Завідувач кафедри_________ Л.Г.Шахліна

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

І СПОРТУ УКРАЇНИ

Факультет спорту і менеджменту

Кафедра спортивної медицини

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ № 11

тема: «Фізична працездатність. Методи її визначення»

Для студентів IІІ курсу

напрям підготовки: 6.010201 «Фізичне виховання»

Затверджено на засіданні кафедри

Пр. №_____ від “___” _______ 2013 р.

завідувач кафедри_________ Л.Г.Шахліна

План лекції:

1. Поняття фізичної працездатності (загальної та спеціальної).

2. Тестування в діагностиці фізичної працездатності.

3. Методи визначення МПК (VО2mах).

4. Функціональні проби, що характеризують типи реакцій ССС на навантаження (проба С.П. Лєтунова).

Рекомендована література:

1. Дембо А.Г. – Практические занятия по врачебному контролю. 1976., с.49-57.

2. Дж.Уилмор - Физиология спорта и двигательной активности, 1997. с.9-20, с. 197-204.

3. Карпман В.Л. М. – Спортивная медицина, 1987, с. 126-160.

4. Макарова Г.А. Спортивная медицина. М.: 2003. С. 141-151.

1. Поняття про фізичної працездатності (загальної та спеціальної). Фізична працездатність - це величина механічної роботи, яка може бути виконана людиною з максимальною інтенсивністю без виражених ознак втоми.

З урахуванням функціонального стану з підвищенням рівня підготовленості (тренованості) спортсмен здатний виконати роботу великої інтенсивності при тих же енерговитрати (принцип економічності функцій).

2. Тестування в діагностиці фізичної працездатності. В даний час визначення загальної фізичної працездатності можна за допомогою використання функціональних проб - (синонім в педагогічній практиці «тест») які дозволяють в умовах лабораторій або в природних умовах тренувального або змагального процесів оцінити функціональний стан в цілому, а також рівень загальної фізичної працездатності.

Конкретизувати і вимірювати величину та інтенсивність виконаної людиною фізичної роботи методом ергометрії (прилад - ергометр (грец. Ерго - робота, метр - міра).

Велоергометри, гребні ергометри - тредбан - «біжать доріжки».

Термінові фізіологічні реакції на фізичне навантаження можна (обмежено) проводити під час педагогічного тестування.

- ЧСС і ЕКГ (телеметричні)

- ЧД

- T0 шкіри і ядра тіла

- ЕМГ

3. Методи визначення МПК (VО2mах). Тривала робота м'язів лімітується доставкою до них О2, тому загальна фізична працездатність значною мірою пов'язана з кардіо -респіраторної продуктивність. Важливо поряд терміном «загальна» працездатність доцільно визначати і «спеціальну працездатність», яка характеризує здатність спортсмена виконувати специфічну для його спортивної спеціалізації роботу. Рівень загальної і спеціальної працездатності, практично різний.

Результати медичних (фізіологічних) спостережень розглядаються комплексно з педагогічними та психологічними показниками → комплексно, що дозволяє тренеру об'єктивно судити про стан тренованості спортсмена.

Потужність роботи, виконуваної на велоергометрі, виражається в КГМ • хв. або в ватах → для перерахунку ватів в кгм / хв. потрібно вати помножити на 6

1 Вт = 6,114 кгм • хв. = 0,2388 кал / с.

4. Функціональні проби, що характеризують типи реакцій ССС на навантаження (проба С.П. Летунова). В даний час для непрямого визначення загальної фізичної працездатності найбільш широко використовуються проба РWС170 і Гарвардський степ-тест, а для прямого визначення - тест Новаккі.

Проба РWС170 - тест базується на двох фізіологічно характеристиках:

1. Збільшенні ЧСС при м'язовій роботі прямо пропорційно інтенсивності (потужності або швидкості) роботи.

2. Ступінь почастішання серцебиття при не межовому фізичному навантаженні обернено пропорційна функціональним можливостям ССС, що є непрямим критерієм загальної фізичної працездатності.

Основу проби РWС170 становить визначення тієї потужності фізичного навантаження, при якій ЧСС досягає 170 уд • хв., тобто рівня відносного стані ССС. Така ЧССС є оптимальною, тому при пульсі вище 170 уд • хв. систолічний об'єм крові знижується.

Цей метод дає можливість при виконанні 2 -х навантажень субмаксимальної потужності (друга навантаження більше першого) визначити РWС170, тобто фізичну працездатність при пульсі 170 уд • хв..

Чим більше РWС170, тим вище фізична працездатність.

Графічно можна екстраполювати величину РWС170.

Приклад: потужність двох навантажень відкладається на осі абсцис. Відповідні їм ЧСС відкладаємо на осі ординат (f1 і f2) на перетині цих двох величин знаходимо дві точки, через які проводитися лінія до перетину з лінією ЧСС рівної 170 уд • хв..

З знайденої третьої точки опускаємо перпендикуляр на вісь абсцис, що і визначає потужність роботи при пульсі 170уд • хв., тобто РWС170.

Замість графічного методу визначення РWС170 Карпман В.Л. запропонував математичний метод визначення РWС170 за формулою:

РWС170 = N1 + (N2- N1) х 170 - f1

f2 - f1

N1- N2 - потужність першої і другої навантажень

f1 - f2 - частота пульсу при першій і другій навантаженнях

Гарвардський степ-тест.

Дозволяє кількісно оцінити відновні процеси після дозованої м'язової роботи.

Фізичне навантаження задається у вигляді сходження на сходинку висотою для чоловіків 50 см і для жінок 43 см.

Час сходження 5 хвилин.

Частота підйомів - 30 разів на хвилину.

Якщо випробуваний не в змозі виконати навантаження протягом 5 хвилин, фіксується час виконаної роботи (може припинити експериментатор, якщо обстежуваний починає відставати від заданого ритму.

Функціональний стан спортсмена оцінюють по ЧСС в періоді відновлення в положенні сидячи на 2,3, і 4 хвилинах ЧСС підрахунок за 30 секунд на кожній хвилині, потім вся їх сума подвоюється.

Результати виражаються у вигляді індексу Гарвардського степ-тесту (ІГСТ)

ІГСТ = t • 100

(f1 + f2 + f3) • 2

T - час сходження в секундах

f1 + f2 + f3 - сума пульсу за перші 30 секунд, 2, 3 і 4 хвилинах відновного періоду.

Величина індексу Гарвардського степ-тесту характеризує швидкість відновлення після досить напруженою фізичного навантаження. чим швидше відновлюється пульс, тим менше величина f1 + f2 + f3 і, отже вище ІГСТ.

ІГСТ різний для спортсменів різних спеціалізацій.

Оцінка результатів ІГСТ для здорових осіб.

Менше 55 - погана

55-64 - нижче середньої

65-79 - середня

80-89 - хороша

90 і більше - відмінна.

Середні величини ІГСТ у представників різних видів спорту.

Стаєри - 111

Велоспорт - 106

Лижний спорт - 100

Бокс - 94

Плавання - 90

Бар'єрний біг - 86

Важка атлетика - 81

У видатних стаєр ІГСТ перевищувала 170, у представників швидкісно-силових видів ІГСТ істотно нижче.

Тому, величина ІГСТ характеризує і загальну фізичну працездатність і витривалість спортсменів.

Функціональна Проба С, П, Летунова (1937).

Ці проби і зараз корисні, тому характеризують процеси відновлення, що характеризують функціональний стан спортсмена, а також дозволяє побічно судити про характер реакції організму на саму навантаження і в третіх не вимагає складної апаратури і методично проста.

Використовується при поточному та строковому контролі для характеристики ССС.

В основі проби - визначення спрямованості і ступеня вираженості базових гемодинамічних показників Пекло і ЧСС під впливом фізичних навантажень різної спрямованості, а також швидкості їх постробочого відновлення.

У обстежуваного в стані спокою 5 хв. перебування в положенні сидячи вимірюють показники ЧСС та АТ. Ці показники приймають за 100 %.

Потім йому пропонують зробити 3 стандартні навантаження (не знімаючи тонометрічної манжети).

1 -а навантаження - 20 присідань за 20 сек..

2 - я - протягом 15 сек. біг на місці в максимальному темпі в високим підйомом стегна.

3-тя навантаження - протягом 3 -х хвилин біг на місці в темпі 180 кроків в 1 хв..

Інтервал відпочинку між 1 і 2 навантаженнями - 3 хв.., Між 2 і 3 - 4 хв..

Фіксований час відновлення після 3-й навантаження - 5 хвилин.

У зазначені проміжки часу що хвилини визначаємо перші 10 сек.. ЧСС і за 45сек.. - АД.

Принципи оцінки

Результати проби Летунова оцінюють на підставі аналізу навантажувальних зменшення АТ і ЧСС і швидкості їх відновлення.

Залежно від спрямованості і ступеня вираженості зрушень величини ЧСС та АТ, а також від швидкості їх відновлення розрізняють 5 типів реакції ССС на фізичне навантаження:

1. Нормотонічний тип

2. Дістонічний

3. Гіпертонічний

4. Із ступінчастим зростанням максимального АД

5. Гіпотонічний

Нормотонічний тип реакції - це типовий тип реакції для тренованого організму.

Це найбільш оптимальна реакція ССС, а, отже, і організму, що відображають хорошу адаптацію до фізичного навантаження.

Підвищення СТ відображає підвищення сили скорочення лівого шлуночка.

Зниження ДТ свідчить про зниження тонусу артеріол, що забезпечує кращий відтік крові на периферію.

ПД - свідчить про збільшення ударного об'єму серця.

Приклад: у спокої ЧСС 60 уд / хв.

АТ 110 / 70; ПД = 40ммНg.

Після навантаження ЧСС - 114 уд • хв.

АТ - 150 / 70 мм Нg

ПД - 80 мм Нg.

Пульс почастішав на 90 %

АТ - на 100 %

ВВ в N без змін або зниження до 10 мм Нg.

Отже, в даному прикладі – норма тонічний тип реакції.

Дістонічний тип реакції

Характерна реакція після навантажень, спрямована на витривалість.

Характеризується великою величиною змін АТ як СТ так і ДТ

СТ - до 180 і вище

ДТ - падає до 0 - феномен "нескінченного струму».

При відновленні ДТ протягом першої хвилини - розцінюється реакція як варіант норми.

Якщо відновлення «нескінченного струму» більше - реакція несприятлива.

Приклад ЧСС - 66уд.мін - спокій

АТ - 120 / 70

Після 1 хвилини відновлення - ЧСС - 150

АТ - 190

2 - я хв. - ЧСС 128

АТ 170 / 50

3-тя хв. - ЧСС 84

АТ - 150 / 60

4 - я хв. - ЧСС - 78

АТ - 130 / 70

5 - а хв.. - ЧСС - 72

АТ - 120 / 180

Гіпертонічний тип реакції

Характеризується неадекватною навантаженні зростанням ЧСС ≈ 140уд.мін. АД ≈ 190 / 90

Неадекватним зростанням СТ до 190-200 мм Нg; ДТ також дещо підвищується (до90 - 100 мм Нg).

Уповільнення відновлення обох показників.

Гіпертонічний тип реакції свідчить про порушення регуляторних механізмів, яке встановлює зниження економічності функцій серця спостерігається: при хронічних перенапруженнях ЦНС.

Хронічне перенапруження ССС (гіпертонічний варіант)

У перед - і гіпертоніків зміна ДТ до 90 ммНg навіть при незначно збільшенні СТ слід розглядати як варіант гіпертонічної реакції.

Реакція з ступінчастим зростанням СТ.

Характеризується - різким зростанням ЧСС продовження зростання АТ в перші 2-3 хв. відпочинку (СТ).

Уповільнення відновлення ЧСС та АТ.

Гіпотонічний тип реакції (астенічна)

Характеризується різким неадекватним навантаженні зростанням ЧСС, тобто пристосування до навантаження відбувається за рахунок більшою мірою ССС і менше за рахунок ударного об'єму серця (тобто ЧСС зростає на 120-150 %). При цьому ПД збільшується на 12-25 % або не змінюється, або навіть зменшується.

У цьому випадку СТ збільшується незначно (всього на 5-10 мм Нg) або залишаєтьсяна вихідному рівні.

ДТ може юить без змін, декілька знижується або незначно підвищується. Така реакція характеризує неповноцінність серця.

Приклад - ЧСС у спокої 60 уд.мин.

АТ 110 / 70 мм Нg

Після 1 -й навантаження ЧСС - 150 уд. Мін.

АТ - 115 / 65 мм Нg

ПД - 50 мм Нg

Тобто ЧСС підвищується на 150%

ПД - на 25%

Тобто значне збільшення ЧСС відповідає невеликому АТ.

Приклад: У спокої ЧСС - 60 уд.мин.

АТ - 110 / 70 мм Нg

ПД - 40 мм Нg

Після 1 -й навантаження - ЧСС - 180 уд.мин. (збільшення на 20 %)

АТ - 100 / 70 мм Нg

ПД - 30 мм Нg (зниження на 25 %).

Така реакція рідко буває після функціональної проби, але характерна після тривалих фізичних навантажень циклічних за напрямом і високої інтенсивності т є наслідком вираженого загального стомлення.