Попит, закон попиту

Попит — це форма вияву потреб покупця, забезпече­на відповідними грошовими засобами.

Кожен період ринкового життя характеризується тим, що встановлюється відповідне співвідношення між ринко­вою ціною товару й грошовим виявом попиту на нього. В цьому співвідношенні відбито дію економічного закону попиту: якщо ціни на товари зростають (за інших рівних умов), то попит зменшується. Якщо виробництво пропонує до продажу більше товарів, то вони можуть бути реалізо­ваними тільки за більш низькими цінами.

Таким чином, між ринковою ціною товару і тією його кількістю, на яку є попит, завжди існує відповідне спів­відношення.

Ціна

Кількість товару

	20 40 60 80 100

Мал. 1. Крива попиту на товари

Крива попиту П відбиває економічний інтерес покуп­ців. Він полягає у тому, щоб задовольнити потребу, на яку вони виділяють певну суму грошей. У разі високої ціни покупців не дуже багато. Відповідно і товарів продається мало. Якщо ціна знижується, товар стає доступнішим, кількість проданого товару збільшується.

В реальному економічному житті діють фактори, які спроможні змінити попит, тобто спонукати покупця придбати більше чи менше товару за однією і тією ж ринковою ціною. Головними з них є: рівень доходів насе­лення; розміри ринку даного товару, кількість його у про­дажу; наявність взаємопов'язаних товарів (товарів-субсти­тутів); суб'єктивні смаки покупців.

Фактори, що зумовлюють попит на фізкультурно-спортивні послуги.

Попит на фізкультурно-спортивні послуги зумов­люється багатьма факторами. Головними серед них є:

1) рівень якості (корисності) фізкультурно-спортивної послуги. В розділі 3 досить детально проаналізовано фактори, що впливають на рівень якості послуг. Одночас­но слід підкреслити, що він залежить, насамперед, від людського фактора, тобто від кваліфікації виробника фіз­культурно-спортивної послуги. Чим вища майстерність методиста, тренера чи спортсмена, тим більше виявиться бажаючих займатися оздоровчою фізкультурою або відві­дувати спортивні змагання, тобто стати споживачами фіз­культурно-спортивних послуг. Таким чином, рівень якості послуги є визначальним фактором формування ринкового попиту;

2) ціна фізкультурно-спортивної послуги. Існує обер­нена залежність між рівнем ціни і кількістю бажаючих купити послугу. Ця залежність особливо добре помітна у країнах з низьким рівнем доходів населення;

3) рівень доходів населення. Високий рівень доходів дає змогу людям витрачати відносно більше коштів на споживання фізкультурно-спортивних послуг. Тому насе­лення розвинених країн активніше займається оздоровчою фізичною культурою та відвідує спортивно-видовищні заходи, ніж мешканці “бідних” держав;

4) наявність вільного часу у населення. Цей фактор пов'язаний з попереднім, доповнює і підсилює його дію. Позитивно впливає на рівень попиту на фізкультурно-спортивні послуги;

5) рівень виробництва та ціни супутніх послуг. Мож­ливість отримати супутні послуги є додатковим стимулом відвідання фізкультурно-оздоровчих занять чи спортивних змагань. Водночас, високі ціни на них можуть призвести до втрати деякої кількості споживачів фізкультурно-спор­тивних послуг. Наприклад, висока ціна на інформаційні матеріали до футбольного матчу може змусити деяку час­тину вболівальників залишитися біля телевізора, щоб скористатися послугами спортивного коментатора;

6) ціна послуг — субститутів. Цей фактор породже­ний конкуренцією між фізичною культурою і спортом та іншими галузями соціально-культурної сфери (насамперед, сферою культури). Порівнюючи ціни, споживач робить ви­бір, на що йому витратити свої заощадження: на відвідан­ня спортивного змагання, вистави у драматичному театрі або концерту поп-музики.

Пропозиція, закон пропозиції

Пропозиція — це сукупність продуктів чи пос­луг. що представлені на ринку або можуть бути вироблені й доставлені на нього.

В ринково­му механізмі існує залежність рівня пропозиції від змін ринкової ціни. Продавці бажають від­шкодувати свої витрати на виробництво товару

отримати прибуток. Тому, чим нижча ринкова ціна, тим менша кількість товару надійде на ринок. Це зумов­лено тим, що у багатьох виробників витрати будуть більшими, ніж ціни, а це зробить неможливим вироб­ництво. І навпаки, у міру зростання ціни зростатиме кількість виробників й обсяги поставок товарів. Цю за­лежність демонструє крива пропозиції на мал. 5.

За певних умов в економічному житті (у разі фіксова­ної ринкової ціни) пропозиція може змінюватися. Го­ловним фактором, що впливає на пропозицію, є витрати на виробництво товарів. Інші фактори — ступінь монопо­лізації ринку, що виявляється у зміні цін в умовах будь-якого рівня виробництва; зміна цін на інші товари, в тому числі й на товари-субститути.

Зростання пропозиції зміщує криву пропозиції право­руч униз, а падіння — ліворуч угору (мал. 6).

Ціна

	20 40 60 80 100

Кількість товару

Мал. 1. Крива пропозиції на товари

Фактори, що зумовлюють пропозицію фізкультурно-спортивні послуги.

В суспільстві діє сукупність факторів, які зумовлюють обсяг пропозиції фізкультурно-спортивних послуг. Головні серед них:

1) рівень розвитку матеріально-технічної бази фізич­ної культури і спорту в країні. Чим ширша мережа фіз­культурно-спортивних закладів, чим краще вони обладна­ні, тим більша кількість людей може скористатися ними, тобто стати споживачами фізкультурно-спортивних пос­луг. Важливе значення має також раціональне викорис­тання фізкультурно-спортивних об'єктів. Оптимальне їх завантаження може істотно збільшити обсяг пропозиції на послуги. Розв'язання цієї проблеми є важливим завданням спортивного менеджменту;

2) наявність фахівців з фізичного виховання і спорту. Даний фактор відіграє провідну роль у досягненні необхід­ного рівня пропозиції фізкультурно-спортивних послуг. Це зумовлено тим, що послуги у сфері фізичної культури і спорту виробляються переважно живою працею. Ефект від дії цього фактора у значній мірі залежить від структури фізкультурних кадрів. Вона повинна узгоджуватись із структурою попиту на фізкультурно-спортивні послуги. У розвинених країнах таке узгодження здійснюється на ос­нові дії ринкових механізмів у межах ринку робочої сили. Результат діяльності фахівців залежить від технічної забезпеченості Їхньої праці. Тобто має бути досягнуто уз­годженості з попереднім фактором, що також є важливою проблемою спортивного менеджменту;

3) рівень витрат на виробництво фізкультурно-спор­тивних послуг. Цей фактор перебуває в оберненій залежнос­ті з обсягом пропозиції послуг. Чим дорожчим є вироб­ництво послуг, тим меншу їх кількість (в умовах обмежених ресурсів) може запропонувати виробник споживачам. Тому важливою проблемою спортивного менеджменту є аналіз витрат та визначення шляхів їх скорочення. Водночас треба мати на увазі, що необгрунтоване зниження витрат може призвести до падіння якості фізкультурно-спортивних пос­луг, а отже, спричинити зменшення попиту на них;

4) рівень ринкової ціни на фізкультурне спортивну послугу. Чим вища ціна на даний вид послуг складається на ринку, тим більша готовність виробника надавати саме ці послуги. Проте слід пам'ятати, що ціна не повинна ста­ти непереборною перешкодою для споживання фізкультур­но-спортивних послуг широким загалом населення країни. Тому разом із ціновим фактором у суспільстві мають діяти

інші (нецінові) економічні стимули зростання пропозиції послуг засобами фізичної культури і спорту;

5) економічне стимулювання виробництва фізкуль­турне спортивних послуг доповнює дію попереднього фактора. Для стимулювання виробництва, а значить, і зростання пропозиції фізкультурно-спортивних послуг, у розвинених країнах існує система пільг виробникам (звіль­нення від оподаткування доходів, державні дотації тощо).

Ринкова рівновага, ціна ринкової рівноваги

Точка Р на мал., де дві криві перетинаються, від­биває збіг інтересів продавців та покупців, відповідність попиту й пропозиції, рівновагу ринку. Ринкова ціна, що відповідає цій точці, має назву ціни рівноваги.

В нашому прикладі ринкова рівновага встановлюється при ціні 20. Зниження ціни спричинить перевищення попиту над пропозицією, тобто створить ситуацію товарно­го дефіциту. І навпаки, підвищення ціни призведе до перевищення пропозиції над попитом, створить надлишки вироблених товарів.

Таблиця. Співвідношення між попитом і пропозицією

Альтернативи	Ціна за одиницю товару	Попит (кількість продажу)	Пропозиція	Характер співвідношення
А				Надлишок (70 од.)
Б				Надлишок (55 од.)
В	ЗО			Надлишок (40 од.)
Г				Рівновага
Д				Дефіцит (60 од.)
Е				Дефіцит (100 од.)

У кожний момент на ринку досягається певна рівнова­га, хоча вона і не стійка. Отож, цілком можливо, що під впливом одного з відомих нам факторів попит на той чи інший товар зросте. Додатковий попит почне тиснути на ринок. Це призведе до порушення рівноваги, тимчасового підвищення цін аж до встановлення нової ціни рівноваги.

Кількість товару

Ціна

20 40 60 80 100

Мал. Взаємодія попиту й пропозиції

Економічний зміст фізкультурно-спортивної послуги

Фізична культура і спорт є однією із галузей економіки. Як і для будь-якої іншої галузі народного господарства, для неї є характерним специфічний результат діяльності — фіз­культурно-спортивна послуга. Фахівцям з менеджменту над­звичайно важливо правильно розуміти економічний зміст фіз­культурно-спортивної послуги. Це закономірно, оскільки в умовах ринку наслідки фізкультурно-спортивної діяльності, що є обєктом управління, у значній мірі залежать від ЇЇ еко­номічних компонентів. І лише добре знаючи закономірності формування останніх, можна здійснювати ефективні управ­лінські дії.

Що ж являє собою в економічному плані фізкультурно-спортивна послуга? Це специфічна діяльність, спрямована на досягнення бажаного психофізіологічного чи емоційно­го стану людини засобами фізичної культури і спорту.

Ця діяльність має загальноекономічні ознаки вироб­ничого процесу. Як і в інших галузях економіки, вона пот­ребує відповідного речового фактора — засобів виробництва. Виробництво фізкультурно-спортивних послуг базується на використанні специфічних засобів виробництва — спортив­них споруд, обладнання, інвентаря тощо. Так, в Україні на початку 90-х років виробництво фізкультурно-спортивних послуг здійснювалось шляхом використання близько 1000 стадіонів, 613 плавальних басейнів, 14,8 тис. спортивних залів, 80 тис. площинних споруд.

Процес виробництва є також процесом праці, яка за­лежно від галузі економіки має відповідний зміст, специ­фічну фахову визначеність. Фізкультурно-спортивні пос­луги створюються працею відповідних фахівців: виклада­чів фізичного виховання, інструкторів фізичної культури, організаторів масової фізичної культури, тренерів. У сфері фізичної культури і спорту України на згаданий період працювало близько 70 тис. таких фахівців.

Водночас існують досить істотні відмінності між виробництвом матеріального продукту й фізкультурно-спортивної послуги.

Виробництво фізкультурно-спортивної послуги серед засобів виробництва потребує наяв­ності специфічного предмета праці. Відомо, що предметом праці є все те, на що працівник діє за допомогою засобів праці. У сфері матеріального виробництва це сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергоресурси тощо.

Виробництво фізкультурно-спортивної послуги має свій специфічний предмет праці — психофізіологічний стан людини-споживача послуги. Фахівці фізичної культури і спорту, використовуючи спортивні споруди, обладнання, інвентар діють на психофізіологічний стан фізкультур­ника, спортсмена, глядача з метою привести його до бажаних параметрів, тобто з метою надати фізкультурно-спортивну послугу. Це зумовлює цілий ряд характерних рис фізкультурно-спортивної послуги, що відрізняють її від матеріального продукту. Розглянемо основні з них.

Характеристика фізкультурно-виховної послуги.

Фізкультурно-виховна послуга (ФВП) — різновид фізкультурно-спортивної діяльності, спрямованої на досягнення оптимального рівня здоров'я, а також формування психологічних якостей та рухових навичок, необхідних І подальшого життя та трудової діяльності людини.

Виробниками фізкультурно-виховних послуг є вихова­телі дошкільних виховних закладів, викладачі середніх за­гальноосвітніх, професіональних навчально-виховних за­кладів та вищих навчальних закладів. Виробництво такої послуги здійснюється у формі навчально-виховного занят­тя, що проводиться відповідно до спеціальних методик.

Споживачами фізкультурно-виховних послуг є вихован­ці дошкільних виховних закладів, учні, студенти, кур­санти, військовослужбовці.

Категорії споживачів свідчать про те, що фізкультурно-виховні послуги є наймасовішим видом фізкультурно-спор­тивних послуг, який належить до першочергових потреб лю­дини. Практично кожна людина у певний період свого життя користується ними. Щорічно в Україні майже третина насе­лення є споживачами фізкультурно-виховних послуг.

Фізкультурно-виховна послуга вимагає обов'язкового регу­лярного споживання, яке забезпечується відповідною органі­зацією навчального процесу в навчально-виховних закладах.

Характеристика спортивно-тренувальної послуги.

Спортивно-тренувальна послуга (СТП) — різновид фізкультурно-спортивної діяльності, спрямованої на досягнення бажаного психофізіологічного стану спортсмена, що виявляється у рівні його спортивної форми.

Виробниками такої послуги є тренери з різних видів юрту.

Виробництво-споживання спортивно-тренувальної послуги має форму тренувального процесу (тренування), який здійснюється відповідно до науково обгрунтованих методик.

Споживачами вказаних послуг виступають спортсмени.

На відміну од інших фізкультурно-спортивних послуг спортивно-тренувальна послуга передбачає більш жорстку поведінку споживача, регламентуючи його дії не їше в період споживання (тренування), а й за його межами. Щоб досягти бажаного рівня форми, спортсмен ає дотримуватись методики тренувань, витримувати ви-ясі навантаження, підпорядкувати своє життя суворому режиму. Це потребує значних емоційних та інтелектуальних зусиль.

Спортивно-тренувальна послуга може вважатись допо-кною щодо спортивно-видовищної послуги. Як правило, їй тісно пов'язані між собою. Перша закладає необхідні передумови для забезпечення високої якості другої. Важко їодіватися на яскраве спортивне видовище, змістовну гручи єдиноборство, якщо їм не передував повноцінний тре­нувальний процес. Виробництво спортивно-тренувальної послуги, таким чином, можна розглядати як допоміжне, в той час як виробництво спортивно-видовищної послуги є основним для економіки спорту вищих досягнень.

Характеристика спортивно-видовищної послуги.

Спортивно-видовищна послуга (СВП) — це різновид фізкультурно-спортивної діяльності, що має на меті досягнення специфічного психоемоціонального стану людей і характеризується виникненням відчуття співпереживання К естетичної насолоди.

Виробниками цієї послуги є спортсмени, тренери.

Виробництво-споживання спортивно-видовищних послуг здійснюється у різноманітних формах. Це може бути спортивне змагання, фізкультурно-спортивний захід видовищного характеру (театралізована вистава, свято тощо).

Споживачами вказаних послуг є глядачі. Порівняно з інших галузей економіки (наприклад, мистецтва), спортивно-видовищні послуги знаходять більш масового глядача. У значній мірі це зумовлено відносною демократичністю їхнього змісту, простотою сприйняття. Для масового глядача цілком достатньо знати правила спортивного змагання для задоволення своєї потреби у видовищі. До того ж, на відміну від мистецького видовища (оперного чи драматичного спектаклю), спортивне видовище не потребує значних інтелектуальних напружень, що спрощує його сприйняття.

Спортивно-видовищна послуга має відмінності й від інших видів фізкультурно-спортивних послуг. Наприклад, для повного задоволення потреб у фізкультурно-виховній та фізкультурно-оздоровчій послугах, споживачі повинні отримувати їх регулярно відповідно до науково обґрунтованих методик, а споживання спортивно-видовищної пос­луги цього не потребує. Ефект від сприйняття глядачем конкретного спортивного видовища практично не зале­жить від того, скільки змагань раніше він відвідав. Тобто кожна окрема послуга може повноцінно споживатись авто­номно, незалежно від попередніх.

У сучасних умовах, коли значного рівня розвитку досягли засоби масової комунікації, можна стверджувати про існування вторинної, похідної спортивно-видовищної послуги — телетрансляції або показу документального відеофільму чи кінофільму про спортивне змагання. За своїм змістом — це ерзац-послуга, бо глядач сприймає видовище у значній мірі очима оператора, режисера та ко­ментатора. До того ж, звичайно, сприймається не все ви­довище, а його окремі фрагменти, що істотно впливає на загальне враження про справжній перебіг подій.

Однак потрібно відзначити й деякі переваги вторинної спортивно-видовищної послуги. Завдяки їй заявляється можливість задовольняти (хоча б і не в повній мірі) пот­реби у спортивному видовищі великої кількості людей. Те­летрансляції спортивних змагань збирають мільйонні аудиторії глядачів у багатьох країнах світу. Завдяки тех­нічним можливостям телебачення, глядачі можуть кілька разів і в різних ракурсах спостерігати найцікавіші мо­менти змагань, а коментар дає додаткову інформацію про хід змагання, його учасників тощо. Все це, безперечно, піднімає якість вторинної послуги, ефект від Її спо­живання, компенсуючи певною мірою ті вади, про які йшлося.

Спортивно-видовищна послуга має ще одну відмінність од інших фізкультурно-спортивних послуг. ЇЇ виробництво не передбачає безпосередньої участі глядача-споживача у спортивній діяльності. Споживач в цьому випадку відіграє більш пасивну роль, ніж споживач фізкультурно-оздоров­чої послуги. Особливо це відчутно в разі споживання вторинної спортивно-видовищної послуги, коли глядач відокремлений від виробника у просторі. Таким чином, споживач не отримує можливості безпосереднього впливу & якість послуги. Він може робити це лише опосередковано, через ринковий механізм, через зміну попиту на послуги, тобто шляхом відвідання чи не відвідання спортивних змагань за участю даного спортсмена або команди. У цьому спортивно-видовищна послуга має багато спільного матеріальним продуктом.

Практичний матеріал до заліку

з дисципліни «Актуальні проблеми підприємництва у сфері ФКіС»

ФИО___________________________, группа

Дата «____»__________________2013 г.

Задача 1

Фирма имеет 150 тысяч единиц ресурсов для производства кросовок и мячей. Производство одной пары кросовок нуждается в 15 единицах ресурсов, а одного мяча - 10 единиц ресурсов.

Необходимо:

1. Составить перечень возможных вариантов (альтернатив) производства кросовок и мячей.

2. Изобразить графически границу производственных возможностей фирмы.

3. Определить резерв ресурсов в случае одновременного производства 3 тысяч пар кросовок и 5 тысяч мячей. Рассчитать, сколько пар кросовок или какое количество мячей можно дополнительно выработать, если задействовать резерв ресурсов.

4. Выяснить, есть ли реальной альтернатива [6 тыс. пар кросовок + 8 тыс. мячей].

Задача 2