Лікувальна фізична культура як засіб фізичної реаббілітації

Комітет експертів з реабілітації ВООЗ (1963) наголосив, що реабілітація − це процес, «метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання».

Реабілітація − це суспільно необхідне функціональне і соціально-трудове відновлення хворих та інвалідів, що здійснюються комплексним проведенням медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юридичних, державних, суспільних та інших заходів, за допомогою яких можна повернути людину, яка втратила працездатність внаслідок захворювання, до звичайного життя і праці, відповідно до їх стану.

Ця мета досягається шляхом виявлення резервних можливостей організму і стимуляції його фізичних, психологічних і професійних можливостей. Всі види реабілітації представлені у схемі 1.

Виходячи з багатопланованності завдань, реабілітацію умовно поділяють на види:

Медична реабілітація – система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання.

Медична реабілітація є фундаментом реабілітаційного процесу. Від її ефективності залежить застосування подальших видів реабілітації, їх тривалість і обсяг. Медична реабілітація спрямована на відновлення здоров’я, усунення патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію порушених функцій, протидію інвалідності, підготовку тих, що одужують, та інвалідів до побутових і трудових навантажень. У переважній більшості реабілітація завершується у медичних закладах.

Складовою частиною медичної реабілітації є фізична та психологічна реабілітації.

Фізична реабілітація − це наукова дисципліна, яка вивчає зміни, які відбуваються в організмі під впливом вправ, природних явищ, гігієнічних факторів; структуру занять, ефективність оздоровчих програм, індивідуальні особливостей людей та інше.

Дані апробовані науковцями, допомагають на практиці впевнено запроваджувати нові засоби, методи, та організаційні форми у фізичній реабілітації і досягти позитивних результатів.

Фізична реабілітація мобілізує резервні сили організму, активізує його захисні й пристосувальні механізми, попереджує ускладнення, прискорює відновлення функцій різних органів і систем, скорочує терміни клінічного і функціонального відновлення, адаптує до фізичних навантажень, тренує і загартовує організм, відновлює працездатність. Залежно від характеру, перебігу та наслідків захворювання або травми, періоду і етапу відновного лікування фізичну реабілітацію використовують з метою профілактики або лікування і відповідно до цього вона посідає допоміжне чи головне місце у комплексі взаємодоповнюючих лікувальних заходів медичної реабілітації.

Одночасно з фізичною реабілітацією проводиться психологічна підготовка хворого до подолання труднощів, пов’язаних з хворобою і можливими її наслідками до необхідної адаптації, реадаптації чи перекваліфікації. Ця підготовка передує працетерапії, що починається під час медичної реабілітації.

До головних засобів фізичної реабілітації відносять такі засоби, як:

1. Лікувальна фізична культура – метод лікування, що використовує засоби і принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, попередження їх загострень і ускладнень, відновлення здоров’я і працездатності хворих і інвалідів.

2. Лікувальний масаж – це ряд окремих прийомів, об’єднаних у методики, для нормалізації функцій організму при різних захворюваннях.

3. Фізіотерапія (від грец. physis – природа + «therapeia» - лікування) – складова фізичної реабілітації, область медицини, що вивчає фізіологічну дію природних (вода, повітря, сонячне тепло і світло) і штучних (електричний струм, магнітне поле та інші) фізичних факторів, а також розробляє методи їхнього лікувального профілактичного застосування.

4. Механотерапія – лікування фізичними вправами, які виконуються за допомогою спеціальних апаратів.

5. Працетерапія – це лікування працею з метою відновлення порушених функцій і працездатності хворих.

6. Психотерапія – це наука про вплив слова на психіку людини, а через неї на весь організм людини з метою збереження і відновлення її фізичного та психічного здоров’я.

Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості.

Вона застосовується при психічних захворюваннях, депресіях та при інших психічних розладів. Психологічна реабілітація застосовується у медичній практиці, як допоміжний засіб при реабілітації хворих.