Загальні вказівки до розв’язування задач

Розв’язання задач із розрахунку деталей механізмів і машин представляє собою найбільш ефективну форму праці над курсом “Технічна механіка”. Студентам слід пам’ятати, що практичні навики розрахунку та конструювання деталей і складальних одиниць механізмів і машин набуваються лише в процесі самостійного розрахунку і проектування, тобто в процесі розв’язання відповідних задач.

У даних методичних вказівках студентам пропонуються умови 25-ти найбільш характерних задач курсу, кожна з яких повинна бути розв’язана на практичних заняттях для закріплення відповідного теоретичного матеріалу. Кожна задача має п’ять варіантів вихідних даних і в міру необхідності – рекомендації щодо її розв’язання. Варіант студентові видається викладачем. Перед розв’язуванням задачі студент повинен ознайомитись з методикою і послідовністю проведення аналогічних розрахунків. Зокрема, в цій методичній розробці після умов задач наведено типові приклади їх розв’язків з викреслюванням розрахункової схеми до задачі. Кожна із запропонованих задач стосується конкретної теми лекції, тому необхідні розрахункові залежності та схеми, а також посилання на довідкову літературу є в конспекті лекцій студента.

Задачі розв’язуються в зошиті для практичних занять, в якому обов’язкова наявність полів для запису зауважень викладача. Крім того, на кожне практичне заняття студент обов’язково повинен мати: олівець, гумку, лінійку, циркуль, науковий калькулятор, конспект лекцій з предмету. Викладач, під час або після практичного заняття, проводить зарахування в індивідуальному порядку виконаних задач, що видаються студентові на даному занятті. Зарахування супроводжується одним або двома запитаннями по кожній задачі. У випадку невірно розв’язаної задачі та відсутності відповіді на запитання за її темою - задача не зараховується.

Умову задачі та її розв’язок з усіма обчисленнями і кресленнями студент повинен акуратно записати в зошит для практичних занять. Спочатку необхідно уважно переписати умову задачі і згідно свого варіанту вибрати вихідні дані з таблиці. Далі, після слова “Розв’язання” наводиться розрахункова схема до задачі, яку виконують олівцем. Кожна схема повинна містити підрисунковий підпис.

Розрахунки до задач бажано проводити в тій послідовності, яка рекомендується. Спочатку записується в загальному вигляді розрахункова формула, нижче розшифровуються всі величини, які до неї входять і даються їх числові значення. Якщо числові значення величини приймаються за довідковою літературою, необхідно в тексті дати посилання. Після підстановки числових значень величин у формулу обчислюють результат. Кінцевий результат, якщо це необхідно, потрібно узгодити із відповідним стандартом.