Параметри телевізорів

Основними параметрами телевізорів є розмір зображення, кількість каналів, роздільна здатність, яскравість світіння екрана, контрастність, частотна характеристика, чутливість, вихідна та споживана потужність, габарит і маса.

Параметри залежать від конструктивних особливостей прин­ципової схеми, якості комплектуючих виробів, технології і якості складання телевізорів. Параметри нормуються окремо для стаціо­нарних і переносних телевізорів. Зручність експлуатації телевізорів забезпечується наявністю в них різних додаткових пристроїв таких, як АРИ (автоматичне регулювання підсилення), АПХ (автоматичне підстроювання частоти), АРЯ (автоматичне регулювання яскравості), АГТУіФ (автоматичне підстроювання частоти і фази рядків), ПДУ (пульт дистанційного управління) та широким переліком функціональних можливостей.

Розмір зображення повністю визначає тип кінескопа і виражається розміром діагоналі його екрана, який зазначається в маркуванні кінескопа. Чим більше зображення, тим крупніші його деталі й тим більша кількість глядачів одночасно може дивитися

передачу.

У сучасних типів кінескопів діагональ екрана може бути від 16 до 72 см та більше. Під час перегляду передач необхідно, щоб відстань від екрана дорівнювала п'ятикратній довжині його діагоналі. У телевізорах зарубіжного виробництва діагональ екрана виражають в дюймах (1дюйм=2,54 см). Існує умовний поділ телевізорів залежно від діагоналі екрана: від 14 до 16 дюймів (35^0 см) для "кухні", від 20-25 дюймів (51-64 см) для "вітальні", від 25 дюймів (більше 64 см) для "апартаментів".

Роздільна здатність або чіткість зображення характеризує можливість розрізняти на екрані дрібні деталі зображення, що прийнято. Цей показник визначає роздільна здатність кінескопа.

Кількість каналів (програм, що приймаються) традиційно у більшості телевізорів була від 12 до 31 програм (12 у метровому і 19 у дециметровому діапазонах). Необхідність збільшення кількості каналів виникла внаслідок розширення телевізійної мережі. У сучас­них телевізорах цей показник може бути, у середньому, від 60-100.

Діапазон частот, що приймаються, зазначається в мегагерцах, у супутниковому діапазоні в гігагерцах. Телевізійний приймач приймає всі канали метрового (48,5... 100; 174...230 МГц) і дециметрового (470... 1000 МГц) діапазонів вітчизняного стандарту наземного аналогового і кабельного телебачення, а при використанні відповідного устаткування і конвертера - канали супутникового аналогового телебачення сантиметрового діапазону. Визначається сіткою частот телевізійного мовлення, прийнятою в тій чи і ншій країні.

Чутливість - це здатність телевізора приймати сигнали міні­мальної величини напруги на вході телевізора, та відтворювати нормальне зображення і звук. Чутливість телевізорів буває від 55 до 110 мкВ. Чим вища чутливість телевізора, тим на більшу відстань від телецентру можливий прийом передач.

Яскравість світіння екрана визначає яскравість кінескопа і величину анодної напруги, яку подають на кінескоп. Вимірюється, як і у кінескопів, у кд/м².

Контрастність зображення - це відношення яскравості найсвітлішої до яскравості найтемнішої частин зображення. Відно­шення світлих частин до темних повинно становити у чорно-білих телевізорах від ПО: 1 до 150:1, у кольорових 80:1. Номінальною контрастністю для правильно настроєних телевізорів вважають контрастність 60:1. При цьому в градаційних оптичних клинах випробувальної таблиці, розташованих у центрі круга, повинні бути розрізнені 6-8 градацій яскравості. Показники яскравості та контрасту пов'язані між собою. Від контрасту залежить природне зображення, тому важливий не тільки перепад яскравостей, але й кількість переходів від світлих частин до темних. Чим їх більше, тим ближче зображення до природної передачі кольорів.

Вибірність визначає здатність телевізійного приймача виділяти корисний сигнал і ефективність "заглушення" інших сторонніх сигналів і каналів. Вибірність визначається у відносних одиницях як десятковий логарифм відношення напруги корисного сигналу до перешкоди. Вибірність може бути:

• по сусідньому каналу. Визначає ефективність роботи високо­частотного блоку телевізора по заглушенню перешкод від сусіднього каналу при прийомі обраного. Сусіднім каналом називається канал, що безпосередньо прилягає до обраного каналу з лівої і правої сторони його смуги пропускання. В ідеальному випадку ця перешкода повинна дорівнювати нулю, але тому що одержати таку характеристику смугового фільтра не вдається, то існує імовірність поліпшення частоти сусіднього каналу при прийомі обраного. Перешкода від сусіднього каналу повинна ефективно заглушуватися на частотах -1,5 і +6,5 МГц стосовно несучої частоти обраного каналу. Заглушення повинно бути максимально можливим, але допускається вибірність на рівні 30...40 дБ;

• по дзеркальному каналу. Визначає ефективність заглушення сигналу від каналу, що має несучу частоту, що відрізняється від частоти гетеродину на величину проміжної частоти, але зі знаком мінус. Небезпека цієї перешкоди полягає в тім, що вона утворює з частотою гетеродину сигнал проміжної частоти, що дорівнює проміжній частоті корисного сигналу, і буде оброблятися в телевізорі так само, як корисний сигнал. Ефективність заглушення цієї перешкоди повинна бути вища, ніж по сусідньому каналу. Оптимальна величина повинна бути у межах 40...60дБ;

• по проміжній частоті. Визначає ефективність заглушення сигналу з частотою, що дорівнює проміжній частоті зображення і звука. Відповідно до міжнародних угод не існує каналів, що
передають на проміжних частотах, але в ефірі можуть з'явитися сигнали гармонійних складових і перешкод з цією чи частотою близькою до неї. Ця величина повинна бути не менше 40 діб.

Вибірність встановлюється технічними умовами на продукцію фірм з урахуванням рекомендацій Міжнародного комітету по телебаченню і радіомовленню.

Вихідна потужність визначає гучність звучання телевізорів і становить у середньому, для різних моделей від 0,15 до 8 Вт, у зарубіжних телевізорах з діагоналлю екрана від 28 дюймів цей показник може бути від 10 Вт і більше.

Споживана потужність характеризує економічність телеві­зорів. Для сучасних телевізорів вона становить 17-250 Вт. Споживана потужність переносних телевізорів, у яких використовуються джерела постійного струму, становить 8-20 Вт.

Споживана потужність не може мати стандартизованої величини, тому що цей параметр залежить від розміру екрана і виконуваних телевізійним приймачем функцій. Як орієнтир можна навести таку цифру: при розмірі екрана не більше ніж 25 дюймів (61 см) потужність не повинна перевищувати 65 Вт. Загальний підхід такий: чим менша споживана потужність (при однаковому розмірі екрана), тим надійніший і якісніший апарат. Вимірюється у ватах. Установлюється технічними умовами (ТУ).

Похибка зведення трьох променів вимірюється на краях осьових ліній при повному зведенні променів у центрі. Залежить від розміру кінескопа і визначається як відношення відстані між незведеними лініями і розміром діагоналі екрана. Виміри здійснюють на відстані 5 см від краю екрана. Ця величина не повинна перевищувати 0,5% для маленьких екранів і 0,2% для великих екранів. Установлюється відповідно до рекомендацій Міжнародного комітету по телебаченню і радіомовленню.

Габарити і маса - це взаємозалежні показники, які залежать від типу телевізора, компанування і розмірів комплектуючих деталей, художньо-конструкторського оформлення.

Сервісні функції підвищують зручність експлуатації, до них відносять таймер увімкнення/вимкнення (81еер-таймер), телетекст, гральний режим, зміна формату зображення, попередня установка зображення (можливість регулювання кольорового відтінку зобра­ження залежно від зовнішнього освітлення), захист від несанкціоно­ваного доступу (захист від дітей), меню на різних мовах, автоматичне відключення після закінчення мовлення, спец ефекти (стробування, стоп-кадр, 200М мозаїка, фотофініш), швидкий перегляд каналів, універсальний пульт ДУ, різноманітні функції (два екрани, РІР - Рісшге іп Рісшге) та ін.

Крім цих загальних параметрів для чорно-білих і кольорових телевізорів є специфічні параметри якості кольорового зобра­ження: чистота кольору, баланс білого, кольорова насиченість.

Чистота кольору - це рівномірне забарвлення зображення на екрані відповідним кольором без плям інших кольорів. Неодно­рідність кольору світіння екрана може бути викликане не точним попаданням електронних променів на визначені люмінофори внаслідок неякісного юстування відхильної системи та системи зве­дення. На чистоту кольору, крім того, може впливати намагнічування тіньової маски і металевих деталей кінескопа, які знаходяться біля нього. В сучасних телевізорах намагніченість частин кінескопа усувають завдяки розмагнічуванню під час вмикання телевізора в електричну мережу. Вплив зовнішніх магнітних полів коректують магнітами, які розташовано на горловині кінескопів.

Баланс білого - це відсутність забарвлення чорно-білого зображення залежно від різних рівнів яскравості. У кольоровому зображенні баланс білого визначається відсутністю зміни кольорового фону при зміні яскравості зображень, тобто при зміні яскравості зберігається його нейтральний тон. Хороший баланс білого буде тільки у тому випадку, коли буде добра чистота кольору.

Кольорова насиченість - це міра свободи певного кольору від домішків білого. При незмінних яскравості і контрастності вона визначається величиною розмахів кольорорізницевих сигналів та якістю люмінофорів. Якщо насиченість недостатня, то колір буде тьмяним. При надлишковій насиченості колір занадто підкреслений

Аудіо- та відео- касети

Аудіотовари призначені для запису, збереження і від­творення звуків. Вони поділяються на технічні пристрої (магнітофони, програвачі, телевізори, радіоприймачі, відеомагнітофони тощо) і носії звукової інформації (аудіо- та відеокасети, грамплатівки, диски і т.п.). Для оцінювання якості цих аудіотоварів застосовують дві групи показників: показники, що характеризують фізичні константи звуку (частоту, інтенсивність, тембр і т.п.); показники, що харак­теризують психофізіологічний вплив звуку на організм людини (рівень гучності, рівень звукового тиску, частот­ний інтервал та ін.). Найбільш популярні в даний час відеомагнітофони, що призначені для запису чорно-білих і кольорових телепрограм, переданих за допомогою сигна­лів, кодованих за системою СЕКАМ і УПАВ, а також сиг­налів звукового супроводу з наступною передачею і від­творюванням їх через телевізійний приймач.

В аудіомагнітофонах використовуються котушкові (шири­ною 6,3 мм) і касетні (шириною 3,81 мм) магнітні стрічки.

Котушкові стрічки бувають товщиною 37 і 27 мкм. У відео-магнітофонах носієм інформації є магнітна стрічка шириною 12,7 мм, вміщена у відеокасету типу "Електроніка ВК-180" (тривалість запису чи відтворення відповідно 120 чи 180 хв.). Останнім часом масовим попитом користуються ком­пакт-диски, що є принципово новим носієм звукової інфор­мації. Це диск із прозорої пластмаси (полікарбонат) товщи­ною 1,2 мм, діаметром 12 см. Інформація записується в ци­фровій формі двоїчним кодом з одного боку у вигляді мік­роскопічних заглиблень і проміжків між ними, розташова­них по спіралі. Запис ведеться від центра диска до краю. За тривалістю відтворення до 70 хв., компакт-диск забезпечує наявність робочого діапазону частот 20-20 000 Гц при по­вній відсутності шумових перешкод (клацання, потріску­вань, фону), характерних для магнітофонів і програвачів грамплатівок, що робить його найперспективнішим засобом для записування і відтворення звуку на даний момент роз­витку аудіотехнологій. Найбільш перспективні диски ОУО (тривалість відтворення - до декількох годин).

Умови експлуатації та контроль якості побутової радіоелектронної апаратури

Під час транспортування, зберігання й експлуатації радіо­електронна апаратура піддається численним зовнішнім впливам, основними з яких є:

• кліматичні, пов'язані в основному зі станом атмосфери, - темпе­ратурою і її циклічністю; вологістю; атмосферним тиском; соняч­ною радіацією; домішками у повітрі (пил, солі, промислові гази); біологічними факторами (грибкова цвіль) тощо;

• механічні, що зв'язані з вібраційними й ударними навантаженнями і звуковим тиском.

Розглянемо вплив різних факторів на працездатність радіо­електронної апаратури.

Надійність роботи радіоелектронної апаратури і їх елементів залежить від температури навколишнього середовища. Підвищення чи зниження температури від номінального значення майже завжди викликає погіршання роботи апаратури, пов'язаних зі зміною фізико-хімічних і механічних властивостей матеріалів, з яких вона виготов­лена. Тепловий вплив також є причиною погіршання електричних властивостей радіоапаратури внаслідок зміни електричного опору резисторів, опору ізоляції діелектриків, ємності конденсаторів тощо. При підвищенні температури деякі види пластмас розм'якшуються, а вологонепроникні покриття погіршують свої властивості. Тепловий вплив призводить також до прискореного старіння матеріалів.

Надійність роботи радіоелектронної апаратури також залежить від стану навколишньої атмосфери й у першу чергу - від вологи. Зі збільшенням вологи різко знижуються ізоляційні властивості. Найбільше впливають кліматичні умови (підвищена вологість, гриб­кова цвіль, сонячна радіація) на параметри радіоелектронної апара­тури, що експлуатуються у тропічних умовах. Так, утворення і розвиток грибків знижує ізоляцію матеріалів, сприяє створенню провідного шару на поверхні ізоляції, викликає хімічне розкладення органічних матеріалів і корозію металів, що призводить до псування і виходу з ладу апаратури. Інтенсивне сонячне опромінення також сприяє окисненню або хімічному розкладенню деяких органічних матеріалів.

Залежно від діапазону зміни основних кліматичних факторів радіоелектронна апаратура може експлуатуватися в нормальних, складних та тяжких умовах. Для побутової радіоелектронної апаратури нормальними є умови закритих приміщень: температура від -10°...+25°С, відносна вологість до 80%, атмосферний тиск ±20...780ммрт. ст.

Механічні впливи. Механічні навантаження можуть мати складний комплексний характер при різному їхньому з'єднанні. Так, стаціонарна апаратура піддається короткочасним ударним наванта­женням і вібрації тільки під час упакування і транспортування.

На радіоелектронну апаратуру, що встановлюється на автомобілях вібрація й ударні навантаження впливають під час роботи. Руйну­вання чи швидке зношування конструкції викликають не довго­строкові діючі малі навантаження, а великі перевантаження, хоча вони і діють короткочасно. Тому найбільш небезпечним випадком впливу вібрації є збіг власної частоти коливань окремих частин апаратури з коливаннями зовнішнього джерела вібрації. Сумарна амплітуда коливань буває при цьому настільки велика, що може відбутися руйнування конструкції. Тому в конструкцію радіо­електронної апаратури вводяться спеціальні пристрої для зм'якшення динамічних навантажень чи змін їхнього характеру.

Враховуючи вищезазначене, основними вимогами до якості радіоелектронної апаратури, насамперед, є їх електрична, механічна, термічна та екологічна безпека.

Електрична безпека радіоелектронних апаратів характе­ризується безпечною потужністю іонізуючого та неіонізуючого випромінювань (не більше 36 пА, або 0,5 мР/с) і відсутністю витоку електроенергії при короткому замиканні або роз'єднані деталей. Найголовнішим показником електричної безпеки радіоелектронної апаратури є температура розм'якшення ізолюючого матеріалу, що повинна бути не меншою 150°С. Доступні до споживача частини апарата не повинні знаходитися під небезпечною напругою.

Під час оцінення електричної безпеки побутової радіо­електронної апаратури враховується також вплив електричних та електромагнітних полів на роботу інших апаратів (чи не викликають перешкод) та на здоров'я людини. Якщо апарат не показує такий вплив, то він вважається екологічно безпечним.

Усі радіоелектронні апарати повинні пройти випробування на електричну безпеку через підключення до них змінного або постій­ного струму (залежно від умов експлуатації) тривалістю 60 с. Апарат задовольняє вимоги електричної безпеки, якщо опір ізоляції після дії струму не змінився, а в самому апараті не було коронарного розряду.

Механічна безпека побутових радіоелектронних апаратів тісно пов'язана з механічною міцністю цих приладів. Достатня міцність апарата дозволяє йому витримувати умови нормальної експлуатації. Руйнування радіо- телеапаратури під час падіння може призвести до короткого замикання електричної мережі, що, у свою чергу, - до пожежі. Залежно від виду апаратури механічна безпека визначається під час випробування на ударну міцність, вібраційну стійкість, механічне руйнування апарату або його частин.

Під час випробовування на ударну міцність радіоелектронний апарат встановлюють на горизонтальну підставку, яку потім кидають з висоти 50 см на дерев'яну підлогу. Після закінчення випро­бовування в апараті не повинно бути пошкоджень. При випробо­вуванні на вібраційну стійкість апарат закріплюють на вібростенді,»що має вертикальний режим коливань. Після випробовування у визначеному діапазоні частот та амплітуді коливань в апараті не повинні бути порушені або послаблені кріплення, що може призвести до небезпечної ситуації. При випробовуванні ударом апарат закріп­люють на жорсткій опорі. По зовнішній поверхні апарата, включаючи ручки керування і кнопки перемикання, завдають удари молотком пружинної дії. Після таких ударів апарат повинен витримати випробовування на електричну міцність.

Міцність кінескопа телевізорів визначають ударом по його поверхні кулькою діаметром 40 мм, яка виготовлена із загартованої сталі. Закріплена на шнурі кулька відводиться на натягнутому шнурі таким чином, щоб відстань по горизонталі між кулькою і точкою удару становила 210 см для кінескопів з розміром діагоналі більше 40 см та 170 см - для решти кінескопів. Після випробовування кінескоп повинен залишатися без ушкоджень.

Головними характеристиками термічної безпеки радіо­електронних апаратів є вогнестійкість і стійкість до теплового удару. З метою контролю на вогнестійкість деталі, наприклад, друковані плати телевізора, випробовують вертикальним полум'ям, що його створює пальник Бунзена. Якщо зразок витримує середній час горіння - 5 с, то вогнестійкість вважається задовільною.

Тепловий удар виникає у телевізорах після вибуху кінескопа і характеризується багаторазовою зміною температури виробу (швидким нагріванням і наступним різким охолодженням). Для кіне­скопів випробовування термоударом є обов'язковим. З цією метою на балон кінескопа наносять сітку подряпин, а потім це місце охолод­жують кілька разів рідким азотом до появи тріщин. Результат вва­жають позитивним, якщо при руйнуванні кінескопа жоден осколок вагою більше двох грамів не вилетів за край бар'єра, що встановлений на підлозі на відстані 50 см від кінескопа.

Проблема підвищення безпеки є складовою частиною проблеми підвищення конкурентоспроможності радіоелектронних товарів на ринку, що віддзеркалює всі аспекти життя суспільства і незмінно знаходиться в центрі уваги керівництва та ділових кіл усіх країн світу. Певних заходів з підвищення безпеки радіоелектронних апаратів вживають і в Україні, але до сьогодні бракує кардинальних заходів

принципового характеру. З цієї причини кожен радіоелектронний пристрій українського виробництва у період сертифікації підлягає повному переліку випробовувань на безпеку.

Сертифікація товарів закордонних фірм, які зарекомендували себе на світовому та українському ринках як виробники продукції високої якості, здійснюється за полегшеними схемами, що основані на використанні доказів відповідності (невідповідності) продукції вимогам декларації.

Оцінка якості побутової радіоелектронної апаратури у торгівлі обмежується перевіркою наявності супроводжувальних документів, комплектності, цілісності упакування, оцінкою зовніш­нього вигляду, а також опробуванням, прослуховуванням та визна­ченням якості звучання і працездатності всіх вузлів та механізмів. Порушення хоча б одного із цих пунктів дає основу для пред'явлення претензій постачальнику продукції. Об'єктивна оцінка основних параметрів побутової радіоелектронної апаратури можлива тільки в умовах спеціалізованих лабораторій.

Під час контролю упакування апаратури перевіряють її ціліс­ність та відсутність слідів розпакування. Перевіряючи документацію, звертають увагу на збігання номера на корпусі з номером у паспорті та гарантійних талонах. Також перевіряють, чи проставлено в паспорті дату випуску апаратури, штамп ВТК та цілісність пломби.

Комплектність перевіряють згідно з переліком, який є у паспорті на апаратуру.

Оцінюючи зовнішній вигляд радіоелектронної апаратури звертають увагу на стан корпуса, задньої стінки, клавіш та ручок керування. Необхідно переконатися в цілісності корпуса, відсутності на поверхні корпуса подряпин, задирок, розтікання лаку, слідів корозії, вм'ятин та інших дефектів, які погіршують зовнішній вигляд. Панелі повинні мати чіткі написи та умовні позначки.

Під час контролю працездатності встановлюють, чи функціо­нують всі блоки апарата та органолептично оцінюють якість їх роботи. Цей етап здійснюють послідовно, як описано в інструкції на конкретний вид побутової радіоелектронної апаратури. Хід усіх механізмів повинен бути рівномірним, без шумів, заклинення

пробуксовувань.

Перевіряючи якість комбінованих радіоелектронних виробів, перевіряють також працездатність усіх компонентів, що входять до їх складу.

Радіо-телетовари займають до 70% нашого дозвілля бо ними ми користуємось пасивно – дивимось, слухаємо. Інші культурно-побутові товари вимагають нашої активної участі.

Фото- і кіно-товари

До фотокінотоварів відносяться: фотоапарати і кінокаме­ри, світлочутливі матеріали, речовини для їх хіміко-фотографічного оброблення, проекційна апаратура і фото-кінотовари. Фотоапарати поділяють на 3 види: за шириною плівки при зніманні на 16, 35 і 60 мм, а за функціональними властивостями теж на 3 класи (чи типи): простого, серед­нього і високого. Кінокамери класифікують за шириною плівки і за сукупністю споживчих властивостей. Плівка - 8 і 16мм. До цієї ж групи відносять проекційну апаратуру для перегляду діапозитивів, слайдів, діафільмів, кінофільмів і негативів. Це фільмоскопи, стереоскопи, діапроектори, фільмопроектори, кінопроектори та фотозбільшувачі.

То ж поділ за призначенням фотоапаратів та кіноприладдя див. В табл.6

Таблиця 6

Класифікація фотоапаратів та кіноприладдя за призначенням

Спеціального призначення	Загального призначення
Для репродукційних робіт	Для початківців
Для фотополювання	Для підготовлених фотоаматорів
Для портретних робіт в павільйонах
Для одноступеневого процесу	Для професіоналів

Класифікація фотокіноприладдя

Приладдя для фотозйомки	Для лабораторної обробки фотокіноматеріалів	Монтажне та кінопроекційне обладнання	Проекційна апаратура
Об’єктиви	Фото-кіно-бачки	Склеювальні преси	діапроектори
Штативи	кювети
світлофільтри	Ліхтарі лабораторні	Ножі для розрізання кіноплівок	Фільмо- проектори
Насадочні лінзи	Реле часу
Фото-експонометри	Годинники лабораторні	Монтажні столики	Кіно- проектори
фотолампи	Рамки кадруючі	Рамки діапозитивні	Фото- збільшу- вачі
Фотоосвітлювачі	Пінцети
Імпульсні лампи	Термометри	Електро-синхронізатори
подовжувачі	Валики гумові	діаскопи
бленди	Електроглянсівки	Екрани аматорські
Спускові троси	Різаки	Штативі для екранів

Музичні товари

Музичні інструменти класифікують: за конструкцією, видом джерела звуку, способом вилучення звуків, діапазоном і тембровим забарвленням і т. ін. За видом джерела звуку їх поділяють на 5 основних груп: струнні, язичкові, духові, уда­рні, електромузичні. Усередині груп виділяються підгрупи за способом видобування звуку.

Струнні: джерело звуку - натягнута струна. До них відно­сяться щіткові: балалайка (3-х, 4-х, 6-струнні; прима, секунда, альт, бас, контрабас); гітара (6-ти, 7-ми, 12-струнні); ма­ндоліни (овальні, напівовальні, плоскі); домри (пікколо, при­ма, альт, тенор, бас та ін.) З домр і балалайок складають ор­кестри народних інструментів.

Смичкові інструменти - звук видобувається від тертя смичка і струни. Усі смичкові інструменти мають по 4 струни і своєрідну форму корпуса. До них відносяться: скрипка, альт, віолончель, контрабас.

Ударно-клавішні- звук видобувається коливаннями струн, спричиненим ударом пальців музиканта по клавішах механізму. До них відносяться: рояль і піаніно. Завдяки ба­гатству звуків від голосних (югіе - сильно) до тихих (ріапо -тихо) рояль і піаніно одержали загальну назву фортепіано.

Язичкові інструменти - звук утворюється від коли­вань пружних сталевих язичків під дією потоку повітря, що нагнітається міхом. До них відносяться: гармонії, бая­ни, акордеони.

Духові музичні інструменти - джерелом звучання в них є стовп повітря, що коливається в каналі інструмента. Духо­ві інструменти залежно від способу видобування звуку і конструктивних особливостей поділяють на амбушюрні: ко­рнет, труба, альт, тенор, баритон, бас, валторна і цуг-тромбон; лінгвальні (язичкові): кларнет, саксофон, гобой, англій­ський ріжок, фагот; лабіальні - джерелом звуку в них є струмінь повітря, що продувається під кутом до бічного отвору - лабиуму: флейти.

Ударні музичні інструменти - перетинчасті: барабани, бубни, литаври; пластинчасті: металофони, ксилофони; самозвучні: оркестрові тарілки, трикутники, кастаньєти та ін. Електромузичні інструменти - звук у них утворюється за участю електронних чи електроакустичних приладів. Вони представлені трьома групами: електронні, адаптерні та елект­ропневматичні.

Таблиця 7

Класифікація резонаторних інструментів

струнні	Язичкові	духові	ударні
Джерелом звука в цих інструментах є:
струни	Металева пластина, яка вібрує під дією струменю повітря	Повітря, замкнуте в трубці певної довжини і діаметру	Удар по поверхні, корпусу, брусках чи пластинах
гітара	Гармоніка- для виконання нескладних музичних творів	Труба, труба кавалерійська	Барабани(великий окестровий і естрадний, малий оркестровий і естрадний
балалайка
мандоліна	Корнет, флейта пікколі,кларнет
добмра	Баян для виконання складних музичних творів	Альт, флейта альт, фагот, цуг-трамбон	бубон
арфа
бандура	Баритон, флейта бас,саксофон	Литаври, ксилофон,челести
гуслі	Акордеон для виконання дуже складних музичних творів	Валторна, гобой
	Фанфари,фагот	Бонги,гонги
	Горн, ріжок, англійський ріжок, мисливський ріжок	Тамтами,кастаньєти, дзвіночки
Електромузичні інструменти
Інструменти з генератором звукової частоти(електронні)	Інструменти з адаптором, що відтворює звуки звичайних інструментів
Електроорган одноголосний	Електрогитари(акустична, напівакустична і неакустична)
Електроорган багатоголосний
Електробаян, електроакордеон, електросинтезатор, приставки	Електробалалайки, електроарфи, електропіаніно

Лекція

Годинники

Годинники поділяють за призначенням, за джерелом енергії і типом регулятора, за принципом користування.

За призначенням годинники бувають: наручні, кишенькові,настінні, настільні,будильники і спеціального призначення.

За джерелом енергії: механічні і електричні.

За типом регулятора: балансові і маятникові.

За принципом користування: годинники індивідуального користування(наручні, кишенькові, годинники-кулони, годинники-обручки) і годинники колективного користування(настільні, настінні,на підлозі і шахові).

Кожен завод, що випускає годинники, має свій товарний знак. Найменування вказують на циферблаті, а товарний знак – на механізмі годинників.

На зміну традиційному маятнику і балансу прийшли кварцові осцилятори, а замість гірі і заводної пружини застосовують електрохімічні джерела постійного струму. Точність кварцових годинників у 20-30 разів перевищує точність ме­ханічних, а тривалість дії джерела струму становить 2,5-3 роки. Є наручні годинники зі змішаною стрілочно-цифровою індикацією, сигналом, подвійним календарем, мелодіями, пристроєм для вимірювання пульсу, з таймером, калькулято­ром та ін.

Канцелярські товари

Канцелярські товари поділяють на металеві, дерев'яні, пластмасові, склокерамічні, мастичні та обчислювальна тех­ніка. Вони згруповані за однією ознакою - сировиною, тому що велике (до 1000 артикулів) розмаїття обмежує іншу кла­сифікацію.

Асортимент. До металевих канцтоварів відносяться: скріпки, шпильки, кліпси, діркопробивачі, машинки-зшивачі і скоби до них (стиплери), ножиці, лінійки і т.п.

До дерев'яних і пластмасових відносять: лінійки канцеляр­ські, келихи, підставки під перекидні календарі чи для пись­мового приладу, ножі для різання паперів тощо.

Склокераміка в основному використовується для скульп­турно-художнього оформлення письмових приладів та ін.

До мастичних виробів відносять: клей, сургуч, фарби штемпельні і ротаторні. Сургуч складається з каніфолі, воску і крейди. Штемпельна фарба - це водний розчин барвника, декстрину, гліцерину й антисептиків.

Обчислювальна техніка представлена розмаїтістю калькуляторів - переносних і ста­ціонарних.

До засобів для письма відносять: ручки, олівці, фломасте­ри, пера, чорнило, туш тощо. Усі вони відповідають вимогам

ТУ і стандартам, мають привласнені їм марки й індекси. Новинка - АNОТОРЕN - електронна ручка. Наприклад, олівці призначені для писання, креслення, малювання.

За конструкцією розрізняють звичайні (у дерев'яній обо­лонці) чорнографітні, кольорові, копіювальні, спеціальні, ме­ханічні з графітним стрижнем; фломастери.

Залежно від ступеня твердості стрижня розрізняють 15 рі­зновидів олівців. Ступінь твердості позначається буквами і цифрами: Т - тверді, М - м'які, ТМ і СТ - середньої твердо­сті, 6М - найм'якіші, 7Т - найтвердіші. Діаметр стрижня - від 8,8 до 1,7 мм, діаметр олівця - від 5,0 до 8,2 мм.

За раніше діючою класифікацією в окрему групу виділяли шкільно-письмові предмети, які впритул перетинаються з канцтоварами, а в основі їх отримання лежить уся паперова продукція.

До паперово-чистових товарів відносять вироби, вигото­влені з паперу і картону, призначені для письма, креслення, малювання й інших робіт. Особливе місце займають вироби санітарно-гігієнічного призначення.

Папір одержують з деревної маси (стирання деревини на спеціальних машинах - дефібрерах), целюлози, макулатури та ганчіркової напівмаси.

Якість паперу і картону характеризується споживчими властивостями, основними з який є: волокнистий склад, ма­са 1 м², об'ємна маса, ступінь проклейки, білизна, гладкість, міцність на розрив, подовження при розтягуванні, сортність.

Для додання паперу водовідштовхувальних властивостей у паперової масу вводять речовини, що проклеюють (рослинні і тваринні клеї, рідке скло й ін.). Ступінь проклейки має зна­чення для паперу, призначеного для письма чорнилом, креслення тушшю, малювання фарбами. Виражається вона шири­ною штриха в міліметрах, при нанесенні якого водяні барвні складові не розпливаються і не переходять на зворотну сто­рону паперу. Білизна - характеризує оптичні властивості па­перу. Чим вища білизна, тим легше читається текст. Досяга­ється це введенням до паперової маси наповнювачів: каоліну, тальку, гіпсу, крейди тощо.

Гладкість характеризує стан поверхні листа паперу. Чим вища гладкість паперу, тим рівномірніше на ньому лягають чорнило, фарби, друкування. Гладкість виражається в секу­ндах. Наприклад, гладкість паперів для письма дорівнює 100-150 с, крейдованих - 400-600 с.

Маса 1 м² характеризує щільність паперу, вид наявних у її складі волокон, порис­тість. Асортимент паперу і картону налічує більше як 600 ви­дів. Виробляють їх у бобінах, рулонах, аркушах.

Транспортні засоби

До засобів пересування сухопутного транспорту відно­сяться: легкові автомобілі, мотоцикли, моторолери, мопеди, мотовелосипеди, велосипеди.

Легкові автомобілі за типом двигуна поділяють на карбю­раторні і дизельні; за призначенням: загального призначення і спеціальні.

Водний транспорт особистого користування: катери, мо­точовни, гребні човни і човнові мотори. Супутні товари: при­лади для заряджання акумулятора, транзисторне запалюван­ня, лебідки, ніжні насоси, пристосування для демонтажу ав­топокришок, пристрої проти викрадення. Додаткові предме­ти: каністри, шланги, чохли для кермового колеса, вентиля­тори, багажники, чохли для сидіння тощо.

Для відпочинку до автомашин додаються такі товари: автопричепи, намети, спальні мішки, портативні плити, набори меблів, посуду, холодильники тощо.

Спортивні товари

Спортивні товари слід розглядати разом з туристичними. До них відносяться: інвентар і устаткування для гімнастики, важкої та легкої атлетики, спортивних ігор, ковзанярського, лижного і водного спорту. Усі ці товари потрібні для фізич­ного розвитку людини. Інвентар для гімнастики групують за видами гімнастичних вправ: стройові, порядкові, загальнорозвиваючі, вільні, на снарядах, стрибки й акробатичні.

Для вправ - гімнастичні стінки, ослони, набивні м'ячі (медицинбол), ціпки, шпильки, обручі, жердини і канати для ла­зіння, гімнастичні сходи і канати для перетягування.

Для вільних вправ - м'ячі, скакалки, стрічки, вимпели, шар­фи та ін.

Для вправ на снарядах - поперечини, бруси, кільця, кінь, колода.

Для важкої атлетики - штанги атлетичні, гирі, гантелі, ес­пандери, напульсники, бандаж і пояс для штангістів.

Для боксу - боксерські рукавиці (бойові., тренувальні і снарядні), захисні речі і снаряди (груші, м'ячі, мішки і лапи).

Для боротьби - борцовські мати, опудала і мішки.

Для фехтування: зброя - рапіра, шабля, шпага; захисні при­стосування фехтувальника: маски, нагрудники, налокітники, рукавиці.

Для легкої атлетики - для метання і штовхання (диски, списи, молоти, гранати, ядра).

Для стрибків і бігу (стійки і планки, тичини, естафетні па­лички, стартові верстати, пістолет і лопаточка).

Для спортивних ігор (футбол, волейбол, баскетбол, ганд­бол, регбі і водне поло) - відповідні м'ячі, сітки, захисні речі.

Для гри в бадмінтон і теніс - ракетки, м'ячі, сітки.

Для гри в хокей - клюшки, м'ячі чи шайби, хокейні сітки для воріт і захисні засоби для хокеїстів.

Для гри в шахи: комплект фігур - 32 шт., дошка і годин­ник; шашки - російські (для гри на дошках з 64 квадратами) і міжнародні (стокліткові).

Для гри в більярд - стіл, 16 куль, 6 київ і трикутник.

Для ковзанярського і лижного спорту - лижі (лісові, тури­стичні, спортивно-бігові, гоночні і стрибкові), лижні кріп­лення, лижні ціпки і лижні мазі.

Для водного спорту і підводного плавання - лижі, дихаль­ні трубки, ласти, гідрокостюми, окуляри для плавання, руш­ниці для підводного полювання.

Для пішохідного туризму й альпінізму - рюкзаки, спальні мішки, похідні намети, мотузки, пояси для страхування, аль­піністські окуляри, надувні матраци і подушки, компаси, фляги, посуд, льодоруби, кішки і молотки.

Друкована продукція

Видання - це твір друку, поліграфічно самостійно офор­млений, який пройшов редакційно-видавниче оброблення, має вихідні дані та призначений для передачі інформації, що міститься в ньому. Якщо видання не має вихідних да­них, воно вважається анонімним.

Видання належать до того чи іншого типу літератури. Розрізняють такі види видань:

• за матеріальною конструкцією: книжки, журнали, аркушове, газетне, плакат, буклет, карткове, комплектне;

• за знаковою природою й інформацією: текстове, нотне, картографічне, книжково-видавниче;

• за періодичністю: неперіодичне, періодичне, триваюче;

• за структурою: книга, брошура, листівка, збірник, одно - чи багатотомне видання, зібрання творів, вибрані праці, журнал, газета, бюлетень, листок, серія, тощо;

• за цільовим призначенням і характером: інформаційно-офіційне, наукове (монографія, збірник наукових праць тощо), науково-популярне, масово-політичне, навчаль­не (підручник, навчально-методичний посібник тощо), виробниче (стандарт, ТУ тощо), довідкове (словник, ен­циклопедія, довідник), рекламне, інформаційне (огля­дове, бібліографічне, реферативне), літературно-художнє.

Інформаційні видання можна класифікувати:

• за способом розповсюдження: замовне, передплатне, мікровидання;

• за поліграфічним виконанням: мініатюрне, мікрови­дання тощо;

• стосовно події: ювілейне, меморіальне тощо.

Книга - це неперіодичне видання, обсягом більше 3-х дру­кованих аркушів, тобто не менше 48 сторінок. Історія книги тісно пов'язана з писемністю і друкарством. І хоча графічні смислові знаки були 15 тисяч років тому, перші книги з'яв­илися значно пізніше.

Журнал - періодичне друковане видання, що виходить щотижня, щодекади, щомісяця, один раз за 2 місяці, один раз за квартал і рідше. За характером і напрямком журнали поділяються на політичні, літературні, наукові і галузеві, для жінок, чоловіків, молоді, дітей; ілюстровані та неілюстровані.

Товари для відпочинку

Товари для відпочинку класифікують залежно від його активності й пасивності. До активного відпочинку відносять: полювання, рибну ловлю, спорт (крім професійного) і туризм.

Товари для активного відпочинку: інвентар для рибної ловлі; інвентар для полювання: мисливські рушниці і речі для догляду за ними; набої, прилади і пристосування для спорядження, мисливські товари;

Мисливські рушниці за призначенням поділяють на три групи: для мисливського промислу, спортивного полювання і спортивної стрільби;

• за застосовуваним снарядом: дробові, кульові, напівдробові;

• за числом стволів: одно -, дво-, три - і чотириствольні;

• за числом наявних напоготові пострілів: однозарядні, багатозарядні (магазинні) і самозарядні (автоматичні).

Товари для особистого спорядження спортсменів і турис­тів розглянуті в групі "спортивні товари", вони ж викорис­товуються для активного відпочинку.

Товари для пасивного відпочинку: настільні ігри, лото, карти, доміно, шахи, шашки.

Товарознавча характеристика господарських товарів

Ключові слова: споживчі властивості меблів; посуд: скляний, пластмасовий, дерев’яний; електротовари; будівельні матеріали: лісоматеріали, цегла, вапно, гіпс, покрівельні матеріали, екю; про­відникові вироби.

Лекція

Товарознавча характеристика господарських товарів

Класифікація товарів господарського призначення

Відповідно до загальної класифікації непродовольчих то­варів у підкласі «Господарські товари» до групи «Споріднені товари» відносять: меблі, посуд, побутову техніку (складно-технічні товари), будівельні матеріали, сільськогосподарські товари. В умовах невпинного технічного прогресу, підви­щення культурно-побутового рівня населення все більше зростають вимоги до організації внутрішнього простору бу­динків і споруд. Функціональні та естетичні завдання форму­вання внутрішнього простору вирішуються головним чином підвищенням добротності, комфортності, художнього рівня, поліпшенням споживчих властивостей, розширенням асор­тименту і підвищенням конкурентоспроможності всіх това­рів, що оточують людину.

Споживні властивості товарів господарського призначення

Усі товари цього підкласу повинні мати комплекс:

- функціональних властивостей, виражених у застосуванні нових технологій для одержання конструкцій, що забез­печують зручність, універсальність, досконалість вико­нання допоміжних операцій;

- ергономічних властивостей, виражених у гігієнічності товару, безпеці, антропометричності; надійності; довговічності; безвідмовності, збереженості, ремонтопридат­ності;

- естетичних властивостей, виражених в інформаційній виразності, цілісності композиції, раціональності, доско­налості виробничого виконання;

- соціального призначення, вираженого в задоволенні по­питу всіх проверстків населення.

Меблеві товари

Споживчі властивості будь-яких товарів визначені таки­ми основними напрямами: функціональними, ергономічни­ми, естетичними властивостями товарів, надійністю і безпе­кою. У меблевих товарах споживчі властивості формуються з етапів в організації виготовлення меблів: при проектуванні, конструюванні та у виробництві. Головні споживчі власти­вості готових меблів формують різні сучасні матеріали, скла­дові деталі і вироби.

До них відносяться: - пиломатеріали, шпон (лущений і струганий, той, що ви­користовується для облицювання поверхонь виробів з де­ревини, виготовлення фанери, плит. Фанера буває зви­чайна, облицювальна, спеціальна);

столярні плити для виробництва щитових і корпусних меблів;

деревостружні плити (ДСП) товщиною 14-16 мм, що ви­готовляються з відходів і неділової деревини; деревоволокнисті плити (ДВП), які виготовляються з де­ревної тріски, розмеленої до волокнистого стану, з насту­пним змішуванням її із синтетичними смолами, висихаю­чими оліями і термічною обробкою;

гнуто-клейова деревина, що застосовується для виготов­лення деталей стільців, столів, крісел;

лакофарбові, відбілюючі, обезсмолюючі, шліфувальні,полірувальні матеріали; фурнітура;матеріали з пластмас;пружини;ватин;поліуретановий поропласт; губчата гума; покривні(грубі технічні) і лицювальні тканини (гобелен, репс, плюш, оксамит, велюр тощо).

Меблі класифікують:

• за призначенням: побутові і для громадських установ. Побутові поділяються на меблі для їдалень, спальні, віта­льні, кухні, передпокою, ванної кімнати;

• за видом матеріалів: дерев'яні, металеві, пластмасові;

• за способом виробництва: столярні, гнуті, гнуто-клейові, плетені і пресовані (з деревини); металеві - литі, штам­повані, гнуті, зварені; пластмасові - литі, формовані, клейові;

• за функціональним використанням: для сидіння, сну, ди­вани, зберігання різних предметів, роботи, готування і приймання їжі, для культурно-побутових потреб;

• за конструкцією: нерозбірні, вбудовані, універсально-розбірні, такі, що трансформуються, і секційні;

• за видом: шафи, тумби, столи, стільці, крісла, ліжка, та­бурети, банкетки тощо;

• за наявністю обробки: з обробкою і без неї. Застосову­ють обробку прозору - столярну (лакування, розполірування, полірування і панелювання), непрозору – малярну (виконується лакофарбовими сполуками, листовими ма­теріалами, плівками). До неї відносяться також імітаційні види обробки під текстуру коштовних порід деревини декоративною фанерою, текстурним папером і шпоном, декоративно-шаровими пластиками, аерографією, друком тощо. Спеціальні види обробок - інкрустація;

• за комплектністю: штучні, в наборах і гарнітурах;

• за розмірами: меблі поділяються залежно від висоти, ширини, довжини й інших розмірних характеристик виробів певного виду і призначення;

• за віком споживачів: для дорослих, підлітків і дітей.

Посуд

Посуд - це порожнисті чи плоскі вироби, що застосову­ються для приготування і приймання їжі, зберігання харчо­вих і нехарчових продуктів, а також для різних господарсь­ких, декоративних, санітарно-гігієнічних і спеціальних по­треб.

За основним вихідним матеріалом посуд поділяють на ме­талевий, скляний, керамічний, пластмасовий і дерев'яний, які й визначаються видом сировини.

Основні етапи виробництва скляних виробів:

- підготовка сировинних матеріалів, складання шихти (шихта - це суміш тонкороздріблених сировинних матеріалів, відповідно до рецептури типового складу скла);

- варка скломаси при температурі 1500°С до утворення в'я­зкої прозорої маси;

- формування (ґрунтується на регулюванні в'язкості і по­верхневого натягу скломаси; виробляється склодувною трубкою до певної температурної межі);

- оброблення виробів - здійснюється абразивами або тра­вильними розчинами (для кришталю - суміш плавикової кислоти і сірчаної кислот концентрації 40% та 91,5% від­повідно);

- декоративне оброблення (впливає на естетичні достоїнс­тва і вартість).