Т ЕМА 2. ВИДИ ІМУНІТЕТУ

Імунітет – це багатогранна і багаторівнева система захисту. Розуміння її окремих частин дозволяє розглядати:

1. захист новонароджених об’єктів і той, що формується з часом (вроджений і набутий імунітет);

2. захист, що формується природним шляхом або за рахунок введення вакцин та сироваток, прийому спеціальних препаратів (природний і штучний імунітет, пасивний та активний імунітет, сироватковий та вакцинний імунітет);

3. захист, що формується для боротьби з інфекційними агентами (протибактеріальний імунітет, протигрибковий імунітет, противірусний імунітет, протипаразитарний імунітет, інфекційний імунітет, неспецифічний і специфічний імунітет), з наступним повним виведенням чи затримкою збудника в організмі (стерильний і нестерильний імунітет);

4. захист, що формується для боротьби з неінфекційними агентами (трансплантаційний імунітет, неінфекційний імунітет, протипухлинний імунітет);

5. захист, який забезпечує мати під час годування новонародженої дитини (колостральний імунітет);

6. захист, який проводять клітини імунної системи або продукти їх обміну, наявні в рідинах та секретах організму (клітинний і гуморальний імунітет).

ІМУНІТЕТ
Інфекційний	Неінфекційний
Специфічний	Неспецифічний
		Реакція при переливанні крові, трансплантації тканин	Реакція на алергени, власні мутантні та пухлинні клітини
Генетична стійкість до певних видів паразитів; шкіра. слиз, лізоцим, інтерферон тощо
	Пасивний Введення сироватки, імунітет 1-3 тижня
Набутий природний	набутий штучний
	Активний Введення вакцини, імунітет від 6 місяців до 10 років
Активний Перенесення інфекційної хвороби і одужання	Пасивний Антитіла від матері крізь плаценту, з молоком(колостральний)

Рис.1 Види імунітету у ссавців

Види імунітету (рис.1) відрізняються:

· типом чужорідної речовини, на появу якої виникає реакція;

· швидкістю утворення механізму;

· тривалістю після виведення чужорідного агента.

В реальності реакції неспецифічного імунітету тісно пов’язані із біохімічними реакціями специфічного імунітету. Основи і природного (вродженого), і набутого імунітету закладаються в ембріональний період, але особливості набутого імунітету визначаються імунологічною історією певного організму (інфекційні хвороби, щеплення, хірургічні та інші втручання, пересадка органів тощо). Реакції набутого імунітету формуються в постнатальному періоді, після зустрічі певних типів імунних клітин з чужорідними речовинами. Взагалі, в організмі ссавців звільнення від чужих клітин та речовин (рис.2) здійснюється двома шляхами, які майже неможливо розділити:

1. за участю відповідних клітин. Процеси, в яких робота клітин є головною, відносять до клітинного імунітету.

2. за допомогою метаболітів (продуктів обміну) різних клітин. Ці речовини надходять в рідини організму і там взаємодіють з чужорідними агентами. Такі процеси відносять до гуморального імунітету.

Назва	Віруси	Патогенні прокаріоти(мікоплазми, хламідії, рикетсії, бактерії, актиноміцети)	Патогенні гриби	Найпростіши (амеби, лейшманії, трипаносоми, лямблії та ін.)	Гельмінти
Розмір	10-4 – 10-3 мм	10 -4 – 10-2мм	10 -2 мм	10-3 – 10-1мм	1 – 103 мм

Рис.2 Перелік інфекційних агентів, з якими взаємодіє імунна система.

До переліку чужорідних речовин необхідно ще додати токсини, мутантні і онкоклітини організму, а також – трансплантовані тканини і алергени.

Система природного імунітету виникає у перших багатоклітинних безхребетних організмів, примітивна система набутого – у хрящових риб. Надалі, у вищих хребетних збільшується кількість різноманітних клітин, з’являються мутантні клітини., і це потребує виникнення протипухлинного захисту. У ссавців системи природного і набутого, клітинного та гуморального імунітету тісно взаємодіють. Це підвищує ефективність роботи імунної системи.

В організмі ссавців від народження працюють і неімунні фізіологічні фактори захисту, які діютьна поверхні оболонок організму людини чи тварини, в тканинах і тканинних рідинах. Такий захист забезпечують відповідні клітини (клітинний захист) та їх речовини (гуморальний захист) на, так званих, перших лініях захисту (рис.3):

1. механічний бар'єр шкіри (непошкоджена шкіра)

2. низький рівень рН, кислотність на рівні 5,5 на поверхні шкіри (молочна кислота, жирні кислоти із секретів потових і сальних залоз) та в слизі піхви (речовини молочнокислих та біфідобактерій).

Рис.3 Природжені фактори захисту організму людини

3. виведення антигенів за допомогою руху війок і видалення слизово-серозного секрету дихальних шляхів, обмивання оболонок (сльози, слина, сеча, секрети носової порожнини)