Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У соціальній сфері є значна кількість завдань, що нелегко піддаються точним розрахункам (важко формалізованих завдань), тому експертні оцінки тут знаходять широке застосування. Найчастіше вони мають вигляд висновку стосовно того чи іншого нормативного документа чи його проекту (закон і законопроект, програма соціально-економічного розвитку, соціальний проект, що присилається на конкурс, і т. ін.). У сукупності різні види оцінювання рішень чи проектів рішень у соціальній сфері являють собою соціальну експертизу.
Отже, експертиза є дослідженням, що здійснюється спеціалістами (експертами) і включає діагностику стану соціального об'єкта, встановлення достовірності інформації про нього й оточуюче середовище об'єкта, прогнозування його наступних змін і впливу на інші соціальні об'єкти, а також вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень та соціального проектування в умовах, коли дослідницьке завдання важко піддається формалізації.
Запропоноване трактування соціальної експертизи зумовлює такі її функції:
¨ діагностична - огляд стану соціального об'єкта в момент дослідження;
¨ інформаційно-контрольна функція - дослідження інформації про соціальний об'єкт і його оточення з метою встановлення їх достовірності та внесення відповідних коректив, якщо інформація містить викривлення;
¨ прогностична функція - вияв можливих станів соціального об'єкта в коротко, середньо- і довготривалій перспективі та можливих сценаріїв досягнення об'єктом цих станів;
¨ проектувальна функція - вироблення рекомендацій для соціального проектування і прийняття управлінських рішень.
Потреба у проведенні експертизи виникає щоразу, коли рішення нормативного характеру може негативно чи позитивно позначитися на життєдіяльності людей; при цьому в органу, що" приймає рішення:
1) нема ясності:
¨ стосовно можливих масштабів впливу рішення, що приймається, на життєдіяльність людей;
¨ у тому, наскільки різними будуть наслідки реалізації рішення для різних соціальних груп, різних територій, у різних соціокультурних умовах;
¨ у тому, яке ресурсне забезпечення необхідне для вирішення певних проблем.
Така ясність не може виникнути через такі причини:
¨ відсутність загальної думки при прийнятті рішень;
¨ нестача аргументів "за" і "проти" підготовленого рішення;
¨ неможливість отримати аргументи іншим, крім експертного, шляхом.
2) є намір:
¨ прогнозувати наслідки своїх рішень і соціально-проектної діяльності;
¨ аргументовано протистояти зовнішньому тискові (наприклад, органам більш високого рівня);
¨ використовувати у своїх діях авторитет спеціалістів.
3) є декілька рішень, що суперечать один одному, а це потребує наявності зовнішнього арбітра, щоб вибрати найкращий варіант.
Мета і завдання соціальної експертизи не можуть бути безмежними, в іншому випадку її проведення втратить практичний смисл. Соціальним підсумком експертизи має бути встановлення відповідності діяльності органів державної влади і інших соціальних інститутів соціальним інтересам громадян і завданням соціальної політики.
Можна сформулювати конкретні завдання, які повинна вирішити експертиза:
¨ надати аргументований висновок про відповідність нормативних правових актів і діяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління положенням соціальної політики;
¨ виявити ті аспекти документів чи факти діяльності, що можуть мати негативні соціальні наслідки, і оцінити можливі масштаби таких наслідків;
¨ оцінити проекти нормативних правових актів, соціальні проекти і програми на предмет їх відповідності законним інтересам громадян і надати висновок про доцільність та допустимість їх реалізації;
¨ внести пропозиції щодо вирішення проблеми, яка виникла.
Технологія соціальної експертизи має багато спільного з технологією діагностики - за змістом і за методикою проведення. Вихідними даними для її реалізації є:
¨ наявність об'єкта експертно-оціночної діяльності;
¨ чітке визначення змісту того, що підлягає експертній оцінці;
¨ інструментарій оціночної діяльності;
¨ інформація про спеціалістів, які можуть її провести;
¨ дані про умови проведення експертної оцінки.
У соціальній експертизі бере участь велика кількість суб'єктів експертних оцінок, які в організаційному відношенні знаходяться ніби на двох сходинках.
На першій сходинці суб'єктом є орган державної влади, що формує замовлення на експертизу, чи недержавна структура. Це органи, що приймають рішення.
На другій сходинці в ролі суб'єкта виступає виконавець замовлення на соціальну експертизу.
На орган, що приймає рішення, ні в якому разі не покладається спеціальна частина експертної роботи, а до експертів не висуваються вимоги надавати висновок у формі, що зрозуміла неспеціалістам. Для виконання цього завдання необхідно, щоб учасників соціальної експертизи було не два (замовник і виконавець), а три (замовник-організатор-виконавець).
Важливим моментом є підбір експертів, передусім за рівнем їхньої компетентності. На першому етапі відбору як критерій доцільно використовувати дві ознаки: рід занять та стаж діяльності за профілем, що нас цікавить. За необхідності потрібно брати до уваги також і рівень, характер освіти, досвід, вік. Важливою якістю експерта є креативність, тобто здатність вирішувати творчі завдання, оскільки сформульована проблема не завжди може бути вирішена на основі попереднього досвіду. Значну роль в успіхові експертизи відіграють і такі якості експертів, як аналітичність, широта мислення, самокритичність, конструктивність, прагматичність, наявність здатності до колективної діяльності й, одночасно, стійкості до впливу авторитетів. Перший список може бути досить широким, однак у подальшому його доцільно "звузити", оскільки не кожна людина здатна виступати в ролі експерта. Основним серед усіх критеріїв відбору експертів є їхня компетентність, яка визначається на основі аналізу попередньої діяльності експерта, рівня і обсягу його знайомства з передовим вітчизняним і зарубіжним досвідом. Для її визначення застосовуються - з тим чи іншим ступенем точності - методи самооцінки експертів, оцінки результатів минулої діяльності кандидатів у експерти та колективні оцінки авторитетності експертів.
Метод самооцінки обумовлює оцінку кожним із кандидатів в експерти власної компетентності (як правило, за 5-бальною шкалою), включаючи показники, які характеризують ступінь його участі в досліджуваній проблемі. Використовують також різного роду довідники, типу "хто є хто", списки членів професійних груп і т.ін. Це допомагає визначити, де даний кандидат навчався, якими аспектами професійної діяльності він займався. Критеріями відбору спеціалістів до експертної групи може служити також і кількість опублікованих праць та ін. Якщо кандидати в експерти знають один одного, то ефективним може бути метод колективної оцінки кожного із них іншими. Хоча деякі спеціалісти вважають, що колективні оцінки менш точні, ніж самооцінки, все-таки аналіз розходжень між ними дозволяє здійснити більш доцільний підбір експертів.
Не менш ефективним виявляється метод "снігової кулі": відібрані на першому етапі експерти називають компетентних спеціалістів, котрі, в свою чергу, включаються в процес відбору; ці ж відібрані експерти рекомендують інших спеціалістів. Цей процес завершується стабілізацією сукупності рекомендованих експертів, коли їх список перестає поповнюватися новими прізвищами. Після складання попереднього списку проводиться їх оцінка шляхом соціометричної процедури, де критерієм оцінки спеціаліста є частота рекомендацій його іншими експертами.
До експертної групи повинні входити спеціалісти, які здатні провести експертизу із врахуванням різних сторін досліджуваної проблеми. Тому до експертної групи бажано залучати спеціалістів, котрі представляють різні наукові напрями.
Але навіть найретельніший підбір експертів не гарантує об'єктивності їхніх оцінок. Недостовірність оцінок може бути зумовлена відмінностями життєвого досвіду, політичних установок, тиском замовника, якому не всі експерти здатні протистояти.
Для зниження необ'єктивності оцінок слід вживати таких заходів:
♦ завжди, якщо є можливість, слід дублювати експертизу, формуючи не одну, а дві експертні групи і більше;
♦ працювати з різними типами експертів;
♦ якщо є неекспертні матеріали (дані досліджень), їх необхідно брати до уваги;
♦ за наявності експертних висновків, підготовлених опозицією чи іншими незалежними (не обов'язково протидіючими) суб'єктами суспільного життя, необхідно включити їх в матеріали, що вивчаються.
Порядок замовлення соціальної експертизи передбачає таку послідовність дій органу, що приймає рішення.
1. Визначення контурів проблеми.
2. Встановлення способів дослідження проблеми і визначення необхідності експертизи (не у всіх випадках вона є доцільною).
3. Формування частин замовлення, які відповідають компетентності органу. Замовник на цій стадії передає естафету організатору.
4. Вибір моделі експертного дослідження залежно від характеру завдання. Організатор (виконавчий орган, посадова особа, фірма і т.ін.) пропонує кандидатуру експерта (склад експертної групи), складає бізнес-план.
5. Якщо замовник не задоволений пропозиціями організатора, він проводить діалог з ним до досягнення згоди, змінює організатора чи відмовляється від проведення експертизи (можливо, за фінансовими розрахунками).
6. Після узгодження організаційних питань замовник оформлює своє рішення про проведення експертизи, встановлюючи відповідальність організатора, але не експертів, відповідальність яких залежить лише від умов укладених з організатором трудових договорів.
Таким чином, експерт (група експертів) виступає як виконавець відносно організатора, а не замовника.
Дата публикования: 2015-06-12; Прочитано: 3969 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!