

- баланс торгівлі послугами;

2. рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій;

3 рахунок офіційних резервів:

- резервні позиції країни в МВФ;

- офіційні іноземні кредити та інші джерела.

Економічні сили, що впливають на платіжний баланс:

- темп інфляції;

- реальний рівень зростання ВВП;

- відсоткові ставки;

- валютний курс спот.

Поняття рівноваги платіжного балансу:

- в довгостроковому плані;

- в середньостроковому плані;

- в краткотерміновому плані.

Джерела нерівноваги платіжного балансу:

2) сезонна або випадкова нерівновага;

3) циклічна нерівновага;

4) структурна нерівновага;

5) дестабілізуючі валютні спекуляції та відтік капіталу;

6) нереальні валютні курси, які базуються на комплексі заходів валютного регулювання.

Шляхи досягнення рівноваги платіжного балансу:

1) фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу та стану національної економіки:

- за допомогою офіціальних валютних резервів;

- дефіцит “без сліз”.

2) валютний контроль:

– обмеження на придбання резидентами іноземної валюти та її використання;

– підтримка офіціального валютного курсу.

3) введення “плаваючого” валютного курсу;

4) введення “фіксованого” валютного курсу;

5) політика валютного компромісу.