Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві

Лісопромисловий комплекс технологічно об'єднує галузі про­мисловості і лісового господарства, підприємства яких здійсню­ють заготівлю деревини, механічну, хіміко-механічну і хімічну її переробку. На базі заготівлі, обробки і переробки деревини в Україні функціонує понад 800 підприємств, що знаходяться на самостійному балансі, 12,4 тис. виробництв, які входять до складу підприємств і організацій нелісопромислового профілю, та 3,2 тис. малих підприємств. Найбільша кількість підприємств і вироб­ництв належать до лісопильних (57 %) і зайнятих виготовленням будівельних деталей із деревини (23 %).

Лісопромисловий комплекс є важливою ланкою економіки краї­ни і підйому продуктивних сил. Його частка в загальному промис­ловому виробництві становить 2,7 %, чисельності працюючих — 5,5 %, у вартості основних промислово-виробничих фондів — 1,8 %. Однак показники питомої ваги лісопромислового комлексу в балансі промисловості характеризують його значення однобіч­но. Більш важливими є реальні економічні зв'язки з іншими галу­зями економіки; значною є роль у підвищенні матеріального і культурного життя народу. Виробництво меблів, наприклад, по­сідає одне з основних місць у забезпеченні населення товарами народного споживання; продукція целюлозно-паперової промис­ловості є, по суті, матеріальною базою поліграфічної промисло­вості, а отже, культурного розвитку країни. Застосування виробів із деревини в промисловості і будівництві, крім того, сприяє під­вищенню техніко-економічних показників виробництва.

Підприємства лісопромислового комплексу виробляють тися­чі різноманітних видів продукції. Лише за десятиріччя (1991— 2000), в умовах кризи і різкого спаду виробництва, в Україні заго­товлено 114 млн м³ деревини, вироблено 32 млн м³ пиломатеріа­лів, 4,8 млн м³ деревностружкових і майже 190 млн м³ деревно-волокнистих плит, 565 тис. м³ клеєної фанери, на 6,9 млрд грн меблів (у відпускних цінах 2000 р.), 1,5 млн т паперу, 2,6 млн т картону, велику кількість будівельних деталей, предметів госпо­дарського вжитку та іншої продукції.

Найбільша кількість деревини та виробів з неї використову­ється у будівництві, меблевому виробництві, вагоно-, судо-, ма­шинобудуванні, у гірничорудній промисловості, залізничному тран­спорті, виготовленні тари, для задоволення господарсько-побуто­вих і паливних потреб населення. У сучасних умовах практично жодна галузь не може обійтися без застосування деревини і ви­робів з неї. Незважаючи на прогресивні тенденції, що відбивають процес заміни деревини в окремих сферах її застосування іншими матеріалами (залізобетоном, металом, пластмасами та ін.), потре­ба у виробах з деревини не тільки не зменшується, а, навпаки, збільшується. Науково-технічний прогрес, створюючи умови і мож­ливості для економічно доцільної заміни деревини в низці тради­ційних галузей її застосування, одночасно відкриває нові напря­ми ефективного використання лісових матеріалів і неминуче розширює сферу їх споживання. Цінні властивості деревини роз­криваються й нині. Цей неперевершений природний полімер при­ховує в собі великий, досі не розкритий технічний потенціал. Ви­сока споживна вартість деревини пояснюється, перш за все, вигід-

ним порівняно з іншими природними матеріалами фізико-меха-нічними і хімічними властивостями, відносною дешевизною і по­рівняною легкістю заготівлі. Виробнича діяльність лісопромис­лового комплексу спрямована на ефективне використання цих властивостей деревини, яка є вихідною сировиною для числен­них деревообробних і переробних виробництв.