Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Ринкова економіка висуває до функціонуючих у її рамках суб'єктів господарювання певні вимоги. Одним з найбільш значущих і у той же час важко виконуваних вимог є гнучкість економічних суб'єктів, уміння їх адаптуватися до зовнішнього середовища, що безперервно змінюється. Виконання цієї вимоги забезпечує безкризове існування суб'єктам економіки і досягається постійними перетвореннями різних сфер його діяльності, тобто реструктуризацією. Реструктуризація — це засіб забезпечення оптимального функціонування суб'єктів економіки у без-
перервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їх розвитку шляхом здійснення системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового характеру, спрямованих на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності і зміцнення фінансової стійкості. Вона передбачає докорінну перебудову суб'єктів економіки на принципах ринкової економіки та на основі чіткого формулювання їх стратегії бізнесу і місії, постійного аналізу маркетингової ситуації, що складається на ринку, з метою досягнення найкращих економічних результатів діяльності. При цьому реструктуризація не обмежується суб'єктами господарювання, які знаходяться у кризовому стані і потребують фінансового оздоровлення з метою запобігання банкрутства. Успішно функціонуючі підприємства також потребують реструктуризації, яка б забезпечувала розвиток підприємства і його адаптацію до оточуючого середовища і здійснювалась до появи перших ознак кризи. В економічно розвинутих країнах поширений підхід, заснований на прогнозуванні змін зовнішнього середовища і превентивному проведенні необхідних перетворень. За такого підходу стратегія і тактика функціонування підприємств не стають у суперечність із зовнішнім середовищем у контексті своєчасності реструктуризації.
Реструктуризацію необхідно відрізняти від санації, яка являє собою систему реорганізаційних, організаційно-економічних, тех-ніко-технологічних, інвестиційних, управлінських і фінансових заходів, спрямованих на відбудову і зміцнення фінансового становища підприємства, а також підвищення його платоспроможності, фінансової стійкості і конкурентоспроможності. Відмінність цих понять полягає в такому:
1) перелік об'єктів реструктуризації є більш широким, оскільки санація являє собою фінансове оздоровлення проблемних підприємств, а реструктуризація може мати місце і щодо успішно функціонуючих підприємств;
2) реструктуризація може розглядатися як один зі способів здійснення санації. У той же час перелік заходів санації включає також кредитування, державну підтримку тощо. Таким чином, перелік способів санації є більш широким, ніж способів реструктуризації.
В Україні відбувається не просто еволюція ринкових відносин, а трансформація всієї економічної системи, яка супроводжується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, значним підвищенням сту-
пеня самостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодавчої бази та ін. Для виживання і розвитку підприємств у таких умовах неминуча зміна логіки і принципів їх функціонування. Отже, трансформація економічної системи України і потреба пристосування до неї — перша причина, що зумовлює необхідність реструктуризації підприємств.
Другою причиною є здійснення приватизації підприємств. Незважаючи на те, що приватизація є однією зі складових трансформаційних перетворень, ступінь впливу і значущість дозволяє виділити її як окрему і досить важливу передумову реструктуризації підприємств. Приватизація в Україні мала масовий, «швидкісний» характер. Про високі темпи приватизації свідчить зростання кількості підприємств колективної форми власності і зайнятих на них працівників. Так, у 1992— 2000 pp. зростання загальної кількості підприємств було незначним і становило всього 15 %. У той же час спостерігався перерозподіл підприємств за формами власності. Кількість державних підприємств у 2000 р. порівняно з 1992-м знизилось у 4,2 раза, а їх частка у загальній кількості підприємств становила усього 13 %. Найбільш швидке зростання спостерігалося серед підприємств колективної форми власності, що пов'язане з їх приватизацією. З 1992 по 2000 р. кількість таких підприємств зросла більш ніж у 3 рази, а їх частка перевищила 83 % у загальній кількості підприємств. Така сама тенденція спостерігалась і з перерозподілом чисельності робітників між підприємствами різних форм власності. При загальному зменшенні зайнятих у економіці працівників майже у 1,5 раза, чисельність робітників господарських товариств збільшилась майже у 21 раз. Зростання спостерігалося також на підприємствах приватної форми власності і на виробництвах, які є власністю нерезидентів. На підприємствах державної форми власності, а також у колективних сільськогосподарських підприємствах чисельність робітників зменшувалась.
У 2000 р. більше 75 % промислової продукції вироблялося на підприємствах колективної форми власності. Частка виробництва державних підприємств у загальному обсязі виробництва за 1997—2000 pp. зменшилась у 3,5 раза.
У результаті приватизації була досягнута основна мета — створення ефективного власника і підвищення фінансово-економічних результатів діяльності підприємств. Більш того, мало місце зниження результатів діяльності підприємств і поява збиткових суб'єктів господарювання.
Третьою важливою причиною є розвиток інституту банкрутства. Існують щонайменше дві найважливіші передумови, що призводять до такого розвитку. Першою з них є реформування законодавства про банкрутство, яке створюватиме реальні можливості для досить успішного використання цього механізму. Другою є тенденція зростання кількості фінансово-неспроможних підприємств. У 1993 р. збитковим було кожне 12-те підприємство, у 1995 — кожне п'яте, у 1999 — більше половини. Якщо у 1992 р. було порушено всього 20 справ про банкрутство, то у 1999 р. кількість порушених справ про банкрутство збільшилась більш як у 600 разів.
Реструктуризація підприємств тісно пов'язана з процесом банкрутства і може виявлятися на різних його стадіях з різних причин. По-перше, сучасна реструктуризація може бути засобом запобігання банкрутства. По-друге, реструктуризація може здійснюватись у процесі санації, якщо справу про банкрутство вже порушено. І нарешті, якщо відновлення життєдіяльності підприємства вже неможливо, реструктуризація може здійснюватись на стадії його ліквідації з метою більш вигідної реалізації його майна.
Незважаючи на очевидну необхідність реструктуризації української економіки, темпи її, а головне якість, усе ще знаходяться на недостатньому рівні. Це зумовлено кількома макроекономічними і мікроекономічними чинниками. У першій групі чинників найбільш важливими є такі:
• недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Більшість підприємств тією чи іншою мірою користуються протекціоністською підтримкою держави, що стримує їх реорганізацію, дає тимчасові переваги, але не сприяє підвищенню ефективності економіки;
• нестабільність правового поля України, що не дозволяє виробити довгострокову стратегію реструктуризації;
• недостатнє законодавче забезпечення, яке регулює процес реструктуризації;
• слабкий розвиток українського фондового ринку та його інструментів;
• відсутність доступних джерел фінансування;
• недостатня підтримка процесу реструктуризації з боку держави;
• криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів для нормального функціонування підприємств і тим самим до відсутності їх на потреби для реорганізації.
Чинники другої групи випливають і тісно взаємопов'язані із зазначеними вище:
? психологічна неготовність українських менеджерів до проведення докорінної реструктуризації;
? відсутність напрацьованих методичних підходів до реструктуризації підприємств і недостатність досвіду її проведення;
? нестача на підприємствах власних коштів для проведення реструктуризації і низька їх кредитна привабливість, що не дає можливості їм отримати необхідні кошти із зовнішніх джерел на прийнятних умовах;
? низька ліквідність цінних паперів вітчизняних емітентів, яка утруднює залучення коштів і серйозних інвесторів;
♦ складність використання кваліфікованих спеціалістів.
Українські підприємства переважно не можуть користуватись
послугами зарубіжних консалтингових фірм через високі ціни на ці високовартісні роботи. Вітчизняний ринок консалтингових послуг все ще недостатньо розвинутий.
Вирізняють такі види реструктуризації економіки: за цільовою спрямованістю розрізняють реструктуризацію, спрямовану на підвищення ефективності виробництва, фінансове оздоровлення, підвищення інвестиційної привабливості, демонополізацію і підвищення конкурентоспроможності; за масштабами реструктуризації — комплексну, локальну; за тривалістю і обсягами робіт — стратегічну, тактичну, оперативну; за сферою реструктуризації — реструктуризацію управління, реструктуризацію виробництва, фінансову реструктуризацію; за формами корпоративної реорганізації — злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення, приватизація, реприватизація; за зміною масштабів підприємства — укрупнення підприємств, розукрупнення підприємств.
Види і методи реструктуризації, крім специфіки конкретного підприємства, значною мірою визначаються розвитком економіки. Так, у вітчизняній практиці більш поширеними є корпоративні перетворення, спрямовані на розукрупнення підприємств. Це зумовлено неефективністю функціонування у сучасних умовах господарювання створених раніше промислових гігантів у зв'язку з недостатньою місткістю ринків збуту, негнучкістю організаційних структур управління, наявністю надлишкових виробничих фондів. Крім того, значна частина підприємств усе ще утримує так звану соціальну сферу, тобто фонди невиробничого призначення. їх утримання тяжким фінансовим тягарем лягає на підприємства, погіршуючи і без того важке фінансове становище.
Тому тією чи іншою мірою проблема розукрупнення стоїть перед багатьма промисловими підприємствами. Прикладами такого розукрупнення є реструктуризація Миколаївського суднобу-дівельного заводу «Океан», Нікопольського південнотрубного заводу та ін.
Одним з найпоширеніший і таких, що має перспективи для подальшого розвитку, методів розукрупнення є заснування нових підприємств. В останній час більшість підприємств створюється у вигляді статутних господарських товариств.
У вітчизняних умовах укрупнення підприємств є менш поширений видом реструктуризації, ніж розукрупнення. Досвід розвинутих країн свідчить про перевагу зворотного явища. Починаючи з 1990-х pp., у світовій економіці почалась нова хвиля укрупнень, які часто здійснюються шляхом злиття або поглинання транснаціональних корпорацій. Така надмірна концентрація виробництва і фінансів обумовлена прагненням отримати синергетичний ефект (тобто сукупний результат після об'єднання більший, ніж сума результатів, отримуваних окремими компаніями). Цей ефект досягається:
• економією витрат, обумовленою масштабами виробництва, у тому числі за рахунок зменшення умовно постійних витрат;
• диверсифікацією видів діяльності, що підвищує стійкість компанії;
• більш раціональним використанням: трудових, фінансових, матеріальних ресурсів за рахунок можливого їх перерозподілу;
• захопленням більшої ринкової частки і послабленням конкурентів;
• фінансовою економією за рахунок спрощення системи взає-морозрахунків, а також податковою економією;
• зростанням можливостей з проведення наукових досліджень і впровадження більш прогресивної техніки і технології;
• можливістю реалізації ризикованих венчурних проектів високоприбуткових у майбутньому;
• підвищенням доступності до фінансових ресурсів та ін.
Вирізняють два шляхи укрупнення підприємств: зовнішнє
зростання за рахунок злиття або приєднання і внутрішнє зростання, яке полягає у придбанні активів за рахунок власних або позичкових коштів. При зовнішньому зростанні (укрупненні підприємств шляхом їх злиття або приєднання) у ряді випадків необхідний дозвіл Антимонопольного комітету України на проведення такої реорганізації.
Світові тенденції свідчать про перспективність у майбутньому укрупнення вітчизняних підприємств. Такі приклади останнім часом уже з'являються в Україні (об'єднання групи компаній «Чумак»). У майбутньому укрупнення підприємств буде поширене серед підприємств малого і середнього бізнесу. Актуальним є також об'єднання постачальників і споживачів сировини, а також утворення промислово-фінансових груп з участю фінансово-кредитних інститутів. Більш того, фактично таке укрупнення вже відбувається шляхом об'єднання власності.
Досить поширився у вітчизняних умовах такий вид реструктуризації як перетворення. Він передбачає зміну організаційно-правової форми організації бізнесу і може супроводжуватись зміною форми власності і складу власників. При цьому зберігаються всі майнові права і обов'язки перетворюваного підприємства, оскільки воно одночасно є і підприємством-пра-вонаступником.
Аналізуючи тенденції розвитку процесів реструктуризації в Україні, можна відзначити також перехід від локальних видів, що переважали на перших етапах трансформації економіки, до поширення комплексної реструктуризації.
Реструктуризація — тривалий (1,5—2 роки) і творчий процес, що передбачає розроблення програми, її реалізації для кожного конкретного суб'єкта економіки з урахуванням його специфіки. Проведення реструктуризації являє собою послідовну реалізацію декількох взаємопов'язаних етапів, основними із яких є:
• аналіз зовнішнього середовища і стану суб'єкта економіки;
• розроблення концепції і формулювання цілей реструктуризації;
• вибір форми реструктуризації;
• розроблення бізнес-плану реструктуризації;
• розроблення комплексної програми реструктуризації;
• управління процесом реструктуризації.
Успіхи реструктуризації конкретного суб'єкта економіки залежать насамперед від його зусиль. Однак без підтримки держави цей процес стає більш тривалим, що вже призвело до досить серйозних наслідків не тільки для окремих підприємств, а й для української економіки у цілому. Тому потрібне прийняття на державному рівні заходів, що стимулюють проведення реструктуризації і створюють передумови для її ефективного здійснення. Першочерговими заходами повинні стати такі, що викладені далі.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 1424 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!