Розвиток вокально-хорових навичок

При виконанні пісні всім класом, так само як при індивідуальній роботі з дітьми, вчитель надає велику увагу співочій поставі, диханню, звукоутворенню і дикції.

Наведемо рекомендації, які доцільно використовувати вчителю в своїй роботі:

1. Для нормального вокального виховання дітей рекомендується використовувати м'яку «атаку» звуку (м'яко починати звук)... Однією з найважливіших умов виховання навичок співу є дотримання правил співочої постави: пряме без напруги, положення корпусу і голови, розпрямлені, злегка відтягнуті назад плечі, легке прогинання хребта у області поясниці, вільно опущені вниз (або лежачі на колінах) руки.

2. Співоче дихання вимагає вироблення навичок безшумного вдиху, відповідно до характеру і темпу пісні. Брати дихання рекомендується через ніс. Вдих повинен бути помірним, без перебору повітря. У першому ж класі вчитель звертає увагу, в основному, на те, щоб діти дихали спокійно, безшумно, щоб розподіляли видих до кінця слова або невеликої фрази. Виховуючи співецьке звучання, вчитель весь час піклується про те, щоб діти співали дзвінко, ясно, легким, м'яким, співучим звуком.

З. Добиваючись протяжного виконання голосних, вчитель звертає увагу на коротку, зібрану, чітку вимову приголосних.

Треба прагнути до того, щоб хоровий спів, розучування пісень на слух поступово все більш включало усвідомлення того, що вивчається: форми, метроритму і ладу спочатку в співі окремих фраз, а потім і всієї пісні, але нотами.

Для розучування в програму включені пісні, апробовані до широкої педагогічної практики, і спеціально підібрані народні поспівки з текстом.

Ці поспівки переслідують подвійну мету: з одного боку, розвиток вокальної техніки, легкого і дзвінкого, красивого звучання голосів; з іншою — формування звуко - висотного слуху, музично-слухових уявлень,вивчення ладів.