Сутність екскурсії

ЕКСКУРСІЯ, ЇЇ СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ

Лекція № 1

ЕКСКУРСІЯ, ЇЇ СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ОЗНАКИ

1.Визначення терміну „екскурсія”

Еволюція екскурсії як явища і відповідно поняття „ екскурсія” досить довга.(на семінар шукають самостійно) Сьогоді теж немає єдиного визначення терміну „екскурсія”.

Закон України "Про туризм" (1995 р.) дає визначення екскурсійної діяльності, розглядаючи її лише як один з видів подорожі, а не самостійну туристичну послугу: "Екскурсійна діяльність – діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 години, у супроводі фахівця - екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи, музеями, визначними місцями тощо".

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2-95 "Туристсько-екскурсійне обслуговування" дає визначення терміну "екскурсія", враховуючи її виховне значення: "Екскурсія - туристська послуга, що

забезпечує задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів".

Сутність екскурсії

Сутність будь-якого явища чи предмета – це його внутрішній зміст, який виражається в єдності всіх різноманітних та суперечливих форм його буття.

Поняття сутності екскурсії дає можливість розглянути всі основні аспекти, пов'язані із змістом екскурсійної справи і організацією екскурсійного обслуговування.

Екскурсія є основою екскурсійної справи. Вона являє собою наочний процес пізнання навколишнього світу, пов'язаний із заздалегідь підібраними об'єктами, які вивчаються на місці їх знаходження. Екскурсія - це цілеспрямований, заздалегідь запрограмований процес, побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень.

Екскурсія спирається на дві форми пізнання: чуттєве і логічне (мислення). Під час екскурсії екскурсанти споглядають об'єкти, отримують інформацію про них, відчувають їх велич, історичне і культурне значення як свідка і учасника певних історичних подій, оволодівають практичними навичками самостійного спостереження та аналізу змісту екскурсійних об'єктів і явищ, пов”язаних із ними.

Основою екскурсії є наявність двох основних її елементів - показу та розповіді, поєднання (сполучення) яких дозволяє говорити про екскурсію як особливу форму пізнання.

Зростання "екскурсійності" як специфічної якості екскурсії можна прослідкувати по ступені поєднання таких сполучень:

- розповідь має перевагу над показом

- розповідь і показ рівні

- показ переважає над розповіддю.

Перший тип схожий на усний виступ типу лекції чи доповіді, де наочність використовується незначною мірою. Лектор ілюструє свій виступ наочними посібниками, слайдами, відеофільмами, репродукціями картин, кресленнями, картами, гербаріями, фотографіями тощо.

Приклад першого ступеню - подорожня (путівна) екскурсійна інформація – загальна розповідь на маршруті з показом лише окремих об'єктів. Це ще не екскурсія, а лише перша зі сходинок на шляху перетворення некваліфікованого огляду об'єктів на екскурсію. Екскурсант пасивний, він більше спостерігає об'єкти оглядово і сприймає загальну (фонову) інформацію.

Огляд об'єктів та їх показ не одне й те саме.

Огляд - поверхове, найчастіше безсистемне знайомство пам'яткою. Кожна людина може без сторонньої допомоги оглянути зовнішній вигляд будинку, пам'ятника, експозицію музею чи творів живопису.

Показ - глибоке ознайомлення, цілеспрямоване вивчення об'єкта під керівництвом кваліфікованого спеціаліста. При огляді людина сприймає лише зовнішній вигляд пам'ятки. При показі вона не тільки бачить пам'ятку, але при допомозі екскурсовода вивчає, аналізує її окремі деталі, художні якості, історичну і культурну семантику.

Другий ступінь - розповідь рівна показу. Питома вага наочності, яка супроводжує усний виступ (розповідь) збільшується, обидві складові - розповідь та показ зрівнюються в своєму значенні та виховному впливі на екскурсантів. Учасник екскурсії тут уже виступає в іншій якості - він вже слухач і глядяч одночасно. На цьому етапі відбувається розподіл об'єктів на основні та додаткові, текст розповіді вже більше схожий не на путівну інформацію, а на постійний текст, який називають по різному або конспектом, або розгорнутим планом викладення матеріалу, тезами екскурсії тощо.

Виділяються підтеми, добираються логічні переходи між, починають застосовуватися методичні прийоми показу об'єктів, як словесні містки підтемами, які розкриваються на об'єктах. Активність методики розповіді зменшується на цьому етапі, посилюється методика показу, зростає активність екскурсанта, з'являєть вже прийоми вивчення об'єкту. Екскурсантом засвоюється приблизно 40% екскурсійного матеріалу.

Третій ступінь- показ збільшився в обсязі і займає чільне місце в екскурсії. У розповіді важлива роль відводиться аналізу об'єктів, які сприймає зір. Вона ведеться в екскурсійних формах: у вигляді коментаря, довідки, пояснення, вступного слова до показу об'єктів або заключного (пояснюючого) після їх показу. Екскурсант уже виступає у ролі дослідника. Засвоюється понад 50-60% матеріалу.

На цьому етапі домінує цілеспрямований показ екскурсійних об”єктів. Розповідь займає другорядне місце і цілком підпорядковується показу. Показ і розповідь ведуться екскурсоводом на основі методичних прийомів. У підтемах виділені головні питання. Логічні переходи з'єднують екскурсію в єдиний твір. Вступне та заключне слово екскурсовода стають самостійними частинами екскурсії. Захід стає екскурсією у повному розумінні цього слова.

Кількісно показ та розповідь в екскурсіях весь час змінюються. Це залежить, від числа об'єктів по темі, фактичного матеріалу, який їх характеризує. Показ та розповідь - не можуть існувати самостійно, вони доповнюють одне одне, створюючи екскурсію як цілісний твір.

Отже, поєднання показу і розповіді – основа, сутність екскурсії. Але при цьому важливі і два основних принципи їх поєднання в екскурсії – локальний і моторний. Перший передбачає вивчення об”єктів на місці їх природного знаходження, другий обумовлений пересуванням екскурсанта у просторі.

Ці два принципи тісно пов'язані між собою і разом з наочністю складають сутність екскурсійного методу.

Отже, екскурсія як особливий засіб пізнання базується на наочності, обов'язковому поєднанні показу та розповіді в русі.