Поточних витрат

.

Крім цих узагальнюючих розраховують також частинні показ­ники ефективності (відповідні формули наведено в поданій далі табл. 19.1).

Таблиця 19.1

Частинні показники ефективності	Зіставлення з
ресурсами	поточними витратами
Необоротних засобів
Оборотних засобів
Ресурсів праці

Мета підвищення ефективності — одержання додаткового ефекту без додаткових витрат. Це досягається за рахунок економії ресурсів та поточних витрат.

Шляхи економії необоротних засобів — одержання більшого ефекту з кожної гривні необоротних засобів; оборотних — з кожної гривні оборотних засобів; ресурсів праці — у розрахунку на кожного працівника.

Шляхи економії поточних витрат необоротних засобів (витрат на їх споживання та утримання) — на кожну одиницю продукції списується менший обсяг амортизації; оборотних засобів — раціональне їх використання, зокрема збільшення швидкості обороту, зменшення частки браку тощо; витрат праці — економія робочого часу на одиницю ефекту.

Формули для розрахунку відносної економії окремих видів ресурсів і витрат завдяки поліпшенню використання наведені в табл. 19.2.

Таблиця 19.2

Шляхи відносної економії	Відносна економія
ресурсів	поточних витрат
Поліпшення використання:
необоротних засобів
оборотних засобів
ресурсів (витрат) праці

Результати розрахунку зі знаком «–» показують відносну економію, а зі знаком «+» — перевитрати.

У ході аналізу динаміки ефективності використовують, зокрема, систему факторних індексів.

Індекс середньої ефективності розраховують за формулою

.

Абсолютний приріст ефективності

.

Вплив окремих факторів на динаміку рівня ефективності визначають за допомогою, наприклад, таких факторних взаємо­зв’язаних індексів.

· Вплив динаміки обсягу ВВП:

.

· Абсолютний розмір зміни економічної ефективності під впливом динаміки ВВП дорівнює різниці між обома частинами:

.

· Вплив на ефективність зміни обсягу ресурсів Р:

.

· Аналогічно розраховують абсолютний приріст рівня ефективності за рахунок зміни ресурсів, а також динаміку ефективності за рахунок окремих видів ресурсів.

Показник економічної ефективності — середня величина. Загальна середня ефективність залежить, з одного боку, від рівня ефективності в окремих регіонах і галузях Е _i, а з іншого, — від частки кожного з підрозділів економіки в сукупних витратах d_i.

Вплив кожного з цих факторів розраховують за допомогою системи взаємозв’язаних індексів змінного, фіксованого складу та структурних зрушень. У комбінаційному розподілі за регіонами та галузями індекс ефективності змінного складу обчислюють за формулою

,

де — рівень ефективності в окремих галузях; — частка ресурсів окремих регіонів; — частка ресурсів окремих галузей у складі регіонів.

Індекс фіксованого складу

;

індекс структурних зрушень 1-го порядку

;

індекс структурних зрушень 2-го порядку

.

Вплив окремих факторів на динаміку ефекту може бути визначений методом ланцюгових підстановок:

вплив інтенсивного фактора — рівня ефективності

;

вплив екстенсивного фактора — обсягу ресурсів

.

Вивчають закономірності впливу окремих факторів, що є базою для розробки заходів щодо збільшення ефективності.

Для визначення ролі інтенсивних факторів економічного зростання використовують також апарат виробничих функцій, зокрема методику О. І. Анчишкіна, засновану на застосуванні в розрахунках виробничої функції Кобба—Дугласа

,

де K — виробничі засоби; L — чисельність зайнятих у матеріальному виробництві.

Коефіцієнти α і β характеризують залежність (еластичність) обсягу та динаміки продукції від обсягу та динаміки факторів виробництва K і L.

Так, α характеризує приріст продукції, який припадає на одиницю зміни K при фіксованому рівні L. Коефіцієнт β характеризує приріст результату на одиницю зміни L при K = const.

Збільшення K та L у n раз спричиниться до збільшення Y
у n ^{a + b}.

Тут можливі три випадки:

1) α + β > 1 — якщо фактори збільшуються в n раз, то випуск продукції збільшується більш ніж у n раз. Тим самим зростання виробництва випереджує зростання сукупних витрат урахованих факторів виробництва. Цей тип відтворення означає зростання ефективності сукупних витрат суспільної праці, наявність інтенсивних джерел економічного зростання;

2) α + β = 1 — зростання виробництва відбувається в міру зростання сукупного обсягу авансованих ресурсів. Це суто екстенсивний розвиток економіки;

3) α + β < 1 — випуск продукції зростає повільніше, ніж фактори виробництва. Знижується сумарна ефективність виробничих ресурсів, деінтенсифікується економічне зростання, що призводить зрештою до порушень нормальних умов функціонування економіки.

Підвищення економічної ефективності — запорука зростання соціальної ефективності, яка є індикатором можливостей суспіль­но-економічної системи та її виробничо-економічних, соціально-політичних, культурно-побутових інститутів із забезпечення умов життєдіяльності та розвитку людини. Критерієм підвищення соціальної ефективності є зростання життєвого рівня населення, розвиток особи.

Для оцінювання економічної ефективності на основі системи національних рахунків України використовуються такі показники макроекономічного розвитку:

· валовий випуск В;

· валовий (чистий) продукт ВВП, ВЧП;

· валова (чиста) додана вартість ВДВ, ЧДВ;

· валовий (чистий) національний дохід ВНД, ЧНД;

· валовий (чистий) наявний національний дохід ВННД, ЧННД;

· валове (чисте) заощадження ВЗ, ЧЗ;

· валовий та інші види прибутку ВП;

· проміжне споживання ПС;

· податки П;

· споживання основного капіталу СОК;

· експорт Е;

· імпорт І;

· кінцеві споживчі витрати КСВ;

· індивідуальні споживчі витрати ІСВ;

· колективні споживчі витрати КолСВ;

· фактичне кінцеве споживання ФКС;

· фактичне індивідуальне кінцеве споживання ФІКС;

· фактичне колективне кінцеве споживання ФККС;

· валове нагромадження капіталу ВНК;

· валове нагромадження основного капіталу ВНОК.

Оцінку економічної ефективності можна дістати на основі такої системи показників:

, , , ,

а також відповідних питомих витрат:

, , , , .

Наведені показники є базою факторного аналізу динаміки ефекту та ефективності. Наприклад, якщо ефективність розрахована за формулою , то . Ці співвідношення дозволяють визначити вплив на динаміку ВВП рівня ефективності та сукупних витрат, а на динаміку рівня ефективності — обсягу ВВП і сукупних витрат:

,

.

Ці самі дані застосовують для аналізу впливу на динаміку ВВП ефективності окремих видів витрат. Так, за оцінку використання основного капіталу можна взяти співвідношення , звідки . Це дозволяє визначити вплив на динаміку ВВП рівня використання та обсягу споживання основного капіталу:

і .

Факторний аналіз динаміки рівня використання основного капіталу здійснюється за формулами:

, .

Аналогічні розрахунки можна зробити, аналізуючи вплив на динаміку ВВП віддачі проміжного споживання .

Обсяг валового випуску В є результатом спільної дії затрат праці Т та продуктивності праці: . Для переходу від обсягу валового випуску до ВВП необхідно знати частку ВВП в обсязі валового випуску — .

Звідси обсяг ВВП можна визначити за формулою: . Метод ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив на динаміку ВВП наведених факторів: Т, W і .

У складі категорій доходу, які утворюють ВВП, виокремлюють обсяг оплати праці ОП. Ця величина може бути використана для оцінки ефективності затрат живої праці на основі співвідношення , звідки . Скориставшись цим виразом, можна проаналізувати вплив на динаміку ВВП окремо продуктивності праці та вартості оплати праці ОП.

Окреме місце у процесі аналізу соціального аспекту ефективності економічного розвитку посідають показники норм оплати праці , норми прибутку , а також співвідношення оплати праці, валового прибутку й податків: і . Останні певною мірою характеризують співвідношення необхідної та додаткової праці і є важливим чинником формування споживчого попиту населення. Зниження їх гальмує попит, пропозицію на ринку і розвиток виробництва, негативно позначаючись на життєвому рівні населення.

Соціальний аспект аналізу ефективності може бути продовжений на основі даних про використання ВВП. З цією метою застосовують співвідношення з ВВП фактичного кінцевого споживання , фактичного індивідуального кінцевого спожи­вання та фактичного колективного кінцевого споживання . При цьому . Як і в попередньому прикладі, ці показники визначають платоспроможний попит населення, а звідси і розвиток пропозиції та виробництва.

Метод ланцюгових підстановок дозволяє здійснити факторний аналіз динаміки кінцевого споживання та відповідних коефіцієнтів. Наприклад:

,

.

У складі категорій використання ВВП виокремлюють валове нагромадження основного капіталу — ВНОК. Ця величина може бути використана в процесі дослідження відтворення. Для оцінювання ефективності інвестицій застосовують такі показники:

, , та .

Співвідношення обсягу споживання основного капіталу СОК та оплати праці ОП певною мірою характеризує фондоозброєність праці. Чим вищий цей показник, тим більше на кожну одиницю витрат праці припадає вартості машин, обладнання, переробленої сировини тощо.

У процесі аналізу динаміки окремих елементів розподілу ВВП важливо виявити вплив на неї послідовності чинників, що характеризують основні тенденції розвитку економіки. У даному разі йдеться про залежність обсягу індивідуальних споживчих витрат від ВВП та його складових.

Такі завдання вирішуються за допомогою індексного аналізу. У цьому разі обсяг індивідуальних споживчих витрат можна визначити за формулою:

,

де В — обсяг валового випуску; — частка ВВП у валовому випуску; — частка кінцевих споживчих витрат у обсязі ВВП; — частка індивідуальних споживчих витрат у обсязі кінцевих споживчих витрат.

Метод ланцюгових підстановок дозволяє визначити зміну обсягу індивідуальних споживчих витрат (ІСВ) під впливом перелічених чинників і на цій основі більш обґрунтовано вивчати й прогнозувати попит на товари та послуги, а також життєвий рівень населення.

Крім ВВП для оцінки соціально-економічної ефективності використовується також показник валового національного доходу ВНД, який ураховує доходи, одержані як усередині країни, так і за її межами в результаті використання факторів виробництва, які перебувають у власності резидентів.

З цією метою використовується також валовий національний наявний дохід — ВННД, який може бути спрямований на кінцеве споживання та нагромадження, а також чистий наявний національний дохід ЧННД (за винятком споживання основного капіталу — СОК). На відміну від ВНД вони враховують також сальдо поточних трансфертів. На основі даних про ВНД, ЧНД, ВННД та ЧННД розраховуються й аналізуються показники ефективності, питомі показники та коефіцієнти стосовно використання та нагромадження за принципом, наведеним раніше для ВВП.

Показники СНР у розподілі за галузями дозволяють здійснити міжгалузеві порівняння, а також визначити вплив на показники ефективності відповідних структурних зрушень. З цією метою використовується система індексів ефективності змінного, фіксованого складу та структурних зрушень.

Визначення економічної ефективності має свою специфіку за окремими видами діяльності.

19.2. Оцінка ефективності комерційної діяльності

Перехід до ринкової економіки істотно розширює права підприємств торгівлі щодо комерційної діяльності. Активізується пошук нових комерційних партнерів, збільшується діапазон комерційних угод. Змінюються критерії та методи оцінювання ефективності комерційних операцій.

Визначення ефективності комерційних операцій потребує класифікації всіх видів угод, що входять до цих операцій. У класифікації, здійсненій І. О. Бланком, Н. М. Ушаковою та Л. О. Ліго­ненко, відображені ті ознаки, які безпосередньо впливають на формування ефективності комерційних операцій, насамперед на рівень чистого прибутку за угодами.

При визначенні ефективності комерційних угод із закупівлі товарів ураховуються особливості формування елементів роздріб­ної ціни на споживчому ринку. Головні елементи формування ціни реалізації товарів, що їх купують торговельні організації, такі:

· оптова ціна купівлі товарів Ц_К — договірна ціна угоди, що враховує всі види цінових знижок, які надаються продавцем торговельному підприємству-покупцю, і базові умови постачання;

· матеріальні та прирівняні до них витрати торговельного підприємства МВ — сума витрат обігу торговельного підприємства від моменту закупівлі до моменту реалізації товару за винятком витрат на оплату праці і сум обов’язкових платежів, які входять до їх складу;

· витрати на оплату праці, що входять до складу витрат обігу підприємства ФОП;

· сума обов’язкових платежів (податків, зборів, мита), що сплачуються підприємством торгівлі ОП;

· сума чистого прибутку, що лишається в розпорядженні підприємства ЧП;

· валовий дохід підприємства роздрібної торгівлі як різниця між роздрібною ціною реалізації і оптовою ціною закупівлі товарів, помножена на кількість товарів у партії, що закуплена, ВД.

Звідси чистий прибуток визначається за формулою

ЧП = ВД – МВ – ФОП – ОП.

Основним показником оцінки ефективності комерційної угоди із закупівлі товару є рентабельність витрат обігу

.

Для оцінювання ефективності комерційної угоди застосовують також показники:

а) рентабельність обігу із закупівлі товарів:

;

б) рентабельність обігу із продажу товарів

.

Показник рентабельності витрат обігу може бути використаний для оцінювання ефективності комерційних угод та для моделювання необхідного рівня ефективності з метою формування відповідного рівня оптових цін і цін реалізації.

У результаті підвищення ефективності (інтенсивний фактор) одержується додатковий ефект. Він обчислюється за допомогою методу ланцюгових підстановок. Наприклад:

;

.

Додатковий ефект за рахунок динаміки ресурсів або витрат визначають за формулами:

;

.

Звідси можна обчислити частку кожного фактора в абсолютному розмірі зміни ЧП:

1) за показниками ефективності витрат обігу:

і ;

2) за показниками ефективності обсягів реалізації:

і .

Ці розрахунки та відповідний аналіз можна виконати як на рівні окремих підприємств, так і за їх сукупністю. В останньому випадку дається характеристика ступеня екстенсивного розвитку окремих підприємств у складі їх сукупності (горизонтальний розріз) і ролі окремих підприємств в утворенні ЧП як у цілому, так і за рахунок окремих факторів (вертикальний розріз).

Рівень ефективності змінюється за рахунок динаміки ефекту ЧП і витрат ВО.

Вплив на ефективність динаміки ЧП визначається за формулою

,

а вплив динаміки ВО — за формулою

.

Умовою зростання ефективності є перевищення темпів зростання ефекту (ЧП) над темпами зростання витрат обігу.

19.3. Оцінки ефективності банківської діяльності

Ефективність роботи банку характеризується такими показниками:

· показники дохідності як відношення прибутку (доходу) до усереднених активів та капіталу;

· співвідношення темпів зростання кредитів, депозитів, капіталу та штатів працівників банку;

· продуктивність персоналу, що визначається як дохід у розрахунку на одного працівника та як прибуток у співвідношенні з витратами на заробітну плату;

· співвідношення середніх процентних ставок, які одержуються та виплачуються;

· вартість посередництва тощо.

Аналіз продуктивності дає змогу оцінити ефективність одного з трьох ресурсів банку — його працівників, репутації, фінансових зобов’язань, для чого розраховується дохід на керуючого або дохід на рядового працівника банку. Зміна цього відношення в часі безпосередньо відбиває здатність банку керувати своїми кадрами та ефективно на рівні витрат конкурувати з іншими банками.

Згідно із загальними принципами оцінювання ефективності на різних етапах визначення ефективності банківської діяльності за ефект можна взяти: процентний дохід, чистий процентний дохід, валовий операційний дохід, чистий операційний дохід, чистий дохід до сплати податків, чистий дохід після сплати податків, або узагальнено дохід Д.

Процентний дохід — дохід, що формується в результаті основних операцій банку та охоплює всі проценти, одержані банком з різних джерел.

Витрати з виплати процентів — проценти, сплачені за депозитами та отриманими позиками.

Інші операційні доходи — банківська, кредитна та страхова комісія, дохід від обміну іноземної валюти, плата за управління інвестиціями, дохід від торгівлі цінними паперами, прибуток (збитки) від операцій із золотом тощо.

За витрати беруться операційні витрати В у складі персоналу П, будівель і устаткування Б та інших витрат І.

Операційні витрати поділяють на три категорії:

а) персонал, включаючи пенсії, витрати на переміщення, нав­чання і т. ін.;

б) будівлі та устаткування, включаючи амортизацію, ремонт та утримання;

в) інші витрати, включаючи рекламу, канцелярські та загальні витрати.

Неопераційні доходи та витрати — витрати на створення резервів, покриття збитків за кредитами, списання інвестицій, прибутки (збитки) від нестандартних подій, наприклад від зміни вартості землі, споруд, устаткування в разі їх продажу тощо.

Взаємозв’язок між переліченими показниками ілюструє така таблиця:

Номер показника	Назва показника	Формула розрахунку
	Процентний дохід
	Процентні витрати
	Чистий процентний дохід	(1 – 2)
	Інші операційні доходи (збитки)
	Операційні витрати

Закінчення табл.

Номер показника	Назва показника	Формула розрахунку
	Валовий операційний дохід (збитки)	(3 + 4)
	Чистий операційний дохід до виплат податків (відбиває здатність банку одержувати дохід від звичайних банківських операцій)	(6 – 5)
	Неопераційні доходи
	Неопераційні витрати
	Чистий дохід (збитки) до виплати податків	(7 + 8 – 9)
	Податки
	Чистий дохід (збитки) після виплати податків	(10 – 11)

На підставі цих даних ефективність банківської діяльності можна визначити за формулою

.

Крім узагальнюючого показника, розраховують і аналізують також частинні показники ефективності, обчислювані за такими формулами.

Частинні показники ефективності:	Розрахункові формули:
затрат праці;	;
основних засобів;	;
інших витрат.	.

Паралельно використовуються такі групи показників.

1. Ефективність затрат праці

=

.

2. Рентабельність операційної діяльності (розраховується в цілому за всіма кредитами, у тому числі окремо за коротко- і довгостроковими)

=

.

3. Віддача статутного фонду банку

=

.

4. Віддача всіх фондів банку

=

.

5. Рентабельність витрат банку

=

.

6. Використання фондів банку

=

.

7. Відношення кредитів до фондів банку

=

.

За сукупністю регіональних (або в інших розподілах) підрозділів банку динаміка середнього рівня ефективності Е аналізується за допомогою системи індексів змінного, фіксованого складу та структурних зрушень.

Аналіз динаміки ефекту банківської діяльності за рахунок ефективності та витрат, а також ефективності за рахунок ефекту та витрат здійснюється за методикою, наведеною в підрозд. 19.1.

Ефективність банківської діяльності — основа оцінки рейтингу банків.

Ця оцінка подається диференційовано з урахуванням інтересів суб’єктів банківської діяльності: